Постанова Київський апеляційний суд № 367/205/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД справа №367/205/21 головуючий у І інстанції: Мерзлий Л.В. провадження 22-ц/824/13721/2021 доповідач: Сліпченко О.І. ПОСТАНОВА Іменем України 08 листопада 2021 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: Сліпченка О.І. (суддя-доповідач), Сушко Л.П., Гаращенка Д.Р. розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Київоблгаз» на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 02 липня 2021 року у справі за позовом Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Київоблгаз» до ОСОБА_1 про відшкодування необлікованих об`ємів (обсягів) природного газу за несанкціонований відбір природного газу з ГРМ,- ВСТАНОВИВ: В грудні 2020 року Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Київоблгаз»(надалі АТ «Київоблгаз») звернулось із вищевказаним позовом, який обґрунтовано тим, що воно здійснює на території Київської області господарську діяльність з розподілу природного, нафтового газу (метану) вугільних родовищ. ОСОБА_1 є власником житлового будинку та споживачем газу за адресою: АДРЕСА_1 . 28 лютого 2017 працівниками АТ «Київоблгаз» за адресою Відповідача було виявлено несанкціоноване відновлення газопостачання, складено Акт про порушення № 4240. 13 квітня 2017 року Комісія з розгляду актів про порушення розрахувала вартість об`єму спожитого природного газу за період з 09 грудня 2015 року по 28 лютого 2017 року у розмірі 96 290,28 грн. Акт-розрахунок необлікованого (донарахованого) об`єму природного газу від 13 квітня 2017 року та квитанція отримана відповідачем під особистий підпис 06 липня 2017 року. Відповідачем необлікований (донарахований) об`єм та обсяг природного газу не відшкодований. Позивач просив стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ Київоблгаз» вартість необлікованих об`ємів (обсягів) природного газу в розмірі 96290,28 грн., а також сплачений позивачем судовий збір. Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 02 липня 2021 року в задоволенні позову відмовлено з підстав спливу строку позовної давності. Не погоджуючись із вказаними судовими рішенням АТ «Київоблгаз» звернувся з апеляційною скаргою, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права. Вважає, що строки звернення із відповідним позовом не було пропущено, оскільки вказаний строк повинен розраховуватись від 17 травня 2017 року, тобто від кінцевої дати встановлений позивачем для оплати вартості необлікованих об`ємів (обсягів) природного газу, а враховуючи, що з 12 березня 2020 року на території держави було встановлено карантин, який триває, строки звернення до суду із позовом є продовженими із врахуванням Прикінцевих положень ЦПК України. У відзиві на апеляційну скаргу відповідач погоджується з висновками місцевого суду про необхідність застосування наслідків спливу строку позовної давності. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України. Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч. 3 ст. 369 ЦПК України з урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути апеляційні скарги, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи вищевикладене, оскільки ціна позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, із матеріалів справи не вбачається обставин, які б унеможливлювали розгляд справи без повідомлення учасників справи, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи. Апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з огляду на наступне. Згідно вимог ст. 263 ЦПК України, - судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин(фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами; 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів 3) показань свідків. Згідно зі ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Згідно ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення відповідає не в повній мірі. Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що позивачем подано позовну заяву з пропуском строків позовної давності, а тому підлягають застосуванню наслідки спливу такого строку. Колегія суддів погоджується з такими висновками про необхідність застосування вищевказаних наслідків, при цьому зауважує, що місцевий суд невірно визначив дату від якої розраховується строк позовної давності у справі, яка перебуває на розгляді та не було встановлено порушеного права позивача. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 є власником житлового будинку та споживачем газу за адресою: АДРЕСА_1 . З матеріалів справи вбачається, що 28 лютого 2017 працівниками АТ «Київоблгаз» за адресою відповідача було виявлено несанкціоноване відновлення газопостачання, складено Акт про порушення № 4240. Наказом №440 від 16 грудня 2016 року створено комісію з розгляду актів про порушення вимог кодексу ГРМ. 13 квітня 2017 року Комісія з розгляду актів про порушення розрахувала вартість об`єму спожитого природного газу за період з 09 грудня 2015 року по 28 лютого 2017 року у розмірі 96 290,28 грн. Акт-розрахунок необлікованого (донарахованого) об`єму природного газу від 13 квітня 2017 року та квитанція отримана відповідачем під особистий підпис 06 травня 2017 року (а.с 38). ОСОБА_1 було повідомлено про необхідність сплати спірної суми у десятиденний термін. Кодекс газорозподільних систем, затверджений Постановою НКРЕ від 30 вересня 2015 року № 2494. Пункт 4 глави 1 розділу I: під несанкціонованим газопроводом розуміється самовільне під`єднаний газопровід (газовий відвід, штуцер, патрубок), у тому числі без наявного підключеного газового обладнання, фізично з`єднаний, зокрема вварений, врізаний, з газорозподільною системою або газовою мережею внутрішнього газопостачання, витрата (споживання) природного газу через який не обліковується комерційним вузлом обліку (лічильником газу); під несанкціонованим споживачем розуміється фізична, юридична особа або фізична особа - підприємець, яка без укладання договору розподілу природного газу з оператором газорозподільної системи або на об`єкті, який не підключений до ГРМ в установленому порядку, здійснює несанкціонований відбір природного газу. Відповідно до п.1 глави 2 розділу ХІ Кодексу ГРС до порушень споживача та несанкціонованого споживача, які кваліфікуються як несанкціонований відбір природного газу з ГРМ (крадіжка газу) та внаслідок яких щодо них здійснюється нарахування необлікованих об`ємів (обсягів) природного газу, належать: 1) наявність несанкціонованого газопроводу; 2) несанкціоноване відновлення газоспоживання; 3) несанкціоноване втручання в роботу ЗВТ (комерційного ВОГ, зокрема лічильника газу); 4) несанкціоноване підключення газових приладів на об`єкті споживача, який обліковується за нормами споживання; 5) несанкціоноване підключення газових приладів, внаслідок якого перевищується діапазон обчислення вузла обліку (сумарна номінальна потужність газових приладів і пристроїв перевищує діапазон обчислення вузла обліку); 6) використання природного газу споживачем за відсутності чи після розірвання договору розподілу природного газу. Як вбачається з матеріалів спраи, при перевірці раніше відключених об`єктів від газопостачання, за адресою Відповідача було виявлено несанкціоноване відновлення газопостачання. Розмір завданого збитку розрахувановиходячи з граничних об`ємів споживання природного газу населенням - додаток 15 до Кодексу ГРМ з урахуванням встановлених газових приладів, та визначено в сумі 96 290,28 грн., чого сторонами не спростовується. Колегія суддів приходить до висновку, що з огляду на те, що неправомірними діями відповідача, які виразилися у несанкціонованому газопроводі завдано збитки позивачу, розмір яких складає 96 290,28 грн., які добровільно відповідачем не відшкодовані, тому позивач має право вимагати їх стягнення у судовому порядку. При цьому, позивачем подано позов із пропуском строку позовної давності, про застосування наслідків спливу якого було заявлено відповідачем. Статтею 257 ЦК України встановлено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа (кредитор) довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст. 261 ЦК України). При цьому початок перебігу позовної давності пов`язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними подіями (фактами), які свідчать про порушення прав особи (ст. 261 ЦК України). За зобов`язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд (ч. 5 ст. 261 ЦК України). Колегія суддів погоджується із доводами апеляційної скарги про те, що термін сплати спірної суми було встановлено позивачем до 16 травня 2020 року, а тому моментом виникнення у нього права на звернення із позовом є 17 травня 2017 року, та саме від вказаної дати необхідно розраховувати строк позовної давності. При цьому, доводи апеляційної скарги із приводу продовження строку звернення із позовом відповідно до Прикінцевих положень ЦПК України, із посиланням на термін дії карантину, встановлено на території України, апеляційний суд відхиляє, оскільки вказані позивачем норми законодавства втратили чинність. Закон України № 731-ІХ від 18 червня 2020 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків на час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» опубліковано 16 липня 2020 р. в офіційному виданні Верховної Ради України «Голос України». Вказаний Закон набув чинності з наступного дня після його опублікування, тобто 17 липня 2020 року. Відповідно до ч. 3 Розділу ХІІ Прикінцевих положень ЦПК України в редакції чинній на момент звернення із позвом(30 грудня 2020 року) під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Прикінцевими положеннями Закону України № 731-ІХ передбачається, що процесуальні строки закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим законом. Закон набирав чинність 17 липня 2020 року та з огляду на правило про те, що перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок, строки, продовжені під час карантину, закінчились 6 серпня 2020 року. З огляду на вказане, звернувшись в грудні 2020 року з позовною заявою АТ «Київоблгаз» пропустило трирічний строк позовної давності, поважних підстав для поновлення строку відповідно до норм процесуального законодавства України, зокрема пов`язаних із карантинними обмеженням, не зазначив. Європейський суд з прав людини зауважує, що «позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до відповідальності у суді після закінчення певного періоду часу після вчинення правопорушення. Періоди позовної давності, які є звичним явищем у національних правових системах договірних держав, переслідують декілька цілей, що включають гарантування правової визначеності й остаточності та запобігання порушенню прав відповідачів, які могли би бути порушені у разі, якщо би було передбачено, що суди ухвалюють рішення на підставі доказів, які могли стати неповними внаслідок спливу часу» (mutatis mutandis рішення у справах «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії» від 20 вересня 2011 року, «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства» від 22 жовтня 1996 року). Таким чином, місцевий суд, не повністю дослідив обставини справи, а саме не встановив наявності порушеного права позивача, при цьому прийшов до вірно висновку про необхідність застосування наслідків спливу строку позовної давності, однак помилково визначив дату, коли закінчився його перебіг, зокрема в даному випадку останнім днем спливу такого строку являється 6 серпня 2020 року, а не 28 лютого 2020 року, як було хибно визначено судом першої інстанції. З огляду на вищевикладене, рішення місцевого суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог підлягає зміні в його мотивувальній частині, оскільки місцевим судом було не вірно визначено підстави для відмови в задоволенні позову, з огляду на вищевикладені обставини. Відповідно до п. 3 ч.1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи. Відповідно до п. 3 ч.1 ст. 376 ЦПК України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин. Колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції необхідно змінити, виклавши його мотивувальну частину у редакції цієї постанови. Керуючись ст.ст.367, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Київоблгаз» задовольнити частково. Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 02 липня 2021 року про відмову в задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Київоблгаз» про відшкодування необлікованих об`ємів (обсягів) природного газу за несанкціонований відбір природного газу з ГРМ змінити, виклавши мотивувальну частину у редакції цієї постанови. В іншій частині рішення суду залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених ч.3 ст.389 ЦПК України. Повний текст постанови складено «08» листопада 2021 року. Сліпченко О.І. Гаращенко Д.Р. Сушко Л.П.