Постанова 4852 № 160/1428/21

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 08 листопада 2021 року м. Дніпросправа № 160/1428/21 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача: Шальєвої В.А. суддів: Олефіренко Н.А., Юрко І.В., розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду у м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.07.2021 р. (суддя Верба І.О.) в справі № 160/1428/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі ГУ ПФУ) про визнання протиправними дій щодо відмови у формі листа від 23.12.2020 р. № 0400-010307-8/124416 в проведенні перерахунку пенсії з урахуванням найбільш вигідного індивідуального коефіцієнта заробітку 1,341, врахування стажу роботи у подвійному розмірі за період роботи з 16.09.1985 р. по 04.12.2012 р. відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з моменту призначення пенсії з 15.08.2013 р. та здійснення виплати пенсії з урахуванням проведених виплат; зобов`язання здійснити перерахунок пенсії з урахуванням більш вигідного індивідуального коефіцієнта заробітку 1,341, врахувати стаж роботи у подвійному розмірі за період роботи з 16.09.1985 р. по 04.12.2012 р. відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з моменту призначення пенсії з 15.08.2013 р., здійснити виплату пенсії з урахуванням проведених виплат. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.07.2021 р. позов задоволено частково, визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не зарахування ОСОБА_1 періоду роботи в Томаківській райсанепідстанції у бактеріологічній лабораторії з 16.09.1985 по 21.05.1986 на посаді лікаря-бактеріолога у подвійному розмірі у відповідності до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення»; визнано протиправною відмову ОСОБА_1 у перерахунку пенсії із зарахуванням стажу роботи в Томаківській райсанепідстанції за період з 16.09.1985 по 21.05.1986 у подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення»; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області: зарахувати ОСОБА_1 період роботи в Томаківській райсанепідстанції у бактеріологічній лабораторії з 16.09.1985 по 21.05.1986 на посаді лікаря-бактеріолога у подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та здійснити з 15.08.2013 (дати призначення пенсії) перерахунок та виплату пенсії із зарахуванням у подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» періоду роботи з 16.09.1985 по 21.05.1986, з урахуванням проведених платежів та з урахуванням наданої судом у цьому рішенні правової оцінки; в іншій частині позовних відмовлено. В апеляційній скарзі позивач просить змінити рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог, задовольнити вимоги в повному обсязі, з підстав неповного з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків суду першої інстанції обставинам справи, неправильного застосування норм матеріального права. Доводи апелянта наступні: 1) відповідачем не надіслано позивачу додані до відзиву документи, чому не надано судом першої інстанції відповідної оцінки; 2) висновок про відсутність доказів подальшої роботи позивача у бактеріологічній лабораторії та, відповідно, про роботу позивача у Томаківській райсанепідстанції як у інфекційному відділені в період з 22.05.1986 р., 02.11.1986 р., 18.02.2003 р. є необґрунтованим, а посилання на відсутність доказів фактично свідчить про покладення на позивача обов`язку доказування, що не відповідає меті адміністративного судочинства; 3) судом першої інстанції не виконано обов`язок щодо офіційного з`ясування обставин справи, не витребувано відповідні докази; 4) судом першої інстанції не враховано, що законодавцем не встановлено обов`язку з підтвердження роботи в структурному лікувальному закладі для визначення чи підтвердження спеціального стажу, а також положення Інструкції по санітарно-епідеміологічному режиму і охороні праці персоналу інфекційних лікарень (відділень), затвердженої наказом МОЗ СРСР № 916 від 04.08.1983 р., що діє в Україні; 5) вважає неправильним висновок суду першої інстанції про відмову у перерахунку пенсії з урахуванням найбільш вигідного індивідуального коефіцієнту заробітку 1,341 з моменту призначення пенсії через передчасність таки вимог у зв`язку з тим, що компетенція з обчислення коефіцієнту належить органу Пенсійного фонду під час обчислення стажу, адже не вирішення спору в повному обсязі суперечить принципу повноти дослідження всіх обставин справи; 6) судом першої інстанції не надано оцінки кожному доводу позивача. Справа судом розглянута без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами на підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України у зв`язку з подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд доходить до висновку, що апеляційна скарга не може бути задоволена з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що 18.08.2013 позивач звернулась до УПФУ в Томаківському районі Дніпропетровської області із заявою про призначення пенсії за вислугу років. Проколом від 22.08.2013 № 1608 позивачу призначено пенсію за вислугу років, шифр пенсії 202, умови призначення - працівник охорони здоров`я, пенсію призначено з 15.08.2013. 29.08.2017 позивач звернулась до Нікопольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України із заявою про перерахунок пенсії, вид пенсії - перехід на інший вид пенсії. Розпорядженням від 05.09.2017 № 120492 позивачу здійснено перерахунок пенсії: вид пенсії - за віком, шифр пенсії 101, дата перерахунку - 29.08.2017, попереднього - 15.08.2013, вид перерахунку - перерахунок через перехід з виду на вид, виплату пенсії по шифру 202 припинити. 13.04.2020 позивач звернувся до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області із заявою про перерахунок пенсії, в якій, зокрема, зазначив, що при призначенні та перерахунку пенсії не вірно розраховано індивідуальний коефіцієнт заробітної плати за період роботи з 01.07.2000 по 31.12.2017 - 0,96184 і, як наслідок, розраховано пенсію за віком з індивідуальним коефіцієнтом заробітної плати, який є значно нижчім, аніж той, який заявник розрахував самостійно за період з 2006 року по 2010 рік (1,0337), тому просила здійснити перерахунок пенсії за віком з урахуванням індивідуального коефіцієнту заробітку за період з 01.01.2006 по 31.12.2010, який є найбільш вигідним для пенсіонера і становить 1,0337. Крім того, у зверненні зазначено, що пенсія заявника була осучаснена шляхом збільшення показника середньої заробітної плати/доходу, з якої сплачені страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015, 2016 роки, - 3764,40 грн., коефіцієнт заробітної плати - 0,96184 залишився незмінним згідно з розрахунком ПФУ з моменту призначення пенсії та на даний час, при цьому в зазначеному розрахунку не відображається збільшення індивідуального коефіцієнту заробітної плати/доходу, з якої сплачені страхові внески, обчисленої станом на 01.10.2017; з 01.10.2017 основний розмір пенсії збільшено до рівня 1161,10 грн., однак при застосуванні індивідуального коефіцієнту заробітної плати за період з 01.01.2006 по 31.12.2010 у розмірі 1,0337, який діяв при нарахуванні пенсії за віком заявника з 28.08.2017, доплата за понаднормативний стаж, основний розмір пенсії за віком повинен складати більшу суму 1691,72 грн. станом на 01.10.2017 та станом на 01.05.2020 - 3592,55 грн.; розрахунок пенсії з 01.1.2017, 2018, 2019 роки не містить доплат за понаднормативний стаж 9 років у розмірі 151,56 грн., за 11 років 185,24 грн., за 12 років 202,08 грн. Тому позивач просила здійснити перерахунок пенсії за віком з урахуванням більш вигідного індивідуального коефіцієнта заробітної плати та врахуванням коефіцієнту стажу роботи та здійснити доплату недоотриманого розміру пенсії за віком з 29.08.2017. ГУ ПФУ в Дніпропетровській області листом від 23.04.2020 № 0400-0315-8/19836 «Про розгляд звернення» надало позивачу роз`яснення на звернення позивача від 13.04.2020, в якому, зокрема, зазначено, що за даними пенсійної справи розмір пенсії позивача станом на 29.08.2017 року обчислено, виходячи із загального стажу, зарахованого по 31.07.2017 року, що складав 37 років 9 місяців 29 днів, заробітної плати відповідно до статті 40 Закону № 1058-IV за період роботі з 01.07.2000 року, за даними системи персоніфікованого обліку, всього 193 місяці, з яких вилучено оптимізацією 45 місяців з листопада 2012 року по серпень 2013 року та з вересня 2014 року по липень 2017 року (10% від загальної кількості місяців страхового стажу). Зазначено, що враховувати лише 60 місяців, які позивач обрала для розрахунку з 01.07.2000, немає підстав, оскільки це не передбачено пенсійним законодавством; коефіцієнт страхового стажу складав 0,37750; індивідуальний коефіцієнт заробітку 0,96184; тому пенсія за віком розраховано згідно з чинним законодавством. Додатково повідомлено, що з 01.04.2020 року проведено автоматизований перерахунок пенсії по стажу відповідно до абзацу 3 частини четвертої статті 42 Закону № 1058-IV, додано страховий стаж з 01.08.2017 по 29.02.2020, загальний страховий стаж з 01.04.2020 складає 40 років 4 місяці 29 днів, коефіцієнт страхового стажу після перерахунку складає 0,40333. Перерахунок по стажу та заробітку проводити недоцільно, оскільки коефіцієнт заробітної плати при цьому зменшиться; заробіток для обчислення пенсії складає 4236,28 грн. (4404,35 грн. х 0,96184); розмір пенсійної виплати станом на 01.04.2020 складає 2000 грн., з яких: 1708,62 грн. - розмір пенсії за віком відповідно до статті 27 Закону України № 1058-IV (4236,28 грн. х 0,40333), 107,40 грн. - доплата за понаднормовий стаж 10 років (абзац 2 частини першої статті 28 Закону № 1058-IV), 183,98 грн. доплата до 2000 грн. 16.04.2020 позивач звернувся до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області із заявою про перерахунок пенсії за віком, в якій, зокрема, зазначив, що при призначенні пенсії по вислузі років та перерахунку пенсії не вірно розраховано коефіцієнт страхового стажу роботи: 27 років 2 місяці 18 днів (робота в СЕС у подвійному розмірі) та 14 років 5 місяців трудового стажу 0,6679, індивідуальний коефіцієнт заробітної плати за період роботи з 01.07.2000 по 31.12.2017 - 0,96184 і, як наслідок, розраховано пенсію за віком з індивідуальним коефіцієнтом заробітної плати, який є значно нижчім, аніж той, який заявник розрахував самостійно за період з 2006 року по 2010 рік - 1,0337, тому просить здійснити перерахунок пенсії за віком з урахуванням більш вигідного індивідуального коефіцієнта заробітної плати та врахуванням коефіцієнту стажу роботи та здійснити доплату недоотриманого розміру пенсії за віком з 29.08.2017. ГУ ПФУ в Дніпропетровській області листом від 29.04.2020 № 0400-0315-8/21479 «Про розгляд звернення» за результатами розгляду звернення позивача з питання перерахунку пенсії з урахуванням подвійного розміру стажу роботи в Томаківській райсанепідстанції повідомило позивачу, зокрема, що згідно з записами трудової книжки позивач працювала в Томаківській райсанепідстанції лікарем-бактеріологом в бак-лабораторії з 16.09.1985, лаборантом санітарно-гігієнічного відділу з 22.05.1986, лікарем-лаборантом санітарно-гігієнічного відділу з 02.11.1998, лікарем-лаборантом-гігієністом з 18.02.2003 по 04.12.2012. Відповідно до Закону України «Про внесення змін до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» робота в інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров`я зараховується в стаж робота у подвійному розмірі. До інфекційних відділень відносяться і відділи з боротьби особливо небезпечних інфекцій санітарно-епідеміологічних станцій (СЕС), які створюються у протичумних закладах та СЕС (положення про відділи небезпечних інфекцій, затверджені МОЗ України від 12.04.1982). Оскільки згідно з записами трудової книжки позивач не працювала у вищезазначеному відділі СЕС і за документами пенсійної справи відсутні відомості про те, що вона обслуговувала хворих на патологію відповідно до наказу МОЗ від 19.07.1995 № 133 «Про затвердження Переліку особливо небезпечних інфекційних та паразитарних хвороб людини і носійства збудників цих хвороб», період роботи в Томаківській райсанепідстанції для розрахунку пенсії враховано в одинарному розмірі. Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 02.12.2020 р. в справі № 160/6092/20 скасоване рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.08.2020, ухвалена нова постанова, якою визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровської області щодо неналежного розгляду поданих ОСОБА_1 13.04.2020 та 16.04.2020 заяв щодо здійснення їй перерахунку призначеної пенсії за віком згідно з приписами Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у формі листів № 0400-0315-8/19836 від 23.04.2020 та № 0400-0315-8121479 від 29.04.2020; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровської області повторно розглянути подані позивачем заяви від 13.04.2020 та від 16.04.2020 та згідно з приписами частини 5 статті 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» прийняти рішення по суті викладених в заявах питань. 16.10.2020 позивач звернулась до Томаківського відділу обслуговування громадян (сервісний центр) ГУ ПФУ в Дніпропетровській області із заявою про перерахунок пенсії, вид перерахунку - про добровільне виконання рішення суду. Відділ перерахунків пенсій № 3 управління пенсійного забезпечення ГУ ПФУ в Дніпропетровській області листом від 23.12.2020 № 0400-010307-8/124416 повідомив позивача, зокрема, про те, що на виконання судового рішення заяви позивача від 13.04.2020 та 16.04.2020 з питання зарахування подвійного розміру стажу в Томаківській райсанепідстанції повторно розглянуто; згідно з записами трудової книжки позивач працювала в Томаківській райсанепідстанції лікарем-бактеріологом в бак-лабораторії з 16.09.1985, лаборантом санітарно-гігієнічного відділу з 22.05.1986, лікарем-лаборантом санітарно-гігієнічного відділу з 02.11.1998, лікарем-лаборантом-гігієністом з 18.02.2003 по 04.12.2012; відповідно до Закону України «Про внесення змін до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» робота в інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров`я зараховується в стаж роботи у подвійному розмірі. До інфекційних відділень відносяться і відділи з боротьби особливо небезпечних інфекцій санітарно-епідеміологічних станцій (СЕС), які створюються у протичумних закладах та СЕС (положення про відділи небезпечних інфекцій, затверджені МОЗ України від 12.04.1982); оскільки згідно з записами трудової книжки позивач не працювала у вищезазначеному відділі СЕС і за документами пенсійної справи відсутні відомості про те, що вона обслуговувала хворих на патологію відповідно до наказу МОЗ від 19.07.1995 № 133 «Про затвердження Переліку особливо небезпечних інфекційних та паразитарних хвороб людини і носійства збудників цих хвороб», період роботи в Томаківській райсанепідстанції для розрахунку пенсії враховано в одинарному розмірі; відповідно до статті 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» робота в інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров`я з 01.01.2004 зараховується в стаж роботи в подвійному розмірі виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років. Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що бактеріологічну лабораторію Томаківської райсанепідстанції, в якій працювала позивач на посаді лікаря-бактеріолога у період з 16.09.1985 по 21.05.1986, слід вважати інфекційним відділенням, яке належить до відділень охорони здоров`я, зазначених у статті 60 Закону № 1788-XII, та на роботу, в яких розповсюджуються пільги по обчисленню стажу роботи в подвійному розмірі відповідно до вказаної статті. Оскільки при призначенні пенсії відповідачем не враховано у подвійному розмірі період роботи на посаді лікаря-бактеріолога з 16.09.1985 по 21.05.1986, вказане неврахування є триваючою протиправною бездіяльністю відповідача, яка призвела до порушення заявлених до захисту прав, у зв`язку із чим відмова у здійсненні перерахунку із врахуванням стажу роботи за період з 16.09.1985 по 21.05.1986 у подвійному обчисленні є протиправною. Оскільки матеріали справи не містять належних та допустимих доказів подальшої роботи позивача у бактеріологічній лабораторії, суд першої інстанції вважав, що відсутні підстави для висновку, що у період з 22.05.1986 робота позивача у санітарно-гігієнічному відділі лаборантом, з 02.11.1986 лікарем-лаборантом у цьому відділі, а з 18.02.2003 лікарем-лаборантом-гігієністом у Томаківської райсанепідстанції здійснювалась як у інфекційному закладі (відділенні) охорони здоров`я відповідно до статті 60 Закону № 1788-XII. Вирішуючи позов в частині позовних вимог про визнання протиправною відмови у перерахунку пенсії з урахуванням найбільш вигідного індивідуального коефіцієнта заробітку 1,341 з моменту призначення пенсії з 15.08.2013, суд першої інстанції врахував, що обчислення такого коефіцієнту здійснюється органом Пенсійного фонду під час обчислення стажу, тому вважав, що ці вимоги є передчасними, оскільки обчисленню коефіцієнтів передує визначення тривалості стажу, що має зробити відповідач на виконання цього рішення. Відповідно, суд першої інстанції дійшов висновку про часткове задоволення позову, вийшов за межі позовних вимог та вважав належним способом поновлення порушеного права позивача зобов`язання відповідача зарахувати у стаж роботи позивача визначений період у подвійному обчисленні та провести перерахунок та виплату пенсії. Здійснюючи апеляційний перегляд справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд визнає приведений висновок обґрунтованим, з огляду на наступне. Судом встановлено, що позивач з 15.08.2013 р. отримує пенсію за вислугу років як працівнику охорони здоров`я. На підставі заяви позивача від 29.08.2017 р. розпорядженням від 05.09.2017 р. позивачу призначено пенсію за віком. Позивач 13.04.2020 р. звернулась до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області із заявою про перерахунок пенсії через неправильний обрахунок при призначенні пенсії індивідуального коефіцієнту заробітної плати за період роботи з 01.07.2000 р. по 31.12.2017 р. та при призначенні пенсії за віком індивідуального коефіцієнту заробітної плати, який є значно нижчім, аніж той, який заявник розрахував самостійно, за період з 2006 року по 2010 рік - 1,0337. Просила здійснити перерахунок пенсії за віком з урахуванням більш вигідного індивідуального коефіцієнта заробітної плати та врахуванням коефіцієнту стажу роботи, здійснити доплату недоотриманого розміру пенсії за віком з 29.08.2017 р. ГУ ПФУ в Дніпропетровській області листом від 23.04.2020 р. № 0400-0315-8/19836 повідомило позивача про відсутність підстав для перерахунку пенсії. Позивач 16.04.2020 р. звернулась до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області із заявою про перерахунок пенсії за віком з урахуванням більш вигідного індивідуального коефіцієнта заробітної плати та врахуванням коефіцієнту стажу роботи та здійснити доплату недоотриманого розміру пенсії за віком з 29.08.2017. ГУ ПФУ в Дніпропетровській області листом від 29.04.2020 р. № 0400-0315-8/21479 повідомила позивача, що оскільки позивач не працювала у відповідному відділі СЕС і за документами пенсійної справи відсутні відомості про те, що вона обслуговувала хворих на патологію відповідно до наказу МОЗ від 19.07.1995 № 133 «Про затвердження Переліку особливо небезпечних інфекційних та паразитарних хвороб людини і носійства збудників цих хвороб», період роботи в Томаківській райсанепідстанції для розрахунку пенсії враховано в одинарному розмірі. Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 02.12.2020 р. в справі № 160/6092/20 скасоване рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.08.2020 р., ухвалена нова постанова, якою визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровської області щодо неналежного розгляду поданих ОСОБА_1 13.04.2020 та 16.04.2020 заяв щодо здійснення їй перерахунку призначеної пенсії за віком згідно з приписами Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у формі листів № 0400-0315-8/19836 від 23.04.2020 та № 0400-0315-8121479 від 29.04.2020; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровської області повторно розглянути подані позивачем заяви від 13.04.2020 та від 16.04.2020 та згідно з приписами частини 5 статті 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» прийняти рішення по суті викладених в заявах питань. 16.10.2020 р. позивач звернулась до Томаківського відділу обслуговування громадян (сервісний центр) ГУ ПФУ в Дніпропетровській області із заявою про перерахунок пенсії, вид перерахунку - про добровільне виконання рішення суду. Відділ перерахунків пенсій № 3 управління пенсійного забезпечення ГУ ПФУ в Дніпропетровській області листом від 23.12.2020 № 0400-010307-8/124416 повідомив позивача, зокрема, про те, що на виконання судового рішення заяви позивача від 13.04.2020 та 16.04.2020 з питання зарахування подвійного розміру стажу в Томаківській райсанепідстанції повторно розглянуто; згідно з записами трудової книжки позивач працювала в Томаківській райсанепідстанції лікарем-бактеріологом в бак-лабораторії з 16.09.1985, лаборантом санітарно-гігієнічного відділу з 22.05.1986, лікарем-лаборантом санітарно-гігієнічного відділу з 02.11.1998, лікарем-лаборантом-гігієністом з 18.02.2003 по 04.12.2012; відповідно до Закону України «Про внесення змін до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» робота в інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров`я зараховується в стаж роботи у подвійному розмірі. До інфекційних відділень відносяться і відділи з боротьби особливо небезпечних інфекцій санітарно-епідеміологічних станцій (СЕС), які створюються у протичумних закладах та СЕС (положення про відділи небезпечних інфекцій, затверджені МОЗ України від 12.04.1982); оскільки згідно з записами трудової книжки позивач не працювала у вищезазначеному відділі СЕС і за документами пенсійної справи відсутні відомості про те, що вона обслуговувала хворих на патологію відповідно до наказу МОЗ від 19.07.1995 № 133 «Про затвердження Переліку особливо небезпечних інфекційних та паразитарних хвороб людини і носійства збудників цих хвороб», період роботи в Томаківській райсанепідстанції для розрахунку пенсії враховано в одинарному розмірі; відповідно до статті 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» робота в інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров`я з 01.01.2004 зараховується в стаж роботи в подвійному розмірі виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років. Трудова книжка позивача, серед інших, містить наступні записи: запис № 3: 16.09.1985 прийнята до Томаківської райсанепідстанції на посаду лікаря-бактеріолога на 0,5 ставки у бак лабораторію з 16 вересня, наказ від 16.09.1985 № 90; запис № 4: 22.05.1986 переведено на посаду лаборанта з вищою освітою санітарно-гігієнічного відділу з 22.05.1986, наказ від 22.05.1986 № 80; запис № 5: 02.11.1998 відповідно наказу № 37 посада лікар-лаборант санітарно-гігієнічного відділу, наказ від 02.11.1998 № 37 райСЕС; запис № 6: 18.02.2003 відповідно наказу МОЗ України від 28.10.2002 № 385 посада «лікар-лаборант-гігієніст»; запис № 7: 04.12.2012 звільнено у зв`язку із ліквідацією підприємства пункт перший статті 40 КЗпП. Спірним під час апеляційного перегляду справи, з огляду на вимоги та доводи апеляційної скарги, є наявність підстав для зарахування стажу роботи позивача з 22.05.1986 р. у подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення», а також врахування при перерахунку пенсії індивідуального коефіцієнта заробітку 1,341. Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить з наступного. Стосовно вимог про зарахування у подвійному розмірі стажу роботи позивача в період з 22.05.1986 р. суд зазначає наступне. Згідно із статтею 52 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 р. № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII, застосовується тут і далі у редакції, чинній на момент звернення позивача за пенсією) право на пенсію за вислугу років мають, зокрема, працівники освіти, охорони здоров`я, а також соціального забезпечення, які в будинках-інтернатах для престарілих та інвалідів і спеціальних службах безпосередньо зайняті обслуговуванням пенсіонерів та інвалідів, відповідно до пункту «е» статті

55. Відповідно до пункту «е» статті 55 Закону № 1788-XII право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку. Статтею 60 Закону № 1788-XII встановлено, що робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров`я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров`я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров`я, а також у психіатричних закладах охорони здоров`я зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі. Відтак, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що для визначення права позивача на зарахування спірного періоду роботи до страхового стажу у подвійному розмірі необхідним є встановлення, чи відноситься Томаківська райсанепідстанція до медичного закладу, визначеного у статті 60 Закону № 1788-XII, на роботу у якому розповсюджуються дія вказаної норми та пільги по обчисленні стажу. Згідно із статтею 31 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» від 24.02.1994 р. № 4004-XII (далі - Закон № 4004-XII) систему державної санітарно-епідеміологічної служби України становлять: -центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення; -відповідні установи, заклади, частини і підрозділи центральних органів виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах оборони і військового будівництва, охорони громадського порядку, захисту державного кордону, виконання кримінальних покарань, Державного управління справами, Служби безпеки України; -державні наукові установи санітарно-епідеміологічного профілю. Відповідно до статті 33 Закону № 4004-XII у редакції до 14.12.1999 р. основними напрямами діяльності державної санітарно-епідеміологічної служби є: здійснення державного санітарно-епідеміологічного нагляду; визначення пріоритетних заходів у профілактиці захворювань, а також у охороні здоров`я населення від шкідливого впливу на нього факторів навколишнього середовища; вивчення, оцінка і прогнозування показників здоров`я населення залежно від стану середовища життєдіяльності людини, встановлення факторів навколишнього середовища, що шкідливо впливають на здоров`я населення; підготовка пропозицій щодо забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення, запобігання занесенню та поширенню особливо небезпечних (у тому числі карантинних) та небезпечних інфекційних хвороб; контроль за усуненням причин і умов виникнення та поширення інфекційних, масових неінфекційних захворювань, отруєнь та радіаційних уражень людей; державний облік інфекційних і професійних захворювань та отруєнь. Стаття 33 Закону № 4004-XII Закону в редакції Закону від 14.12.1999 № 1288-XIV визначала основними напрямами діяльності державної санітарно-епідеміологічної служби здійснення державного санітарно-епідеміологічного нагляду; визначення пріоритетних заходів у профілактиці захворювань, а також у охороні здоров`я населення від шкідливого впливу на нього факторів навколишнього середовища; вивчення, оцінка і прогнозування показників здоров`я населення залежно від стану середовища життєдіяльності людини, встановлення факторів навколишнього середовища, що шкідливо впливають на здоров`я населення; підготовка пропозицій щодо забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення, запобігання занесенню та поширенню особливо небезпечних (у тому числі карантинних) та небезпечних інфекційних хвороб; контроль за усуненням причин і умов виникнення та поширення інфекційних, масових неінфекційних захворювань, отруєнь та радіаційних уражень людей; державний облік інфекційних і професійних захворювань та отруєнь; видача висновків державної санітарно-гігієнічної експертизи щодо об`єктів поводження з відходами; встановлення санітарно-гігієнічних вимог до продукції, що виробляється з відходів, та видача гігієнічного сертифіката на неї; методичне забезпечення та здійснення контролю під час визначення рівня небезпечності відходів. Згідно з роз`ясненнями Міністерства охорони здоров`я України від 27.01.2010 р. № 05.03-18-54/973 інфекційний заклад (відділення) - є заклад (відділення), де надають медичну допомогу - хворим на інфекційні хвороби або працюють з матеріалом, який містить або потенційно інфікований збудниками інфекційних хвороб; бактеріологічні лабораторії закладів державної санітарно - епідеміологічної служби повною мірою мають право бути прирівняними до інфекційних відділень, а обчислення стажу роботи у подвійному розмірі для нарахування пенсії працівникам бактеріологічних лабораторій не суперечить законодавству України. Тобто, бактеріологічна лабораторія Томаківської райсанепідстанції, в якій працювала позивач на посаді лікаря-бактеріолога у період з 16.09.1985 р. по 21.05.1986 р., є інфекційним відділенням, яке належить до відділень охорони здоров`я, зазначених у статті 60 Закону № 1788-XII, та на роботу в яких розповсюджуються пільги по обчисленню стажу роботи в подвійному розмірі відповідно до вказаної статті. Разом з тим, оскільки з 22.05.1986 р. позивач працювала в санітарно-гігієнічному відділі СЕС, а не у бактеріологічній лабораторії, тобто не у інфекційному відділенні, то й відсутні підстави для зарахування до страхового стажу у подвійному розмірі періоду роботи позивача з 22.05.1986 р. у санітарно-гігієнічному відділі лаборантом, з 02.11.1986 р. - лікарем-лаборантом у цьому відділі, а з 18.02.2003 р. - лікарем-лаборантом-гігієністом. Відтак, суд погоджує висновок суду першої інстанції про відсутність підстав вважати, що робота позивача з 22.05.1986 р. у Томаківської райсанепідстанції відноситься до роботи у інфекційному закладі (відділенні) охорони здоров`я відповідно до статті 60 Закону № 1788-XII, тому судом першої інстанції обґрунтовано відмовлено у задоволенні позову в частині зарахування до стажу періоду роботи з 22.05.1986 р. у подвійному розмірі. Стосовно вимог про застосування індивідуального коефіцієнту заробітку 1,341 при перерахунку пенсії суд вказує на таке. Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, визначає Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-ІV від 09.07.2003 р. (далі Закон № 1058-ІV). За приписами частин першої та другої статті 43 Закону № 1058-ІV, яка регулює питання перерахунку пенсій, призначених до набрання чинності цим Законом, перерахунок пенсій за віком, по інвалідності, в разі втрати годувальника, за вислугу років, призначених до набрання чинності цим Законом, здійснюється за нормами цього Закону на підставі документів про вік, страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час перерахунку в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло раніше, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. Для перерахунку пенсій, призначених до набрання чинності цим Законом, враховується заробітна плата (дохід), з якої було раніше обчислено пенсію, за документами, наявними в пенсійній справі, або за вибором пенсіонера - заробітна плата (дохід) за період, передбачений абзацом першим частини першої статті 40 цього Закону. При цьому заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається відповідно до частини другої статті 40 цього Закону із застосуванням середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України, за 2002 рік. Відповідно до частини першої статті 27 Закону № 1058-ІV розмір пенсії за віком визначається за формулою: П = Зп ? Кс, де: П - розмір пенсії, у гривнях; Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи, визначена відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія, у гривнях; Кс - коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи, визначений відповідно до статті 25 цього Закону. Згідно з частиною другою статті 27 Закону № 1058-ІV за бажанням застрахованої особи частина розміру пенсії за віком за період страхового стажу, набутого до дня набрання чинності цим Законом, може бути визначена відповідно до раніше діючого законодавства, а частина розміру пенсії за період страхового стажу, набутого після набрання чинності цим Законом, - відповідно до цього Закону. При цьому частина розміру пенсії за віком, обчислена за раніше діючим законодавством, не може перевищувати максимальних розмірів пенсій, визначених законом для відповідних категорій пенсіонерів, та не може бути нижчою, ніж розмір трудової пенсії за віком з урахуванням цільової грошової допомоги на прожиття, що діяли на день набрання чинності цим Законом. Розмір пенсії за віком, обчислений за раніше діючим законодавством, підвищується з дня набрання чинності цим Законом до дня її призначення в порядку, передбаченому частинами першою та другою статті 42 цього Закону. Частиною другою статті 40 Закону № 1058-ІV встановлено, що заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Тимчасово, з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року, заробітна плата (дохід) для призначення пенсії визначається із середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2016 та 2017 роки; Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз1 + Кз2 + Кз3 + ... + Кзn ); К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи. У разі відсутності на день призначення пенсії даних про заробітну плату (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії, для визначення середньої заробітної плати (доходу) враховується наявна заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії, з наступним перерахунком заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії після отримання даних про заробітну плату (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії. Коефіцієнт заробітної плати (доходу) застрахованої особи за кожний місяць страхового стажу, який враховується при обчисленні пенсії, визначається за формулою: Кз = Зв : Зс, де: Кз - коефіцієнт заробітної плати (доходу) застрахованої особи; Зв - сума заробітної плати (доходу) застрахованої особи, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії за місяць, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати (доходу); Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії, за місяць, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати (доходу), а в разі одноразової сплати єдиного внеску відповідно до частини п`ятої статті 10 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" - за місяць, в якому укладено договір про добровільну участь. Сума заробітної плати (доходу) застрахованої особи, яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії за місяць, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати (доходу), визначається за формулою: Зв = З + Зд, де: Зв - сума заробітної плати (доходу) застрахованої особи, яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії за місяць, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати (доходу); З - сума заробітної плати (доходу) застрахованої особи, з якої фактично сплачено страхові внески згідно з цим Законом за місяць, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати (доходу). У разі якщо сума страхових внесків, сплачена виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), для обчислення пенсії враховується розмір мінімальної заробітної плати; Зд - сума заробітної плати (доходу) або з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, застрахованої особи, розрахована виходячи із передбаченої частиною третьою статті 24 цього Закону доплати, за місяць, за який визначається коефіцієнт заробітної плати (доходу) або з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, і яка визначається за формулою: Д - сума доплати, здійснена відповідно до частини третьої статті 24 цього Закону, або додаткових сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати; Т - розмір страхового внеску до солідарної системи у відповідному місяці. Абзацом 3 частини першої статті 40 Закону № 1058-ІV визначено, що за вибором особи, яка звернулася за призначенням пенсії, з періоду, за який враховується заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії, виключаються періоди до 60 календарних місяців страхового стажу, з урахуванням будь-яких періодів незалежно від перерв, що включаються до страхового стажу згідно з абзацом третім частини першої статті 24 цього Закону, та будь-якого періоду страхового стажу підряд за умови, що зазначені періоди в сумі складають не більш як 10 відсотків тривалості страхового стажу, врахованого в одинарному розмірі. Додатково за бажанням особи можуть бути виключені періоди строкової військової служби, навчання, догляду за особою з інвалідністю I групи або дитиною з інвалідністю віком до 16 років, за пенсіонером, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, за період з 1 липня 2000 року до 1 січня 2005 року, а також періоди, коли особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню відповідно до пунктів 7, 8, 9 і 14 статті 11 цього Закону. У всіх випадках, крім випадку, передбаченого абзацом другим цієї частини, період, за який враховується заробітна плата, не може бути меншим, ніж 60 календарних місяців. Виходячи з наведених правових норм, коефіцієнт заробітної плати розраховується за кожний місяць страхового стажу, який враховується при обчисленні пенсії, та залежить від суми заробітної плати застрахованої особи та середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії, за місяць, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати (доходу). Тому суд вказує, що такий коефіцієнт обчислюється органом Пенсійного фонду, в тому числі із врахуванням кожного місяця страхового стажу, відповідно, враховуючи, що на виконання рішення в цій справі відповідач має здійснити перерахунок пенсії у зв`язку із додаванням страхового стажу, такі вимоги є передчасними. Крім того, суд зазначає, що позивачем обчислено коефіцієнт заробітної плати за рік, тоді як за приписами Закону № 1058-ІV такий коефіцієнт обчислюється за кожен місяць врахованого страхового стажу. Доводи апелянта фактично зводяться до того, що судом першої інстанції не виконано основних завдань, покладених на суд в адміністративному судочинстві, проте суд зазначає, що судом першої інстанції повно та всебічно з`ясовані обставини, що мають значення при вирішенні справи. Судом першої інстанції не покладався на позивача обов`язок доказування, а висновок, зокрема, про відсутність у позивача права на зарахування у подвійному розмірі певного періоду роботи ґрунтується на тому, що у спірному періоді (з 22.05.1986 р.) позивач не працювала у закладі охорони здоров`я, який відноситься до інфекційних відділень. Стосовно зазначення апелянтом про не вирішення спору в повному обсязі суд звертає увагу, що обраний судом першої інстанції спосіб захисту порушеного права є найбільш ефективним, а вирішення спору в іншій спосіб є неможливим та таким, що не відповідатиме обставинам справи та обсягу порушених прав позивача. Посилання на неврахування судом першої інстанції не надіслання відповідачем позивачу доданих до відзиву документів є цілком незмістовним, адже такі обставини не є порушенням норм процесуального права, які є підставою для скасування судового рішення. З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення. Оскільки предметом позову в цій справі є дії (рішення) суб`єкта владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, тобто ця справа є справою незначної складності у розумінні п. 3 ч. 6 ст. 12 КАС України, судове рішення суду апеляційної інстанції згідно з п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягає оскарженню в касаційному порядку. Керуючись ст. ст. 6, 7, 8, 9, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.07.2021 р. в справі № 160/1428/21 залишити без задоволення. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.07.2021 р. в справі № 160/1428/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття 08.11.2021 р. та відповідно п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України касаційному оскарженню не підлягає. Повне судове рішення складено 08.11.2021 р. Суддя-доповідач В.А. Шальєва суддя Н.А. Олефіренко суддя І.В. Юрко