Ухвала КГС ВС № 923/786/20

УХВАЛА 10 листопада 2021 року м. Київ Справа № 923/786/20 Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Картере В.І. перевіривши матеріали касаційної скарги ОСОБА_1 на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.09.2021 (колегія суддів у складі: Філінюк І.Г. - головуючий, Бєляновский В.В., Богатир К.В.) та ухвалу Господарського суду Херсонської області від 29.09.2020 (суддя Литвинова В.В.) у справі № 923/786/20 за заявою ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оздоровчий комплекс "Енергія" про банкрутство, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 20.10.2021 подав касаційну скаргу на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.09.2021 та ухвалу Господарського суду Херсонської області від 29.09.2020 про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Оздоровчий комплекс "Енергія" разом із клопотанням про поновлення строку на касаційне оскарження вказаних судових рішень. Касаційна скарга ОСОБА_1 не відповідає вимогам ст. 290 ГПК України, що є підставою для залишення касаційної скарги без руху з огляду на таке. Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені Законом України "Про судовий збір" . Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020" прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 1 січня 2020 встановлений у розмірі 2102 грн. Відповідно до п.п. 5, 9 ч. 2 ст.4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання касаційних скарг у справі про банкрутство становить 200% ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги; ставка судового збору за подання заяви кредитора про відкриття провадження у справі про банкрутство становить 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Отже, скаржник повинен був надати суду докази сплати судового збору за подання касаційної скарги до Верховного Суду у розмірі 42 040 грн. (2102 х 10 х 200%). Належними реквізитами для зарахування до державного бюджету судового збору за розгляд справ у Верховному Суді є: УК у Печер. р-ні/Печерс. р-н/22030102; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 38004897; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); код банку отримувача: 899998; номер рахунку (IBAN): UA288999980313151207000026007; код класифікації доходів бюджету: 22030102 "Судовий збір (Верховний Суд, 055)"; символ звітності банку: 207 та надати належні докази сплати судового збору касаційному суду. Проте до матеріалів касаційної скарги не додано документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі. Крім того, відповідно до ч. 1 ст.291 ГПК України особа, яка подає касаційну скаргу, надсилає іншим учасникам справи копію цієї скарги і доданих до неї документів, які у них відсутні, листом з описом вкладення. Надіслання копії касаційної скарги з доданими до неї документами іншим учасникам справи листом з описом вкладення є обов`язком заявника касаційної скарги. Не повідомлена належним чином сторона у справі, як учасник господарського процесу, позбавлена можливості володіти об`єктивною інформацією стосовно руху господарського процесу. Згідно зі ст.ст. 73, 76, 77 ГПК України належним та допустимим доказом надсилання іншому учаснику справи копії касаційної скарги з додатками може вважатися розрахунковий документ встановленої форми, що підтверджує надання послуг поштового зв`язку (касовий чек, розрахункова квитанція тощо) з надіслання адресату листа з описом вкладення, поданий в оригіналі або в належній чином засвідченій копії. Однак до касаційної скарги ОСОБА_1 не додано доказів направлення її копії сторонам у справі, чим порушено вимоги ст. 291 ГПК України. Разом з тим відповідно до положень ч. 2 ст. 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу. Згідно з вимогами п. 5 ч. 2 ст. 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав). Зокрема, у разі подання касаційної скарги на підставі п. 1 ч. 2 ст. 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі п. 2 ч. 2 ст. 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. При цьому заявник касаційної скарги повинен враховувати, що за змістом п. 1 ч. 3 ст. 310 ГПК України скасування судових рішень через недослідження зібраних у справі доказів можливе лише за умови наявності у касаційній скарзі інших обґрунтованих підстав касаційного оскарження, передбачених п.п. 1, 2, 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України. Отже, процесуальний закон покладає на скаржника обов`язок зазначати про неправильне застосування конкретних норм матеріального права чи порушення норм процесуального права судами при прийнятті оскаржуваних судових рішень, в чому саме полягає таке порушення або неправильне застосування, яким чином воно вплинуло на прийняття цих рішень, а також зазначити виключний (виключні) випадок (випадки), передбачений (передбачені) п.п. 1 - 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України щодо підстави (підстав), на якій (яких) подано касаційну скаргу. ОСОБА_1 , звертаючись з касаційною скаргою на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.09.2021 та ухвалу Господарського суду Херсонської області від 29.09.2020, в якості підстав для касаційного оскарження посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах та на те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду. Однак скаржник не дотримався вимог п. 5 ч. 2 ст. 290 ГПК України, оскільки у касаційній скарзі належним чином не зазначив, у яких саме правовідносинах відсутній відповідний висновок Верховного Суду щодо застосування конкретної норми права та в якій саме постанові Верховного Суду викладений висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. Тобто у касаційній скарзі відсутнє належне зазначення виключного (виключних) випадку (випадків), передбаченого (передбачених) п.п. 1 - 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України. З огляду на викладене касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без руху на підставі ч. 2 ст. 292 ГПК України із наданням скаржнику строку для усунення зазначених недоліків, шляхом: зазначення підстави (підстав), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) ст. 287 ГПК України підстави (підстав) у спосіб, передбачений п. 5 ч. 2 ст. 290 ГПК України; надання суду доказів надсилання всім учасникам справи копій касаційної скарги і доданих до неї документів листом з описом вкладення, доказів сплати судового збору у встановленому порядку в розмірі 42 040 грн. Суд звертає увагу скаржника на те, що заяву про усунення недоліків касаційної скарги слід подати до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у встановлений цією ухвалою строк, а також надати суду докази надіслання копії заяви про усунення недоліків касаційної скарги іншим учасникам справи. У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить поновити пропущений строк на касаційне оскарження відповідних судових рішень, однак вказане клопотання не розглядається, оскільки касаційна скарга подана в межах строку на касаційне оскарження. Керуючись нормами статей 174, 234, 235, 287, 288, 290, 291, 292 ГПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.09.2021 та ухвалу Господарського суду Херсонської області від 29.09.2020 у справі № 923/786/20 залишити без руху.

2. Надати ОСОБА_1 строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення ухвали.

3. Роз`яснити ОСОБА_1 , що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали скарга вважатиметься неподаною та буде повернута скаржнику. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Суддя В.Картере