Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 380/6216/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 листопада 2021 рокуЛьвівСправа № 380/6216/21 пров. № А/857/17363/21 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: Головуючого судді Сеника Р.П., суддів Судової-Хомюк Н.М., Носа С.П., розглянувши у порядку письмового провадження в залі суду в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 04 серпня 2021 року у справі № 380/6216/21 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,- суддя в 1-й інстанції -Клименко О.М., час ухвалення рішення - 04.08.2021 року, місце ухвалення рішення - м. Львів, дата складання повного тексту рішення - 04.08.2021 року, В С Т А Н О В И В : Позивач - ОСОБА_1 (далі - Позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - відповідач, ГУ ПФУ у Львівській області), у якому просить суд: - визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області ЄДРПОУ 13814885 щодо не надання інформації про те, яка сума коштів була нарахована моїй мамі ОСОБА_2 згідно постанови Червоноградського міського суду Львівської області від 21 березня 2013 року, але не була виплачена при її житті; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області ЄДРПОУ 13814885 надати ОСОБА_1 інформацію про те, яка сума коштів була нарахована ОСОБА_2 згідно постанови Червоноградського міського суду Львівської області від 21 березня 2013 року, але не була виплачена при її житті; - справу розглянути за правилами спрощеного провадження без виклику сторін за наявними матеріалами; - стягнути з відповідача судові витрати у справі. Позовні вимоги мотивовані тим, що Постановою Червоноградського міського суду від 21 березня 2013 року задоволено позов матері позивача - ОСОБА_2 до Управління пенсійного фонду України в м. Червоноград про зобов`язання встановити підвищення до пенсії у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком з 04.09.2012 року. Вказаним судовим рішенням зобов`язано Управління Пенсійного фонду України в м. Червоноград нараховувати і виплачувати ОСОБА_2 , як реабілітованому громадянину підвищення до пенсії у розмірі мінімальної пенсії за віком відповідно до п. "г" статті 77 Закону України "Про пенсійне забезпечення", виходячи з мінімального розміру пенсії за віком встановленого ч. 1 ст. 28 ЗУ "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", починаючи з 04.09.2012 року. Рішення суду набрало законної сили 1 травня 2014 року. ІНФОРМАЦІЯ_1 моя мама - ОСОБА_2 померла. Згідно відповіді департаменту пенсійного забезпечення ПФУ від 27.03.2020 року на виконання вказаного судового рішення, ОСОБА_2 з 04.09.2012 року проведено перерахунок підвищення як реабілітованій, відповідно до п. "г" ст.77 ЗУ "Про пенсійне забезпечення". Позивач стверджує, що являється єдиним спадкоємцем майна та майнових прав матері ОСОБА_2 , таким чином має право на спадкування нарахованих його померлій мамі, але не отриманих нею при житті сум в порядку ст. 1216 ЦК України. З цією метою, позивач звернувся до ГУ ПФУ у Львівській області із запитом згідно Закону України "Про інформацію" з вимогою надати інформацію, яка стосується його прав та інтересів із проханням повідомити яка сума коштів відповідно до проведеного підвищення не була виплачена ОСОБА_2 , та з яких підстав. Згідно відповіді відповідача від 10.03.2021 року позивачу було відмовлено у наданні необхідної інформації з тих підстав, що вона є конфіденційною. На думку позивача така відмова є протиправною, оскільки на померлу особу не можуть поширюватися вимоги ст. 11, 14, 21 Закону України "Про інформацію", щодо неможливості збирання без її згоди інформації щодо якої позивачем подано інформаційний запит ГУ ПФУ у Львівській області, оскільки вже не може бути учасником цивільних відносин стосовно вказаного немайнового права. Враховуючи наведене, відповідач під час відмови у наданні запитуваної інформації діяв необґрунтовано, саме тому просить визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області ЄДРПОУ 13814885 щодо не надання інформації про те, яка сума коштів була нарахована ОСОБА_2 згідно постанови Червоноградського міського суду від 21 березня 2013 року, але не була виплачена при її житті та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області ЄДРПОУ 13814885 надати ОСОБА_1 інформацію про те, яка сума коштів була нарахована ОСОБА_2 згідно постанови Червоноградського міського суду від 21 березня 2013 року, але не була виплачена при її житті. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 04 серпня 2021 року у справі № 380/6216/21 позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області у наданні інформації на запит ОСОБА_1 від 22.02.2021 року. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області повторно розглянути запит ОСОБА_1 від 22.02.2021 року. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Рішення суду першої інстанції оскаржив відповідач, подавши на нього апеляційну скаргу. В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що рішення суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим та таким, що винесене з порушенням норм як матеріального так і процесуального права. В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що ОСОБА_1 звернувся із запитом згідно Закону України "Про інформацію" від 22.02.2021 року з проханням повідомити чи здійснено відповідно до рішення суду, яке набрало законної сили нарахування ОСОБА_2 , як реабілітованому громадянину підвищення до пенсії у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком відповідно до п. "г" статті 77 ЗУ "Про пенсійне забезпечення". За результатами розгляду вказаного запиту Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області скеровано відповідь від 10.03.2021 року вих.№2510-1864/К-55 8-1300/21. Дана заява позивача розглянута відповідно до норм Закону України "Про звернення громадян". Оскільки, позивачем до запиту від 22.02.2021 не було долучено документів, які б містили дані на отримання ним конфіденційної інформації щодо ОСОБА_2 , а також документів, які б підтверджували факт прийняття ним спадщини ОСОБА_2 , у Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області не було правових підстав для надання позивачу запитуваної інформації щодо ОСОБА_2 . Просить скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 04 серпня 2021 року у справі № 380/6216/21 та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Заслухавши доповідь судді - доповідача, дослідивши обставини справи, доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, колегія суддів приходить до переконання, що вона не підлягає до задоволення з наступних підстав. Відповідно до ч.1 ст.309 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Задовольняючи частково позовні вимоги у справі, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем неналежно розглянув запит ОСОБА_1 від 22.02.2021 року з проханням повідомити чи здійснено відповідно до рішення суду, яке набрало законної сили нарахування ОСОБА_2 , як реабілітованому громадянину підвищення до пенсії у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком відповідно до п. "г" статті 77 Закону України "Про пенсійне забезпечення". Оскільки доводи позовної заяви позивача зводяться до його незгоди з відмовою ГУ ПФУ у Львівській області у наданні запитуваної інформації та з урахуванням обставин справи належним та ефективним способом судового захисту прав ОСОБА_1 є визнання протиправною відмови ГУ ПФУ у Львівській області у наданні інформації на запит ОСОБА_1 від 22.02.2021 року та зобов`язання відповідача повторно розглянути запит від 22.02.2021 року. Розглядаючи спір, суд апеляційної інстанції зазначає наступне. Встановлено, підтверджено матеріалами справи, що постановою Червоноградського міського суду від 21 березня 2013 року задоволено позов ОСОБА_2 до Управління пенсійного фонду України в м. Червоноград про зобов`язання встановити підвищення до пенсії у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком з 04.09.2012 року. Вказаним судовим рішенням зобов`язано Управління Пенсійного фонду України в м. Червоноград нараховувати і виплачувати ОСОБА_2 , як реабілітованому громадянину підвищення до пенсії у розмірі мінімальної пенсії за віком відповідно до п. "г" статті 77 Закону України "Про пенсійне забезпечення", виходячи з мінімального розміру пенсії за віком встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" починаючи з 04.09.2012 року. Рішення суду набрало законної сили 1 травня 2014 року. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла відповідно до Свідоцтва про смерть (а.с.14). Позивач звернувся із запитом згідно Закону України "Про інформацію" від 22.02.2021 з проханням повідомити чи здійснено відповідно до рішення суду, яке набрало законної сили, нарахування ОСОБА_2 , як реабілітованому громадянину підвищення до пенсії у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком відповідно до п. "г" статті 77 Закону України "Про пенсійне забезпечення", вказана обставина не заперечувалась сторонами. За результатами розгляду вказаного запиту Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області скеровано відповідь від 10.03.2021 року вих.№2510-1864/К-55 8-1300/21. Дана заява позивача розглянута відповідно до норм Закону України "Про звернення громадян", в якій відповідач з покликанням на вимоги Закону України "Про доступ до публічної інформації", Закону України "Про інформацію", Закону України "Про захист персональних даних" відмовив позивачеві у наданні запитуваної інформації, оскільки долучені до заяви документи не містять даних на отримання конфіденційної інформації щодо ОСОБА_2 . Не погодившись із відмовою ГУ ПФУ у Львівській області щодо надання інформації за наслідками розгляду запиту ОСОБА_1 , позивач звернувся до суду з даним позовом. З приводу спірних правовідносин колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень. Закон України від 02.10.1992 № 2657 "Про інформацію" регулює відносини щодо створення, збирання, одержання, зберігання, використання, поширення, охорони, захисту інформації. Статтею 1 Закону України "Про інформацію" передбачено, що інформація - будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді. Відповідно до приписів ч.1 ст.2 Закону України "Про інформацію", основними принципами інформаційних відносин є: гарантованість права на інформацію; відкритість, доступність інформації, свобода обміну інформацією; достовірність і повнота інформації; свобода вираження поглядів і переконань; правомірність одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації; захищеність особи від втручання в її особисте та сімейне життя. Згідно ст.5 Закону України "Про інформацію" кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб. Відповідно до ч.1 ст.11 Закону України "Про інформацію" інформація про фізичну особу (персональні дані) - відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована. Згідно ч.2 ст.11 Закону України "Про інформацію" не допускаються збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та захисту прав людини. До конфіденційної інформації про фізичну особу належать, зокрема, дані про її національність, освіту, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров`я, а також адреса, дата і місце народження. Кожному забезпечується вільний доступ до інформації, яка стосується його особисто, крім випадків, передбачених законом. В розглядуваній справі в обґрунтування підстав для відмови у наданні запитуваної інформації відповідач посилався на вимоги ст. 6 Закону України "Про доступ до публічної інформації", ст. ст. 11, 21 Закону України "Про інформацію", ст. 14 Закону України "Про захист персональних даних", оскільки долучені до заяви документи не містять даних на отримання конфіденційної інформації щодо ОСОБА_2 . Відповідно до ч.1 ст.1216 Цивільного кодексу України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Згідно з ст.1218 Цивільного кодексу України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Відповідно до ч.1 ст.1227 Цивільного кодексу України суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини. Згідно з статтею 52 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім`ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім`ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали. З матеріалів справи судом встановлено, що підставою для звернення до відповідача стало те, що позивач є спадкоємцем своєї матері ОСОБА_2 , зокрема, і щодо недоотриманої останньою пенсії. Тобто, з урахуванням того, що спадкодавець помер, його спадкоємець має право на отримання в органі Пенсійного фонду інформації щодо розміру недоотриманої пенсії, оскільки така інформації безпосередньо стосується його прав та інтересів. Апеляційний суд звертає увагу, що відповідачем жодним чином не обґрунтовано з яких підстав і з урахуванням яких норм Закону України "Про доступ до публічної інформації" запит позивача було розглянуто за правилами, передбаченими Законом України "Про звернення громадян", адже наведеними нормативно-правовими актами передбачено різні строки і порядок розгляду запиту та звернення (заяви, скарги, пропозиції). Додатково колегія суддів наголошує на тому, що невмотивованість відмови розпорядника інформації свідчить, зокрема, про порушення процедури розгляду відповідного запиту. Необґрунтована відповідь на запит не відображає виконання розпорядником публічної інформації своїх повноважень, визначених Законом України "Про доступ до публічної інформації", а в обставинах цієї справи свідчить про необґрунтованість дій відповідача при розгляді запиту ОСОБА_1 . Таким чином, викладені вище обставини свідчать про неналежний розгляд відповідачем запиту ОСОБА_1 від 22.02.2021 року з проханням повідомити чи здійснено відповідно до рішення суду, яке набрало законної сили нарахування ОСОБА_2 , як реабілітованому громадянину підвищення до пенсії у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком відповідно до п. "г" статті 77 Закону України "Про пенсійне забезпечення". З огляду на викладене вище, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вжив усіх заходів для всебічного і повного дослідження обставин справи та ухвалив законне й обґрунтоване рішення. 22 жовтня 2021 року на адресу Восьмого апеляційного адміністративного суду надійшло клопотання ОСОБА_1 , в якому він просить суд витребувати копію рішення про збільшення пенсії ОСОБА_2 на 50% як реабілітованій, згідно постанови Червоноградського міського суду Львівської області від 21 березня 2013 року. Частиною 3статті 308 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. За правилами ч. 4ст. 308 КАС України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Згідно ч.ч. 1-3ст. 80 КАС України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 79 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї. У клопотанні про витребування доказів повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується; 2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; 4) заходи, яких особа, що подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів, та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу. Про витребування доказів за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи, або про відмову у витребуванні доказів суд постановляє ухвалу. Апеляційний суд прийшов до переконання, що вказане клопотання не підлягає задоволенню. Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. Частиною 2 ст. 77 КАСУ України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «РуїзТорія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх. У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими. Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Інші зазначені відповідачем в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування. Доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи нових переконливих доводів, які б були безпідставно залишені без розгляду судом першої інстанції. Порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права поза межами вимог апелянта та доводів, викладених у апеляційній скарзі, у ході апеляційного розгляду справи встановлено не було. З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення. Керуючись ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325,328, 329 КАС України, апеляційний суд, ПОСТАНОВИВ : Відмовити в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про витребування доказів у справі №380/6216/21. Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області залишити без задоволення. Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 04 серпня 2021 року у справі № 380/6216/21 залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя Р. П. Сеник судді Н. М. Судова-Хомюк С. П. Нос Повне судове рішення складено 05.11.2021 року