Постанова Хмельницький апеляційний суд № 688/672/21

УКРАЇНА ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ____________________________________________________________________ Справа № 688/672/21 Провадження № 22-ц/4820/1182/21 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 листопада 2021 року м. Хмельницький Хмельницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Талалай О. І. (суддя-доповідач), Корніюк А. П., П`єнти І. В., розглянув в порядку письмового провадження цивільну справу № 688/672/21 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 19 травня 2021 року (суддя Козачук С. В.) у справі за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, суд у с т а н о в и в : У березні 2021 року АТ «Універсал Банк» (далі - Банк), звертаючись до суду із вказаним позовом, зазначало, що відповідно до укладеного 24 вересня 2018 року договору ОСОБА_1 отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідач у заяві підтвердив свою згоду на те, що підписана анкета-заява разом з Умовами, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредитування складає між ним і Банком договір про надання банківських послуг. Взяті на себе за кредитним договором зобов`язання ОСОБА_1 . У повному обсязі не виконав, у зв`язку з чим станом на 30 вересня 2020 року виникла заборгованість за кредитом у розмірі 106033,57 грн. Зазначену заборгованість позивач просив стягнути з відповідача. Рішенням Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 19 травня 2021 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Банку заборгованість за кредитом у сумі 106033,57 грн. Вирішено питання про судовий збір. ОСОБА_1 , не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, в апеляційній скарзі просить його скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у позові. Посилається на незаконність та необґрунтованість судового рішення, порушення норм матеріального та процесуального права. Суд при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин не врахував висновки про застосування відповідних норм права, викладені у постановах Верховного Суду. Безпідставно відхилено його заперечення про недоведеність позивачем виникнення кредитних правовідносин у зв`язку з недосягненням сторонами згоди щодо всіх істотних умов договору. Сума заборгованості за кредитом істотно перевищує встановлений банком розмір кредитного ліміту. У відзиві АТ «Універсал Банк» просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Зазначає, що кредитний договір з ОСОБА_1 був укладений в електронному вигляді у мобільному застосунку «monobank» шляхом застосування сторонами електронно-цифрового підпису. У зв`язку з чим відсутній підпис боржника на паперовому екземплярі Умов, Тарифів, Таблиці обчислення вартості кредиту та Паспорті споживчого кредитування. Розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи. Апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав. Відповідно до пунктів 3 і 4 частини 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивач надав достатньо доказів на підтвердження досягнення сторонами згоди щодо всіх істотних умов договору і укладення договору в електронній формі та відсутності підстав для застосування до спірних правовідносин висновку Верховного Суду у справі № 342/180/17. Такий висновок суду першої інстанції не у повній мірі відповідає обставинам справи і вимогам закону. Установлено, що 24 вересня 2018 року між АТ «Універсал Банк» і ОСОБА_1 був укладений договір про надання банківських послуг, відповідно до умов якого останній отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Укладення договору відбулося шляхом підписання відповідачем анкети-заяви (а.с. 9, 72). В анкеті-заяві зазначено, що анкета-заява разом з Умовами обслуговування фізичних осіб, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг. Відповідач підтвердив, що ознайомився із вказаними документами та отримав примірники у мобільному додатку. Крім того, у пункті 6 анкети-заяви зазначено, що відповідач просить вважати наведений зразок його власноручного підпису або його аналоги (у тому числі його електронний/електронний цифровий підпис) обов`язковим при здійсненні операцій за всіма рахунками, які відкриті або будуть відкриті йому в банку; засвідчує генерацію ключової пари з особистим ключем та відповідним йому відкритим ключем, яка буде використовуватися для накладення електронного цифрового підпису у мобільному додатку з метою засвідчення даних згідно з договором; також визнає, що електронний цифровий підпис є аналогом власноручного підпису та його накладення має рівнозначні юридичні наслідки із власноручним підписом на документах та паперових носіях; підтверджує, що всі наступні правочини (у тому числі підписання договорів, угод, листів, повідомлень) можуть вчинятися ним та/або банком з використанням електронного цифрового підпису. Банк виконав свої зобов`язання за договором, надавши відповідачу кредитні кошти. ОСОБА_1 вчасно не сплачував кредит, внаслідок чого виникла заборгованість. Згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованість відповідача за вказаним кредитом станом на 30 вересня 2020 року складає 106033,57 грн. Наведені обставини підтверджуються матеріалами справи. Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом (частина 1 статті 205 ЦК України). Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (частина 1 статті 634 ЦК України). У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. У силу статті 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» (далі - Закон) електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Частиною 12 статті 11 Закону передбачено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину (частина 1 статті 12 Закону). Згідно з частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку з чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. З огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (стаття 1046 ЦК України). Отже, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами у договорі). Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України. Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України. Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки, характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору. У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Позивач пред`явив вимоги про стягнення заборгованості за кредитом. Обґрунтовуючи право вимоги у цій частині, у тому числі розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором, посилався на витяг з Умов обслуговування фізичних осіб, Тарифи, Паспорт споживчого кредиту «Картка monobank» та Таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача, як невід`ємну частину укладеного договору. Вказаними документами, які надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і Банку, відповідальність сторін. В анкеті-заяві від 24 вересня 2018 року, яка підписана ОСОБА_1 , процентна ставка за кредитом не зазначена. У наданих позивачем документах відмітка про те, що підпис позичальника накладений у вигляді електронного цифрового підпису, наявна лише у Паспорті споживчого кредиту і під Таблицею обчислення загальної вартості кредиту для споживача, які є додатками до Умов обслуговування фізичних осіб. Отже, відсутні підстави вважати, що саме цей витяг з Умов обслуговування фізичних осіб, Тарифи розумів відповідач, ознайомився і погодився з ними при підписанні анкети-заяви про приєднання до Умов обслуговування фізичних осіб, а також те, що вказані документи на момент отримання ним кредитних коштів взагалі містили умови щодо сплати процентів за користування кредитними коштами у розмірі, зазначеному у цих документах. Без наданих підтверджень про конкретні запропоновані ОСОБА_1 умови та правила надання банківських послуг надані позивачем документи не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного з відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Згідно з частиною 6 статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. У Паспорті споживчого кредиту «Картка monobank» (п. 7) зазначено, що умови договору про споживчий кредит можуть відрізнятись від інформації, наведеної у цьому Паспорті споживчого кредиту, та будуть залежати від проведеної кредитодавцем оцінки кредитоспроможності споживача з урахуванням, зокрема, наданої ним інформації про майновий та сімейний стан, розмір доходів. Ця інформація зберігає чинність до 01.01.2019. Зазначений документ містить узагальнену інформацію про умови кредитування, орієнтовну загальну вартість кредиту та передує укладенню кредитного договору з позичальником, оскільки передбачає проведення оцінки кредитодавцем кредитоспроможності споживача. Таку інформацію Банк надає споживачам фінансових послуг відповідно до Закону України «Про споживче кредитування». При застосуванні до спірних правовідносин наведених норм права апеляційний суд відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України враховує висновок щодо застосування відповідних норм права, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17. У зв`язку з наведеним заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги щодо необхідності застосування наведеного висновку Верховного Суду до спірних правовідносин. Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами. Апеляційний суд не погоджується з висновком суду першої інстанції і вважає протиправним нарахування ОСОБА_1 процентів та списання коштів на їх погашення. Разом з тим, правильним є висновок суду про те, що отримані відповідачем кошти підлягають поверненню Банку. Доводи апеляційної скарги про відсутність кредитних зобов`язань між сторонами колегія суддів відхиляє. Укладений між сторонами договір від 24 вересня 2018 року у вигляді анкети-заяви, підписаної сторонами, не містить строку повернення кредиту (користування ним). Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти у повному обсязі в добровільному порядку не повернуті позивачеві, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України, відповідно до якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, а тому позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати обов`язок з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів. Із наданої позивачем виписки по картковому рахунку (а.с. 74-83) вбачається, що за договором погашено кредит у сумі 505174 грн. За рахунок кредиту погашені проценти у сумі 11506 грн. Витрати клієнтом кредитних коштів складають 599700 грн. Тому заборгованість за кредитом складає 83020 грн (599700 грн - 505174 грн - 11506 грн). Саме така заборгованість за кредитом підлягає стягненню з відповідача. З огляду на викладене рішення суду першої інстанції необхідно змінити і зменшити стягнуту з ОСОБА_1 на користь Банку суму кредиту до 83020 грн, суму судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог (78,3%) до 1777 грн 41 коп. У решті рішення суду потрібно залишити без змін. На підставі частин 1 і 13 статті 141 ЦПК України документально підтверджені витрати відповідача по оплаті судового збору за подання апеляційної скарги підлягають стягненню з позивача у розмірі 492 грн 59 коп. Керуючись статтями 374, 376, 382, 384 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 19 травня 2021 року змінити і зменшити стягнуту з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Універсал банк» суму кредиту до 83020 грн (вісімдесят три тисячі двадцять грн) і суму судового збору до 1777 грн 41 коп. (одна тисяча сімсот сімдесят сім грн 41 коп.). У решті рішення суду залишити без змін. Стягнути з Акціонерного товариства «Універсал банк» на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання апеляційної скарги у сумі 492 грн 59 коп. (чотириста дев`яносто дві грн 59 коп.). Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення у випадках, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України. Повне судове рішення складено 09 листопада 2021 року. Суддя-доповідач О. І. Талалай Судді А. П. Корніюк І. В. П`єнта