Постанова Львівський апеляційний суд № 449/688/19

Справа № 449/688/19 Головуючий у 1 інстанції: Борняк Р.О. Провадження № 22-ц/811/2500/20 Доповідач в 2-й інстанції: Приколота Т. І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 вересня 2021 року м.Львів Справа № 449/688/19 Провадження № 22ц/811/2500/20 Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Приколоти Т.І., суддів : Мікуш Ю.Р., Савуляка Р.В. секретар Савчук А.В. з участю: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 розглянув апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Перемишлянського районного суду Львівської області, ухвалене у м.Перемишляни 4 жовтня 2019 року у складі судді Борняка Р.О., у справі за позовом Акціонерного товариства «Укртранснафта» до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної шкоди,- встановив: 10 червня 2019 року АТ «Укртранснафта» звернулося з цим позовом. В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що 15 серпня 2014 року ОСОБА_3 прийнятий на роботу комірником Управління допоміжних виробництв Філії «Магістральні нафтопроводи «Дружба» ПАТ «Укртранснафта». Вказує, що 15 серпня 2014 року між ним (позивачем) та відповідачем укладено договір № 41-1 про повну індивідуальну матеріальну відповідальність. Зазначає, що у результаті проведеної інвентаризації на заводі по виробництву цегли виявлено недостачу майна на суму 22 730, 33 грн. 3 травня 2017 року відповідачем подано заяву про добровільне відшкодування недостачі. Наказом УДВ Філії «МН «Дружба» ПАТ «Укртранснафта» від 3 травня 2017 № 23/2 зобов`язано здійснювати відрахування коштів у розмірі 10% із заробітної плати відповідача до повного погашення недостачі. У результаті проведеної інвентаризації на об`єктах УДВ Філії «МН «Дружба», а саме: на заводі по виробництву цегли, Куровицькому м`ясоцеху та Львівському торгово-виробничому комплексі виявлено недостачу майна на загальну суму 22 930, 20 грн. Зазначає, що недостача майна на заводі по виробництву цегли становить 20 088, 20 грн. Недостача майна на Львівському торгово-виробничому комплексі становить 2 432 грн. Нестача майна в Куровицькому м`ясоцеху складає 410 грн. 16 жовтня 2018 року наказом УДВ Філії «МН «Дружба» АТ «Укртанснафта» № Ю/К відповідача звільнено з роботи у зв`язку із скороченням штату працівників. Вважає, що неналежним та недобросовісним виконанням своїх трудових обов`язків відповідачем завдано йому (позивачу) матеріальну шкоду у розмірі 54 792, 64 грн., а саме: спричинено недостачу майна у розмірі 45 660,53 грн. (по результатах інвентаризації у 2017 році недостача - 22 730,33 грн., по результатах інвентаризації у 2018 році - 22 930,20 грн.), крім того - 20% ПДВ у розмірі 9 132,11 грн. Зазначає, що за період з 1 липня 2017 року по 16 жовтня 2018 року шляхом відрахування за згодою відповідача 10% погашено недостачу у розмірі 4 582, 32 грн. Вказує, що розмір матеріальної шкоди, завданої відповідачем під час виконання трудових обов`язків, та не погашеної в добровільному порядку становить 50 210,32 грн. Просить позов задовольнити. Рішенням Перемишлянського районного суду Львівської області від 4 жовтня 2019 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь АТ «Укртранснафта» матеріальну шкоду в розмірі 50 210, 32 грн. Проведено розподіл судових витрат. Рішення суду оскаржує відповідач.Вважає рішення суду незаконними та необґрунтованими, такими що порушує його законні права та інтереси, винесеним з порушенням норм матеріального права.Просить скасувати рішення суду та постановити нове рішення про відмову в задоволенні позову.Заперечує свою вину у нестачі. Вказує, що працював комірником у позивача на 0,5 окладу і за ним рахувались матеріальні цінності цегельного заводу с. Солова Львівського торгово-виробничого комплексу м. Львів, адміністративні приміщення, магазин у м. Дрогобич та шкірцех у м. Броди. Зазначає, що з 2015 року до 2016 року ПАТ «Нафтогазбуд» орендувало в УДВ на території цегельного заводу с. Солова виробничі, адміністративні приміщення та територію, де проживали працівники. Складські приміщення потрібно було звільняти з допомогою працівників ПАТ «Нафтогазбуд» тому частина інвентарних номерів втратилась. Стверджує, що він (відповідач) не встиг відновити усе до інвентаризації. Вказує, що з 2016 року по 2018 рік з ТОВ «Благобуд» запустило виробництво цегли у с.Солова; працівникам ТОВ «Благобуд» видавались матеріальні цінності по їх запитах. Частково складались розписки та накладні по цих запитах. Після цього відомості здані в бухгалтерію УДВ,матеріальні цінності по них не списувались. Зазначає, що під час його роботи вчинені крадіжки, про що він повідомляв позивача, але жодного реагування не відбулося. Вважає, що не підлягає стягненню з нього ПДВ, що не є матеріальною шкодою. Заслухавши суддю-доповідача, учасників справи, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить задовольнити частково. Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. На підставі ст.ст. 76-81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства. Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; а також питання щодо розподілу судових витрат, допуску рішення до негайного виконання, скасування заходів забезпечення позову. Встановлено, що наказом №106/К, 15 серпня 2014 року ОСОБА_3 прийнятий на роботу комірником Управління допоміжних виробництв Філії «Магістральні нафтопроводи «Дружба» ПТ «Укртранснафта». Згідно рішення акціонера ПАТ «Укртранснафта» від 21 травня 2018 року № 169 новим найменуванням ПАТ «Укртранснафта» є АТ Управління допоміжних виробництв Філії «Магістральні нафтопроводи «Дружба» ПАТ «Укртранснафта» та є відокремленим структурним підрозділом АТ «Укртранснафта». 15 серпня 2014 року між позивачем та відповідачем укладений договір № 41-1 про повну індивідуальну матеріальну відповідальність. Відповідно до наказу УДВ № 56/2 від 14 серпня 2014 року у зв`язку із зміною матеріально-відповідальних осіб згідно з Інструкцією по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 11 серпня 1994 року № 69, проведено інвентаризацію на заводі по виробництву цегли, Куровицькому м`ясоцеху та передано основні засоби, інші необоротні активи, капітальні інвестиції, товаро-матеріальні цінності, запасні частини, МШП, паливно-мастильні матеріали під повну матеріальну відповідальність ОСОБА_3 27 листопада 2014 року проведено інвентаризацію на Львівському торгово-виробничому комплексі та передано майно під повну матеріальну відповідальність ОСОБА_3 відповідно до наказу УДВ № 75 від 27 листопада 2014 року. 15 лютого 2017 року наказом Філії «МН «Дружба» ПАТ «Укртранснафта» № 65 призначено проведення суцільної інвентаризації активів і зобов`язань УДВ в термін з 16 по 27 лютого 2017 року. Встановлено, що в результаті проведеної інвентаризації на заводі по виробництву цегли виявлено недостачу майна на суму 22 730, 33 грн. У інвентаризаційному опису необоротних активів, інвентаризаційному опису запасів (виробничі запаси), інвентаризаційному опису (малоцінні та швидкозношувані предмети) від 15 лютого 2017 року відображено наявність, стан та оцінку активів підприємства. У звіряльних відомостях зафіксовано недостачу майна у зазначеному вище розмірі. Наказом УДВ Філії «МН «Дружба» ПАТ «Укртранснафта» від 3 травня 2017 року № 23/2 зобов`язано здійснювати відрахування коштів у розмірі 10% із заробітної плати ОСОБА_3 до повного погашення нестачі згідно з його заявою. 16 травня 2018 року відповідно до наказу Філії «МН «Дружба» ПАТ «Укртранснафта» № 100 призначено проведення інвентаризації на об`єктах УДВ Філії «МН «Дружба» та виявлено на заводі по виробництву цегли, у Куровицькому м`ясоцеху та Львівському торгово-виробничому комплексі недостачу майна на загальну суму 22 930, 20 грн. Наказом УДВ Філії «МН «Дружба» АТ «Укртанснафта» від 16 жовтня 2018 року ОСОБА_3 звільнено з роботи у зв`язку із скороченням штату працівників відповідно до пункту 1 статті 40 КЗпП України. Суд першої інстанції мотивував оскаржуване рішення тим, що неналежним та недобросовісним виконанням своїх трудових обов`язків ОСОБА_3 завдав позивачу шкоду у розмірі 54 792, 64 грн. та з урахуванням стягнутих із заробітної плати відповідача 4 582,32 грн. і нарахованого ПДВ прийшов до висновку про стягнення в користь позивача 50 210,32 грн. Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції в повній мірі з урахуванням наступного. Згідно із ст. 130 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов`язків. При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника. Ця відповідальність, як правило, обмежується певною частиною заробітку працівника і не повинна перевищувати повного розміру заподіяної шкоди, за винятком випадків, передбачених законодавством. Відповідно до п. п. 1, 5 ч. 1 ст. 134 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли між працівником і підприємством, установою, організацією відповідно до ст.135-1 цього Кодексу укладено письмовий договір про повну матеріальну відповідальності за забезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей; шкоди завдано недостачею, умисним знищенням або умисним зіпсуттям матеріалів. Статтею 135-1 цього Кодексу передбачено, що письмові договори про повну матеріальну відповідальність може бути укладено підприємством, установою, організацією з працівниками (що досягли вісімнадцятирічного віку), які займають посади або виконують роботи, безпосередньо пов`язані із зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або застосуванням у процесі виробництва переданих їм цінностей. Перелік таких посад і робіт, а також типовий договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність затверджуються в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України. Згідно із ст. 135-3 КЗпП України розмір заподіяної підприємству, установі, організації шкоди визначається за фактичними втратами, на підставі даних бухгалтерського обліку, виходячи з балансової вартості (собівартості) матеріальних цінностей за вирахуванням зносу згідно з установленими нормами. У разі розкрадання, недостачі, умисного знищення або умисного зіпсуття матеріальних цінностей розмір шкоди визначається за цінами, що діють у даній місцевості на день відшкодування шкоди Відповідно до ст. 138 КЗпП України обов`язок доведення наявності умов для покладення матеріальної відповідальності на працівника лежить на роботодавцеві. Згідно із п. 3 постанови Верховного Суду України № 14 від 29 грудня 1992 року «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками» суд у кожному випадку зобов`язаний вживати передбачених законом заходів до всебічного, повного й об`єктивного з`ясування обставин, від яких згідно зі статтями 130, 135-3, 137 КЗпП України залежить вирішення питання про покладення матеріальної відповідальності та про розмір шкоди, що підлягає відшкодуванню. Зокрема, з`ясовувати наявність прямої дійсної шкоди та її розмір. Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завданими неправомірними рішенням, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі собою, яка її завдала. Для звернення власника або уповноваженого ним органу до суду в питаннях стягнення з працівника матеріальної шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації, встановлюється строк в один рік з дня виявлення заподіяної працівником шкоди (частина третя статті 233 КЗпП України). Відповідно до статті 234 КЗпП України у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, суд може поновити ці строки. Відтак, строк звернення до суду у справах щодо трудових правовідносин врегульовано нормами КЗпП України. Є встановленим, що про недостачу в розмірі 22 730,33 грн. позивач дізнався у квітні 2017 року, оскільки інвентаризація закінчена у цей час та 25 квітня 2017 року складено звіряльну відомість, у якій відображено наявність недостачі та її розмір. Позов до суду подано 10 червня 2019 року - з пропуском передбаченого законом 1-річного строку. Про поновлення строку цього строк позивач не заявляв, доказів про наявність поважних причин його пропуску не надав. Суд першої інстанції не вирішував питання про поновлення цього строку. Колегія суддів прийшла до висновку, що роботодавець не додержався установленого статтею 233 КЗпП України річного строку з дня виявлення заподіяної працівником шкоди в розмірі 22 730,33 грн. і така стягненню не підлягає. Оскількирозмір заподіяної підприємству, установі, організації шкоди визначається за фактичними втратами, на підставі даних бухгалтерського обліку, виходячи з балансової вартості (собівартості) матеріальних цінностей за вирахуванням зносу згідно з установленими нормами, то стягненню також не підлягає ПДВ. З урахуванням встановленого, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду першої інстанції та часткове задоволення позову - у розмірі недостачі, встановленої при проведенні інвентаризації у 2018 році (22 930,20 грн.). В решті позову належить відмовити. Відповідно до вимог статті 141 ЦПК України з позивача в користь відповідача належить стягнути судовий збір в розмірі 877,32 грн., з відповідача в користь позивача - в розмірі 1 565,52 грн. Керуючись ст.141, 367, п.2 ч.1 ст.374, ст.ст. 376, 381-384, 388-391 ЦПК України, суд,- п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково. Рішення Перемишлянського районного суду Львівської області від 4 жовтня 2019 року скасувати та прийняти нове рішення. Позов задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства «Укртранснафта» (01010, вул. Московська, 32/2, м. Київ) 22 930, 20 грн. (двадцять дві тисячі дев`ятсот тридцять грн. 20 коп.) матеріальної шкоди та 877, 32 грн. (вісімсот сімдесят сім грн. 32 коп.) судового збору. В решті позову відмовити. Стягнути з Акціонерного товариства «Укртранснафта» (01010, вул. Московська, 32/2, м. Київ) в користь ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) 1 565, 52 грн. (тисячу п`ятсот шістдесят п`ять грн. 52 коп.) судового збору. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення безпосередньо до Верховного Суду. Повний текст судового рішення складено 7 вересня 2021 року. Головуючий Судді