Постанова Миколаївський апеляційний суд № 490/5509/17

10.11.21 22-ц/812/2118/21 Єдиний номер справи 490/5509/17 Провадження 22-ц812/2118/21 Головуючий по 1 інстанції Гуденко О.А. Головуючий і доповідач по 2 інстанції Колосовський С.Ю. П О С Т А Н О В А І м е н е м У к р а ї н и 10 листопада 2021р. м. Миколаїв Колегія суддів судової палати у цивільних справах Миколаївського апеляційного суду в складі: Колосовський С.Ю., Базовкіна Т.М., Тищук Н.О., секретар судового засідання Біляєва В.М., за участі: представника позивача ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 06 вересня 2021р. за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , Миколаївської міської ради, Адміністрації Центрального району Миколаївської міської ради про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою шляхом знесення прибудови та визнання незаконним і скасування розпорядження органу місцевого самоврядування, встановила: У червні 2017р. ОСОБА_2 пред`явив позов до ОСОБА_3 , Миколаївської міської ради про визнання незаконним та скасування розпорядження адміністрації Центрального району Миколаївської міської ради від 11.04.2012р. № 128-р зі змінами від 06.07.2012р. № 207-р "Про готовність до експлуатації житлової прибудови та сіней по АДРЕСА_1 ", усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою шляхом знесення споруди літер а3 по АДРЕСА_1 . Позивач зазначав, що є співвласником зі ОСОБА_3 житлового будинку АДРЕСА_2 . Належні їм частки (по Ѕ) у цьому житловому будинку виділені в натурі, а порядок користування земельною ділянкою визначено ухвалою Миколаївського обласного суду від 21.07.1976р. між колишніми співласниками житлового будинку. Всупереч судовому рішенню відповідач самочинно на земельній ділянці загального користування побудував капітальну нежитлову прибудову літ. а3, площею 8,9 кв.м. до житлового будинку літ. А1 шляхом зносу існуючого навісу літ. Д, площею 5,3 кв.м. В 2015р. з відповіді виконавчого комітету Миколаївської міської ради на його звернення він дізнався про наявність розпорядження адміністрації Центрального району ММР від 11.04.2012 р. № 128-р зі змінами від 06.07.2012 р. № 207-р "Про готовність до експлуатації житлової прибудови та сіней по АДРЕСА_1 " та про видачу ОСОБА_3 свідоцтва про право власності. Посилаючись на те, що відповідачами порушені його права як землекористувача, оскільки він не має змоги використовувати земельну ділянку загального користування за призначенням, позивач просив про задоволення позову. Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 07.02.2020р. до участі у справі в якості співвідповідача залучено Адміністрацію Центрального району Миколаївської міської ради. Рішенням цього суду від 06 вересня 2021р. у задоволені позову відмовлено. В апеляційній скарзі представник позивача, посилаючись на незаконність рішення суду, просив його скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення позову. Представник відповідача, в поданому відзиві на апеляційну скаргу, вважає рішення суду законним і обгрунтованим. Апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав. Як встановлено судом і вбачається з матеріалів справи, 10.02.1976р. рішенням народного суду Центрального району проведено поділ в рівних частках житлового будинку по АДРЕСА_3 ( АДРЕСА_4 ) між ОСОБА_4 і ОСОБА_5 . Рішенням народного суду Центрального района м. Миколаєва від 07.06.1976р. встановлено порядок користування земельною ділянкою по АДРЕСА_3 ( АДРЕСА_4 ) за третім варіантом висновку технічної експертизи з виділенням у користування ОСОБА_4 земельної ділянки № НОМЕР_1 , площею 464 кв.м., з них під будівлями 74 кв.м., під садом 390 кв.м., а ОСОБА_5 - земельної ділянки №2, розміром 579 кв.м., з них під будівлями 87 кв.м., під садом та городом 492 кв.м. 21 липня 1976р. ухвалою Миколаївського обласного суду рішення народного суду Центрального району від 07.06.1976р. змінено. Встановлено порядок користування земельною ділянкою за другим варіантом висновку технічної експертизи з виділенням у користування ОСОБА_4 земельної ділянки № НОМЕР_1 , площею 521 кв.м., а ОСОБА_5 -земельної ділянки № 2, розміром 522 кв.м., з залишенням в загальному користуванні 241 кв.м., втому числі за рахунок земельної ділянки ОСОБА_4 - 120 кв.м., за рахунок земельної ділянки ОСОБА_5 - 121 кв.м. Протягом 2011-2012 років ОСОБА_3 на земельній ділянці загального користування без згоди співвласника ОСОБА_2 побудував нежитлову прибудову літ. а3, площею 8,9 кв.м. до житлового будинку літ. А1 по АДРЕСА_3 шляхом зносу існуючого навісу літ. Д, площею 5,3 кв.м. При цьому суд помилково зазначив у рішенні, що навіс літ. Д при придбані ОСОБА_2 Ѕ частини житлового будинку належав йому, так як останній є правонаступником прав на житловий будинок і земельну ділянку, які належали ОСОБА_4 , а після її смерті - ОСОБА_6 на підставі договору купівлі-продажу від 29.01.1982р. А ОСОБА_3 відповідно є правонаступником прав ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 28.01.1997р. Між тим за рішенням народного суду Центрального району від 10.02.1976р. навіс літ. Д виділено у власність правопопереднику відповідача. Відповідно до висновку судової земельно-технічної експертизи № 125-005 від 28.01.2019р. площа розташування спірної прибудови на земельній ділянці загального користування складає 7,23 кв.м. Адміністрацією Центрального району Миколаївської міської ради 11.04.2012р. № 128-р зі змінами від 06.07.2012 р. № 207-р прийнято розпорядження "Про готовність до експлуатації житлової прибудови та сіней по АДРЕСА_1 ", а саме - визнано готовими до експлуатації нежитлову прибудову літ. А1 після переобладнання з сіней літ.а, загальною площею 26,1 кв.м, сіни літер а3 побудовані замість навісу літ. Д зі збільшенням по площі забудови на 7,5 кв.м., загальною площею 8,9 кв.м. З`ясувавши, що спірна прибудова хоча й розташована частково на земельній ділянці загального користування і побудована без погодженні із співвласником, але з дотриманням санітарних, будівельних і протипожежних правил (т.1 а.с.154,155,162), її розташування не ускладнює доступ позивачу до належних йому будівель і споруд та відповідно істотно не порушує його права як землекористувача, суд на підставі ст.ст.16,358,376,391 ЦК, ст.ст.88,152 ЗК п.5,22,23 Постанови №6 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012р. «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)», дійшов до вірного висновку про недоцільність застосування такого крайнього заходу як знесення, а також для задоволення вимоги про визнання незаконним розпорядження органу місцевого самоврядування. Крім того, при вирішені даного спору суд правомірно врахував наявність на земельній ділянці самочинних будівель і споруд, які знаходяться у користуванні позивача (т.1 а.с.79,85,157) та надання бюро технічної інвентаризації на численні звернення відповідача на час спорудження прибудови суперечливих відомостей щодо порядку користування земельною ділянкою між правопопередниками сторін (т.1 а.с.61,76,81,82,83). Відсутність ухвали про закриття підготовчого засідання (п.3 ч.2 ст.200 ЦПК), хоча і свідчать про порушення процесуального закону, але ці порушення не призвели до неправильного вирішення спору, так як підготовче засідання по справі було проведено судом і до призначення справи до судового розгляду були задоволені всі клопотання представника позивача, а саме: про витребування доказів, про призначення судової земельно-технічної експертизи, про долучення доказів (т.1 а.с.19,36-45,47,50,55-64,113). Що ж стосується представництва ОСОБА_7 , то остання виконувала свої функції на підставі довіреності (т.1 а.с.18,237), яка видавалась їй не як адвокату, була допущена до участі у справі до 01.01.2019р., а тому має право на участь у справі до ухвалення остаточного рішення по даній справі, що узгоджується з положеннями п.п.11 п.161 Розділу ХУ Перехідних положень Конституції України. Подані представником позивача заперечення на дії головуючого з приводу необхідності постановлення ухвали про закриття підготовчого засідання були розглянуті в судовому засіданні 25.09.2020р. з постановленням ухвали (т.1 а.с.232). Оскільки суд ухвалив правильне по суті, то апеляційна скарга в силу ст.375 ЦПК підлягає відхиленню. Керуючись ст.ст.367,374,375,382 ЦПК, колегія суддів п о с т а н о в и л а : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 06 вересня 2021р. без змін. Постанова набирає законної сили з дня прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду за наявності передбачених ст. 389 ЦПК підстав протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту. Повний текст постанови складено 10 листопада 2021р. Головуючий: Судді: