Постанова 4852 № 932/5105/21(2-а/932/246/21)

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 27 жовтня 2021 року м. Дніпросправа № 932/5105/21(2-а/932/246/21) Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Панченко О.М. (доповідач), суддів: Іванова С.М., Чередниченка В.Є., за участю секретаря судового засідання Чорнова Є.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Департаменту патрульної поліції на рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 16 серпня 2021 року (суддя Кіпчарський О.М., м. Дніпро) у справі № 932/5105/21(2-а/932/246/21) за позовом ОСОБА_1 до інспектора Управління патрульної поліції у Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції Ральченка В`ячеслава Валентиновича, Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,- встановив: У червні 2021 року позивач звернувся до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська з адміністративним позовом до інспектора Управління патрульної поліції у Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції Ральченка В.В., Управління патрульної поліції у Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови серії ЕАН №4358082 від 16.06.2021 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 340,00 грн. Рішенням суду першої інстанції позов було задоволено. Не погодившись з рішенням суду, Департамент патрульної поліції оскаржив його в апеляційному порядку, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, неповне з`ясування обставин справи. В апеляційній скарзі зазначає про неврахування судом того, що юридична особа-власник транспортного засобу була заснована саме з метою отримання прибутку, у зв`язку з чим рухоме майно (транспортні засоби) цієї юридичної особи використовуються її працівниками з метою, зокрема, виконання організаційних завдань, спрямованих на отримання прибутку цією юридичною особою. Вважає, що оскільки транспортний засіб під керуванням позивача обладнаний місцями для перевезення вантажу та пасажирів, цей транспортний засіб систематично здійснює перевезення вантажу та пасажирів з метою отримання прибутку. Просить скасувати рішення суду та відмовити у задоволенні позову. Відзиву на апеляційну скаргу від позивача до суду не надходило. Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги дотримання судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, апеляційний суд дійшов висновку, що скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до постанови серії ЕАН №4358082 від 16.06.2021 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, винесеної інспектором Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції Ральченком В.В., на гр. ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340,00 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 121 КУпАП. Підставою для накладення стягнення, зазначеного в постанові є те, що позивач 16.06.2021 року о 09 год. 37 хв. за адресою: м. Дніпро, проспект Газети Правда, 40а, керував транспортним засобом марки «Мерседес», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який підлягає обов`язковому технічному контролю, але своєчасно його не пройшов, чим порушив вимоги ст. 35 ЗУ «Про дорожній рух». Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що автомобіль, яким керував позивач, не відноситься до вантажних, а обставини щодо використання транспортного засобу для перевезення вантажу або пасажирів з метою отримання прибутку при розгляді справи про адміністративне правопорушення інспектором в належний спосіб не з`ясовано. Відповідно до ч.3 ст.121 КУпАП, керування водієм транспортним засобом, що підлягає обов`язковому технічному контролю, але своєчасно його не пройшов, тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Згідно з п.п. 31.3 б Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306, забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством: якщо вони не пройшли обов`язковий технічний контроль (для транспортних засобів, що підлягають такому контролю). Відповідно до ст. 35 Закону України «Про дорожній рух» транспортні засоби, що беруть участь у дорожньому русі та зареєстровані територіальними органами Міністерства внутрішніх справ України, підлягають обов`язковому технічному контролю відповідно до цієї статті. Обов`язковому технічному контролю не підлягають: 1) легкові автомобілі усіх типів, марок і моделей, причепи (напівпричепи) до них (крім таксі та автомобілів, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку), мотоцикли, мопеди, мотоколяски та інші прирівняні до них транспортні засоби - незалежно від строку експлуатації; 2) легкові автомобілі, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку, вантажні автомобілі незалежно від форми власності вантажопідйомністю до 3,5 тонни, причепи до них - із строком експлуатації до двох років. 3) технічні засоби для агропромислового комплексу, визначені Законом України "Про систему інженерно-технічного забезпечення агропромислового комплексу України". Аналогічні норми містяться у п. 1 Порядку проведення обов`язкового технічного контролю та обсяги перевірки технічного стану транспортних засобів, затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України від 30 січня 2012 року №

137. Виходячи з наведених норм, легкові автомобілі, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів, підлягають обов`язковому технічному контролю лише у випадку, якщо вони використовуються з метою отримання прибутку та мають строк експлуатації понад два роки, вантажні автомобілі - незалежно від форми власності вантажопідйомністю до 3,5 тони, причепи до них - із строком експлуатації до двох років. За визначенням в пп.15 п.2 наведеного вище Порядку № 137 транспортний засіб, що використовується з метою отримання прибутку - транспортний засіб, що експлуатується юридичними особами, фізичними особами - підприємцями під час провадження господарської діяльності з метою отримання прибутку, фізичними особами під час виконання цивільно-правових угод з метою отримання прибутку. Під господарською діяльністю в Господарському кодексі України розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність (стаття 3 ГК України). Аналіз положень статті 35 Закону України "Про дорожній рух" дає підстави для висновку про те, що обов`язковому технічному контролю підлягають автомобілі, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку. Тобто, визначальною обставиною є мета фактичного використання автомобіля для перевезення пасажирів/вантажів з метою отримання прибутку. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17.10.2019 по справі № 678/483/17. Як вірно встановлено судом першої інстанції, транспортний засіб автомобіль марки MERSEDES-BENZ, GLE400, державний номер НОМЕР_1 є легковим автомобілем. Вказаний автомобіль належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Сноутім» та відповідно до умов договору оренди ТЗ №1 від 19.05.2021 року був наданий в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю «БК СКІФ ДЕВЕЛОПМЕНТ», директором якого є позивач. Відповідно до пояснень позивача, наведених в позовній заяві, транспортний засіб, яким керував позивач, є службовим автомобілем. Відповідач всупереч положенням ст. 77 КАС України не навів доводів та не надав доказів того, що транспортний засіб, яким керував позивач, використовується для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку, тобто не довів правомірності прийнятого ним рішення. Згідно ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 року № 23-рп / 2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпціях, в тому числі, і закріпленої в статті 62 Конституції України презумпції невинуватості. Така позиція Конституційного Суду України відповідає і правовим позиціям Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), практика якого при розгляді справ судами в обов`язковому порядку використовується як джерело права відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини». Відповідно до ч.1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною 2 ст. 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. В рішенні від 21.07.2011 року у справі "Коробов проти України" ЄСПЛ висловив позицію, що суд має право обґрунтувати свої висновки лише доказами, що випливають з співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту. Тобто, таких, які не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується зі стандартом доведення "поза розумним сумнівом". Оскільки матеріали справи не місять доказів того, що транспортний засіб, яким керував позивач, використовувався з метою отримання прибутку, відсутні підстави для висновку про обов`язковість технічного контролю такого транспортного засобу. Отже колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову. Згідно ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. 316, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - Постановив: Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції залишити без задоволення. Рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 16 серпня 2021 року у справі № 932/5105/21(2-а/932/246/21) залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили с дати її прийняття та оскарженню не підлягає. Повний текст постанови складений 08.11.2021 року. Головуючий суддя О.М. Панченко суддя С.М. Іванов суддя В.Є. Чередниченко