LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова 4824757/37399/19-ц

від 03.11.2021 ·
Резолютивна:Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Печерського районного суду міста Києва від 16 березня 2021 року залишити без змін.

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД 03110, м. Київ, вул. Солом`янська, 2-а, e-mail: inbox@kia.court.gov.ua Єдиний унікальний номер справи № 757/37399/19 Головуючий у суді першої інстанції - Ільєва Т.Г. Номер провадження № 22-ц/824/12838/2021 Доповідач в суді апеляційної інстанції - Яворський М.А. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 листопада 2021 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого судді: Яворського М.А., суддів: Кашперської Т.Ц., Фінагеєва В.О., за участю секретаря - Владімірової О.К., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду міста Києва від 16 березня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Центральної Спілки Споживчих Товариств України «Укоопспілка» про стягнення заборгованості по заробітній платі, - ВСТАНОВИВ: В липні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Центральної Спілки Споживчих Товариств України «Укоопспілка» про стягнення заборгованості по заробітній платі, в якому, з урахуванням доповнень до позовних вимог від 15 березня 2021 року (а.с.162, т.1) просив суд: стягнути з Укоопспілки суму боргу по заробітній платі з урахуванням встановленого індексу інфляції 448 182,26 грн, 3% річних в розмірі 13 445,47 грн та 30 693,90 грн на відшкодування моральної шкоди, а всього 492 321,63 грн. Свої вимоги позивач мотивував тим, що рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 18 жовтня 2016 року з Дочірнього підприємства Укоопспілки «Проектний інститут «Укооппроект» на його користь було стягнуто 300 240 грн, нарахованої йому, але не сплаченої заробітної плати за час затримки розрахунку при звільненні та компенсації за невикористану відпустку. Однак, вказане рішення суду не виконано, оскільки після ухвалення рішення суду Укоопспілка прийняла рішення про припинення діяльності Дочірнього підприємства Укоопспілки «Проектний інститут «Укооппроект», а тому обов`язок розрахуватися з ним має бути покладено на Центральну Спілку Споживчих Товариств України «Укоопспілку», як засновника, власника всього майна та вищого органу управління ДП Укоопспілки «Проектний інститут «Укооппроект». Оскільки рішення суду не було виконано, ОСОБА_1 вказує, що на підставі ст. 625 ЦК України, він має право вимагати від боржника, який прострочив грошове зобов`язання, сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми. Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 16 березня 2021 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено. Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, відповідно до якої просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про стягнення на його користь з Укоопспілки заборгованості по заробітній платі з урахуванням індексу інфляції, 3% річних та моральної шкоди в сумі 492 321 грн. Апелянт посилається на порушення норм матеріального та процесуального права, вважає, що для вирішення справи на його користь суду достатньо прийняти до уваги лише п. 6 ст. 34 Кодексу України з процедур банкрутства. Відтак ОСОБА_1 вважає помилковим висновок суду першої інстанції, що на Укоопспілку не можуть бути покладені зобов`язання Дочірнього підприємства Укоопспілки «Проектний інститут «Укооппроект» по виплаті заборгованості по заробітній платі, адже дочірнє підприємство фактично є відділом Укоопспілки, не має свого майна та керівництва, не розподіляє свої прибутки, а повністю залежить від засновника Укоопспілки. Отже, на думку апелянта, Укоопспілка несе субсидіарну відповідальність за боргами Дочірнього підприємства Укоопспілки «Проектний інститут «Укооппроект» відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 619 ЦК України, та оскільки дочірнє підприємство не може розрахуватися з ним, обов`язок погашення заборгованості має бути покладено на Укоопспілку. Апелянт також наголошує на тому, що Дочірнє підприємство Укоопспілки «Проектний інститут «Укооппроект» фактично не існує, твердження суду про поновлення його господарської діяльності не відповідає дійсності, майно, на яке можливо було б звернути стягнення відсутнє. 20 вересня 2021 року на адресу апеляційного суду надійшов відзив від Центральної Спілки Споживчих Товариств України «Укоопспілка», у якому відповідач повторно наголошує на відсутності трудових відносин між ним та ОСОБА_1 та відсутності його заборгованості перед позивачем з виплати заробітної плати. Крім того, Укоопспілка вказує на відсутність підстав відповідати за зобов`язаннями дочірнього підприємства, адже субсидіарна відповідальність могла б наставати під час ліквідації боржника у процедурі банкрутства, при недостатності майна боржника і лише за наявності вини засновника в його діях чи рішеннях, що призвели до банкрутства. Відтак, стягнення з Укоопспілки заборгованості на користь позивача ОСОБА_1 з підстав банкрутства дочірнього підприємства могло б розглядатись тільки господарським судом за умови наявності такого провадження. З урахуванням наведеного, відповідач вважає рішення Печерського районного суду міста Києва від 16 березня 2021 року постановленим відповідно до норм матеріального та процесуального права, на підставі всебічного з`ясування обставин справи, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивача який підтримав подану ним апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Так, суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 мотивував своє рішення тим, що відповідальність засновника підприємства споживчої кооперації або його дочірнього підприємства за зобов`язаннями такого підприємства, у тому числі за зобов`язаннями підприємства з оплати праці, законом не передбачена. Судом також було наголошено на тому, що відповідно до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» субсидіарна відповідальність може бути покладена на засновника боржника у разі банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника - юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника. Наголошено, що субсидіарна відповідальність покладається лише за вказаних вище умов та лише господарським судом і тільки під час ліквідаційної процедури боржника. Судом першої інстанції зазначено, що провадження у справі про банкрутство не відкривалось і банкрутом воно не визнавалось. В оскаржуваному рішенні також зазначено, що позивачем не було підтверджено факту трудових відносин між ним та відповідачем та, як наслідок, наявність заборгованості відповідача з виплати заробітної плати позивачу. Апеляційний суд погоджується із вказаними висновками суду першої інстанції з огляду на наступне. Згідно ч.ч.1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції відповідає з наступних підстав. Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що Укоопспілка є засновником Дочірнього підприємства Укоопспілки «Проектний інститут «Укооппроект» (а.с.5-15). Заочним рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 18 жовтня 2016 року у справі № 752/11553/16-ц за позовом ОСОБА_1 до дочірнього підприємства Укоопспілки «Проектний інститут «Укооппроект» про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, заробітної плати за час затримки розрахунку при звільненні та компенсації за невикористану відпустку позовні вимоги задоволено: стягнуто з дочірнього підприємства Укоопспілки «Проектний інститут «Укооппроект» на користь позивача 300 240 грн (а.с.30-32). В матеріалах справи наявна постанова про відкриття виконавчого провадження від 12 січня 2017 року з примусового виконання заочного рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 18 жовтня 2016 року (а.с.25-26). Відповідно до постанови правління Укоопспілки від 16 березня 2017 року №16 «Про ліквідацію Дочірнього підприємства Укоопспілки «Проектний інститут «Укооппроект», з 21 березня 2017 року Дочірнє підприємство Укоопспілки «Проектний інститут «Укооппроект» перебуває у стані припинення шляхом його ліквідації, що підтверджується листом голови ліквідаційної комісії Козоріз В.М. від 21 липня 2017 року №30. Повноваження щодо управління справами Дочірнього підприємства Укоопспілки «Проектний інститут «Укооппроект» здійснює ліквідаційна комісія. (а.с.16). Відповідно до ч. 1 ст. 619 ЦК України договором або законом може бути передбачена поряд із відповідальністю боржника додаткова (субсидіарна) відповідальність іншої особи. За загальним правилом, визначеним ч. ч. 1, 2 ст. 96 ЦК України, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями. Юридична особа відповідає за своїми зобов`язаннями усім належним їй майном. Частиною 3 ст. 96 ЦК України визначено, що учасник (засновник) юридичної особи не відповідає за зобов`язаннями юридичної особи, а юридична особа не відповідає за зобов`язаннями її учасника (засновника), крім випадків, встановлених установчими документами та законом. Таким чином, субсидіарна відповідальність за зобов`язаннями юридичної особи може бути покладена на засновника лише у випадках, встановлених законом, договором, або установчими документами. Укоопспілка є спілкою споживчих товариств. Відповідно до положень ч.ч.7,8 ст.111 ГК України споживчі товариства, їх спілки (об`єднання) можуть утворювати для здійснення своїх статутних цілей підприємства, установи та інші суб`єкти господарювання відповідно до вимог цього Кодексу та інших законів. Підприємствами споживчої кооперації визнаються унітарні або корпоративні підприємства, утворені споживчим товариством (товариствами) або спілкою (об`єднанням) споживчих товариств відповідно до вимог цього Кодексу та інших законодавчих актів з метою здійснення статутних цілей цих товариств, спілок (об`єднань). Законом не передбачено субсидіарної відповідальності засновника підприємства споживчої кооперації за зобов`язаннями підприємства з виплати працівнику заборгованості по заробітній платі, сум, що належали йому при звільненні, та моральної шкоди. Статутом Дочірнього підприємства Укоопспілки «Проектний інститут «Укооппроект» також не передбачено субсидіарної відповідальності Укоопспілки за зобов`язаннями Дочірнього підприємства Укоопспілки «Проектний інститут «Укооппроект». Згідно пп. 4.5 п.4 статуту підприємство несе відповідальність за своїми зобов`язаннями всім набутим у процесі господарської діяльності майном, крім майна, переданого Укоопспілкою в оперативне управління. Укоопспілка не відповідає за зобов`язаннями підприємства, а підприємство не відповідає за зобов`язаннями Укоопспілки. Підстави та умови субсидіарної відповідальності визначено у статті 619 ЦК України. За загальним змістом цієї норми субсидіарна відповідальність повинна бути передбачена договором або законом, така відповідальність настає за умови пред`явлення вимоги до основного боржника та його відмовою від задоволення вимог кредитора або не надсилання відповіді у розумний строк про задоволення вимоги. Тобто, виходячи зі змісту вказаної норми, підставою для застосування субсидіарної відповідальності для засновників таких юридичних осіб має бути виключно пряма вказівка закону або договору. Така відповідальність передбачена, зокрема Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» у редакції на час виникнення спірних правовідносин, та статтею 61 Кодексу України з процедур банкрутства. Основною метою такої субсидіарної відповідальності є притягнення винних осіб у доведенні до банкрутства до додаткової (субсидіарної) відповідальності і стягнення на користь кредиторів непогашених у ліквідаційній процедурі кредиторських вимог. Крім того, при визначенні умов субсидіарної відповідальності необхідно враховувати, що зазначені особи (засновники, учасники, акціонери) можуть бути притягнуті до такої відповідальності лише в тих випадках, коли неспроможність (банкрутство) викликана їх вказівками або іншими винними діями. При зверненні до суду з відповідною вимогою, у тому числі при здійсненні ліквідаційної процедури, має бути доведено, що особа чи орган, що контролює юридичну особу, своїми діями довела боржника до стану, що не дозволяє йому задовольнити вимоги кредиторів. Обґрунтовуючи свої вимоги ОСОБА_1 посилається на те, що Дочірнє підприємство Укоопспілки «Проектний інститут «Укооппроект» є банкрутом та не має майна, за рахунок якого можна було б задовольнити його позовні вимоги, а також посилається на норми Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Також апелянт наголошує, що суд мав би застосувати положення частини 6 статті 34 Кодексу України з процедур банкрутства. Разом з тим, апеляційний суд звертає увагу на те, що позивачем не було надано належних і допустимих доказів того, що дочірнє підприємство Укоопспілки «Проектний інститут «Укооппроект» перебуває у процесі ліквідації. Крім того, в матеріалах справи міститься постанова Правління Центральної спілки споживчих товариств України (Укоопспілка) №8 від 01 лютого 2019 року «Про відміну постанови правління Укоопспілки», відповідно до якої вказано, що правління Укоопспілки відмінило постанову правління Укоопспілки від 16 березня 2017 року №16 «Про ліквідація дочірнього підприємства Укоопспілки «Проектний інститут «Укооппроект» зі змінами, внесеними постановою правління Укоопспілки від 12 червня 2017 року №45 «Про внесення змін до постанови правління Укоопспілки від 16 березня 2017 року №16 «Про ліквідацію дочірнього підприємства Укоопспілки «Проектний інститут «Укооппроект». Припинено ліквідаційну процедуру дочірнього підприємства Укоопспілки «Проектний інститут «Укооппроект» (а.с.50). Вказане спростовує доводи ОСОБА_1 щодо того, що вказане підприємство є банкрутом та щодо нього має бути застосовано ліквідаційна процедура, а також те, що Укоопспілка має відповідати за зобов`язаннями дочірнього підприємства Укоопспілки «Проектний інститут «Укооппроект» по виплаті йому заробітної плати. Крім того, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що позовні вимоги до відповідача є необґрунтованими, оскільки позивачем також не було доведено факту існування трудових відносин між ним та Укоопспілкою та те, що Укоопспілка є безпосереднім роботодавцем ОСОБА_1 . Факт неспроможності роботодавця виконати рішення суду може бути встановлений лише за результатами виконання судового рішення або у процедурі банкрутства. Доводи апеляційної скарги про те, що дочірнє підприємство Укоопспілки «Проектний інститут «Укооппроект» фактично не існує, а є тільки один директор Козоріз В.М. , робітник Укоопспілки, якого по сумісництву призначили директором, а тому Укоопспілка має нести солідарну відповідальність за борги із заробітної плати разом зі створеним нею підприємством, не ґрунтуються на законі. Правові висновки щодо субсидіарної відповідальності містяться також в постанові Верховного Суду від 17 червня 2020 року у справі №711/3604/17 (провадження № 61-32096 св 18), а також в постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 18 травня 2020 року у справі № 711/3288/17-ц (провадження № 61-25288 сво 18). Враховуючи вищевикладене, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, оскаржуване рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасовано з підстав, викладених в апеляційній скарзі. Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Печерського районного суду міста Києва від 16 березня 2021 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Повний текст постанови викладено 05 листопада 2021 року. Головуючий суддя : М.А.Яворський Судді: Т.Ц.Кашперська В.О.Фінагеєв

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»