Постанова Вінницький апеляційний суд № 128/1094/21

Справа № 128/1094/21 Провадження № 22-ц/801/2016/2021 Категорія: 63 Головуючий у суді 1-ї інстанції Бондаренко О. І. Доповідач:Сало Т. Б. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 листопада 2021 рокуСправа № 128/1094/21м. Вінниця Вінницький апеляційний суд у складі: головуючого судді Сала Т.Б., суддів Панасюка О.С., Якименко М.М., секретар Ліннік Я.С., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 21 липня 2021 року, ухвалене суддею Бондаренко О.І., дата складення повного тексту рішення невідома, в цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Стрижавської селищної ради Вінницького району Вінницької області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_1 , про визнання дій щодо формування даних про зняття з реєстраційного обліку протиправними та зобов`язання поновити реєстрацію місця проживання, встановив: У квітні 2021 року ОСОБА_2 звернулася до суду із вказаним позовом, в якому просила: - визнатипротиправними дії Стрижавської селищної ради Вінницького району Вінницької області щодо формування та внесення даних про зняття її з реєстраційного обліку за адресою: АДРЕСА_1 ; - зобов`язати Стрижавську селищну раду Вінницького району поновити реєстрацію місця проживання за вказаною адресою. Позовні вимоги мотивовані тим, що 07.08.2005 вона та ОСОБА_3 зареєстрували шлюб і з того часу почали проживати разом у будинку по АДРЕСА_1 . Позивач була зареєстрована у вказаному житловому будинку з 31.01.2009. 17.05.2018, без будь-яких пояснень і погоджень, колишній чоловік позивача потай від неї подарував будинок своїй дочці ОСОБА_1 . 26.03.2021 року ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_1 , як власника житлового будинку, звернулась до селищної ради із заявою про зняття позивача з реєстрації місця проживання, у зв`язку з втратою права користування житлом через відчуження житла, яку відповідачем було задоволено. Оскільки зняття з реєстрації місця проживання на підставі договору дарування та витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, згідно з яким право власності на спірну квартиру зареєстровано за новим власником, за відсутності рішення суду про позбавлення права користування спірним житловим приміщенням осіб, місце проживання яких зареєстровано у житловому будинку, є неправомірним, позивач вважає дії відповідача по зняттю з реєстрації місця проживання протиправними та незаконними. Рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 21 липня 2021 року позов задоволено. Визнанопротиправними дії Стрижавської селищної ради Вінницького району Вінницької області щодо формування та внесення даних про зняття ОСОБА_2 з реєстраційного обліку за адресою: АДРЕСА_1 . Зобов`язано Стрижавську селищну раду Вінницького району Вінницької області поновити реєстрацію місця проживання ОСОБА_2 за вказаною адресою. Стягнуто з місцевого бюджету Стрижавської селищної ради Вінницького району Вінницької області на користь ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 908 грн. 00 коп. Не погодившись із вказаним рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. В скарзі зазначає, що позивачка надала суду неправдиву інформацію з приводу постійного проживання в спірному будинку, що не було досліджено судом; позивачка не є власником будинку, договір оренди чи найму з власником будинку не укладала та не набула право власності на будинок в установленому законом порядку; реєстрація позивачки у спірному будинку перешкоджає їй належним чином користуватися і володіти житловим будинком, а відтак порушує її права, як власника; посилання позивачки щодо її права власності на частину спірного житлового будинку не підтверджені доказами; безпідставними є твердження позивачки про її право користування чужим майном на підставі сервітуту; документи, які підтверджують право власності особи на житлове приміщення, є підставою для зняття особи з реєстраційного обліку; заява про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення з відповідача понесених витрат на правничу допомогу є необґрунтованою. У поданих письмових поясненнях Стрижавська селищна рада Вінницького району Вінницької області вважає апеляційну скаргу обгрунтованою та такою, що підлягає задоволенню в повному обсязі. 09.11.2021 на електронну адресу суду від представника ОСОБА_2 адвоката Базилєвої Ю.О. надійшла заява про відкладення судового засідання у зв`язку з тим, що місцем її роботи є м. Херсон, яке знаходиться в червоній зоні. Крім того, на сьогоднішній день не була надіслана апеляційна скарга, що перешкоджає здійснити належний захист ОСОБА_2 . Апеляційний суд вважає, що вказане клопотання задоволенню не підлягає, оскільки копію ухвали про відкриття апеляційного провадження разом із копією апеляційної скарги було надіслано на адресу ОСОБА_2 , яка зазначена нею в позовній заяві як адреса для листування (в АДРЕСА_2 ), які були отримані нею 06.09.2021, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.117). Обов`язку направляти копію апеляційної скарги представнику сторони ЦПК України не визначено. Заявником не зазначено, які саме перешкоди існують для прибуття в судове засідання. Строк перебування м. Херсону в «червоній» зоні епідемічної небезпеки передбачити неможливо, а тому представник ОСОБА_2 не позбавлена можливості подати клопотання про розгляд справи в режимі відеоконференції, чого зроблено не було. Таким чином, наведені в клопотанні обставини не є такими, що мають наслідком відкладення розглядe справи. Інші учасники справи також не з`явилися в судове зсідання, хоча належним чином були повідомлені про дату, час і місце розгляду справи. До апеляційної скарги ОСОБА_1 подала клопотання, в якому просила розгляд справи здійснювати у її відсутність. Враховуючи положення ч. 2 ст. 372 ЦПК України, відповідно до якої неявка сторін та інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, колегія суддів прийшла до висновку про розгляд заяви у відсутність належно повідомлених учасників справи. Апеляційний суд, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги дійшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що оскільки заяв від позивача або її представника про зняття з реєстрації місця проживання не надходило, і новим власником будинку (її представником) до заяви не було надано судового рішення, яким позивача позбавлено права користування житловим приміщенням (про виселення, про зняття з реєстрації місця проживання особи), та не надано доказів припинення підстав на право користування житловим будинком, наявні підстави для задоволення позову. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції. Встановлено, що відповідно до договору дарування житлово будинку з прибудовами та господарськими будівлями від 17.05.2018, посвідченого приватним нотаріусом Вінницького районного нотаріального округу та зареєстрованого в реєстрі за № 535, ОСОБА_3 передав, а дочка ОСОБА_1 прийняла безоплатно у власність житловий будинок з прибудовами та господарськими будівлями, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Нерухомість належить дарувальнику на праві власності на підставі договору купівлі-продажу будинковолодіння від 14.02.1998 (а.с.15). 17.05.2018 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності внесено запис про право власності ОСОБА_1 на вказаний вище житловий будинок (витяг №124327125 від 17.05.2018 (а.с.17). Відповідно до довідки виконавчого комітету Сосонської сільської ради Вінницького району Вінницької області №1070 від 14.11.2018, ОСОБА_2 1971 р.н. дійсно зареєстрована за аресою: АДРЕСА_1 , з 31.01.2009 проживає постійно за даною адресою з травня 2005 року (а.с.18). 26.03.2021 ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_1 звернулася до Сосонської сільської ради Вінницького району Вінницької області із заявою про зняття ОСОБА_2 з реєстрації місця проживання у будинку, у зв`язку з втратою права користування житлом через відчуження житла (а.с.10-11). 09.04.2021 на адвокатський запит адвоката Базилєвої Ю.О. з приводу підстав зняття з реєстрації місця проживання ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 старостою села Сосонка надано відповідь, що 26.03.2021 звернулася ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_1 , яка надала письмову заяву про зняття з реєстрації особи у зв`язку зі зміною власника. До заяви додано ряд документів, в тому числі і оригінал договору дарування від 17.05.2018 та оригінал витягу з Державного реєстру речових прав. Оскільки з договору дарування вбачається, що ОСОБА_1 стала власником житлового будинку, після того як у ньому було зареєстровано місце проживання ОСОБА_2 , то подана заява підлягала задоволенню (а.с.9). Згідно зі статтею 47 Конституції України, кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду. Відповідно до пункту 1 статті 8 Європейської конвенції про захист прав людини та основних свобод кожній особі гарантується окрім інших прав, право на повагу до її житла. Воно охоплює, насамперед, право займати житло, не бути виселеною чи позбавленою свого житла. Це покладає на Україну в особі її державних органів позитивні зобов`язання «вживати розумних і адекватних заходів для захисту прав» (рішення у справі Powell and Rayner v. the U.K., 21 лютого 1990 року). Такий загальний захист поширюється як на власника квартири (рішення в справі Gillow v. the U.K., 24 листопада 1986 року), так і на наймача (рішення в справі Larkos v. Cyprus, 18 лютого 1999 року). Відповідно до статті 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Відповідно до ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі: заяви особи або її представника, що подається до органу реєстрації; судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою; свідоцтва про смерть; паспорта або паспортного документа, що надійшов з органу державної реєстрації актів цивільного стану, або документа про смерть, виданого компетентним органом іноземної держави, легалізованого в установленому порядку; інших документів, які свідчать про припинення: підстав для перебування на території України іноземців та осіб без громадянства; підстав для проживання або перебування особи у спеціалізованій соціальній установі, закладі соціального обслуговування та соціального захисту; підстав на право користування житловим приміщенням. Зняття з реєстрації здійснюється в день звернення особи. За заявою особи зняття з реєстрації може бути здійснено одночасно з реєстрацією нового місця проживання з урахуванням вимог, визначених частиною одинадцятою статті 6 цього Закону. Порядок проведення реєстрації та зняття з реєстрації визначають також Правила реєстрації місця проживання, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2016 №207. Згідно з пунктом 26 Правил, зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі: заяви особи або її представника за формою згідно з додатком 11; рішення суду, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про зняття з реєстрації місця проживання особи, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою; свідоцтва про смерть; повідомлення територіального органу або підрозділу ДМС із зазначенням відповідних реквізитів паспорта померлої особи або документа про смерть, виданого компетентним органом іноземної держави, легалізованого в установленому порядку; інших документів, які свідчать про припинення: підстав для перебування на території України іноземців та осіб без громадянства (інформація територіального органу ДМС або територіального підрозділу ДМС, на території обслуговування якого зареєстровано місце проживання особи, про закінчення строку дії посвідки на тимчасове проживання або копія рішення про скасування посвідки на тимчасове проживання чи скасування дозволу на імміграцію та посвідки на постійне проживання в Україні); підстав для проживання бездомної особи у спеціалізованій соціальній установі, закладі соціального обслуговування та соціального захисту (письмове повідомлення соціальної установи, закладу соціального обслуговування та соціального захисту); підстав на право користування житловим приміщенням (закінчення строку дії договору оренди, найму, піднайму житлового приміщення, строку навчання в навчальному закладі (у разі реєстрації місця проживання в гуртожитку навчального закладу на час навчання), відчуження житла та інших визначених законодавством документів). Згідно з пунктом 27 Правил, працівник органу реєстрації або центру надання адміністративних послуг перевіряє належність документа, до якого вносяться відомості про місце проживання, особі, що його подала, його дійсність, правильність заповнення заяви про зняття з реєстрації місця проживання та наявність документів, необхідних для зняття з реєстрації місця проживання, про що зазначений працівник робить відповідний запис у цій заяві. Відповідно до пункту 28 Правил, реєстрація місця проживання/перебування особи або зняття з реєстрації місця проживання скасовуються в разі їх проведення з порушенням вимог законодавства. Наданий ОСОБА_1 органу реєстрації договір дарування житлового будинку свідчить тільки про перехід права власності від однієї особи до іншої та не містить положень про втрату права особи на користування спірним приміщенням, а отже не є доказом припинення підстав на користування ним. Заява нового власника житлового будинку та додані до неї документи, що свідчать про перехід права власності від однієї особи до іншої, визнання за новою особою права власності тощо, без прямої вказівки про втрату саме цієї особи права користування конкретним житловим приміщенням не є документами, які свідчать про припинення підстав на право користування таким житлом в розумінні статті 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні». Як встановлено судом, ОСОБА_2 знято з реєстрації місця проживання на підставі заяви представника ОСОБА_1 , як нової власниці житлового будинку, де було зареєстровано її місце проживання. При цьому, позивачка із заявою про зняття її з реєстрації не зверталася, відповідне рішення суду з цього приводу відсутнє. З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що відповідно до Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» та пункту 26 Правил зняття з реєстраційного обліку відбувається за заявою самої особи та з інших визначених законом підстав, зокрема, на підставі рішення суду, а відтак, відповідачем порушено законодавство, що регулює порядок зняття осіб з реєстраційного обліку. До таких ж висновків в справі за аналогічних правовідносин прийшов Верховний Суд в своїх постановах від 10.02.2021 у справі №755/14304/10, від 15.07.2021 у справі №757/36194/19 та від 23.10.2021 у справі №638/11233/20. Доводи апеляційної скарги з приводу того, що Правилами зняття з реєстрації місця проживання встановлено, що зняття з реєстрації місця проживання особи серед іншого здійснюється на підставі документів, які свідчать про припинення права на користування житловим приміщенням, зокрема, відчуження житла, не спростовують висновків суду першої інстанції, оскільки така обставина розглядається з іншими наданими реєстратору документами, визначеними вищенаведеними нормами. Сам по собі факт переходу права власності на житло не є безумовною підставою для зняття з місця реєстрації. Твердження апелянта з приводу того, що судом першої інстанції не було перевірено ту обставину, що позивачка не проживає в спірному будинку, не має правового значення, оскільки це буде предметом дослідження у разі звернення до суду з позовом про виселення ОСОБА_2 з житлового приміщення або про позбавлення права користування ним, тощо. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 21.08.2019 у справі №569/4373/16-ц зазначила, що не є підставою для виселення членів сім`ї власника квартири, у тому числі, й колишніх, сам факт переходу права власності на це майно до іншої особи без оцінки законності такого виселення, яке по факту є втручанням у право на житло у розумінні положень статті 8 Конвенції, на предмет пропорційності у контексті відповідної практики ЄСПЛ. У разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, зокрема, шляхом зняття особи з реєстрації місця проживання, пред`явивши разом з тим одну із таких вимог: про позбавлення права власності на житлове приміщення; про позбавлення права користування житловим приміщенням; про визнання особи безвісно відсутньою; про оголошення фізичної особи померлою. А тому ОСОБА_1 , як новий власник житлового будинку, не позбавлена можливості захисту своїх прав у передбаченому законом порядку. Доводи апеляційної скарги з приводу заперечень щодо заяви про ухвалення додаткового рішення апеляційним судом не розглядаються, зважаючи на те, що судом першої інстанції 26.10.2021 за результатами розгляду цієї заяви ухвалено додаткове рішення, і такі доводи можуть бути предметом оцінки за результатами оскарження додаткового рішення. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції та не є підставою для скасування оскаржуваного судового рішення. Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Таким чином, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін, оскільки воно ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. 374, 375, 381, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Заочне рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 21 липня 2021 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий Т. Б. Сало Судді О. С. Панасюк М. М. Якименко