Постанова 4854 № 400/1364/20

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 листопада 2021 р.м.ОдесаСправа № 400/1364/20 Головуючий в 1 інстанції: Мороз А. О. Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючої судді Шевчук О.А., суддів: Бойка А.В., Федусика А.Г., при секретарі Жигайлової О.Е. розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування запису про податкову заставу № 27469494 від 10.02.20 р. в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна; зобов`язання вчинити певні дії; визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №№ 2193913, 2193914, 2193915, 2193916 від 29.06.15 р. ВСТАНОВИЛА: ОСОБА_2 у березні 2020 року звернувся з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Миколаївській, в якому просив суд: визнати протиправним та скасувати рішення № 68/14-29-50-07-29 про опис майна у податкову заставу від 3 лютого 2020 р.; визнати протиправним та скасувати акт № 25/14-29-50-07-30 опису майна від 10 лютого 2020 р.; визнати протиправним та скасувати запис про податкову заставу № 27469494 від 10 лютого 2020 р. в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна; зобов`язати ГУ ДПС у Миколаївській області провести коригування в інтегрованій картці платника податку, шляхом анулювання заборгованості з земельного податку з фізичних осіб в сумі 44 271,28 грн., пені в сумі 5 551,59 грн. та штрафних санкцій в сумі 3 913,76 грн.; зобов`язати ГУ ДПС у Миколаївській області в порядку, передбаченому п. 6 Порядку ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 5 липня 2004 р. № 830, подати до Державного реєстру обтяжень рухомого майна відомості про припинення публічного обтяження за типом податкова застава майна ОСОБА_1 , зареєстрованого 10 лютого 2020 р. за № 27469494. У відкритті провадження у справі в частині такої вимоги, як визнання протиправним та скасування акту № 25/14-29-50-07-30 опису майна від 10 лютого 2020 р., судом відмовлено (а. с. 18-19). Під час розгляду справи, позивач подав заяву про зміну позовних вимог, в якій заявив такі позовні вимоги:- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №№ 2193913, 2193914, 2193915, 2193916, всі від 29 червня 2015 р.;- визнати протиправним та скасувати запис про податкову заставу № 27469494 від 10 лютого 2020 р. в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна;- зобов`язати ГУ ДПС у Миколаївській області провести коригування в інтегрованій картці платника податку, шляхом анулювання заборгованості з земельного податку з фізичних осіб в сумі 19 862,55 грн., а також штрафу та пені, нарахованих за несплату даного податкового зобов`язання;- зобов`язати ГУ ДПС у Миколаївській області в порядку, передбаченому п. 6 Порядку ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 5 липня 2004 р. № 830, подати до Державного реєстру обтяжень рухомого майна відомості про припинення публічного обтяження за типом податкова застава майна ОСОБА_1 , зареєстрованого 10 лютого 2020 р. за № 27469494 (а. с. 87). Позовні вимоги обґрунтував тим, що в лютому 2020 р. ОСОБА_1 отримав рішення № 68/14-29-50-07-29 про опис майна у податкову заставу від 3 лютого 2020 р., акт № 25/14-29-50-07-30 опису майна від 10 лютого 2020 р. та витяг про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна № 64691255 від 10 лютого 2020 р. З відповіді ГУ ДПС у Миколаївській області позивач дізнався, що за період 2015-2017 р.р. податковими повідомленнями-рішеннями йому було нараховано земельний податок, який ним своєчасно не сплачено. Наявність податкового боргу з вказаного податку, стала підставою для застосування відповідачем податкової застави. Позивач стверджує, що ані податкові повідомлення-рішення, ані податкова вимога, якими відповідач визначив йому податкові зобов`язання з земельного податку за вказані роки, йому не надсилались і не вручались, відповідно, грошове зобов`язання є неузгодженим, що виключає можливість застосування податкової застави. Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2021 року у задоволенні позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач надав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове, яким задовольнити його позовні вимоги. Доводами апеляційної скарги апелянт зазначає що у зв`язку з тим, що податкове повідомлення рішення йому належним чином не було вручено грошове зобов`язання, визначене цими рішеннями, не набуло статусу узгодженого. Апелянт зазначає, що податковий борг це сума виключно узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений законом строк а тому вважає висновок суду про те, що починаючи з 2015 року позивач має податковий борг з земельного податку, що визначений податковими повідомленнями рішеннями не відповідає фактичним обставинам справи. Апелянт звертає увагу, що в даній справі вирішальне значення має саме надіслання податкових повідомлення - рішень на адресу позивача а тому вважає що суд першої інстанції припустився порушення норм матеріального права. Посилається на практику Верховного Суду у подібних правовідносинах. Особи, що беруть участь у справі, про дату, час і місце судового розгляду були сповіщені належним чином відповідно до ст. 124-130 КАС України, справа розглядалась у відкритому судовому засіданні, представник позивача надав пояснення та не заперечував проти розгляду справи у письмовому провадженні. Згідно з ч.1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав. Судами встановлено, що ОСОБА_1 є платником земельного податку з фізичних осіб. 30 червня 2015 р. контролюючим органом були складені та надіслані на податкову адресу ОСОБА_1 простою кореспонденцією наступні податкові повідомлення-рішення: - № 2193913, яким позивачу визначено суму податкового зобов`язання з земельного податку з фізичних осіб в розмірі 2 751,74 грн.; - № 2193914, яким визначено суму податкового зобов`язання з земельного податку з фізичних осіб в розмірі 1 851,17 грн.;- № 2193915, яким визначено суму податкового зобов`язання з земельного податку з фізичних осіб в розмірі 9 656,10 грн.;- № 2193916, яким визначено суму податкового зобов`язання з земельного податку з фізичних осіб в розмірі 5 603,54 грн. (а. с. 122-125) (позивач в заяві про зміну позовних вимог помилково вказав датою вищезазначених рішень 29 червня 2015 р.). Всього вищенаведеними рішеннями, позивачу нараховано 19 862, 55 грн. земельного податку. 5 травня 2016 р. контролюючий орган направив позивачу податкову вимогу № 666-17 від 5 липня 2016 року на суму податкового боргу в розмірі 19 862,55 грн. (а. с. 54), яка відповідно до рекомендованого відправлення не вручена позивачу а конверт повернувся відповідачу за закінченням терміну зберігання. 3 лютого 2020 р. ГУ ДПС у Миколаївській області склали рішення № 68/14-29-50-07-29 про опис майна ОСОБА_1 у податкову заставу, 10 лютого 2020 р. відповідач склав акт № 25/14-29-50-07-30 опису майна і в той же день податкова застава зареєстрована ним в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, Згідно з витягом з цього реєстру, розмір забезпеченого податковою заставою зобов`язання позивача складає 49 822,87 грн. (а. с. 13-15). Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що передумовою виникнення права податкової застави, є наявність у платника податків податкового боргу, який є сумою узгодженого грошового зобов`язання. Крім цього, суд першої інстанції зазначив, що податкове зобов`язання із сплати земельного податку нараховується контролюючим органом відповідним податковим повідомленням-рішенням. У разі несплати платником податків протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення або ж закінчення процедури його оскарження (адміністративної або судової), визначених контролюючим органом грошових зобов`язань, такі податкові зобов`язання вважаються узгодженими. Факт узгодження податкового зобов`язання має наслідком обов`язок платника податку сплатити таке зобов`язання у встановлений законом строк. Так як відповідач порушив вимоги ПК України щодо порядку надіслання позивачу податкових повідомлень-рішень, грошове зобов`язання, визначене цими рішеннями не набуло статусу узгодженого. При цьому, суд першої інстанції, пославшись на практику Верховного Суду, зазначив, що встановлений ст. 102 ПК України 1095-денний строк на оскарження податкового повідомлення-рішення, не є процесуальним строком звернення до суду в розумінні КАС України, а є строком давності, який не може бути поновлено чи продовжено судом а тому із спливом 1095-денного строку давності, позивач втратив право на їх оскарження, в тому числі в судовому порядку, так як цей строк має пресічну природу і не може бути поновлений або продовжений судом за правилами КАС України. У зв`язку з цим, заява позивача про поновлення строку звернення до суду в частині оскарження податкових повідомлень-рішень, вирішенню по суті не підлягає (а. с. 101-103). Суд першої інстанції зазначив, що у зв`язку з тим, що вищезазначений строк є строком давності, а не процесуальним строком, в такому випадку позовні вимоги, які заявлені з пропуском строку давності, не підлягають залишенню без розгляду - в їх задоволенні слід відмовити. Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Стаття 14 п. 14.1. пп. 14.1.175. ПК України визначає, що податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом. Майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису. До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу. Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, яке пред`являється платнику податків, що має податковий борг. Акт опису майна, на яке поширюється право податкової застави, складається податковим керуючим у порядку та за формою, що затверджені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику (ст. 89 п. 89.3. ПК України). Контролюючий орган зобов`язаний безоплатно зареєструвати податкову заставу у відповідному державному реєстрі (ст. 89 п. 89.8. ПК України). Таким чином, передумовою виникнення права податкової застави, є наявність у платника податків податкового боргу, який є сумою узгодженого грошового зобов`язання. За правилами ст. 16 п. 16.1. пп. 16.1.4. ПК України, в редакції на час прийняття відповідачем спірних податкових повідомлень-рішень в червні 2015 р., платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи. Згідно з ст. 36 п. 36.1. ПК України, податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Як визначено ст. 14 п. 14.1. пп. 14.1.39. ПК України, грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності. За визначенням ст. 14 п. 14.1. пп. 14.1.157. ПК України, податкове повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов`язок платника податків сплатити суму грошового зобов`язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності. У відповідності з ст. 14 п. 14.1. пп. 14.1.175. ПК України, в редакції на час виникнення спірних правовідносин, податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання. Відповідно до ст. 59 п. 59.1. ПК України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Строки сплати податкового зобов`язання встановлені ст. 57 ПК України, відповідно до пункту 57.3. якої передбачено, що у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження. За змістом ст. 56 п. 56.17. ПК України, процедура адміністративного оскарження закінчується, зокрема, днем отримання платником податків рішення центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. День закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження грошового зобов`язання платника податків. Як встановлено судами та вбачається з матеріалів справи позивач є платником земельного податку з фізичних осіб в Центральному районі м. Миколаєва за адресами АДРЕСА_1 (нежитловий фонд, окремі будівлі, споруди 0, 011 га); АДРЕСА_2 (нежитловий фонд, окремі будівлі, споруди 0, 0009 га); АДРЕСА_2 (нежитловий фонд, окремі будівлі, споруди 0, 0377 га); АДРЕСА_3 (нежитловий фонд, окремі будівлі, споруди 0, 0074 га). Відповідно до інформаційної бази даних ІС «Податковий блок» в інтегрованій картці платника існує заборгованість зі сплати земельного податку з фізичних осіб у сумі 49 822, 87 гривень. Відповідно до статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону. Згідно п. 269.1 статті 269 Податкового кодексу України платниками податку (плати за землю) є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв), та землекористувачі. Приписи статті 270 ПК України закріплюють, що об`єктами оподаткування земельним податком є: земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні; земельні частки (паї), які перебувають у власності. При цьому положеннями п. 271.1 статті 271 ПК України визначено, що базою оподаткування є: нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено. Відповідно до п. 286.1 статті 286 ПК України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру. Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Згідно п. 286.5 зазначеної статті нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку визначеному статтею 58 ПК України. Згідно пп. 14.1.42 п. 14.1 статті 14 Податкового кодексу України дані державного земельного кадастру - сукупність відомостей і документів про місце розташування та правовий режим земельних ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристики, розподіл серед власників землі та землекористувачів, підготовлених відповідно до закону. У підпункті 14.1.72 п. 14.1 статті 14 ПК України закріплено, що земельний податок - обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (далі - податок для цілей розділу XIII цього Кодексу). А землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди (пп. 14.1.73. п. 14.1 статті 14 ПК України). Колегія суддів зазначає, що обов`язок з нарахування сум земельного податку фізичним особам покладено саме на органи державної фіскальної служби, яким для визначення розміру вказаного податку необхідно встановити базу оподаткування, наявність грошової оцінки землі, інші відомості для визначення суми податкового зобов`язання. Таким чином, 30 червня 2015 року відповідачем були прийняті податкові повідомлення рішення - № 2193913, яким позивачу визначено суму податкового зобов`язання з земельного податку з фізичних осіб в розмірі 2 751,74 грн.; - № 2193914, яким визначено суму податкового зобов`язання з земельного податку з фізичних осіб в розмірі 1 851,17 грн.; - № 2193915, яким визначено суму податкового зобов`язання з земельного податку з фізичних осіб в розмірі 9 656,10 грн.; - № 2193916, яким визначено суму податкового зобов`язання з земельного податку з фізичних осіб в розмірі 5 603,54 грн. (а. с. 122-125) Визначений контролюючим органом розмір земельного податку позивачем не оспорюється. Вищезазначені податкові повідомлення- рішення були направлені простою кореспонденцією на адресу позивача. Доказів про вручення ОСОБА_1 вищезазначених рішень відповідачем не надано. Згідно зі змістом п.56.18 ст.56 ПК України, з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов`язання у будь який момент після отримання такого рішення. Таким чином, колегія суддів не погоджується з позицією суду першої інстанції про те, що встановлений ст. 102 ПК України 1095-денний строк на оскарження податкового повідомлення-рішення, не є процесуальним строком звернення до суду в розумінні КАС України, а є строком давності, який не може бути поновлено чи продовжено судом, оскільки ст.. 102 ПК України не визначає строк оскарження податкових повідомлень рішень. Застосування правових висновків Верховного Суду у справі 500/2486/19 від 26 листопада 2020 року не можуть бути застосовані до правовідносин у цій справі. Як вбачається з вищезазначеного рішення Верховного Суду, на яке послався суд першої інстанції, спірним питанням у вищезазначеній справі було додержання позивачем строку звернення до суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень - рішень після проведення процедури адміністративного оскарження та отримання рішення про залишення скарги без задоволення а також рішень про застосування штрафних санкцій за донарахування своєчасно не нарахованого єдиного внеску та за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої законом №2464- V1, що є відмінним правовідносинам у цій справі. Крім цього, абзац перший ст.. 56 ПК України презюмує право платника податків використати судовий порядок оскарження відповідного рішення контролюючого органу та встановлює момент виникнення права на відповідне оскарження - з моменту отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу. Як встановлено судами обох інстанції, в матеріалах справи відсутні докази, про отримання позивачем вищезазначених податкових повідомлень рішень, а тому колегія суддів приходить до висновку, що строк на їх оскарження має бути поновлено. При цьому, звертаючись до суду з позовними вимогами про скасування податкового повідомлення- рішення, позивач обґрунтовує свої вимоги тим, що оскільки сума боргу, визначена відповідачем є неузгодженою, податкові повідомлення рішення підлягають скасуванню. В судовому засіданні в апеляційному суді позивач підтримав свою позицію. Інших обґрунтувань та доказів, що вказують на неправомірність прийнятих відповідачем податкових повідомлень- рішень, розрахунків оцінки землі позивачем не надано. Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Позивачем ОСОБА_1 не заперечувалось, що він є платником земельного податку з фізичних осіб в Центральному районі м. Миколаєва за адресами АДРЕСА_1 (нежитловий фонд, окремі будівлі, споруди 0, 011 га); АДРЕСА_2 (нежитловий фонд, окремі будівлі, споруди 0, 0009 га); АДРЕСА_2 (нежитловий фонд, окремі будівлі, споруди 0, 0377 га); АДРЕСА_3 (нежитловий фонд, окремі будівлі, споруди 0, 0074 га). Відповідно до інформаційної бази даних ІС «Податковий блок» в інтегрованій картці платника була заборгованість зі сплати земельного податку з фізичних осіб у сумі 49 822, 87 гривень. Така заборгованість виникла зокрема з підстав прийнятих відповідачем податкових повідомлень-рішень щодо сплати земельного податку у 2015 році. Позивачем не надано до суду ані обґрунтувань, ані інших належних доказів, в чому полягає неправомірність прийнятих відповідачем податкових повідомлень рішень. Позиція позивача зводиться тільки до того, що ці рішення не були йому вручені належним чином, а тому не набули статусу узгоджених у зв`язку з чим такі рішення мають бути скасовані. Помилковість чи неточність розрахунку суми податку, щодо застосування відповідних вихідних даних та коефіцієнтів при розрахунку земельного податку позивачем не наведено. Колегія суддів погоджується з доводами апелянта про те, що податкові повідомлення рішення станом на момент прийняття вимоги не набули статусу узгоджених, оскільки належним чином не були вручені позивачу. Однак колегія суддів вважає, що позивачем не доведено протиправність прийнятих податкових повідомлень- рішень, а неналежне вручення прийнятих рішень не може бути самостійною підставою для їх скасування, у зв`язку з чим у задоволенні позовних вимог про скасування податкових повідомлень - рішень №№ 2193913, 2193914, 2193915, 2193916 від 29.06.15 р. слід відмовити. Як вбачається з матеріалів справи, у зв`язку з виникненням боргу з підстав прийнятих у 2015 році податкових повідомлень рішень, відповідачем 05.07.2016 року було прийнято вимогу відповідно до якої сума податкового боргу складала 19862, 55 гривень. Ця вимога позивачем не оскаржується. Крім цього, станом на 10 березня 2020 року у позивача виникла заборгованість в сумі 44271,28 гр. у зв`язку з чим відповідачем було прийнято рішення про опис майна у податкову заставу. Звертаючись до суду з позовом, про скасування рішення про опис майна у податкову заставу № 27469494 від 10 лютого 2020 р. в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна; зобов`язати ГУ ДПС у Миколаївській області провести коригування в інтегрованій картці платника податку, шляхом анулювання заборгованості з земельного податку з фізичних осіб в сумі 44 271,28 грн., пені в сумі 5 551,59 грн. та штрафних санкцій в сумі 3 913,76 грн.; зобов`язати ГУ ДПС у Миколаївській області в порядку, передбаченому п. 6 Порядку ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 5 липня 2004 р. № 830, подати до Державного реєстру обтяжень рухомого майна відомості про припинення публічного обтяження за типом податкова застава майна ОСОБА_1 , зареєстрованого 10 лютого 2020 р. за № 27469494 позивач обґрунтовує свої позовні вимоги тим, що він не отримував податкові повідомлення - рішення за 2015 рік а тому сума боргу визначена відповідачем є неузгодженою, у зв`язку з чим відповідач не мав права приймати рішення про опис майна у податкову заставу. За правилами п.88.1 ст.88 ПК України з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов`язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу. За визначенням п.п.14.1.155 п.14.1 ст.14 ПК України податкова застава - спосіб забезпечення сплати платником податків грошового зобов`язання та пені, не сплачених таким платником у строк, визначений цим Кодексом. Податкова застава виникає на підставах, встановлених цим Кодексом. У разі невиконання платником податків грошового зобов`язання, забезпеченого податковою заставою, орган стягнення у порядку, визначеному цим Кодексом, звертає стягнення на майно такого платника, що є предметом податкової застави. Судом встановлено, що на момент прийняття рішення про опис майна у податкову заставу, у позивача був наявний борг у сумі 49822, 87 гривень, у зв`язку з чим, колегія суддів вважає, що рішення відповідача про опис майна у податкову заставу було прийнято відповідачем правомірно. Відповідно до п.91.1 ст.91 ПК України у разі наявності у платника податків податкового боргу керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу за місцем реєстрації платника податків, що має податковий борг, призначає такому платнику податкового керуючого. Податковий керуючий повинен бути посадовою (службовою) особою контролюючого органу. Податковий керуючий має права та обов`язки, визначені цим Кодексом. Податковий керуючий описує майно платника податків, що має податковий борг, в податкову заставу, здійснює перевірку стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі, проводить опис майна, на яке поширюється право податкової застави, для його продажу у випадках, передбачених цим Кодексом, одержує від боржника інформацію про операції із заставленим майном, а в разі його відчуження без згоди контролюючого органу (за умови, коли наявність такої згоди має бути обов`язковою згідно з вимогами цього Кодексу) вимагає пояснення від платника податків або його службових (посадових) осіб. У разі продажу в рахунок погашення податкового боргу майна платника податків, на яке поширюється право податкової застави, податковий керуючий має право отримувати від такого платника податків документи, що засвідчують право власності на зазначене майно (п.91.3 ст.91 ПК України). Отже, у разі наявності у платника податку податкового боргу проводиться процедура опису майна такого платника у податкову заставу, яка передбачає прийняття керівником контролюючого органу відповідного рішення, на підставі якого, в свою чергу, призначеним податковим керуючим здійснюється опис майна у податкову заставу з оформленням відповідного акту. Враховуючи зазначені вище правові норми та приймаючи до уваги, що опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі відповідного рішення контролюючого органу, апеляційний суд, переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги позивача, приходить до висновку, про наявність у відповідача законних підстав для прийняти рішення про опис майна у податкову заставу. Посилання апелянта на те, що ним станом на 10 березня 2020 року сума боргу визначена податковими повідомленнями рішеннями за 2019 рік була сплачена, а податкові повідомлення- рішення за 2016 рік скасовані судом колегія суддів не приймає до уваги, оскільки на момент прийняття рішення податковий борг існував в зазначеній сумі, а часткове погашення боргу позивачем та скасування податкових повідомлень- рішень у судовому порядку може бути наслідком звільнення майна платника податків з-під податкової застави. Доказів про те, що позивач звертався до відповідача з заяво про звільнення майна з під податкової застави в матеріалах справи відсутні. З огляду на викладене, на підставі ст. 317 КАС України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції зміні в мотивувальній частині рішення. Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2021 року змінити з мотивів, викладених в цій постанові. В іншій частині рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2021 року залишити без змін. Відповідно до ст.ст. 325-328 КАС України постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає крім випадків: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково. Головуюча суддя: О.А. Шевчук Суддя: А.В. Бойко Суддя: А.Г. Федусик