Постанова 4857 № 380/8421/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 жовтня 2021 рокуЛьвівСправа № 380/8421/21 пров. № А/857/14618/21 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді Святецького В.В. суддів Гудима Л.Я., Довгополова О.М. з участю секретаря судового засідання Гром І.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19 липня 2021 року у справі №380/8421/21 (головуючий судді Гулик А.Г., м. Львів) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, - управління Державної казначейської служби України у Галицькому районі міста Львова Львівської області, про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,- ВСТАНОВИВ: У травні 2021 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, - управління Державної казначейської служби України у Галицькому районі міста Львова Львівської області, в якому просив: а) визнати протиправною відмову відповідача у поверненні позивачу збору на обов`язкове державне пенсійне страхування; б) зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області сформувати подання управлінню Державної казначейської служби України про повернення позивачу сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 7840 грн. Рішенням від 19 липня 2021 року Львівський окружний адміністративний суд у задоволенні позову відмовив повністю. Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, оскільки вважає, що рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи. В обґрунтування апеляційної скарги скаржник вказує, що суд першої інстанції не надав належної правової оцінки положенням п.9 ст.1 Закону України «Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування», відповідно до яких платниками збору є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком, зокрема, громадян, які придбавають житло вперше. Тобто, ключовим для вирішення даної справи є тлумачення поняття «придбання житла вперше». На переконання апелянта, набуття права власності на нерухоме майно на підставі договору дарування не охоплюється поняттям «придбання», а тому якщо будь-яка особа є власником нерухомого майна, отриманого внаслідок укладення договору дарування, не є перешкодою для застосування до неї пільги, передбаченої п.9.ч.1 ст.1 Закону України «Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування». З огляду на викладене, позивач просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити повністю. Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому спростовує доводи позивача про невідповідність рішення суду першої інстанції вимогам матеріального права. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, апеляційний суд вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Суд встановив та матеріалами справи підтверджується, що згідно з договором купівлі-продажу квартири від 22.04.2021, посвідченим приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Антонів М.Р., та зареєстрованим в реєстрі за №647, ОСОБА_2 передав у власність, а позивач прийняв квартиру АДРЕСА_1 . Відповідно до розширеної інформаційної довідки №264113745 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, сформованої 02.07.2021, позивач є власником квартири АДРЕСА_1 . Крім того, позивач є власником житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 , отриманим на підставі договору дарування від 04.04.2008. Згідно з відповіддю виконавчого комітету Белзької міської ради від 24.06.2021 №868/02-09 у вказаної міської ради відсутні відомості про використання чи невикористання позивачем житлових чеків. Згідно з квитанцією від 21.04.2021 №ПН20 позивач при укладенні договору купівлі-продажу квартири від 22.04.2021 сплатив 7480,00 грн збору на обов`язкове державне пенсійне страхування до УК у Галицькому районі м. Львова. Представник позивача звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із претензією щодо повернення помилково сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна. Листом від 24.05.2021 №1300-5604-8/45368 відповідач повідомив позивача про те, що у разі надання органам Пенсійного фонду відповідного документа про визнання громадянина особою, що придбаває нерухоме майно вперше, виданого органом, до компетенції якого це відноситься, він буде звільнений від сплати збору. Враховуючи те, що такого органу не існує, особу, що придбаває житло вперше, може бути визнано такою в судовому порядку. Виходячи з наявності підстав для зобов`язання відповідача сформувати та подати до Управління Державної казначейської служби України у Львівській області подання про повернення сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна, позивач звернулася з відповідним позовом до суду. Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції керувався тим, що позивач не може вважатися таким, що придбав житло вперше, оскільки у 2008 році він набув право власності на житловий будинок на підставі договору дарування, що виключає можливість застосування до нього пільги по сплаті збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі- продажу нерухомого майна. Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, враховуючи межі перегляду, передбачені ст. 308 КАС України, апеляційний суд зазначає наступне. Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень. Згідно з п. 9 статті 1 Закону України «Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування» платниками збору на обов`язкове пенсійне страхування є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше. Нерухомим майном визнається жилий будинок або його частина, квартира, садовий будинок, дача, гараж, інша постійно розташована будівля, а також інший об`єкт, що підпадає під визначення групи 3 основних засобів та інших необоротних активів згідно з Податковим кодексом України. Пунктом 8 ч.1 ст.2 цього Закону передбачено, що об`єктом оподаткування для платників збору, визначених пунктом 9 статті 1 цього Закону, є вартість нерухомого майна, зазначена в договорі купівлі-продажу такого майна. Питання сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій згідно із Законом України «Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування» врегульовано «Порядком сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 листопада 1998 року №1740 (надалі порядок №1740). Згідно з вимогами пункту 15-1 Порядку №1740 збір на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачується підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та фізичними особами, які придбавають нерухоме майно, у розмірі 1 відсотка від вартості нерухомого майна, зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше. Пунктом 15-2 унормовано, що збір на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі нерухомого майна не сплачується, якщо: б) право власності на житло, отримане фізичною особою в результаті його приватизації, відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду». в) особа придбаває житло вперше, що підтверджується заявою фізичної особи про те, що вона не має та не набувала права власності на житло (в тому числі не приватизовувала, не успадковувала, не отримувала у дар, не купувала, зокрема як частку в спільному майні подружжя), та відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (з урахуванням відомостей з невід`ємної архівної складової частини цього Реєстру про набуття, зміну і припинення речових прав на нерухоме майно, про внесені зміни до відповідних записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно) про відсутність зареєстрованих за такою особою прав власності на житло, а також даними про невикористання житлових чеків для приватизації або використання їх для приватизації частки майна державних підприємств і земельного фонду. Документом, що підтверджує невикористання житлових чеків для приватизації державного житлового фонду, є довідки з місць проживання (після 1992 року). З аналізу наведеного правового регулювання слід дійти висновку, що визначальною умовою для звільнення особи від сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі нерухомого майна є підтверджений на час придбання житла факт відсутності права власності на будь-яке інше житло безвідносно способу його набуття (купівлі, введення в експлуатацію, приватизацію, т.ін.). Тобто, виключно особи, які не мають у своїй власності жодного житла на час здійснення операцій купівлі нерухомого майна, мають право не сплачувати збір на обов`язкове державне пенсійне страхування, а сплачений збір за таке майно повинен бути повернутий особі за її заявою, як помилково зарахований. Разом з тим, судова колегія звертає увагу на те, що згідно з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна ОСОБА_1 вперше набув право власності 04.04.2008 на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 . Таким чином, на час здійснення операції з придбання квартири за адресою: АДРЕСА_3 , у позивача у власності перебувало інше житло, у зв`язку з чим на нього розповсюджувався обов`язок зі сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі нерухомого майна. Відтак, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про правомірність відмови відповідача повернути позивачу збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та, відповідно, відсутність підстав для зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області сформувати подання управлінню Державної казначейської служби України про повернення позивачу сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 7840 грн. Крім того, апелянт покликається на висновки, що викладені у постановах Верховного Суду, зокрема у справах №819/145/17, 318/1126/17, 819/657/17, однак вказані висновки касаційного суду не можуть бути визначені як релевантні по відношенню до даної справи, оскільки у вказаних справах неможливо було встановити факт придбання особою житла вперше. Проте у справі що розглядається, наявні докази зареєстрованого за позивачем права власності на інше житло на момент укладення договору купівлі-продажу квартири, за наслідками якого позивач хоче повернути збір на обов`язкове державне пенсійне страхування. З огляду на викладене вище, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вжив усіх заходів для всебічного і повного дослідження обставин справи та ухвалив законне й обґрунтоване рішення. Наведені обставини спростовують доводи апеляційної скарги про невідповідність рішення суду першої інстанції нормам матеріального та процесуального права, а тому апеляційний суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги. Інші, зазначені відповідачем в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування. Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства (КАС) України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно, об`єктивно і всебічно з`ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції немає. Керуючись статтями 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 329 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ: апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19 липня 2021 року у справі №380/8421/21 без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку лише з підстав, визначених в статті 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя В. В. Святецький судді Л. Я. Гудим О. М. Довгополов Повне судове рішення складено 05.11.2021.