Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 280/1581/21

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 04 листопада 2021 року м. Дніпросправа № 280/1581/21 головуючий суддя І інстанції - Максименко Л.Я. Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді (доповідача) Іванова С.М., суддів: Панченко О.М., Чередниченка В.Є., розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 17.05.2021 року в адміністративній справі №280/1581/21 за позовом ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Запорізькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,- ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Запорізькій області, в якому просив: - визнати протиправними дії Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування у Запорізькій області щодо припинення щомісячних грошових сум в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку ОСОБА_1 з 01.12.2016 року по 01.12.2019 року; - зобов`язати Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування у Запорізькій області відновити нарахування та виплатити щомісячні грошові суми в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку ОСОБА_1 з 01.12.2016 року по 01.12.2019 року. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 17.05.2021 року адміністративний позов ОСОБА_1 було задоволено. Визнано протиправними дії Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування у Запорізькій області щодо припинення виплати щомісячних грошових сум в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку ОСОБА_1 з 01.12.2016 року по 01.12.2019 року. Зобов`язано Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування у Запорізькій області відновити нарахування та виплатити щомісячні грошові суми в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку ОСОБА_1 з 01.12.2016 року по 01.12.2019 року. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Запорізькій області звернулось з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначив, що постанова від 05.12.2016 року № 0801/21116/21116/13 про припинення щомісячних строкових виплат ОСОБА_1 винесена правомірно, з додержанням норм чинного законодавства про соціальне страхуванння. Відзив від позивача на адресу суду не надходив. Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження на підставі ст. 311 КАС України. Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 є громадянином України, має зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 . ОСОБА_1 отримав травму на виробництві у зв`язку із чим йому встановлена стійка втрата працездатності 70% безстроково (довідка МСЕК від 08.02.2007 серія ДОН-05 № 141516). З листопада 2014 позивач знаходиться на обліку у Бердянському відділенні управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Запорізькій області та отримував щомісячні грошові суми в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку. З 01.12.2016 по 01.12.2019 виплата щомісячних грошових сум в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку ОСОБА_1 не здійснювалась у зв`язку з непідтвердженням проживання. Не погодившись з вказаними діями відповідача, позивач звернувся до суду з метою захисту своїх порушених прав та інтересів. Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що, в даному випадку відповідач неправомірно втрутився у право власності позивача на отримання соціальних виплат шляхом їх невиплати. Суд апеляційної інстанції погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. Відповідно до ч. 1 ст. 36 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" страховими виплатами є грошові суми, які Фонд виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку. У відповідності до вимог ст. 46 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" страхові виплати і надання соціальних послуг припиняються: 1) на весь час проживання потерпілого за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України; 2) на весь час, протягом якого потерпілий перебуває на державному утриманні, за умови, що частка виплати, яка перевищує вартість такого утримання, надається особам, які перебувають на утриманні потерпілого; 3) якщо з`ясувалося, що виплати призначено на підставі документів, які містять неправдиві відомості. Сума витрат на страхові виплати, отримані застрахованим, стягується в судовому порядку; 4) якщо страховий випадок настав внаслідок навмисного наміру заподіяння собі травми; 5) якщо потерпілий ухиляється від медичної чи професійної реабілітації або не виконує правил, пов`язаних з установленням чи переглядом обставин страхового випадку, або порушує правила поведінки та встановлений для нього режим, що перешкоджає одужанню; 6) в інших випадках, передбачених законодавством. У статті 27 Закону України від 14.01.1998 № 16/98-ВР «Основи законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 16/98-ВР) передбачено підстави припинення страхових виплат: а) якщо виплати призначено на підставі документів, що містять неправдиві відомості; б) якщо страховий випадок стався внаслідок дії особи, за яку настає кримінальна відповідальність; в) якщо страховий випадок стався внаслідок умисної дії особи; г) внаслідок невиконання застрахованою особою своїх обов`язків щодо загальнообов`язкового державного соціального страхування; д) в інших випадках, передбачених законами. Тобто, вказаний перелік є вичерпним та передбачає можливість припинення виплати страхових виплат з інших підстав лише у випадках, прямо передбачених законом (згідно із Закону № 16/98-ВР) чи законодавством (згідно із Закону № 1105-XIV). При цьому, у разі наявності підстав, визначених п. 6 ч. 1 ст. 46 Закону № 1105-ХIV, в обов`язковому порядку у відповідній постанові має міститися посилання на відповідний випадок, передбачений іншим чинним нормативно-правовим актом. Поновлення або припинення соціальних виплат здійснюється публічним акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» на підставі рішення комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, утвореної районними, районними у м. Києві і Севастополі державними адміністраціями, виконавчими органами міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад згідно з Порядком здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 червня 2016 року № 365 (далі - Порядок № 365). Пунктом 4 Порядку № 365 установлено, що соціальні виплати внутрішньо переміщеним особам призначаються і виплачуються територіальними органами Пенсійного фонду України за місцем їх фактичного проживання/перебування, незалежно від факту реєстрації місця проживання/перебування. Згідно із пунктом 2 Порядку № 365 за місцем їх фактичного проживання /перебування контроль за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам здійснюють структурні підрозділи з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад шляхом відвідування не рідше ніж одного разу на шість місяців фактичного місця проживання/перебування внутрішньо переміщеної особи, про що складається акт обстеження матеріально-побутових умов сім`ї за формою, встановленою Мінсоцполітики. Якщо в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб є інформація щодо проходження особою фізичної ідентифікації в публічному акціонерному товаристві «Державний ощадний банк України», чергова перевірка у відповідному періоді не проводиться. Пунктом 12 Порядку № 365 передбачено, що соціальні виплати припиняються у разі: 1) наявності підстав, передбачених законодавством щодо умов призначення відповідного виду соціальної виплати; 2) встановлення факту відсутності внутрішньо переміщеної особи за фактичним місцем проживання/перебування згідно з актом обстеження матеріально-побутових умов сім`ї; 3) отримання рекомендацій Мінфіну щодо фактів, виявлених під час здійснення верифікації соціальних виплат; 4) скасування довідки внутрішньо переміщеної особи з підстав, визначених статтею 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб»; 5) отримання інформації від Держприкордонслужби, МВС, СБУ, Мінфіну, Національної поліції, ДМС, Держфінінспекції, Держаудитслужби та інших органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування. Як вбачається з матеріалів справи, на підставі постанови від 05.12.2016 № 0801/21116/13 «Про припинення щомісячної страхової виплати» було припинено з 01.12.2016 виплату щомісячної грошової суми в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку ОСОБА_1 в розмірі 4966.39 грн. Підстава - протокол № 24 від 30.11.2016. Згідно витягу з протоколу № 24 від 30.11.2016 засідання комісії з питань щодо призначення/відновлення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам відмовлено ОСОБА_1 у виплаті щомісячної грошової суми в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку з підстав не підтвердження проживання. Відтак, з зазначених обставин справи вбачається, що фактичною підставою для припинення соціальних виплат позивачу були висновки щодо непідтвредження останнім свого проживання. Колегія суддів апеляційного суду зазначає, що виходячи з аналізу положень ч. 1 ст. 46, ч. 4-10 ст. 47, ч. 5 ст. 48, ст. 49 Закону № 1105-XIV, припинення страхових виплат у розумінні позбавлення особи права на їх отримання навіть у майбутньому визначено лише у двох випадках: якщо з`ясувалося, що виплати призначено на підставі документів, які містять неправдиві відомості (п.3) і якщо страховий випадок настав внаслідок навмисного наміру заподіяння собі травми (п.4), а в інших передбачених ч.1 ст.46 Закону № 1105-XIV випадках страхові виплати припиняються лише на певний чітко визначений законодавцем період: на весь час проживання потерпілого за кордоном… (п.1); на весь час, протягом якого потерпілий перебуває на державному утриманні, за умови…(п.2); ухилення від медичної чи професійної реабілітації або не виконання правил, пов`язаних з установленням чи переглядом обставин страхового випадку, або порушення правила поведінки та встановленого для нього режиму, що перешкоджає одужанню (п.5), що цілком підтверджується змістом ст.48 Закону № 1105-XIV «Страхові виплати у разі перебування особи, яка їх одержує, в особливих умовах» та ст.47 Закону № 1105-XIV. Також, що стосується посилань відповідача на застосування останнім приписів п. 6 ч. 1 ст. 5 ст. 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», яким визначено, що страхові виплати і надання соціальних послуг припиняються в інших випадках, передбачених законодавством, то колегія суддів апеляційного суду зазначає, що конституційне поняття «Закон України», на відміну від поняття «законодавство України», не підлягає розширеному тлумаченню, це - нормативно-правовий акт, прийнятий Верховною Радою України в межах повноважень. Зміни до закону вносяться за відповідно встановленою процедурою Верховною Радою України шляхом прийняття закону про внесення змін. Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України є підзаконними, а тому не можуть обмежувати права громадян, які встановлено законами. Вказані правові висновки також відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові Верховного суду від 22.10.2020 року по справі № 185/3733/17, що враховується судом апеляційної інстанції, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України. Таким чином, з огляду на вказані обставини справи, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції відносно допущення відповідачем протиправних дій та необхідності зобов`язання останнього відновити нарахування та виплатити щомісячні грошові суми в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку ОСОБА_1 з 01.12.2016 року по 01.12.2019 року. Що стосується посилань відповідача на пропуск позивачем строку звернення до суду, то колегія суддів апеляційного суду зазначає, що частиною 7 статті 47 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" передбачено, що якщо потерпілому або особам, які мають право на одержання страхової виплати, з вини Фонду своєчасно не визначено або не виплачено суми страхової виплати, ця сума виплачується без обмеження протягом будь-якого строку та підлягає коригуванню у зв`язку із зростанням цін на споживчі товари та послуги в порядку, встановленому статтею 34 Закону України "Про оплату праці". Враховуючи те, що позивач звернувся до суду з позовом про виплату щомісячних страхових виплат, які призначені особі безстроково, при цьому, під час розгляду справи встановлено, що ці суми не отримані з вини управління та піддані формальним обмеженням, з підстав та у спосіб, які суперечать вимогам Конституції України, згідно ч.7 ст. 47 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" виплата щомісячних страхових виплат позивачу підлягає поновленню з моменту її припинення. Щодо посилання відповідача на положення п. 3.9 розд. ІІІ Порядку № 27, в якому зазначено, що суми страхових виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в робочих органах виконавчої дирекції Фонду, в яких зберігались справи про страхові виплати до початку антитерористичної операції, та тимчасової окупації українських територій, в порядку визначеному виконавчою дирекцією Фонду, а таким, як зазначає відповідач є відповідне Управління в Донецькій області, то колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції, що зазначена норма свідчить про облік таких сум та не містить посилань, у тому числі і імперативних, щодо виплати такої суми, саме таким робочим органом, то на переконання суду, таким органом є відповідач, який взяв позивача на облік та здійснює такі виплати, оскільки це не суперечить нормам законодавства. Відтак, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про помилкове застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, яке призвело б до неправильного вирішення справи. Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 316 КАС України суд, - ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Запорізькій області - залишити без задоволення. Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 17.05.2021 року в адміністративній справі №280/1581/21 - залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий - суддя С.М. Іванов суддя О.М. Панченко суддя В.Є. Чередниченко