Постанова 4805 № 295/13965/20

УКРАЇНА Житомирський апеляційний суд Справа №295/13965/20 Головуючий у 1-й інст. Лєдньов Д. М. Категорія 60 Доповідач Галацевич О. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 листопада 2021 року Житомирський апеляційний суд у складі: головуючого судді Галацевич О.М., суддів: Борисюка Р.М., Микитюк О.Ю., з участю секретаря судового засідання Гарбузюк Ю.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі справу №295/13965/20 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Сєтак Віктор Ярославович, про усунення від права на спадкування, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , на рішення Богунського районного суду м.Житомира, ухвалене 08 червня 2021 року суддею Лєдньовим Д.М. у м. Житомирі, повний текст рішення складено 15 червня 2021 року, в с т а н о в и в : У листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 , у якому, посилаючись на положення ч.5 ст. 1224 ЦК України, просила усунути відповідача від права спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_3 , 1952 року народження. В обґрунтування позовних вимог зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла їх мати ОСОБА_3 , після смерті якої відкрилася спадщина на квартиру АДРЕСА_1 . Спадкоємцями першої черги за законом в рівних частках після смерті матері є вона та її брат ОСОБА_2 . Рішеннями Богунського районного суду м.Житомира від 29.04.2013 та від 06.03.2014 ОСОБА_3 визнано недієздатною, оскільки остання не могла усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, і призначено її та брата опікунами матері. ОСОБА_3 перебувала на обліку в Житомирській обласній психіатричній лікарні №1 та відповідно до висновків лікарської комісії була обмежена в самообслуговуванні, здатності до спілкування, здатності контролювати свою поведінку та потребувала постійного стороннього догляду. У зв`язку з цим вона проживала з матір`ю у її житловому будинку АДРЕСА_2 , доглядала за нею, готувала їжу тощо. В зимовий період забирала її за місцем своєї реєстрації: АДРЕСА_3 . Під час хвороби матері відповідач ухилявся від надання допомоги на її (матері) утримання, не турбувався про життя та здоров`я, внаслідок чого вона (позивачка) зверталась до суду з вимогою усунути ОСОБА_2 від виконання обов`язків опікуна. Рішенням Богунського районного суду м.Житомира від 29 серпня 2018 року у справі №295/6408/18 у задоволенні заяви Ради опіки та піклування при виконавчому комітеті Житомирської міської ради про звільнення від повноважень опікуна - ОСОБА_2 у зв`язку з невиконанням ним своїх обов`язків відмовлено, а постановою Житомирського апеляційного суду від 08 січня 2019 року дане рішення залишено без змін. При цьому судом прийнято до уваги інтереси недієздатної особи, найкраще забезпечення яких може досягатись участю двох опікунів. Вказала, що ОСОБА_2 є матеріально забезпеченим, має власний будинок, автомобіль та мав фізичну можливість надавати допомогу матері, що була необхідною у зв`язку з обмеженою можливістю останньої в самообслуговуванні. Рішенням Богунського районного суду м.Житомира від 08 червня 2021 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 . В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове про задоволення її позовних вимог. Зазначила, що нею були надані достатні докази на підтвердження обставин, якими вона обґрунтовувала позовні вимоги, та доведено наявність підстав для застосування положень ч. 5 ст. 1224 ЦК України. Наданим нею доказам та показам свідків суд першої інстанції належної оцінки не надав, у зв`язку з чим дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позову. У відзиві ОСОБА_2 просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на її безпідставність. Зазначив, що він проживав окремо від спадкодавця, тому не мав можливості особисто доглядати останню. Проте, він надавав матеріальну допомогу матері продуктами харчування, сплачував за неї комунальні послуги тощо. Також послався на обставини, встановлені рішенням Богунського районного суду м.Житомира від 29.08.2018 у справі № 295/6408/18, яким відмовлено у задоволенні заяви органу опіки та піклування про звільнення його від обов`язків опікуна. Приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Сєтак В.Я. подав заяву про розгляд справи без його присутності. В судовому засіданні ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_4 апеляційну скаргу підтримали. ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_5 апеляційну скаргу не визнали, просили залишити її без задоволення. Заслухавши пояснення учасників справи та їх представників, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне. Відповідно до статей 1216, 1217, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Частиною п`ятою статті 1224 ЦК України передбачено, що за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані. Під безпорадним станом слід розуміти безпомічність особи, неспроможність її своїми силами через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво фізично та матеріально самостійно забезпечити умови свого життя, у зв`язку чим ця особа потребує стороннього догляду, допомоги та піклування. Ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який потребує допомоги, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на ухилення від обов`язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, тобто ухилення, пов`язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов`язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій. Таким чином, ухилення характеризується умисною формою вини. Так, для задоволення позовних вимог у справах про усунення від права на спадкування відповідно до частини п`ятої статті 1224 ЦК України має значення сукупність таких обставин: ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги при можливості її надання; перебування спадкодавця в безпорадному стані; потреба спадкодавця в допомозі саме цієї особи. Крім того, при розгляді такої справи суду належить з`ясовувати, чи потребував спадкодавець допомоги від спадкоємця за умови отримання її від інших осіб і чи мав спадкоємець матеріальну й фізичну змогу надавати таку допомогу. Таким чином, лише при одночасному настанні наведених обставин і доведеності зазначених фактів у їх сукупності спадкоємець може бути усунений від спадкування. Позбавлення особи права спадкувати - це захід, що має застосовуватися лише в крайньому випадку з урахуванням передусім характеру поведінки відповідача. В судовому засіданні позивачка пояснила, що саме вона здійснювала догляд за матір`ю, отримувала в аптеці ліки для неї, відповідач не доглядав і не лікував недієздатну матір. У відзиві на позовну заяву та в судовому засіданні відповідач вказав, що мати проживала з сестрою, він фізично не міг за нею особисто доглядати. Проте допомагав матері продуктами харчування, відвідував її, не зважаючи на те, що позивачка чинила йому перешкоди в цьому. Також, сплачував комунальні послуги, про що суду надав відповідні квитанції за 2019-2020 роки (а.с. 71-74). Окрім того, послався на судове рішення, яким встановлений факт виконання ним обов`язків опікуна матері. Вирішуючи спір, судом першої інстанції встановлено, що рішенням Богунського районного суду м.Житомира від 29.04.2013 року матір сторін у даній справі - ОСОБА_3 , 1952 року народження, визнано недієздатною. Відповідно до змісту цього рішення суду, ОСОБА_3 внаслідок психічної хвороби позбавлена можливості розуміти значення своїх дій та керувати ними, що підтверджується висновком судово-психіатричної експертизи № 497-2012. Відповідно до рішення Богунського районного суду м.Житомира від 06.03.2014 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 призначено опікунами ОСОБА_3 . Рішенням Богунського районного суду м.Житомира від 29 серпня 2018 року у справі №295/6408/18 у задоволенні заяви Ради опіки та піклування при виконавчому комітеті Житомирської міської ради про звільнення від повноважень опікуна - ОСОБА_2 у зв`язку з невиконанням ним своїх обов`язків відмовлено, а постановою Житомирського апеляційного суду від 08 січня 2019 року дане рішення залишено без змін. Згідно висновку лікарської комісії медичного закладу від 27.11.2018 року (а.с.97) ОСОБА_3 за рівнем обмеження життєдіяльності обмежена у самообслуговуванні, здатності спілкування, здатності контролювати свою поведінку. Хвора потребує постійного стороннього догляду. ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , сторони по справі є спадкоємцями першої черги за законом. Судом також встановлено, що сторони тривалий час перебувають у неприязних відносинах. Позивач ОСОБА_1 не визнає участь відповідача ОСОБА_2 у наданні належної допомоги в утриманні матері, яка була необхідною за станом здоров`я недієздатної особи, у зв`язку з чим виник спір між відповідними учасниками справи про усунення від права на спадкування. В суді першої інстанції відповідач ОСОБА_2 визнав, що перебуває на обліку в Управлінні пенсійного Фонду, отримує пенсію як особа з інвалідністю ІІІ групи, має у власності автомобіль. Дійсно, проводить реконструкцію будинку, при цьому, таке будівництво є тривалим за часом. З 2014 року він фактично не працює, джерелом доходів, окрім пенсійних виплат, є тимчасові заробітки, певний час працював водієм таксі. Таким чином, судом першої інстанції встановлені обставини перебування спадкодавця у безпорадному стані, що пов`язувалось зі станом здоров`я особи, а також певну матеріальну можливість відповідача надавати таку допомогу. Вирішуючи спір, суд першої інстанції виходив з того, що оцінка ухилення від надання допомоги повинна відбуватись не лише з суб`єктивно етичних міркувань, а з фактично наявного умислу таку допомогу не надавати. Проте, у справі відсутні докази ухилення відповідача від надання допомоги у вигляді фізичного супроводу, зокрема при лікуванні ОСОБА_3 , іншої допомоги побутового рівня. Окрім того, суд врахував, що ОСОБА_1 , як опікуном, отримувалась соціальна допомога, з якої фактично і здійснювалось утримання матері. ОСОБА_3 також отримувала пенсію по інвалідності, якою розпоряджалась позивачка, як опікун. Самостійного заробітку ОСОБА_1 не має, іншими її грошовими надходженнями є допомога на утримання дитини. Ліки на ОСОБА_3 надавались за безоплатними рецептами. Тому, мотивуючи рішення, суд першої інстанції також зазначив про не встановлення участі позивача в утриманні матері за рахунок власних коштів на тому рівні, що у пропорційному значенні дозволяють усунути від права на спадкування особу, яка у відносному вираженні здійснювала допомогу в меншому обсязі. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України). Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України). Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України). Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Обґрунтування наявності обставин повинно здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що відповідає встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом. Виходячи з того, що ОСОБА_1 не надала суду достатніх доказів на підтвердження факту ухилення відповідача від надання допомоги спадкодавцю, а саме, доказів, які б підтверджували його винну поведінку, суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального права та дійшов обґрунтованого висновку про відмову у позові. Доводи апеляційної скарги про те, що відповідач знав про безпорадний стан матері, ухилявся від допомоги їй, а тому має бути усунутий від спадкування за законом на підставі статті 1224 ЦК України, висновків суду не спростовують та зводяться до переоцінки доказів, та незгоди позивачки з висновками суду першої інстанції щодо їх оцінки. Направлений позивачем ОСОБА_1 на ім`я відповідача лист від 06.05.2019 (а.с. 99) із проханням відповідачу забрати матір на декілька місяців для здійснення ремонту в належному останній будинку, не може бути достатнім доказом наявності підстав для усунення відповідача від спадкування. Показання свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , зі сторони позивачки та свідка ОСОБА_8 , зі сторони відповідача про протилежні обставини справи у даному випадку не можуть бути достатніми доказами для застосування наслідків, передбачених ч. 5 ст. 1224 ЦК України. Доводи апеляційної скарги також спростовуються обставинами, встановленими у рішенні Богунського районного суду м.Житомира від 29.08.2018 та у постанові Житомирського апеляційного суду від 08.01.2019 у справі №295/6408/18. Зокрема, суди у цій справі встановили, що догляд за недієздатною здійснюють, як ОСОБА_2 так і ОСОБА_1 , радою опіки і піклування не доведено обставин, що ОСОБА_2 не здійснює догляд за своєю непрацездатною матір`ю. При цьому, суд правильно послався на те, що у постанові від 29.01.2020 року Верховний Суд при розгляді касаційної скарги ОСОБА_1 у справі №295/6408/18 зазначив: «Верховний Суд погоджується із висновками суду апеляційної інстанції, що посилання ОСОБА_1 на те, що ОСОБА_2 не часто, на її думку, відвідує матір, не проживає разом із нею, не отримує ліки за рецептами, не свідчить про обґрунтованість заяви ради опіки та піклування, оскільки та обставина, що ОСОБА_1 виконує більшу частину обов`язків щодо утримання матері сама по собі не вказує на порушення ОСОБА_2 прав недієздатної та невиконання ним обов`язків». Окрім того, слід врахувати, що відповідач проживав зі своєю сім`єю окремо від матері, а тому постійно надавати фізичну допомогу їй не міг. Щодо потреби недієздатної у матеріальній допомозі, то матеріали справи свідчать, що ліки останній надавалися безкоштовно, ОСОБА_1 також отримувала соціальну допомогу по догляду за ОСОБА_3 , остання отримувала пенсію по інвалідності і доказів, що недієздатна потребувала матеріальної допомоги, позивачка суду не надала. Рішення є законним і обґрунтованим, підстави для його скасування відсутні. Керуючись ст. ст. 259, 268, 367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Богунського районного суду м.Житомира від 08 червня 2021 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий Судді Повний текст постанови складений 08 листопада 2021 року.