Ухвала КЦС ВС № 619/541/19

Ухвала 10 листопада 2021 року м. Київ справа № 619/541/19 провадження № 61-18231ск21 Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Коломієць Г. В. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дергачівського районного суду Харківської області від 24 грудня 2020 року, рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 24 грудня 2020 року та постанову Харківського апеляційного суду від 22 вересня 2021 року за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа - Солоницівська селищна рада Дергачівського району Харківської області, про встановлення факту проживання в спадковому будинку та визнання права власності на частину будинку в порядку спадкування за законом першої черги та за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання права власності на житловий будинок з надвірними будівлями в цілому в порядку спадкування за законом, ВСТАНОВИВ: У травні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа - Солоницівська селищна рада Дергачівського району Харківської області, в якому просила: встановити факт проживання в будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 у зв`язку з наданням допомоги матері - ОСОБА_4 , яка знаходилась у безпорадному стані з 18 травня 2015 року та померла ІНФОРМАЦІЯ_1 на момент її смерті; визнати за нею право власності на 1/2 частину будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом першої черги після смерті батька ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 та право власності па 1/4 частину будинку, в порядку спадкування за законом першої черги після смерті матері ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що разом складає 3/4 частини домоволодіння. У лютому 2019 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , в якому просив визнати за ним право власності на житловий будинок з надвірними будівлями в цілому в порядку спадкування за законом. Ухвалою Дергачівського районного суду Харківської області від 28 січня 2020 року цивільні справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа - Солоницівська селищна рада Дергачівського району Харківської області, про встановлення факту проживання в спадковому будинку та визнання права власності на частину будинку в порядку спадкування за законом першої черги та за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання права власності на житловий будинок з надвірними будівлями в цілому в порядку спадкування за законом об`єднані в одне провадження. Ухвалою Дергачівського районного суду Харківської області від 24 грудня 2020 року уточнену та додаткову позовні заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа - Солоницівська селищна рада Дергачівського району Харківської області, про встановлення факту проживання в спадковому будинку та визнання права власності на частину будинку в порядку спадкування за законом першої черги залишено без розгляду. Рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 24 грудня 2020 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа - Солоницівська селищна рада Дергачівського району Харківської області, про встановлення факту проживання в спадковому будинку та визнання права власності на частину будинку в порядку спадкування за законом першої черги, відмовлено. Позов ОСОБА_3 задоволено повністю. Визнано за ОСОБА_3 право власності на житловий будинок літ. «А-1», загальною площею 77,2 кв. м., житловою площею 41,2 кв. м, з верандою літ. «а», ґанком літ. «а1», верандою літ. «а2», ґанком літ. «а3», та надвірні будівлі: погріб літ. «Б», вбиральня літ. «В», колонка літ. «К», ворота №1, огорожа № 2, огорожа № 3, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , у порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Постановою Харківського апеляційного суду від 22 вересня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 24 грудня 2020 року та ухвалу Дергачівського районного суду Харківської області від 24 грудня 2020 року залишено без змін. 05 листопада 2021 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Дергачівського районного суду Харківської області від 24 грудня 2020 року, рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 24 грудня 2020 року та постанову Харківського апеляційного суду від 22 вересня 2021 року (надійшла до суду 09 листопада 2021 року), у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Подана касаційна скарга не може бути прийнята касаційним судом до розгляду та вирішено питання про відкриття касаційного провадження з огляду на наступне. Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. У пункті 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. Касаційна скарга ОСОБА_1 не відповідає зазначеним вище вимогам закону. Так, у касаційній скарзі заявник узагальнено посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанційнорм матеріального права та порушення норм процесуального права, проте не зазначає конкретні обов`язкові підстави касаційного оскарження, визначені частиною другою статті 389 ЦПК України, що унеможливлює відкриття касаційного провадження. За таких обставин, відповідно до вимог частини другої, четвертої статті 392 ЦПК України, заявнику необхідно надати суду уточнену редакцію касаційної скарги з посиланням на підставу (підстави) касаційного оскарження, передбачену (передбачені) частиною другою статті 389 ЦПК України та надіслати копії уточненої редакції касаційної скарги і доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи. Також у порушення пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги не доданий документ, що підтверджує сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі. Порядок сплати та розмір судового збору визначено Законом України від 08 липня 2011 року «Про судовий збір», який набрав чинності 01 листопада 2011 року. При цьому з 15 грудня 2017 року набули чинності зміни до вказаного Закону України щодо сплати судового збору на підставі Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII. Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Відповідно до підпункту 2 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою, ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Відповідно до частини дев`ятої статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється за подачу касаційної скарги на ухвалу суду; заяви про приєднання до касаційної скарги фізичною особою у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Згідно зі статтею 4 Закону України «Про судовий збір» за подання касаційної скарги справляється судовий збір, який відповідно до підпункту 7 пункту 1 частини другої цієї статті становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви в розмірі оспорюваної суми. Підпунктом 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (у редакції, чинній на день звернення до суду з цим позовом) передбачено, що за подання позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою або фізичною особою-підприємцем ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України «Про судовий збір». Зі змісту положень пункту 2 частини першої статті 176 ЦПК України вбачається, що у позовах про визнання права власності на майно або його витребування ціна позову визначається вартістю майна. Оскільки із поданої касаційної скарги та копій судових рішень не вбачається ціни позову станом на день його подання щодо вимог майнового характеру (відсутнє визначення вартості об`єктів нерухомого майна), тому неможливо встановити розмір судового збору, який підлягав сплаті при поданні позовної заяви, у зв`язку з чим заявник при сплаті судового збору має підтвердити відповідність такої сплати належними доказами (позовна заява з визначеною ціною позову або інші належні докази). ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом у 2019 році. ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом у 2019 році. Станом на 01 січня 2019 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становив 1 921,00 грн (0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб - 768,40 грн). Станом на 01 січня 2021 року прожитковий мінімум для працездатних осіб був встановлений у розмірі 2 270,00 грн (0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб - 454,00 грн). ОСОБА_1 заявляла до суду першої інстанції одну позовну вимогу немайнового характеру (встановлення факту проживання в будинку) та одну позовну вимогу майнового характеру (визнання права власності на 3/4 частини домоволодіння). ОСОБА_3 заявляв до суду першої інстанції одну позовну вимогу майнового характеру (про визнання права власності на житловий будинок з надвірними будівлями). Таким чином, заявнику необхідно сплатити судовий збір: 1) за подання касаційної скарги за позовну вимогу немайнового характеру у розмірі 1 536,80 грн (768,40*200%= 1 536,80 грн). 2) за подання касаційної скарги на ухвалу Дергачівського районного суду від 24 грудня 2020 року - 454,00 грн. 3) за подання касаційної скарги за дві позовні вимоги майнового характеру (з розрахунку 1 відсоток від ціни позову ОСОБА_1 , та 1 відсоток від ціни позову ОСОБА_3 помножені на 200 відсотків). Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду має бути перераховано або внесено до ГУК у м. Києві/Печерс.р-н/22030102, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA288999980313151207000026007, код банку отримувача (МФО): 899998, код класифікації доходів бюджету: 22030102 «Судовий збір (Верховний Суд, 055)». На підтвердження сплати судового збору необхідно суду надати документ, що підтверджує його сплату в повному обсязі. Відповідно до вимог частин другої, третьої статті 393 ЦПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала. Ураховуючи викладене, касаційну скаргу слід залишити без руху та надати заявнику строк для усунення їх недоліків. Керуючись статтями 185, 389, 392, 393 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дергачівського районного суду Харківської області від 24 грудня 2020 року, рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 24 грудня 2020 року та постанову Харківського апеляційного суду від 22 вересня 2021 року залишити без руху та надати строк для виконання вимог ухвали до 10 грудня 2021 року, але який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали. У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали настануть наслідки, передбачені законом. Ухвала оскарженню не підлягає. Суддя Г. В. Коломієць