Постанова Запорізький апеляційний суд № 937/9265/20

Дата документу 09.11.2021 Справа № 937/9265/20 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний № 937/9265/20 Провадження №22-ц/807/2900/21 Головуючий в 1-й інстанції Ковальова Ю.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 листопада 2021 року м. Запоріжжя Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого, судді-доповідачаКухаря С.В., суддів:Крилової О.В., Полякова О.З., секретарБабенко Т.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 14 травня 2021 року, ухвалене у м. Мелітополь (повний текст рішення складено 21 травня 2021 року) у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» про вчинення певних дій,- ВСТАНОВИВ: У грудні 2020 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому з урахуванням уточнення просив зобов`язати відповідача замінити автоматичний вимикач на 16 ампер на новий - на 25 ампер. Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач подає електричну енергію за адресою проживання позивача з відхиленням від умов договору № 3127043, у якому визначена потужність 380 В, 50 Ампер. Електроенергія, що подається наразі, є непридатною для роботи в повному обсязі і не забезпечує потреб споживача. На порушення умов договору відповідач комплектував позивача обладнанням автоматом на 16 Ампер, що не забезпечує одночасну роботу побутових приладів позивача. Рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 14 травня 2021 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» про вчинення певних дій відмовлено. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити вимоги позову у повному обсязі. Узагальненими доводами апеляційної скарги є те що, судом першої інстанції не в повному обсязі досліджені представлені позивачем докази у справі та не враховані рішення суду зі спірних питань, у зв`язку чим ухвалене передчасне та необґрунтоване рішення про відмову у задоволенні вимог позову. Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. За вимогами п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Відповідно до вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права. Судом першої інстанції встановлено, що 30.03.2009 року між позивачем і відповідачем укладено договір про користування електричною енергією № 3127043, відповідно до умов якого відповідач зобов`язався постачати електричну енергію за адресою: АДРЕСА_1 , потужність 5 Квт, напруга 380 В, струм 50 Ампер (а.с.3). 01.02.2017 року між позивачем і відповідачем був укладений Договір № 3127043 про користування електричною енергією (надалі Договір), згідно умов якого енергопостачальник (позивач) взяв на себе зобов`язання постачати споживачу (відповідачу) електричну енергію на об`єкт споживача будинок в АДРЕСА_1 , у необхідних йому обсягах відповідно до потужності 5 кВт, з гарантованим рівнем надійності, безпеки і якості, а Споживач зобов`язався оплачувати вартість одержаної електричної енергії за обумовленими тарифами у терміни, передбачені цим Договором (п. 1). Рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 16.05.2018 року по справі № 320/9607/17 за позовом ОСОБА_1 до відповідача встановлено, що між сторонами укладено Договір на поставку електроенергії 30.03.2009 року його переукладено та підписано позивачем 01.02.2017 року, термін дії якого становить три роки. Вказаним договором передбачені електроприлади, які використовуються споживачем. Додатком № 2 до договору, яким є Паспорт точки розподілу електричної енергії, визначено, що електричне обладнання, встановлене позивачу, підтримує 380 В, струм 16 А. Згідно з Актом від 25.01.2017 року, визначений струм за обсягом електропостачання - 16 А. Відповідно до Акту від 07.11.2019 року, споживачу встановлено технічне обладнання, на 380 В струм 16 А. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не навів законних підстав, із яких випливав би обов`язок відповідача встановити вимикач струмом на 25 Ампер за адресою проживання ОСОБА_1 . З вказаними висновками суду першої інстанції погоджується і колегія суддів апеляційного суду виходячи з наступного. Стаття 714 ЦК України передбачає, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами. Відповідно до ст. 26 Закону України "Про електроенергетику", споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником. Споживач енергії зобов`язаний додержуватися вимог нормативно-технічних документів та договору про постачання енергії. Безпечну експлуатацію енергетичних установок споживача та їх належний технічний стан забезпечує сам споживач. 30.03.2009 року між позивачем і відповідачем укладено договір про користування електричною енергією № 3127043, відповідно до умов якого позивачу за місцем постачання електричної енергії за адресою: АДРЕСА_1 , встановлено запобіжні прилади типу АВ, напруга 380 В, струм 50 Ампер (а.с.3). Додатком № 2 до договору, яким є Паспорт точки розподілу електричної енергії від 30 липня 2019 року, підтверджується встановлення за адресою проживання позивача запобіжників типу ВА, напруга 380 В, струм 10 А. Додатком № 2 до договору, яким є Паспорт точки розподілу електричної енергії від 07 листопада 2019 року, підтверджується встановлення за адресою проживання позивача запобіжників типу ВА, напруга 380 В, струм 16 А. Договором про користування електричною енергією, який укладений між сторонами, і на який посилається позивач у справі не закріплено обов`язок відповідача встановити запобіжний прилад з певними характеристиками, а просто зафіксовано встановлення певного приладу з відповідними характеристиками. Наразі відповідно до Паспорту точки розподілу електричної енергії від 07 листопада 2019 року, підтверджується встановлення за адресою проживання позивача запобіжників типу ВА, напруга 380 В, струм 16 А. Згідно зі ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Як передбачено ст.ст. 76,77 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Як вірно вказав суд першої інстанції, позивачем не надано доказів того, що встановлене йому обладнання не забезпечує належного електропостачання. Згідно п.п.10 пункту 5.5.5. Правил роздрібного ринка електричної енергії, затверджених постановою НКРЕ КП України № 312 від 14.03.2018р. споживач електричної енергії зобов`язаний узгоджувати з оператором системи нові підключення та переобладнання внутрішньої електропроводки, здійснювані з метою збільшення споживання електричної потужності. У разі збільшення сумарної потужності струмоприймачів за адресою позивача, йому необхідно звернутися до відповідача для отримання технічних умов, на що звернуто увагу у відзиві на позов. Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення, а тому не є суттєвими і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Частиною четвертою статті 10 ЦПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Відповідно до статей 1 та 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини. Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд. Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. З урахування наведеного колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з додержанням вимог закону і підстав для його зміни не вбачається. Керуючись ст.ст. 367, 374, 379, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 14 травня 2021 року у цій справі залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Повна постанова складена 10 листопада 2021 року Головуючий, суддя-доповідач С.В. Кухар Судді: О.В. Крилова О.З. Поляков