Постанова Дніпровський апеляційний суд № 205/8295/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 33/803/1704/21 Справа № 205/8295/21 Суддя у 1-й інстанції - Таус М. М. Суддя у 2-й інстанції - Слоквенко Г. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 листопада 2021 року м. Дніпро Суддя Судової палати у кримінальних справах Дніпровського апеляційного суду Слоквенко Г.П., у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпро розглянувши апеляційну скаргу особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 06 жовтня 2021 року в справі про адміністративне правопорушення, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, працюючого у ПАВ Комімед, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, ВСТАНОВИВ: Вказаною постановою ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП у вигляді семи діб адміністративного арешту. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір по справі на користь держави в розмірі 454 (чотириста п`ятдесят чотири) гривні, 00 копійок. ОСОБА_1 визнано винним в тому, що 18 серпня 2021 року, близько 20.10 год., перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1 , вчинив домашнє насильство відносно своєї колишньої дружини ОСОБА_2 , а саме, висловлювався на її адресу нецензурною лайкою, наніс їй удари по обличчю чим завдав їй фізичного болю. Не погоджуючись з вищевказаною постановою особа, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій просить постанову Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 06 жовтня 2021 року скасувати, а провадження щодо нього закрити за відсутністю складу адміністративного правопорушення. Вважає постанову Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 06 жовтня 2021 року, такою, що не відповідає дійсності та вимогам закону, оскільки судом не перевірено всіх даних, щодо обставин викладених у протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАБ № 854765 від 10 вересня 2021 року. Вказує на те, що в протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАБ №854765 від 10 вересня 2021 року не зазначено всіх дійсних обставин, до матеріалів справи не було долучено достатніх та належних доказів, щодо висловлювання з його боку на адресу ОСОБА_2 нецензурною лайкою, також щодо нанесення ним удари по обличчю ОСОБА_2 чим нібито завдав їй фізичного болю. Не надано фото-відеоматеріалів, не долучено свідків, також не надано медичної довідки щодо отримання ОСОБА_2 фізичних ушкоджень, або будь - яких належних та допустимих доказів щодо підтвердження фізичних ушкоджень наслідками яких був фізичний біль. Вважає, що протокол про адміністративне правопорушення містить лише формальне посилання, що ОСОБА_1 висловився в бік колишньої дружини нецензурною лайкою. Вказані письмові докази на які посилається суд у своїй постанові не є належними та допустимими оскільки однобоко висловлюють позицію заявниці, та вказані обставини не підтверджені жодними доказами. У судовому засіданні ОСОБА_1 та діючий в його інтересах адвокат Помінов О.В. апеляційну скаргу підтримали в повному обсязі та просили її задовольнити. Потерпіла ОСОБА_2 не заперечувала проти пом`якшення покарання. Суд апеляційної інстанції, вислухавши думку учасників провадження, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, приходить до наступного висновку. Відповідно до положення ч. 7 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлене неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Згідно з вимогами ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення. Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством (ст. 1 КУпАП). Положення ст. 7 КУпАП передбачають, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу. Диспозиція ч. 1 ст. 173-2 КУпАП передбачає відповідальність за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення. Вирішуючи питання щодо наявності підстав для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, суд першої інстанції правильно виходив із того, що його вина у вчиненні вказаного в постанові правопорушення доведена, оскільки підтверджуються наявними у даній справі доказами, а саме: даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАБ № 854765 від 10.09.2021 року; протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення, зареєстрованого у ВП № 3 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області 18.08.2021 року; письмовими поясненнями ОСОБА_2 від 18.08.2021 року, яким суд надав належну оцінку та прийшов до обґрунтованого висновку про наявність вини ОСОБА_1 у скоєні адміністративного правопорушення. Відповідно до ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов`язкова до застосування судами як джерело права. Але, вирішуючи питання правильності визначеного судом першої інстанції виду стягнення, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, про те, що накладаючи на ОСОБА_1 стягнення у виді сім діб адміністративного арешту, належним чином не мотивував судове рішення в цій частині та не зазначив на підставі яких даних він дійшов висновку про необхідність накладення на ОСОБА_1 саме такого адміністративного стягнення, як адміністративний арешт і тому дотримався принципу індивідуалізації. Згідно зі ст. 33 КУпАП, при накладенні адміністративного стягнення суд повинен враховувати характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують та обтяжують відповідальність. Накладене адміністративне стягнення в кожному конкретному випадку має бути необхідним і достатнім для виправлення правопорушника та попередження вчинення ним нових правопорушень. Між тим, судом першої інстанції не було обговорено питання про накладення на апелянта передбаченого законом менш суворого адміністративного стягнення. Як вбачається з оскаржуваної постанови, місцевий суд встановив, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, та з урахуванням особи правопорушника, характеру вчиненого, вважав за доцільне застосувати до нього адміністративне стягнення у вигляді адміністративного арешту строком на сім діб. При цьому при накладенні адміністративного стягнення фактично вимоги ст. 33 КУпАП судом враховані не були. На переконання суду апеляційної інстанції при призначенні ОСОБА_1 адміністративного стягнення суд не врахував те, що він має постійне місце роботи та проживання, до адміністративної чи кримінальної відповідальності раніше не притягувався, позицію потерпілої ОСОБА_2 , яка не заперечувала проти пом`якшення покарання на більш м`яке. Таким чином, враховуючи вищезазначене суд апеляційної інстанції вважає можливим змінити накладене адміністративне стягнення у вигляді адміністративного арешту, застосувавши до ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді штрафу, що відповідатиме меті адміністративного стягнення, буде достатнім для його виправлення та попередження скоєння нових правопорушень. Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - задовольнити частково. Постанову Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 06 жовтня 2021 року відносно ОСОБА_1 змінити. Вважати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 20 (двадцяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 340 грн. В решті постанову судді залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя: Г.П. Слоквенко