Постанова 4805 № 279/2630/21

УКРАЇНА Житомирський апеляційний суд Справа №279/2630/21 Головуючий у 1-й інст. Шульга О. М. Категорія 66 Доповідач Миніч Т. І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 листопада 2021 року Житомирський апеляційний суд в складі: головуючого судді: Миніч Т.І. суддів: Трояновської Г.С., Павицької Т.М. секретаря судового засідання Лісової Т.С. з участю позивача розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Житомирі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 20 серпня 2021 року, ухвалене під головуванням судді Шульги О.М. у цивільній справі №279/2630/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщення,- в с т а н о в и в: У травні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом. З урахуванням уточнюючої позовної заяви просила визнати ОСОБА_2 такою, що втратила право на користування житловим приміщенням. В обґрунтування поданого позову зазначала, що вона відповідно до свідоцтва про право власності на житло № НОМЕР_1 є власником квартири АДРЕСА_1 . Вказана квартира була приватизована 10.03.2009 року у рівних частках на: ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 . В зазначеній квартирі зареєстрована відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка вже більше 7 років в даному житловому приміщенні не проживає, що підтверджується актом, затвердженим КВЖРЕП №1. Вона неодноразово зверталась до відповідача з проханням добровільно знятись з реєстрації, на що остання відповідала відмовою. Рішенням Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 20 серпня 2021 року у задоволенні позову відмовлено. У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить вказане рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову. На думку апелянта, рішення суду першої інстанції незаконне та необґрунтоване, ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права. Зокрема вказує, що судом першої інстанції не було з`ясовано жодних обставин та не відібрано пояснень по вказаній справі. У квартирі АДРЕСА_1 , зареєстрована відповідач ОСОБА_2 , яка вже більше 7 років в даному житловому приміщенні не проживає, що підтверджується актом, затвердженим КВЖРЕП №1. Вважає, що відмова суду у визнанні ОСОБА_2 такою, що втратила право користування житлом, у зв`язку з відсутністю в акті причини, є безпідставною. Вона не знає, де проживає ОСОБА_2 і про причини своєї відсутності за даною адресою її не повідомляла. Розглянувши справу в межах доводів, викладених в апеляційній скарзі, суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного. Судом першої інстанції встановлено, що позивач порушила спір з приводу користування житловим приміщенням квартири АДРЕСА_1 , який регулюються житловим законодавством. Позивач набула право власності на вказану квартиру в порядку Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», про що свідчить свідоцтво про право власності на житло № НОМЕР_1 від 10.03.2009 року. Із змісту вказаного свідоцтва слідує, що співвласниками квартири АДРЕСА_1 є: ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 у рівних частинах. На підставі свідоцтва про право власності на житло інформація про власників внесена до реєстру прав власності на нерухоме майно. З будинкової книги слідує, що ОСОБА_2 значиться зареєстрованою за адресою: АДРЕСА_2 - з 21.12.2011 року. Вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність достатніх підстав для задоволення позову. Обгрунтовуючи висновки про відсутність підстав щодо задоволення позову, суд першої інстанції вірно посилався на положення ст.ст.319,405 ЦК України. При цьому судом враховано, що право членів сім`ї власника житла на користування житлом визначені ст. 405 ЦК України. З акту від 29.04.2010 року, складеного мешканцями будинків АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 , підписи яких у акті підтверджено начальником КВЖРЕП №1, слідує, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не проживає з 2014 року за адресою: АДРЕСА_2 . Разом з тим, даний акт не містить інформації про те, з яких причин ОСОБА_2 не проживає в зазначеній квартирі. А отже, вказаний документ не може вважатись належним, достовірним та достатнім доказом в розумінні ст.76, 79, 80 ЦПК України, обгрунтованості вимог позивача. Відповідно до положень ст. 319 ЦК України усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав незалежно від місця проживання власника та місця знаходження майна. Частиною 2 ст.405 ЦК України передбачено, що член сім`ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім`ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом. Саме на позивача процесуальний закон покладає обов`язок довести факт відсутності відповідача понад встановлені статтею 405 ЦК України строки у жилому приміщенні без поважних причин. Проте, позивач факту відсутності відповідача понад встановлені строки саме без поважних причин не довела. Одночасно не доведено, що і інші співвласники житлового приміщення ( ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ) також заперечують право ОСОБА_2 на користування належною їм часткою квартири АДРЕСА_1 . Статтею 9 ЖК України визначено, що ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом. За наведених обставин апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем не доведено факт відсутності відповідача понад встановлені строки саме без поважних причин. Доводи, викладені в апеляційній скарзі, висновків суду не спростовують та на їх правильність не впливають. Підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення апеляційний суд не вбачає, оскільки воно постановлено судом із додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст.258,259,367,374,375,381-384 ЦПК України, суд, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 20 серпня 2021 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови. Головуючий: Судді: Повний текст постанови складений 10.11.2021 року.