Постанова Північно-західний апеляційний господарський суд № 906/832/21

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД 33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04 листопада 2021 року Справа № 906/832/21 Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Тимошенко О.М., суддя Крейбух О.Г. , суддя Юрчук М.І. секретар судового засідання Цвіркун О.О. за участю представників сторін: від позивача: Ізвєков В.В. від відповідача: не з`явився розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Мобіліті" на ухвалу Господарського суду Житомирської області, постановлену 09.09.2021 (суддя Лозинська І.В., повний текст складено 09.09.2021) у справі № 906/832/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Мобіліті" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рибгурт-ЛТД" про стягнення 977451,72 грн. ВСТАНОВИВ: В провадженні Господарського суду Житомирської області перебуває справа № 906/832/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Мобіліті" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рибгурт-ЛТД", попереднє найменування якого ТОВ "ОМЕО", про стягнення заборгованості за Кредитним договором № 50018209 в розмірі 977 451,72 грн. та звернення стягнення на предмет застави. Товариство з обмеженою відповідальністю "Порше Мобіліті" звернулося до Господарського суду Житомирської області із заявою від 06.09.2021, в якій просило до вирішення спору вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту з оголошенням в розшук, в тому числі, за допомогою інформаційної підсистеми "Гарпун" інформаційно-телекомунікаційної системи "Інформаційний портал Національної поліції України" та проведенням у встановленому законом випадку затримання автомобілю марки VW, модель VW Tiguan Limited Edition 2.0 TDI 4MOTION, кузов № НОМЕР_1 , д.н. НОМЕР_2 , 2020 р. в., який перебуває у власності ТОВ "Рибгурт-ЛТД" (попереднє найменування ТОВ "ОМЕО"); передати автомобіль марки VW, модель VW Tiguan Limited Edition 2.0 TDI 4MOTION, кузов № НОМЕР_1 , державний номер НОМЕР_3 , рік випуску 2020, який перебуває у власності ТОВ "Рибгурт-ЛТД". Після накладення арешту передати вказаний транспортний засіб на зберігання третій особі - ТОВ "Автосоюз" ( код ЄДРПОУ 30223848, місце знаходження: Україна, 04073, місто Київ, проспект Степана Бандери, 28). Заявник вказував, що впродовж виконання спірного Кредитного договору № 50018209 борг відповідача зріс; затримка в оплаті на тривалий строк та відсутність будь-яких платежів з травня 2021 свідчать про наявність ознак умисного ухилення останнього від виконання зобов`язань за кредитним договором, укладеним з позивачем; зміна найменування відповідача з TOB "ОМЕО" на ТОВ "Рибгурт-ЛТД", його місцезнаходження, зміна інформації про склад засновників та кінцевого бенефіціарного власника, зміна інформації для здійснення зв`язку з юридичною особою та припинення виконання зобов`язань перед відповідачем та іншими контрагентами свідчить про наявність ознак фіктивності відповідача. Набрало законної сили рішення суду про стягнення з відповідача 57375, 67 грн. у справі № 910/1279/21, яка розглянута Господарським судом міста Києва та з червня 2021 відбувається примусове стягнення заборгованості. Набрало законної сили рішення Господарського суду міста Києва у справі № 910/6312/21 щодо стягнення заборгованості за неналежне виконання зобов`язань за договором про сервісно-технічне обслуговування автомобіля у розмірі 11288,67 грн. Оскільки до 21.05.2021 єдиним учасником та керівником відповідача була ОСОБА_1 , аналіз зазначених судових рішень та здійснені реєстраційні дії щодо відповідача дають підстави вважати про триваюче умисне невиконання зобов`язань. У власності ТОВ "Рибгурт-ЛТД" перебуває автомобіль марки VW, модель VW Tiguan Limited Edition 2.0 TDI 4MOTION, кузов № НОМЕР_4 , об`єм двигуна 1968 куб.см., 2020 р. в., придбаний ним за рахунок кредитних коштів, отриманих на підставі кредитного договору. Вказаний автомобіль є предметом застави за зобов`язаннями відповідача як заставодавця перед позивачем як заставодержателем, що виникли на підставі кредитного договору (номер запису в ДРОРМ 28060216). Відповідно до інформації з Державного Реєстру речових прав на нерухоме майно № 270077086 від 11.08.2021 ТОВ "Рибгурт-ЛТД" немає у власності будь-якого зареєстрованого нерухомого майна, у позивача відсутня інформація про наявність у власності відповідача будь-якого іншого цінного рухомого майна, окрім вказаного автомобіля. Відповідач не отримав копію позовної заяви з додатками, не отримав адвокатський запит позивача № 1-12/08/21 від 12.08.2021, оскільки реєстрація його місцезнаходження здійснена за неіснуючою адресою. Наведені обставини в їх сукупності достовірно свідчать, що виконання рішення суду може бути утруднено у разі задоволення позовних вимог, що не сприятиме захисту порушених прав ТОВ "Порше Мобіліті. Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 09.09.2021 у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Мобіліті" про забезпечення позову відмовлено. Судом зазначено, що позивачем не надано суду доказів продажу, перепродажу та іншим чином відчудження третім особам автомобіля. Лише посилання на недобросовісність дій відповідача, які дають підстави вважати, що останній може ухилитись від виконання судового рішення, не є тією обставиною, яка могла б свідчити про вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання, оскільки є припущенням, не підтвердженим доказами. Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду першої інстанції, позивач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить останню скасувати та задовольнити заяву про забезпечення позову. Понесені скаржником судові витрати стягнути з відповідача. В обґрунтування скарги вказує, що відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову, в порушення ст. 136 та 137 ГПК України, судом не враховано та не надано оцінку всім обставинам та доказам, наведеним позивачем на підтвердження необхідності забезпечення позовних вимог шляхом арешту рухомого майна, що є предметом застави та придбане за рахунок кредитних коштів. Докази продажу автомобіля будуть результатом недобросовісної поведінки відповідача, спрямованої на продовження вчинення дій, описаних позивачем в заяві. Заходи забезпечення позову мають на меті якраз попередження таких дій, адже в іншому випадку виконання рішення буде неможливим. Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 11.10.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Мобіліті" на ухвалу Господарського суду Житомирської області від 09.09.2021 у справі № 906/832/21; розгляд апеляційної скарги призначено в судовому засіданні. У судовому засіданні представник позивача підтримав апеляційну скаргу в повному обсязі та надав пояснення на обґрунтування своєї позиції. В свою чергу відповідач письмового відзиву на апеляційну скаргу не надав, явку представника в судове засідання не забезпечив, будь - яких заяв чи клопотань від останнього на адресу суду не надходило. Надіслана на юридичну адресу відповідача ухвала суду про відкриття апеляційного провадження, була повернута поштовим відділенням з поміткою "адресат відсутній за вказаною адресою". Одночасно судом здійснено направлення ухвали на останню відому електронну адресу відповідача (omeo.llc@gmail.com). За умовами ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення, зокрема, є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження. Відповідно судом вчинені всі можливі дії щодо належного повідомлення відповідача про розгляд апеляційної скарги. Враховуючи норми ст. 269, 273 ГПК України про межі перегляду справ в апеляційній інстанції, строки розгляду апеляційної скарги, та той факт, що неявка в засідання суду представника відповідача, належним чином та відповідно до законодавства повідомленого про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає перегляду оскарженої ухвали, колегія суддів визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу. Розглянувши матеріали оскарження, апеляційну скаргу та дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваної ухвали норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду враховує таке. Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначені ст. 136 ГПК України, згідно з приписами якої господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Виконання будь-якого судового рішення є невід`ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод. Європейським судом у справі "Горнсбі проти Греції" зазначено, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду. Водночас судовий захист, як і діяльність суду, не може вважатися дієвими, якщо судові рішення не виконуються або виконуються неналежним чином і без контролю суду за їх виконанням. Також у рішенні Європейського суду від 18.05.2004 року у справі "Продан проти Молдови" Суд наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантований Європейською конвенцією з прав людини, буде ілюзією, якщо правова система держав, які ратифікували Конвенцію, дозволятиме остаточному, обов`язковому судовому рішенню залишатися невиконаним, завдаючи шкоди одній із сторін. Таким чином, саме вжиття судом заходів забезпечення позову сприяє гарантуванню відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання постановленого судового рішення, що повністю відповідає вимогам Європейського суду зазначеним вище. Господарський суд, будучи органом правосуддя, повинен врахувати потенційні ризики можливості невиконання рішення суду та гарантувати відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання постановленого рішення. Згідно із ч. 2 ст. 136 ГПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. За змістом ст. 136 ГПК України обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача. Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред`явлення позову може зникнути, зменшитися за кількістю або погіршитися за якістю на момент виконання рішення. Згідно із ст. 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачу, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; передачею речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини. Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту. Таким чином, забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову. Аналогічні правові висновки щодо застосування статей 136, 137 Господарського процесуального кодексу України наведені в постановах Верховного Суду від 10.04.2018 року у справі № 910/19256/16, від 14.05.2018 року у справі № 910/20479/17, від 14.06.2018 року у справі № 916/10/18, від 23.06.2018 року у справі № 916/2026/17, від 16.08.2018 року у справі № 910/5916/18, від 11.09.2018 року у справі № 922/1605/18, від 14.01.2019 року у справі № 909/526/18, від 21.01.2019 року у справі № 916/1278/18, від 25.01.2019 року у справі № 925/288/17, від 26.09.2019 року у справі № 904/1417/19. Відповідно до судової практики при вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Заходи до забезпечення позову повинні бути співрозмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду. Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб`єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачу майна чи зниження його вартості. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, має пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, яка звернулася з такою заявою, позовним вимогам. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 74 ГПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову. Як вбачається з матеріалів оскарження, предметом позову у справі № 906/832/21 є вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Мобіліті" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рибгурт-ЛТД" про стягнення заборгованості за Кредитним договором № 50018209 від 19.08.2020, яка станом на 24.06.2021 становить 977451,72 грн., з яких: 70137,00 грн. частина кредиту та нарахованих відсотків з урахуванням інфляційних втрат та 3% річних, 13899,62 грн. частина додаткового кредиту та нарахованих відсотків з урахуванням інфляційних втрат та 3% річних, 860128,52 грн. достроково неповернена сума кредиту з урахуванням інфляційних втрат та 3% річних, 22575,10 грн. відсотки на непогашену суму кредиту з урахуванням інфляційних втрат та 3% річних, 10711,48 грн. відшкодування страхових платежів з урахуванням інфляційних втрат та 3% річних. В рахунок погашення боргу позивач просить звернути стягнення на предмет застави - автомобіль марки VW, модель VW Tiguan Limited Edition 2,0 TDI 4motion, 2020 р. в., д.н.з. НОМЕР_2 , що належить на праві власності ТОВ "Рибгурт-ЛТД" (ТОВ "Омео"). Таким чином застосування заходу забезпечення позову, обраного заявником, безпосередньо пов`язано із предметом позову. Суд першої інстанції у своїй ухвалі від 09.09.2021 дійшов помилкового висновку, що позивачем необґрунтовано та не підтверджено доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування запропонованого виду забезпечення позову, а саме вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо), а доводи заявника про потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Апеляційний господарський суд не погоджується із вищевказаним та звертає увагу на те, що метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Висновки суду першої інстанції, про те що достатнім доказом вжиття заходів забезпечення позову є лише докази відчуження автомобіля не відповідають суті процесуального інституту забезпечення позову, суперечать принципу верховенства права та виключають ефективний захист порушеного права позивача, оскільки відчуження буде результатом недобросовісної поведінки відповідача, дій з наміром ухилення від виконання покладених на нього зобов`язань, а тому саме заходи забезпечення позову мають на меті попередити такі дії. Так, приймаючи ухвалу про відмову у вжитті заходів забезпечення позову, судом не було враховано усіх обставин та доказів, наданих позивачем в обґрунтування заяви про забезпечення позову шляхом арешту рухомого майна, що є предметом застави та придбане за рахунок кредитних коштів, які в сукупності можуть свідчити про навмисне ухилення відповідача від виконання покладених на нього укладеним між сторонами Кредитним договором зобов`язань. Зокрема, надані позивачем докази свідчать про те, що з 31.03.2021 по 21.05.2021 відповідачем декілька разів змінено склад учасників, кінцевих беніфеціарних власників (контролерів), керівників юридичної особи та змінено місцезнаходження товариства. Поряд з цим, з січня 2021 року відповідач перестав здійснювати погашення кредитної заборгованості, внаслідок чого позивачем прийнято рішення про дострокове повернення кредиту, сплату заборгованості та звернення з позовом до суду. По наданим до заяви актуальним відомостям з Єдиних державних реєстрів (Реєстру речових прав на нерухоме майно та прав власності на нерухоме майно, Реєстру іпотек, Реєстру заборон відчудження об`єктів нерухомого майна, Реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, тощо) вбачається наступне: - ОСОБА_1 , яка станом на 30.03.2021 була єдиним керівником та учасником ТОВ "ОМЕО", вийшла зі складу учасників товариства та єдиним учасником відповідача став ОСОБА_2 ; - ОСОБА_2 20-21.05.2021 вийшов зі складу учасників та єдиним учасником відповідача стала Компанія Макс (ЮРОП) ОСОБА_3 (країна резиденства: Віргінські острови, Британські; місцезнаходження: Віргінські острови, Британські, ІНТЕРШОР ЧЕМБЕРЗ, П/С4342, РОУД-ТАУН, ТОРТОЛА); - кінцевим беніфіціарним власником став громадянин Узбекистану ОСОБА_4 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ). Згідно інформаційної довідки, за адресою АДРЕСА_1 знаходиться об`єкт нежитлової нерухомості - Торгово-розважальний центр "Мануфактура", а відтак реєстрація місця проживання в такому приміщенні є незаконною; - змінено найменування компанії з ТОВ "ОМЕО" на ТОВ "РИБГУРТ-ЛТД"; - змінено керівника товариства з ОСОБА_5 на ОСОБА_6 , місце реєстрації якого вказано в неіснуючому об`єкті нерухомості ( АДРЕСА_2 ). Згідно інформаційної довідки відсутні відомості про такий об`єкт нерухомості; - змінено місцезнаходження товариства з м. Київ, вул. Новокостянтинівська, буд. 13/10, оф. 312 на м. Житомир, вул. Мала Бердичівська, буд.

71. Згідно картографічних інтернет-даних пошукової системи Google maps, а також відомостей з офіційного сайту Житомирської міської ради, вулиця Мала Бердичівська у м. Житомирі закінчується будинком №

42. Тобто відомості про реєстрацію в будинку № 71 є неправдивими, що додатково стверджується повернутими поштовими відправленнями з позначкою "Адреси не існує"; - змінені відомості про засоби зв`язку, вказано неіснуючий номер телефону ( НОМЕР_5 ), що стверджується голосовим повідомленням оператора зв`язку. З викладеного вбачається, що ТОВ "ОМЕО", яке придбало автомобіль за рахунок кредитних коштів та перестало виконувати кредитні зобов`язання, повністю змінило склад учасників товариства, змінило назву на ТОВ "Рибгурт-ЛТД" та здійснило перереєстрацію за неіснуючою адресою із зазначенням неіснуючого номеру для зв`язку. Кінцевий беніфіціар та директор товариства зареєстровані за неіснуючими місцями проживання. Додатково позивачем відзначено, що згідно відомостей з Єдиного реєстру судових рішень (справи № 910/1279/21 та № 910/6312/21) з відповідача (ТОВ "ОМЕО") стягнуто попередню оплату з підстав невиконання договору поставки, а також з ТОВ "Рибгурт-ЛТД" за неоплату виконаних робіт з сервісно-технічного обслуговування автомобіля. Наведене вказує на припинення господарської діяльності відповідачем. При цьому єдиним майновим активом відповідача є автомобіль, який перебуває в заставі. Для отримання інформації щодо місця фактичного перебування автомобіля на адресу відповідача направлявся адвокатський запит від 12.08.2021 з вимогою надати інформацію та копії документів: - чи перебуває у власності ТОВ "Рибгурт-ЛТД" автомобіль? - чи відображено в бухгалтерському обліку ТОВ "Рибгурт-ЛТД" операції з автомобілем? - чи передав попередній директор ТОВ "Рибгурт-ЛТД" (попереднє найментування ТОВ "ОМЕО") новому директору автомобіль? - чи відомо директору ТОВ "Рибгурт-ЛТД" ОСОБА_6 , що автомобіль є предметом застави за кредитним договором № 50018209 від 19.08.2020, заставодержателем за яким є ТОВ "Порше Мобіліті"? - повідомити місцезнаходження автомобіля або осіб у розпорядженні яких знаходиться автомобіль (вимога до директора Бабунашвілі Іллі). Вказаний адвокатський запит відповідачем не отримано в зв`язку з його відсутністю за зареєстрованим місцезнаходженням. Зазначені обставини позбавляють можливості позивача, як заставодержателя, здійснити перевірку наявності заставного майна (автомобіля), стану його фізичного зносу тощо. На підставі викладеного позивач вважає, що маючи ознаки фіктивності та припинення господарської діяльності, відповідач і надалі матиме можливість користуватися єдиним цінним майном без виконання своїх зобов`язань за кредитним договором та договором застави, а вартість автомобіля може істотно знизитися внаслідок зносу чи пошкодження, що унеможливить виконання рішення суду та задоволення вимог позивача. Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне наголосити на тому, що 17.10.2019 набув чинності Закон України від 20.09.2019 № 132-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до України змінено назву статті 79 ГПК з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів". Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Колегія суддів вважає, що вжиття запропонованих позивачем заходів забезпечення позову відповідають вимогам процесуального законодавства щодо розумності, обґрунтованості та адекватності, оскільки сукупність доводів є належним чином підтвердженою та існує реальна ймовірність утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів. За змістом пункту 2 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право повністю або частково скасувати судове рішення. Відповідно до частини 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи. Надаючи оцінку обставинам та правовим підставам вжиття заходів забезпечення позову, передбаченим статтями 136, 137 ГПК України, колегія суддів констатує порушення місцевим господарським судом норм процесуального права, зокрема статей 74, 86 ГПК України, щодо дослідження доказів як окремо так і у сукупності, оцінюючи їх вірогідність, відтак дійшла висновку щодо скасування ухвали суду першої інстанції з прийняттям нового рішення про задоволення заяви та вжиття заходів забезпечення позову. Разом з цим, судова колегія вважає правомірним та підставним прохання позивача у поданій заяві про передачу автомобіля марки VW, модель VW Tiguan Limited Edition 2.0 TDI 4MOTION, кузов № НОМЕР_4 , об`єм двигуна 1968 куб.см., 2020 р.в., після накладення арешту, на зберігання третій особі - ТОВ "Автосоюз" (ідентифікаційний код юридичної особи 30223848, місце знаходження: 04073, місто Київ, проспект Степана Бандери, будинок 28). Відповідно до поданих ТОВ "Порше Мобіліті" доказів, ТОВ "Автосоюз" є продавцем вищевказаного транспортного засобу, здійснює його сервісно-технічне обслуговування за договором з ТОВ "ОМЕО", а також здійснює відповідальне зберігання автомобілів на підставі договору від 30.12.2014, укладеним з ТОВ "Порше Мобіліті". Таким чином, з метою ознайомення останнього з прийнятим судом рішенням, копію даної постанови слід направити ТОВ "Автосоюз". Щодо наведених скаржником в апеляційній скарзі судових витрат, понесених за наслідками апеляційного розгляду, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до частини четвертої статті 129 ГПК України судові витрати у справі підлягають розподілу під час вирішення спору по суті. Оскільки спір у цій справі не вирішено, розподіл судових витрат за результатами розгляду апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду Житомирської області від 09.09.2021 про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову у справі № 906/832/21 є передчасним, а відтак має бути здійснений місцевим судом за результатами вирішення справи. Керуючись ст. ст. 269, 270, 271, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Мобіліті" задоволити.

2. Ухвалу Господарського суду Житомирської області від 09 вересня 2021 року у справі № 906/832/21 скасувати. Прийняти нове рішення. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Мобіліті" від 06.09.2021 про забезпечення позову задоволити. Накласти арешт з оголошенням в розшук, в тому числі за допомогою інформаційної підсистеми "Гарпун" інформаційно-телекомунікаційної системи "Інформаційний портал Національної поліції України" та проведенням у встановленому законом випадку затримання автомобіля марки VW, модель VW Tiguan Limited Edition 2.0 TDI 4MOTION, кузов № НОМЕР_1 , державний номер НОМЕР_2 , рік випуску 2020, який перебуває у власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Рибгурт-ЛТД" (попереднє найменування ТОВ "ОМЕО"). Передати автомобіль марки VW, модель VW Tiguan Limited Edition 2.0 TDI 4MOTION, кузов № НОМЕР_1 , державний номер НОМЕР_2 , рік випуску 2020, який перебуває у власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Рибгурт-ЛТД" (попереднє найменування ТОВ "ОМЕО"), після накладення арешту, на зберігання третій особі - ТОВ "Автосоюз" (ідентифікаційний код юридичної особи 30223848, місце знаходження: 04073, місто Київ, проспект Степана Бандери, будинок 28). Стягувачем за постановою про забезпечення позову визначити Товариство з обмеженою відповідальністю "Порше Мобіліті" (ідентифікаційний код юридичної особи 36422974, місцезнаходження: 02152, місто Київ, проспект Павла Тичини, будинок 1-В). Боржником за постановою про забезпечення позову визначити: Товариство з обмеженою відповідальністю "Рибгурт-ЛТД" (ідентифікаційний код юридичної особи 42110605, місцезнаходження: 10002, місто Житомир, вулиця Мала Бердичівська, будинок 71).

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

4. Матеріали оскарження ухвали суду від 09.09.2021 у справі № 906/832/21 повернути до Господарського суду Житомирської області. Повний текст постанови складений "10" листопада 2021 р. Головуючий суддя Тимошенко О.М. Суддя Крейбух О.Г. Суддя Юрчук М.І.