Ухвала КАС ВС № 380/11984/20

УХВАЛА 08 листопада 2021 року м. Київ справа № 380/11984/20 адміністративне провадження № К/9901/39209/21 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Калашнікової О.В., суддів: Жука А.В., Мельник-Томенко Ж.М., перевіривши касаційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Дорошкевич Віри Леонідівни на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20 липня 2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2021 року у справі №380/11984/20 за позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Дорошкевич Віри Леонідівни третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аланд» про визнання протиправними і скасування постанов, УСТАНОВИВ: ОСОБА_1 , 16 грудня 2020 року звернулася з позовом до суду, в якому просила: - визнати протиправною та скасувати постанову від 23 жовтня 2020 року про відкриття виконавчого провадження № 63393895, винесену приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Вірою Леонідівною при примусовому виконанні виконавчого напису № 33057, виданого 08 вересня 2020 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм Олегом Станіславовичем про стягнення з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аланд» заборгованості у розмірі 9950,00 грн; - визнати протиправною та скасувати постанову від 23 жовтня 2020 року про стягнення з боржника основної винагороди у виконавчому провадженні № 63393895, винесеної приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Вірою Леонідівною; - визнати протиправною та скасувати постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 23 жовтня 2020 року у виконавчому провадженні № 263393895, винесеної приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Вірою Леонідівною; - визнати протиправною та скасувати постанову від 09 листопада 2020 року про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника у виконавчому провадженні № 63393895, винесених приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Вірою Леонідівною. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 20 липня 2021 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2021 року, адміністративний позов задоволено частково. Скасовано постанову від 23 жовтня 2020 року про відкриття виконавчого провадження № 63393895, від 23 жовтня 2020 року про стягнення з боржника основної винагороди у виконавчому провадженні № 63393895, від 23 жовтня 2020 року про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження у виконавчому провадженні № 263393895, від 09 листопада 2020 року про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника у виконавчому провадженні № 63393895, винесені приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Вірою Леонідівною. У задоволенні решти позовних вимог відмолено. Стягнуто з приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Дорошкевич Віри Леонідівни на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 3364 грн. Стягнуто з приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Дорошкевич Віри Леонідівни на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2500 грн. Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями приватний виконавець виконавчого округу м.Києва Дорошкевич Віра Леонідівна звернулася до Верховного Суду із указаною касаційною скаргою. Обговоривши доводи касаційної скарги та додані до неї матеріали, колегія суддів дійшла висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження з таких підстав. Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України від 02 червня 2016 року №1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів". Отже, оскарження судового рішення у касаційному порядку можливе лише у випадках, якщо таке встановлено законом. Відповідно до частини третьої статті 333 КАС України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження з перегляду ухвали про повернення заяви позивачеві (заявникові), а також судових рішень у справах, визначених статтями 280, 281, 287, 288 цього Кодексу, якщо рішення касаційного суду за наслідками розгляду такої скарги не може мати значення для формування єдиної правозастосовчої практики. Статтями 280, 281, 287, 288 КАС України передбачено особливості провадження у справах за адміністративними позовами органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування про встановлення обмеження щодо реалізації права на свободу мирних зібрань; особливості провадження у справах за адміністративними позовами про усунення перешкод та заборону втручання у здійснення права на свободу мирних зібрань; особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця; особливості провадження у справах за адміністративними позовами з приводу примусового повернення чи примусового видворення іноземців або осіб без громадянства за межі території України. У свою чергу, стаття 287 КАС України передбачає особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця. З матеріалів касаційної скарги вбачається, що спір у цій справі виник у відносинах з приводу дій приватного виконавця. За такого правового врегулювання та обставин справи, оскарження рішення суду апеляційної інстанції в касаційному порядку можливо лише у випадку, якщо розгляд такої скарги може мати значення для формування єдиної правозастосовної практики. Таким чином, законодавець обмежив можливість касаційного оскарження судових рішень у названій категорії адміністративних справ, поставивши можливість такого оскарження в залежність від імовірності значення ухваленого за наслідком касаційного провадження судового рішення для формування практики застосування відповідних правових норм. Оскаржуючи судові рішення, прийняті за правилами статті 287 КАС України, відповідач зазначає, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики. У даному випадку слід зазначити, що питання права, які мають фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, можуть охоплювати правові явища, що є найбільш суттєвими для такої практики та формування її однаковості. До таких явищ можна віднести систематичне порушення державою норм матеріального та процесуального права, які зачіпають інтереси великого кола осіб, що супроводжуються чималою кількістю оскарження таких рішень у подібних справах, тощо. Однак скаржником не надано будь-яких доказів на підтвердження вказаних обставин та не обґрунтовано в чому саме полягає фундаментальне значення саме даної справи для формування єдиної правозастосовчої практики із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовно не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розуміння та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб`єктів правовідносин. Також, у пункті 22 рішення у справі «Мельник проти України» (заява №23436/03) Європейського Суду з прав людини зазначено, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним і воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги. Ці обмеження повинні мати законну мету та бути пропорційними між використаними засобами і цілями. На підставі викладеного суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем "розумних обмежень" в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень. Крім того, у постанові Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду від 15 липня 2021 року у справі №380/9335/20 викладено висновок, зокрема про те, що визначення місця виконання виконавчого документа щодо позивача (як фізичної особи-боржника) має відбуватися за зареєстрованим місцем проживання боржника. Будь-яка інша адреса місця проживання чи відомості про місце перебування особи-боржника можуть слугувати додатковою інформацією і сприяти примусовому виконанню рішення, але не використовуватися як юридичний факт, з яким Закон №1404-VIII пов`язує місце виконання рішення, а з ним і виконавчий округ приватного виконавця. Водночас, у цій постанові вказано, що саме лише зазначення місця проживання, яке не має жодного взаємозв`язку з особою боржника, не може вважатися достатньою підставою для прийняття виконавчого документа приватним виконавцем, територіальний округ якої охоплює місце виконання, визначеного за цією адресою. Відповідні висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 31 березня 2021 року в справі №380/7750/20, Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду вважає правильними та не вбачає підстав для відступлення від вказаної правової позиції. Проаналізувавши встановлені судами обставини справи, предмет спору та обраний заявником касаційної скарги спосіб захисту його прав, доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що Приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Вірою Леонідівною не доведено, що рішення суду касаційної інстанції за наслідком розгляду цієї касаційної скарги матиме значення для формування єдиної правозастосовчої практики у цій категорії адміністративних справ. Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження. На підставі викладеного, керуючись статтями 3, 333 КАС України, суд УХВАЛИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Дорошкевич Віри Леонідівни на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20 липня 2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2021 року у справі №380/11984/20 за позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Дорошкевич Віри Леонідівни, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аланд» про визнання протиправними і скасування постанов. Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами надіслати скаржнику. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. СуддіО.В. Калашнікова А.В. Жук Ж.М. Мельник-Томенко