Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 560/2047/21

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 560/2047/21 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Салюк П.І. Суддя-доповідач - Сушко О.О. 10 листопада 2021 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Сушка О.О. суддів: Мацького Є.М. Залімського І. Г. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 06 квітня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання протиправним, скасування рішення та зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області № 220950001917 від 06 жовтня 2020 року про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 ; зобов`язати головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи при призначенні пенсії період роботи з 10 лютого 1985 року по 16 лютого 1993 року в колгоспі "Україна" с. Печеське і призначити та виплачувати йому пенсію за віком з дня виникнення права на пенсію, з 07 вересня 2020 року. Відповідно до рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 06 квітня 2021 року позов задоволено повністю. Не погоджуючись з вказаним рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову. Розглянувши матеріали справи, колегія суддів апеляційної інстанції, дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, виходячи з наступного. Судом першої інстанції та під час апеляційного провадження встановлено, що позивач 29 вересня 2020 року звернувся до головного управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області із заявою щодо призначення пенсії за віком. Рішенням головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області № 220950001917 від 06 жовтня 2020 року ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком згідно статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу 27 років, про що повідомлено позивача листом № 2200-1704-8/55003 від 15 грудня 2020 року. Суд першої інстанції при ухваленні оскарженого рішення виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог, а відтак наявності підстав для задоволення адміністративного позову. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне. Так, згідно з ст. 7 Закону України від 05 листопада 1991 року №1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон №1788-ХІІ), звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію. При цьому пенсії за віком і по інвалідності призначаються незалежно від того, припинено роботу на час звернення за пенсією чи вона продовжується. Пенсії за вислугу років призначаються при залишенні роботи, яка дає право на цю пенсію. Статтею 27 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що умовою призначення пенсії за віком є досягнення особою віку 60 років за наявності трудового стажу з 01 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року не менше 27 років. Враховуючи відомості із трудової книжки від 21 січня 1988 року НОМЕР_1 , архівної довідки від 17 вересня 2020 року № 03-01/508 страховий стаж позивача станом на час звернення до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком становить 28 років 3 місяці 17 днів. За змістом частини 4 статті 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом. В силу частин 1-2 статті 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" №1788-ХІІ, до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю. Частиною 1 статті 62 Закону № 1788-ХІІ передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. У відповідності до пунктів 1-2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, (далі - Порядок №637) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків. У пункті 3 Порядку № 637 встановлено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові, трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. За відсутності зазначених у цьому пункті документів для підтвердження трудового стажу приймаються членські квитки профспілок. При цьому підтверджуються періоди роботи лише за той час, за який є відмітки про сплату членських внесків. Тобто, лише за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Постановою Ради Міністрів СРСР від 21 квітня 1975 року № 310 затверджено Основні положення про порядок видачі і ведення трудових книжок колгоспників (далі - Основні положення), згідно з пунктом 1 яких трудова книжка колгоспника є основним документом про трудову діяльність члена колгоспу. В силу пунктів 5, 6 Основних положень до трудової книжки колгоспника заносились, зокрема, відомості про трудову участь (прийнятий у колгоспі річний мінімум участі в громадському господарстві, його виконання). Всі записи в трудовій книжці завіряються в усіх розділах за час роботи в колгоспі підписом голови колгоспу або спеціально уповноваженого правлінням колгоспу особи та печаткою. Згідно з пунктом 13 Основних положень відповідальність за своєчасне і правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання і видачу несе спеціально уповноважена правлінням колгоспу особа. У відповідності до п. 2.4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 р. № 58, усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Слід зазначити, що відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України Про трудові книжки працівників від 27 квітня 1993 року №301 відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб`єкта господарювання. Відповідно до трудової книжки серії НОМЕР_2 позивач у спірний період страхового стажу працював в колгоспі "Україна" с. Печеське, будучи його членом та періоди його роботи наступні: з 10 лютого 1985 року по 31 грудня 1985 року (встановлений мінімум вихододнів - 270, фактично відпрацьовано вихододнів - 270); за 1986 рік (встановлений мінімум вихододнів - 270, фактично відпрацьовано вихододнів - 283); за 1987 рік (встановлений мінімум вихододнів - 270, фактично відпрацьовано вихододнів - 236); за 1988 рік (встановлений мінімум вихододнів - 270, фактично відпрацьовано вихододнів - 257); за 1989 рік (встановлений мінімум вихододнів - 270, фактично відпрацьовано вихододнів - 252); за 1990 рік (встановлений мінімум вихододнів - 270, фактично відпрацьовано вихододнів - 301); за 1991 рік (встановлений мінімум вихододнів - 270, фактично відпрацьовано вихододнів -281); за 1992 рік (встановлений мінімум вихододнів - 270, фактично відпрацьовано вихододнів - 340); за 1993 рік (встановлений мінімум вихододнів - 270, фактично відпрацьовано вихододнів -331). Також, при зверненні до пенсійного органу, позивач надав архівну довідку № 03-01/508, від 17 вересня 2020 року видану Красилівським районним трудовим архівом, якою підтверджується, що позивач працював у колгоспі "Україна" с. Печеське у 1985 - 1993 роках, тобто у спірний період, що спростовує твердження відповідача про відсутність всіх необхідних даних для призначення пенсії. Відомості про вироблені позивачем вихододні за 1985 - 1993 роки, які зазначені в трудовій книжці НОМЕР_2 , є ідентичні відомостям, які зазначені в архівній довідці від 17 вересня 2020 року № 03-01/508, виданої Красилівським районним трудовим архівом Тобто, періоди роботи за 1985 - 1986 роки, з 1990 року по 16 лютого 1993 року підлягають зарахуванню в повному обсязі, оскільки в цей період позивач щорічно відпрацював в колгоспі встановлений мінімум вихододнів. Страховий стаж позивача в цей період становить 5 років і 60 днів (60 вихододнів за січень-лютий 1993 року згідно архівної довідки № 03-01/508, виданої 17 вересня 2020 року Красилівським районним трудовим архівом). Крім того, невиконання позивачем встановленого мінімуму трудової участі у 1987, 1988, 1989 роках, не може позбавляти його права на зарахування до страхового стажу часу роботи за фактичною тривалістю. У 1987 році позивач фактично відпрацював 236 вихододнів, тоді як встановлений мінімум 270 вихододнів. У 1988 році позивач фактично відпрацював 257 вихододнів, тоді як встановлений мінімум 270 вихододнів. У 1989 році позивач фактично відпрацював 252 вихододнів, тоді як встановлений мінімум 270 вихододнів. Враховуючи зазначене відповідач мав би зарахувати періоди роботи позивача з 10 лютого 1985 року по 16 лютого 1993 року в колгоспі "Україна" с. Печеське до його стажу роботи 7 років 7 місяців 3 дні при призначення пенсії за віком. Відтак, враховуючи страховий стаж 20 років 8 місяців 14 днів, який визнається відповідачем і страховий стаж 7 років 7 місяців 3 дні, який ним оспорюється, разом становлять 28 років 3 місяці 17 днів, що дає право позивачу на отримання пенсії за віком. Що стосується доводів відповідача про відсутність у трудовій книжці відмітки з печаткою господарства і підписом керівника господарства або спеціально уповноваженої ним особи записів про встановлений мінімум та кількість відпрацьованих вихододнів, слід зазначити, що працівник не може нести відповідальність за правильність записів у трудовій книжці та не повинен контролювати роботодавця щодо її заповнення. На позивача не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у трудовій книжці. Водночас, неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань призначення пенсії за віком. Аналогічна правова позиція зокрема викладена у постанові Верховного Суду від 06 лютого 2018 року по справі № 677/277/17 та у постанові від 07 листопада 2019 року у справі №686/19477/16-а. Також Верховний Суд у постановах від 24 травня 2018 року у справі №490/12392/16-а та від 04 вересня 2018 року у справі № 423/1881/17 висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії. За змістом п. 1 ч. 1 ст. 45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку. Пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку. З матеріалів справи встановлено, що позивач досяг пенсійного віку 06 вересня 2020 року, а із заявою про призначення пенсії звернувся 29 вересня 2020 року, тому, пенсію має бути призначено з 07 вересня 2020 року. Частиною 1 статті 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Беручи до уваги викладене, право на зарахування стажу періодів роботи позивача з 10 лютого 1985 року по 16 лютого 1993 року в колгоспі "Україна" с. Печеське підтверджується записами в трудовій книжці, наданими відповідачу довідками, які необґрунтовано не були взяті ним до уваги, а також положеннями чинного законодавства України, відтак, відповідач протиправно відмовив позивачу у призначенні пенсії за віком. Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, та повністю спростовуються встановленими у справі обставинами. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 06 квітня 2021 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає, як така, що розглянута за правилами спрощеного провадження, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий Сушко О.О. Судді Мацький Є.М. Залімський І. Г.