Постанова 4857 № 300/2528/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 листопада 2021 рокуЛьвівСправа № 300/2528/21 пров. № А/857/16473/21 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Шевчук С.М., суддів Кухтея Р.В., Шинкар Т.І., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22 липня 2021 року (рішення ухвалене за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у м. Івано-Франківськ судом у складі головуючого судді Чуприни О.В., дата складення повного тексту рішення суду не зазначена) у справі №300/2528/21 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання до вчинення дій, суд- В С Т А Н О В И В : І. ОПИСОВА ЧАСТИНА В травні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, яким просив: визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 12.02.2021 за №43 про відмову йому у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки про суддівську винагороду №34 від 19.01.2021 станом на 01.01.2021, виданої Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Івано-Франківській області; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити йому перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці на підставі довідки про суддівську винагороду від 19.01.2021 №34 станом на 01.01.2021, виданої Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Івано-Франківській області у розмірі 66% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді з подальшим перерахуванням у випадку зміни суддівської винагороди діючого судді та виплатити різницю між належною до сплати сумою довічного грошового утримання суді у відставці з 01.01.2021 та фактично виплаченою до часу виконання рішення суду в частині зобов`язання відповідача здійснити перерахунок. Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22 липня 2021 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 12.02.2021 за №43 про відмову ОСОБА_1 у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України в Івано-Франківській області №34 від 19.01.2021. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області провести перерахунок та здійснити ОСОБА_1 з 01.01.2021 виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України в Івано-Франківській області №34 від 19.01.2021, з урахуванням фактично виплачених сум. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю. В обґрунтування апеляційної скарги відповідач вказує, що судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. На обґрунтування апеляційних вимог відповідач посилається на те, що правовою підставою для перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці є факт зміни грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, відповідно питання проведення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці може бути розглянуто тільки у разі збільшення розміру суддівської винагороди після винесення рішення Конституційного Суду України від 18 лютого 2020 року №2-р/2020, а саме після 18 лютого 2020 року, а після вказаної дати жодні нормативно-правові акти щодо зміни розміру складових такої винагороди не приймались. Позивач подав заперечення на апеляційну скаргу, у якому заперечує проти задоволення апеляційної скарги та просить суд залишити рішення суду першої інстанції без змін, з мотивів аналогічних тим, що викладені судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні. Про розгляд апеляційної скарги сторони повідомлені шляхом надіслання копій ухвал про відкриття апеляційного провадження та про призначення апеляційної скарги до розгляду на електронну адресу відповідача та на поштову адресу позивача, про що в матеріалах справи містяться відповідні докази. Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. В силу вимог ч.4 ст.229 КАС України якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. ІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи обставини, що ОСОБА_1 рішенням Івано-Франківської обласної ради народних депутатів від 25 грудня 1992 року призначений на посаду судді Галицького районного суду Івано-Франківської області, що підтверджується записами у трудовій книжці. Згідно записів у трудовій книжці позивача від 14.12.2011, ОСОБА_1 з 26.12.1992 зарахований на посаду народного судді Галицького районного суду Івано-Франківської області (запис №13), а з 17.04.2003 позивач обраний суддею місцевого Галицького районного суду Івано-Франківської області безстроково (запис №18). Постановою Верховної Ради України від 22.09.2016 за №1600-VIII "Про звільнення суддів" ОСОБА_1 звільнено з посади судді Галицького районного суду Івано-Франківської області, у зв`язку з поданням заяви про відставку. Відомості із наявного в матеріалах справи наказу в.о. голови Галицького районного суду Івано-Франківської області №02-03/33 від 29.09.2016 вказують про відрахування ОСОБА_1 зі штату Галицького районного суду Івано-Франківської області з 07.10.2016 на підставі постанови Верховної Ради України від 22.09.2016 з №1600-VIII, про що вчинено відповідний запис у трудовій книжці позивача за №21. На підставі зави про призначення пенсії від 18.10.2016, до якої долучено в тому числі трудову книжку позивача, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області з 18.10.2016 призначено ОСОБА_1 щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці відповідно до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" №1402-VІІІ від 02.06.2016. Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19.07.2018 у справі №809/960/18 позов ОСОБА_1 до Галицького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області задоволено повністю (https://reyestr.court.gov.ua/Review/75421849), зокрема: зобов`язано Галицьке об`єднане управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи, що дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, календарний період проходження строкової військової служби 2 року 4 дні, з 14.05.1976 року по 17.05.1978 року та половину строку навчання за денною формою на юридичному факультеті Львівського державного університету імені І. Франка 2 року 6 місяців 16 днів з 25.08.1978 року по 27.09.1983 року; зобов`язано Галицьке об`єднане управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області провести перерахунок починаючи з 1 грудня 2017 року, нараховувати та виплачувати ОСОБА_1 щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 90 % суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів", без обмеження граничного розміру щомісячного грошового утримання, з подальшим перерахуванням, у випадку зміни суддівської винагороди діючого судді у відставці та фактично виплаченою; зобов`язано Галицьке об`єднане управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області виплатити різницю між належною ОСОБА_1 до сплати сумою довічного грошового утримання судді у відставці та фактично виплаченою сумою за період з 01.12.2017 року до часу виконання рішення суду в частині зобов`язання відповідача здійснити перерахунок. На виконання вказаного вище рішення суду, органом пенсійного забезпечення проведено перерахунок щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1 . На підставі довідки Територіального управління ДСА в Івано-Франківській області №64 від 30.01.2020, за змістом якої розмір суддівської винагороди з 01.01.2020 становить 53 601,00 гривень, в тому числі посадовий оклад 31 530,00 гривень та доплата за вислугу років 22 071,00 гривень, ОСОБА_1 проведено перерахунок щомісячного довічного грошового утримання. В подальшому, Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Івано-Франківській області ОСОБА_1 видана довідка про суддівську винагороду для обчислення щомісячного грошового утримання судді у відставці №34 від 19.01.2021, в якій суддівська винагорода, яка враховується при призначенні/перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, станом на 01.01.2021, визначена в розмірі 107 202,00 гривень, в тому числі: посадовий оклад 63 060,00 гривень та доплата за вислугу років 44 142,00 гривень. Позивач, 04.02.2021 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області із заявою встановленої форми про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі вказаної вище довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України в Івано-Франківській області. За наслідком розгляду заяви ОСОБА_1 від 04.02.2021, Головним управлінням ПФУ в області прийнято оскаржуване рішення №43 від 12.02.2021, яким відмовлено позивачу у перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці, з посиланням на роз`яснення Державної судової адміністрації України, згідно якого базовий розмір посадового окладу судді місцевого та апеляційного судів у порівняні з минулим роком не змінився та становить 63 060,00 гривень та 105 100,00 гривень відповідно, а перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці проводиться тільки у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, що працює на відповідній посаді. Позивач, вважаючи таке рішення відповідача протиправним, звернувся до суду за захистом своїх прав. ІІІ. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ Задовольняючи частково адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 №2-р/2020 Закон України № 1402-VIII не містить норм, які б по-різному визначали порядок обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці. Верховний Суд неодноразово, зокрема у постановах від 06.03.2019 у справі № 638/12586/16-а та від 11.02.2020 у справі №200/3958/19-а висловлював правовий висновок, відповідно до якого правовою підставою для перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці є факт зміни грошового утримання/складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. Таким чином, перерахунок, який просить здійснити позивач, обумовлений відновленням раніше порушених його прав з дати ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 у справі № 2-р/2020. Щодо позовної вимоги позивача про зобов`язання Управління здійснити перерахунок і виплату щомісячного довічного грошового утримання, виходячи з відсоткового значення 66% суддівської винагороди, то суд вказав, що судовому захисту підлягають виключно порушені права чи інтереси особи, а не ті, які ймовірно будуть порушені у майбутньому, а тому в цій частині позову відмовив. ІV. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), колегія суддів встановила таке. Рішення в частині відмови в задоволенні позову не оскаржене, тому відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України в апеляційному порядку не переглядається. Згідно статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України. Відповідно до частини першої статті 126 Конституції України, незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України. Пунктом 4 частини п`ятої статті 126 Конституції України передбачено, що підставою для звільнення судді є, зокрема, подання заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням. Закон України від 02 червня 2016 року №1402-VIII «Про судоустрій та статус суддів» (надалі також - Закон №1402-VIII) визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд. Згідно з пунктом 2 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII визнано таким, що втратив чинність з дня набрання чинності цим Законом, Закон України від 07 липня 2010 року №2453-VI «Про судоустрій і статус суддів»(надалі також - Закон №2453-VI), крім положень, зазначених у п.п.7, 23, 25, 36 цього розділу. Відповідно до частини першої статті 142 Закону №1402-VIII судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. До досягнення зазначеного віку право на пенсію за віком або щомісячне довічне грошове утримання мають чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 1) 61 рік - які народилися з 1 січня 1954 року по 31 грудня 1954 року; 2) 61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 року по 31 грудня 1955 року. При цьому, суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на отримання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, визначених Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (частина друга статті 142 Закону №1402-VIII). Згідно з частиною третьою статті 142 Закону №1402-VIII щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді. Частинами четвертою та п`ятою статті 142 Закону №1402-VIII передбачено, що у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання. Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України. Згідно з частиною третьою статті 135 Закону №1402-VIII базовий розмір посадового окладу судді становить: 1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; Разом з цим, Прикінцевими та перехідними положеннями Закону №1402-VIII були передбачені певні особливості визначення розміру суддівської винагороди та щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці. Так, пунктом 22 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII було визначено, що право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом. Судді, які на день набрання чинності цим Законом пройшли кваліфікаційне оцінювання та підтвердили свою здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді, до 01 січня 2017 року отримують суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону №2453-VI. Згідно з пунктом 23 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII, до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону №2453-VI. Законом України від 16 жовтня 2019 року №193-ІХ «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування» (надалі також Закон №193-ІХ), який набрав чинності 07 листопада 2019 року, було виключено зазначені вище п.п.22, 23 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII. Відповідно до пункту 24 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII, розмір посадового окладу судді, крім зазначеного у пункту 23 цього розділу, становить з 1 січня 2020 року: а) для судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; б) для судді апеляційного суду та вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Пунктом 25 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII встановлено, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу. В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів». За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону. Рішенням Конституційного Суду України від 18 лютого 2020 року №2-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту 25 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII зі змінами. Згідно з частиною першою статті 91 Закону України від 13.07.2017 № 2136-VIII «Про Конституційний Суд України» закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення. Статтею 152 Конституції України передбачено, що закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності. Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що з 19 лютого 2020 року -дня наступного за днем ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18 лютого 2020 року №2-р/2020 Закон №1402-VIII не містить норм, які б по-різному визначали порядок обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці. З наявної в матеріалах справи копії довідки Територіального управління Державної судової адміністрації №34 від 19.01.2021 встановлено, що станом на 01.01.2021 суддівська винагорода ОСОБА_1 яка враховується при призначенні/перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, складає 107 202,00 гривень, в тому числі: посадовий оклад 63 060,00 гривень та доплата за вислугу років 44 142,00 гривень. Однак, орган пенсійного забезпечення, під час представлення позивачем довідки Територіального управління Державної судової адміністрації №34 від 19.01.2021 та розгляду питання щодо наявності підстав для перерахунку грошового утримання, не надав належної оцінки об`єктивності та достовірності відомостей, зазначених у такій довідці. Орган пенсійного фонду не вказав на будь-яку невідповідність даних вказаної вище довідки, в тому числі в частині визначення розміру посадового окладу і відсоткового значення доплата за вислугу років. Водночас колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апеляційної скарги щодо відсутності з 19 лютого 2020 року факту зміни складових суддівської винагороди судді, якій працює на відповідній посаді, адже за даними довідки Територіального управління ДСА в Івано-Франківській області №64 від 30.01.2020, розмір суддівської винагороди ОСОБА_1 яка враховується при призначенні/перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці з 01.01.2020 становив 53 601,00 гривень, в тому числі посадовий оклад 31 530,00 гривень та доплата за вислугу років 22 071,00 гривень. За змістом нової довідки, виданої Територіальним управлінням Державної судової адміністрації №34 від 19.01.2021 вбачається, що суддівська винагорода ОСОБА_1 станом на 01.01.2021 яка враховується при призначенні/перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, становить 107 202,00 гривень, в тому числі: посадовий оклад 63 060,00 гривень та доплата за вислугу років 44 142,00 гривень. Отож, за даними приведених довідок суддівська винагорода, яка враховується при призначенні/перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці змінилася в сторону підвищення. Оскільки до винесення Конституційним Судом України рішення від 18 лютого 2020 року №2-р/2020розмір суддівської винагороди був диференційованим в залежності від підтвердження суддею за результатами кваліфікаційного оцінювання відповідності займаній посаді (у разі підтвердження відповідності займаній посаді розмір винагороди більший, ніж до того) та саме після винесення вказаного рішення розмір суддівської винагороди суддів, які не підтверджували відповідність займаній посаді, зрівнявся з суддівською винагородою суддів, що вже підтвердили, тобто вказаний розмір фактично підвищився, що і є підставою для перерахунку довічного грошового утримання. Таким чином, з 19 лютого 2020 року у позивача виникло право (підстава) на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді відповідно до Закону №1402-VIII, оскільки фактично відбулась зміна, по відношенню до позивача, розміру окладу судді, який є складовою суддівської винагороди, що в свою чергу є підставою для перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці. Також колегією суддів взято до уваги правові висновки Верховного Суду у зразковій адміністративній справі №620/1116/20 (Пз/9901/5/20), яка набрала законної сили 07 серпня 2020 року як такі, що сформовані із загальних питань щодо перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у зв`язку із зміною грошового утримання/складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. Суд не приймає доводи апеляційної скарги щодо відсутності порядку проведення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 18 лютого 2020 року №2-р/2020, оскільки такий порядок встановлений безпосередньо статтею 142 Закону №1402-VIII. При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього. Згідно з частиною другою статті 1 Загальної (Універсальної) хартії судді незалежність судді є важливою умовою для неупередженого судочинства, що відповідає вимогам закону. Незалежність є неподільною. Будь-які інституції чи органи влади як на національному, так і на міжнародному рівні повинні поважати, захищати та охороняти цю незалежність. Отже, забезпечення державою належної оплати праці судді є запорукою дотримання гарантій права особи на розгляд справи незалежним і безстороннім судом та збереження справедливого балансу між потребами державного інтересу та необхідністю захистити права особи. Підсумовуючи зазначене вище, колегія суддів вважає, що відповідач безпідставно відмовив позивачу в проведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки №34 від 19.01.2021, тим самим неправомірно звузивши існуюче право позивача, встановлене законом. Враховуючи наведене вище, надаючи правову оцінку аргументам сторін, суд апеляційної інстанції вважає вірними висновки суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для часткового задоволення названого адміністративного позову. Статтею 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Згідно з частиною 2 статті 6 КАС України та статтею 17 Закону України Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права. У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. Відтак, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позовні вимоги є частково обґрунтованими та підлягають задоволенню. Статтею 316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстави для його скасування відсутні. Доводи апеляційної скарги, в силу викладеного вище, висновків суду першої інстанції не спростовують. Керуючись ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 325, ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області залишити без задоволення. Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22 липня 2021 року у справі № 300/2528/21 залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя С. М. Шевчук судді Р. В. Кухтей Т. І. Шинкар Повне судове рішення складено 10 листопада 2021 року.