Постанова 4803 № 199/6798/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/8521/21 Справа № 199/6798/20 Суддя у 1-й інстанції - Мовчан Д. В. Суддя у 2-й інстанції - Єлізаренко І. А. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 листопада 2021 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі: головуючого судді Єлізаренко І.А. суддів Красвітної Т.П., Свистунової О.В. за участю секретаря Колесової А.Ю. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції на ухвалу Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 07 червня 2021 року про відмову у відкритті провадження у справі за позовом Департаменту патрульної поліції до ОСОБА_1 про стягнення вартості предметів однострою особистого користування,- В С Т А Н О В И Л А: Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 07 червня 2021 року закрито провадження у справі за позовом Департаменту патрульної поліції до ОСОБА_1 про стягнення вартості предметів однострою особистого користування, на підставі п.1 ч.1 ст.255 ЦПК України. В апеляційній скарзі Департамент патрульної поліції просить ухвалу суду від 07 червня 2021 року скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм процесуального права. Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення з наступних підстав. Відповідно до ст.ст.12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Згідно ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно зі ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. У статті 124 Конституції України визначено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи. Згідно зі статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом. Відповідно до частини першої статті 18 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення. З метою якісної та чіткої роботи судової системи міжнародним і національним законодавством передбачено принцип спеціалізації судів. Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних і юридичних осіб, державних та суспільних інтересів. Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного. Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ. Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Вирішуючи питання про наявність або відсутність юрисдикції суду, необхідно з`ясувати, зокрема, характер спірних правовідносин, а також суть права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа. За загальним правилом у порядку цивільного судочинства загальні суди вирішують справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, зокрема спори, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також із інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства. Тобто в порядку цивільного судочинства розглядаються справи, що виникають із приватноправових правовідносин. Відповідно до частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби. Згідно з пунктом 17 частини першої статті 4 КАС України публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування. Законодавець урегулював питання, пов`язані з прийняттям (обранням, призначенням) громадян на публічну службу, її проходженням та звільненням з публічної служби (припиненням) спеціальними нормативно-правовими актами. Закон України "Про національну поліцію" визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України. Згідно зі статтею 1 Закону України "Про національну поліцію" Національна поліція України (поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку. Поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції. Поліцейський має службове посвідчення та спеціальний жетон. Зразки та порядок видання службових посвідчень та спеціальних жетонів затверджує Міністр внутрішніх справ України (стаття 17 Закону України "Про національну поліцію"). Отже, служба у Національній поліції є публічною службою. Схожі за змістом правові висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, у постанові від 13 березня 2019 року у справі № 761/27364/17, провадження №14-21цс19; у постанові від 21 серпня 2019 року у справі № 711/10371/17, провадження № 14-344цс19. З матеріалів справи вбачається, відповідно до наказу Департаменту патрульної поліції від 23 червня 2020 року №437 о/с ОСОБА_1 займав посаду командира роти №2 батальйону №3 управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції. Із 01 липня 2020 року був звільнений із служби в поліції за п. 7 ч.1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію" (за власним бажанням). На час звільнення ОСОБА_1 не відшкодував вартість предметів однострою особистого користування, строк експлуатації яких не закінчився, у сумі 2682 грн. 09 коп. Отже, ОСОБА_1 проходив службу в Національній поліції України, тобто перебував на публічній службі та через деякий час був звільнений за власним бажанням. Після звільнення ним не було остаточно вирішено з позивачем питання, пов`язане з проходженням публічної служби, а саме щодо відшкодування вартості предметів однострою. За правилами адміністративного судочинства розглядаються спори, пов`язані з проходженням публічної служби, одним з різновидів якої є служба в Національній поліції України. У випадку зобов`язання особи, яка перебуває на посаді публічної служби, відшкодовувати шкоду або збитки, завдані внаслідок виконання нею службових/посадових обов`язків, перед судом обов`язково постане питання не лише встановлення обсягу завданої шкоди, а й оцінки правомірності дій такої особи. Водночас у рамках цивільного процесу суд не може досліджувати та встановлювати правомірність дій, рішень чи бездіяльності службовця або посадовця, оскільки така можливість передбачена лише в адміністративному процесі в силу пположень статті 19 КАС України, якою охоплюється питання прийняття на публічну службу, її проходження та звільнення. Позивач пред`явив вимоги, які стосуються правовідносин з відповідачем щодо переданих останньому безоплатно матеріальних цінностей, а саме: предметів однострою поліцейського, для належного виконання обов`язків на посаді публічної служби та з`ясування обставин неповернення предметів однострою відповідачем позивачу після звільнення. Тобто спірні правовідносини стосуються з`ясування правомірності дій відповідача щодо неповернення предметів однострою позивачу, пов`язаних з проходженням відповідачем публічної служби, та стягнення компенсації вартості предметів однострою з відповідача в грошовому еквіваленті. Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що позовні вимоги, заявлені у цій справі, підлягають розгляду у порядку адміністративного, а не цивільного судочинства, оскільки безпосередньо пов`язані з закінченням проходження відповідачем публічної служби. До подібних правових висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постановах: від 05 грудня 2018 року у справі № 818/1688/16, провадження № 11-892апп18; від 13 лютого 2019 року у справі № 636/93/14, провадження № 14-524цс18, а також Верховний Суд у постанові від 29 липня 2021 року у справі № 127/29/21, провадження № 61-6370св21. Доводи апеляційної скарги про те, що спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства та є приватноправовим, оскільки стосується лише поновлення порушеного права позивача щодо компенсації вартості матеріальних цінностей, переданих у користування відповідачу під час проходження ним публічної служби є безпідставними. Посилання в апеляційній скарзі на те, що суд не врахував правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 10 квітня 2018 року у справі № 533/934/15, провадження № 14-62цс18 є безпідставними, з огляду на наступне. У постанові від 05 грудня 2018 року у справі № 818/1688/16, провадження № 11-892апп18, Велика Палата Верховного Суду відступила, зокрема, від правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 10 квітня 2018 року у справі № 533/934/15, провадження № 14-62цс18, та зазначила, що у випадку зобов`язання особи, яка перебуває на посаді державної/публічної служби, відшкодувати шкоду або збитки, завдані внаслідок виконання нею службових/посадових обов`язків, перед судом обов`язково постане питання не лише встановлення обсягу завданої шкоди/збитків, а й оцінки правомірності дій такої особи. Водночас у рамках цивільного процесу суд не може досліджувати та встановлювати правомірність дій, рішень чи бездіяльності службовця або посадовця, оскільки така можливість передбачена лише в адміністративному процесі в силу положень статті 19 КАС України, якою охоплюється питання прийняття на публічну службу, її проходження та звільнення. Посилання в апеляційній скарзі на порушення судом норм матеріального та процесуального права є безпідставними. Приведені в апеляційній скарзі інші доводи зводяться до тлумачення діючого законодавства, незгоди з ухвалою суду, переоцінки висновків рішення суду та не спростовують правильність ухвали суду першої інстанції. За таких обставин, враховуючи вищевикладене апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, ухвалу Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 07 червня 2021 року залишити без змін. На підставі викладеного, керуючись ст.ст.367, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції - залишити без задоволення. Ухвалу Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 07 червня 2021 року - залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя І.А.Єлізаренко Судді Т.П.Красвітна О.В.Свистунова