Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 320/962/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/962/21 Суддя (судді) першої інстанції: Терлецька О.О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 листопада 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого: Бєлової Л.В. суддів: Єгорової Н.М., Степанюка А.Г. розглянувши у порядку письмового провадження у місті Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Тайниця-Агро» на рішення Київського окружного адміністративного суду від 17 червня 2021 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Тайниця-Агро» до Державної податкової служби України, Головного управління Державної податкової служби у Київській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення, - В С Т А Н О В И В: У січні 2021 року позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Тайниця-Агро», звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом, у якому просив: - визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Київській області № 0000433201 від 07.10.2020. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 17 червня 2021 року у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю. Не погоджуючись з таким рішенням суду, позивачем подано апеляційну скаргу, у якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Апелянт мотивує свої вимоги тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права. В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що позивачем не заперечується факт придбання пального, а не факт його зберігання. Позивач вказує, що в акті перевірки не ззаначено провиявлення пального чи його залишків. Апелянт вказує, що відповідачем не доведено факту зберігання пального ТОВ «Тайниця-Агро» в період з 07.04.2020 року по 17.04.2020 року, оскільки фактична перевірка проводилась через 5 місяців, а саме - 11.09.2020 року і на момент її проведення залишків пального виявлено не було. Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 серпня 2021 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Тайниця-Агро» на рішення Київського окружного адміністративного суду від 17 червня 2021 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Тайниця-Агро» до Державної податкової служби України, Головного управління Державної податкової служби у Київській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення та призначено справу до розгляду у порядку письмового провадження. 20 вересня 2021 року до Шостого апеляційного адміністративного суду надійшли відзиви Державної податкової служби України, Головного управління Державної податкової служби у Київській області, в якому відповідачі повністю підтримують правову позицію суду першої інстанції та вказують про відсутність правових підстав для задоволення вимог апеляційної скарги. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 жовтня 2021 року продовжено строк розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Тайниця-Агро» на рішення Київського окружного адміністративного суду від 17 червня 2021 року на розумний строк, достатній для всебічного та повного розгляду справи. Відповідно до статті 311 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзивів на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Як вбачається з матеріалів справи, 11.09.2020 року представниками Головного управління Державної податкової служби у Київській області було проведено перевірку за місцезнаходженням скаржника, що засвідчує надісланий поштою Акт №351/10-36- 32-00-10/31364410 від 11.09.2020 року. За результатами проведеної фактичної перевірки посадовими особами ГУ ДПС у Київській області складено акт, від підписання та отримання його другого примірника бригадир ОСОБА_1 відмовився, про що складені відповідні акти. Акт фактичної перевірки 11.09.2020 зареєстровано в ГУ ДПС у Київській області за №351/10-36-32-00- 10/31364410 та другий його примірник направлено платнику листом від 14.09.2020 №27591/10/10-36-32-03-18. Акт про результати фактичної перевірки зареєстрований 27.01.2020 в ГУ ДПС у Київській області у журналі реєстрації актів перевірок за №20/10-36-32-00-10/34573615 та направлено платнику листом 27.01.2020. Відповідно до повідомлення про вручення поштового відправлення отримано суб`єктом господарювання 03.02.2020 року. З матеріалів справи слідує, що під час проведення фактичної перевірки встановлено, що відповідно до видаткових та товарно-транспортних накладних на відпуск нафтопродуктів від 07.04.2020 №1430 та акцизної накладної від 07.04.2020 №126 ТОВ «Платінумоіл» на адресу ТОВ «Тайниця-Агро» реалізовано важкі дистиляти (газойлі). ТОВ «Тайниця -Агро» має ліцензію на зберігання пального виключно для власних потреб від 17.04.2020 року №10230414202001113. Таким чином, відповідач дійшов висновку, що позивачем з 07.04.2020 по 17.04.2020 (до отримання відповідної ліцензії) здійснювалось збереження важких дистилятів (газойлів) без наявності ліцензії на право зберігання пального виключно для потреб власного споживання, чим порушено ст. 15 Закону України від 19 грудня 1995 року №481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» із змінами та доповненнями (далі - Закон №481). Головним управлінням Державної податкової служби у Київській області рішенням №0000433201 від 07.10.2020 року відповідно до абз. 8 ч.2 ст. 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» № 481 /95-ВР від 19.12.1995 (далі - Закон №481) до позивача було застосовано фінансову санкцію у вигляді штрафу розміром 500 000 гривень за зберігання пального без наявності ліцензії. 15.10.2020 позивач звернувся до Державної податкової служби України зі скаргою №41, яку рішенням про результати розгляду скарги від 30.12.2020 року №36933/6/99-00-06-03-01-06 залишено без задоволення. Вважаючи податкове повідомлення-рішення контролюючого органу протиправним, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду. Суд першої інстанції у задоволенні адміністративного позову відмовив та зазначив, що позивач в період з 07.04.2020 по 17.04.2020 здійснював зберігання пального без ліцензії, що свідчить про відсутність підстав для задоволення позову. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Спірні відносини врегульовані Податковим кодексом України та Законом України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19.12.1995 № 481/95-ВР (далі - Закон № 481), який визначає основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального на території України. Згідно ст. 1 Закону № 481 термін "пальне" вживається в цьому Законі у значенні, наведеному у Податковому кодексі України. Пункт 14.1.1411 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України передбачає, що пальним є нафтопродукти, скраплений газ, паливо моторне альтернативне, паливо моторне сумішеве, речовини, що використовуються як компоненти моторних палив, інші товари, зазначені у підпункті 215.3.4 пункту 215.3 статті 215 цього Кодексу; Згідно п.п. 215.3.4 п. 215.3 ст. 215 дизельне паливо за кодом УКТ ЗЕД 2710194300 відноситься до пального - важких дистилятів. Частина 1 с. 15 Закону № 481 передбачає, що зберігання пального здійснюється суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності за наявності ліцензії. Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону № 481 контроль за дотриманням норм цього Закону здійснюють органи, які видають ліцензії, а також інші органи в межах компетенції, визначеної законами України. Згідно постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку органів ліцензування та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів» від 05.08.2015 № 609 ліцензії на зберігання пального видають територіальні органи ДПС. Згідно п.п. 20.1.10 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право: здійснювати контроль за додержанням законодавства з питань регулювання обігу готівки (крім банків), порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, торгових патентів, за додержанням порядку приймання готівки для подальшого переказу (крім приймання готівки банками), за дотриманням суб`єктами господарювання установлених законодавством обов`язкових вимог щодо забезпечення можливості розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів. Згідно п.п. 41.1.1 п. 41.1 ст. 41 Податкового кодексу України контролюючими органами є: податкові органи (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи) - щодо дотримання законодавства з питань оподаткування (крім випадків, визначених підпунктом 41.1.2 цього пункту), законодавства з питань сплати єдиного внеску, а також щодо дотримання іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, чи його територіальні органи. Отже, до повноважень відповідача, який видає ліцензії на зберігання пального, відноситься здійснення контролю за дотриманням позивачем вимог Закону №

481. Згідно 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Підпункт 75.1.3 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України визначає, що фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами). Згідно п.п. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки, у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також для здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального. Згідно ч. 8 Закону № 481 суб`єкти господарювання (у тому числі іноземні суб`єкти господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) отримують ліцензії на право оптової торгівлі пальним та зберігання пального на кожне місце оптової торгівлі пальним або кожне місце зберігання пального відповідно, а за відсутності місць оптової торгівлі пальним - одну ліцензію на право оптової торгівлі пальним за місцезнаходженням суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) або місцезнаходженням постійного представництва. За змістом вищезазначених норм Закону №481 визначено обов`язок суб`єктів господарювання зберігати пальне у місцях зберігання лише за наявності ліцензії на зберігання пального. У разі порушення вказаного обов`язку застосовується штраф, передбачений ч. 2 ст. 17 Закону № 481, у сумі 500 000 грн. Згідно з визначеннями, зазначеними у ст. 1 Закону № 481 - місце зберігання пального - місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування. Згідно з ч. 39 ст. 15 Закону № 481 для отримання ліцензії на право оптової або роздрібної торгівлі пальним або на право зберігання пального разом із заявою додатково подаються завірені заявником копії таких документів: - документи, що підтверджують право власності або право користування земельною ділянкою, або інше передбачене законодавством право землекористування на земельну ділянку, на якій розташований об`єкт оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, чинні на дату подання заяви та/або на дату введення такого об`єкта в експлуатацію, будь-якого цільового призначення; - акт вводу в експлуатацію об`єкта або акт готовності об`єкта до експлуатації, або сертифікат про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, або інші документи, що підтверджують прийняття об`єктів в експлуатацію відповідно до законодавства, щодо всіх об`єктів у місці оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, необхідних для оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального; - дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки та експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки. Отже, за змістом вказаних норм місцем зберігання пального є споруда та/або/обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального і розміщені на певній території, тобто є стаціонарними. Для застосування передбаченої цією статтею санкції необхідне надання контролюючим органом беззаперечних доказів зберігання суб`єктом господарювання пального та відсутність у нього відповідної ліцензії за умови існування обов`язку з її отримання. Як вбачається з матеріалів акту перевірки, ТОВ «Тайниця -Агро» має ліцензію на зберігання пального виключно для власних потреб від 17.04.2020 року №10230414202001113. При цьому, в акті перевірки вказано, щовідповідно до документів, наданих до перевірки (видаткових та товарно-транспортних накладних на відпуск нафтопродуктів від 07.04.2020 №1430 та акцизної накладної від 07.04.2020 №126 на адресу ТОВ «Тайниця-Агро» реалізовано ТОВ «Платінумоіл» дизельне пальне в кількості 29 869,62 л. Єдиною підставою для застосування штрафних санкцій до позивача стали видаткові та товарно-транспортні накладні із вказаною адресою розвантаження « 09850, Київська область, Тетіївський район, село Тайниця», на підставі яких контролюючий орган дійшов висновку про те, що ТОВ «Тайниця-Агро» з 07.04.2020 по 17.04.2020 (до отримання відповідної ліцензії) здійснювалось зберігання пального без наявності ліцензії на право зберігання. Однак, як було зазначено позивачем, останній не заперечує, що отримав від ТОВ «Платінумоіл» дизельне пальне, проте зазначає, що відповідачем не було встановлено саме факту його зберігання позивачем у стаціонарних ємностях, за що передбачено відповідальність. В контексті спірних правовідносин, колегія суддів наголошує, що штраф, передбачений ч. 2 ст. 17 Закону № 481, застосовується у випадку зберігання пального у місцях зберігання за відсутності ліцензії на зберігання пального. В той же час, матеріали справи не містять жодних доказів саме факту зберігання у стаціонарних ємностях ТОВ «Тайниця-Агро» у період з 07.04.2020 по 17.04.2020 (до отримання відповідної ліцензії) пального, отриманого від ТОВ «Платінумоіл». Так, видаткові та товарно-транспортні накладні від 07.04.2020 №1430, на які посилається відповідач, підтверджують виключно факт придбання позивачем пального, який останнім і не заперечувався. При цьому, колегія суддів наголошує, що у видаткових та товарно-транспортних накладних, на які посилається відповідач як доказ зберігання ТОВ «Тайниця-Агро» у період з 07.04.2020 по 17.04.2020 пального, адресою розвантаження вказано лише: 09850, Київська область, Тетіївський район, село Тайниця, однак не вказано ані адреси вулиці, ані номеру приміщення, де відповідне пальне було розвантажено. Одна, ані з акта перевірки, ані з видаткових та товарно-транспортних накладних не вбачається, зая кою саме адресою, у якій ємності перебувало на зберіганні паливо чи у споруді, обладнанні у селі Тайниця. Тобто, перевірку зберігання палива здійснено лише на підставі документів, без реального встановлення факту такого зберігання та без визначення конкретного місця зберігання. В даному випадку, встановивши факт отримання позивачем дизельного пального, відповідач не встановив факт його зберігання, його місце зберігання, зокрема, у які стаціонарні ємності було злито дизельне пальне, та за якою адресою вони знаходяться, враховуючи, що у випадку зберігання позивачем пального, наприклад, у автомобілі чи іншій ємності для транспортування пального, підстави для застосування штрафу, передбаченого ч. 2 ст. 17 Закону № 481, відсутні (оскільки такою підставою може бути виключно надання контролюючим органом беззаперечних доказів зберігання суб`єктом господарювання пального у стаціонарних резервуарах/ємностях за адресою суб`єкта перевірки). Так, відповідно до частини другої статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що за відсутності належних і допустимих доказів зберігання ТОВ «Тайниця -Агро» у стаціонарних резервуарах/ємностях саме за адресою позивача: область, Тетіївський район, село Тайниця, провулок Молодіжний, 2, Головне управління Державної податкової служби у Київській області прийшло до безпідставного висновку про порушення підприємством вимог ч. 2 ст. 17 Закону №

481. Судом першої інстанції не було належним чином з`ясовано підстав прийняття оскаржуваного рішення, що призвело до передчасних та помилкових висновків про його правомірність. Відтак, враховуючи викладене вище, колегія суддів дійшла висновку про протиправність податкового повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Київській області № 0000433201 від 07.10.2020 та наявність правових підстав для його скасування. Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Враховуючи вищевикладене, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України та судову практику, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Тайниця-Агро» до Державної податкової служби України, Головного управління Державної податкової служби у Київській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення. Згідно з положеннями статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до вимог частини четвертої статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення, є, зокрема, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи. Заслухавши доповідь головуючого судді, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзивів на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції - скасуванню, з прийняттям нової постанови про задоволення позовних вимог у повному обсязі. Так, відповідно до частини шостої статті 139 КАС України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат. Відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Відповідно до частини першої статті 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. З матеріалів справи вбачається, що позивачем при поданні позовної заяви сплачено судовий збір згідно з квитанцією від 22 січня 2021 року у розмірі 7 500,00 грн. (а.с. 4) та за подання апеляційної скарги згідно з квитанцією № 0.0.2198349213.1 від 16 липня 2021 року у розмірі 11 250,00 грн. А тому, з огляду на задоволення позовних вимог, колегія суддів дійшла висновку, що понесені судові витрати у вигляді сплаченого судового збору підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Київській області у загальному розмірі 18 750,00 грн. Керуючись ст. 243, 315, 317, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд П О С Т АН О В И В: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Тайниця-Агро» на рішення Київського окружного адміністративного суду від 17 червня 2021 року - задовольнити. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 17 червня 2021 року - скасувати. Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Тайниця-Агро» до Державної податкової служби України, Головного управління Державної податкової служби у Київській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити повністю. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Київській області № 0000433201 від 07.10.2020 року. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Київській області (код ЄДРПОУ: 43141377; місцезнаходження: 03151, м. Київ, вул. Народного Ополчення, 5-А) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Тайниця-Агро» (код ЄДРПОУ: 31364410; місцезнаходження: 09850, Київська обл., Тетіївський район, село Тайниця, пров. Молодіжний, 2), витрати, пов`язані зі сплатою судового збору в загальній сумі 18 750 (вісімнадцять тисяч сімсот п`ятдесят) грн. 00 коп. Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена протягом 30 днів, з урахуванням положень ст. 329 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя Л.В. Бєлова Судді Н.М. Єгорова, А.Г. Степанюк