Постанова Дніпровський апеляційний суд № 207/3091/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/9312/21 Справа № 207/3091/20 Суддя у 1-й інстанції - Юрченко І. М. Суддя у 2-й інстанції - Ткаченко І. Ю. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 03 листопада 2021 року Дніпровський Апеляційний суд у складі: головуючого - судді Ткаченко І.Ю. суддів - Деркач Н.М., Пищиди М.М., за участю секретаря Піменової М.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» на рішення Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 12 квітня 2021 року, - В С Т А Н О В И В: 27.11.2020 року АТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з позовною заявою, у якій просив стягнути з ОСОБА_1 на його користь заборгованість за кредитним договором у розмірі 14107 гривень 33 копійки. В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що 13.10.2017 року ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав заяву б/н від 13.10.2017 року, згідно якої отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, який в подальшому було збільшено до 2000,00 грн. Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту Банк керується п.2.1.1.2.3, п. 2.1.1.2.4 Договору, на підставі яких відповідач при укладенні Договору дав свою згоду, щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміни за рішенням та ініціативою Банку. З 01.03.2019 року впроваджені зміни в частині нарахування відсотків, а саме відповідно до п. 2.1.1.2.12 у разі порушення зобов`язань, починаючи з 181-го дня з моменту такого порушення Клієнт зобов`язується сплатити Банку заборгованість по кредиту, а також проценти від суми неповернутого в строк кредиту, які у відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України встановлюються за домовленістю сторін у процентах від простроченої суми заборгованості у розмірі 86,4% - для картки "Універсальна", 84,0% - для картки "Універсальна голд". АТ КБ «Приватбанк» свої зобов`язання за Договором про надання банківських послуг виконав в повному обсязі, а саме надав Відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених Договором та в межах встановленого кредитного ліміту. На даний час відповідач ухиляється від виконання своїх зобов`язань і не погашає заборгованість за Договором про надання банківських послуг, що є порушенням законних прав та інтересів АТ КБ «Приватбанк», у зв`язку з зазначеними порушеннями зобов`язань за кредитним договором відповідач станом на 11.10.2020 року має заборгованість 14107, 33 грн., яка складається з наступного: 9469,66 грн. заборгованість за простроченим тілом кредиту; 675,49 грн. заборгованість за простроченими відсотками; 3962,18 грн. заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 (а.с.2-5). Рішенням Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 12 квітня 2021 року позовні вимоги Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задоволені частково. Стягнуто з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , на користь акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк», код ЄДРПОУ 14360570, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Грушевського, 1Д заборгованість за кредитним договором № б/н від 13.10.2017 року у розмірі 2000 грн. 00 коп. В іншій частині позовних вимог акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 відмовити, також вирішено питання щодо судових витрат (а.с.105-109). В апеляційній скарзі апелянт посилаючись на порушення судом 1 інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати в частині відмови у стягненні заборгованості за простроченими процентами, у стягненні заборгованості за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК та ухвалити в цій частині нове рішення, яким вказані позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, в решті рішення суду 1 інстанції залиши без змін. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що суд першої інстанції необґрунтовано відмовив у задоволенні вказаних позовних вимог, оскільки відсутність підпису відповідача в Умовах та правилах надання банківських послуг, при наявності його письмового свідчення про те, що він ознайомлений у письмовому вигляді та згодний з Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами банку, а також, що заява разом із Умовами та Тарифами складають договір про надання банківських послуг, не є підставою вважати, що Умови укладені поза межами кредитного договору та є недопустимими доказами. Отже, є доведеним факт укладання між позивачем та відповідачем договору, який складається не лише з заяви позичальника, а й також з Умов та правил надання банківських послуг та тарифів. Незастосування судом норм матеріального права та неповне з`ясування обставин справи призвели до ухвалення незаконного рішення. Оскільки кредитний договір укладений між сторонами є дійсним, він підлягає виконанню (а.с.111-118). Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно ч. 4 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Згідно п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, а рішення суду скасувати та у задоволенні позовних вимог відмовити, виходячи з наступних підстав. Судом 1 інстанції встановлено, 13.10.2017 року між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, згідно з умовами якого останній отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку. У подальшому розмір кредитного ліміту збільшився до 2000,00 грн. Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана нею заява разом з Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами, становлять між ним та банком договір про надання банківських послуг. Вона ознайомилася та згодна з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку, які були надані для ознайомлення в письмовому вигляді, про що свідчить її підпис в анкеті-заяві. Однак дана анкета-заява не містить будь-яких даних про суму кредиту чи кредитного ліміту, даних про видачу кредитної картки, та строку її дії (а.с. 12). Як вбачається з розрахунку заборгованості, ОСОБА_1 станом на 11.10.2020 року має заборгованість по кредитному договору в сумі 14 107,33 грн., з яких: 9469,66 грн. заборгованість за простроченим тілом кредиту; 675,49 грн. заборгованість за простроченими відсотками; 3962,18 грн. заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 (а.с. 6-9). Задовольняючи частково позовні вимоги про стягнення заборгованості за тілом кредиту, суд 1 інстанції вважав встановленим факт укладення кредитного договору та отримання у кредит грошових коштів відповідачем, що підтверджено належними доказами по справі, і у такого учасника справи в силу укладеного договору виникло зобов`язання повернути такі кошти частинами, у розмірах та у строки, зазначені у кредитному договорі. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині стягненні заборгованості за простроченими процентами, стягненні заборгованості за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК, суд 1 інстанції виходи з того, що оскільки сама анкета-заява про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг, яка підписана відповідачем, таких умов не містить, а інших угод з цього приводу між сторонами, як зазначалось вище, укладено не було. Однак із вказаними висновками суду повністю погодитись не можливо, з огляду на наступне. Так, за змістом частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Частина друга статті 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких згідно пункту 3 вказаної частини, є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. З матеріалів справи вбачається, що звертаючись до суду з позовом, банк зазначив, що між сторонами 13.10.2017 року було укладено кредитний договір, за умовами якого позивач надав відповідачу кредит у у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. У подальшому розмір кредитного ліміту збільшився до 2000,00 грн. Кредитним договором, на думку позивача, є сукупність документів, що містять умови надання кредиту, а саме: заява від 13.10.2017 року, Тарифи банку та витяг з Умов та правил надання банківських послуг. Відповідач неналежно виконує свої зобов`язання, і у нього перед позивачем станом на 11.10.2020 творилася заборгованість у сумі 14 107,33 грн., з яких: 9469,66 грн. заборгованість за простроченим тілом кредиту; 675,49 грн. заборгованість за простроченими відсотками; 3962,18 грн. заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст.

625. На підтвердження заявлених позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» надано анкету-заяву від 13.10.2017 року про приєднання до умов та правил надання банківських послуг у ПАТ КБ «ПриватБанк», яка підписана сторонами (а.с.12); розрахунок заборгованості за кредитним договором (а.с.6-9), витяг з тарифів обслуговування кредитних карт (а.с.13); витяг з умов та правил надання банківських послуг (а.с.14-60). Однак, як вбачається з анкети-заяви про приєднання до умов та правил надання банківських послуг, остання не містить будь-яких даних про суму кредиту, чи кредитного ліміту, даних про видачу кредитної картки, її виду та строку дії та наміру відповідача про отримання кредиту. Анкета-заява містить лише ідентифікуючі відомості про позичальника (а.с.12). Відповідно до ч.1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Частинами 1,2 ст. 207 ЦК України встановлено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою. Згідно п.2 ч.1 ст.208 ЦК України у письмовій формі належить вчиняти правочини між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених ч.1 ст.206 цього Кодексу. Відповідно до ст.ст.3,6,11,525,627 ЦК України підставами для виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договір, який є обов`язковим для виконання сторонами, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. При цьому сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Згідно ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Відповідно до ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (предмет договору, умови, визначені законом як істотні, а також ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди). Різновидом договору є кредитний договір, який обов`язково укладається в письмові формі (ст.ст.1054,1055 ЦК України). Відповідно до вимог ч.2 ст.642 ЦК України якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом. Частиною 3 ст.642 ЦК України встановлено, що особа, яка прийняла пропозицію, може відкликати свою відповідь про її прийняття, повідомивши про це особу, яка зробила пропозицію укласти договір, до моменту або в момент одержання нею відповіді про прийняття пропозиції. Нормою ст.1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно ст. 1055 ЦК кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним. В матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які б підтверджували, що між сторонами дійсно був укладений саме кредитний договір від 13.10.2017 року, оскільки анкета-заява, що містить підпис відповідача про ознайомлення його з Умовами та правилами надання банківських послуг, Тарифами банку, не містить даних, що відповідач мав скористатись кредитною послугою та оформити відповідну картку, не містить бажаний кредитний ліміт, а також, який саме вид картки банком було видано відповідачу відповідно до його заяви, її номеру, строку дії та який кредитний ліміт йому було встановлено; не містить істотних умов договору (базову процентну ставку, порядок погашення кредиту, пільговий період та інше), вказана анкета-заява містить лише ідентифікуючі відомості про позичальника. Крім того, наданий до позовної заяви витяг з Умов та правил надання банківських послуг та Тарифів банку не містить підпису відповідача, а тому його не можливо вважати належним, допустимим та достатнім доказом ознайомлення відповідача з вказаними Умовами та тарифами, а також доказом погодження сторонами істотних умов кредитного договору в письмовій формі, як це передбачено нормами ст.ст.207,1055 ЦК України. Також, долучений до позову витяг з Тарифів обслуговування кредитної картки «Універсальна», передбачає чотири види Тарифів в залежності від типу кредитної картки: «Універсальна - 30 днів пільгового періоду», «Універсальна - 55 днів пільгового періоду», «Універсальна Contract», «Універсальна Gold». Кожен вид кредитної картки передбачає пільговий період, базову процентну ставку на місяць, обов`язковий щомісячний платіж, пеню за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів. Тобто, надані позивачем покази на обґрунтування своїх позовних вимог, позбавляють суд з`ясувати з якими тарифами погодився позичальник та перевірити обґрунтованість розрахунку заборгованості. Стаття 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказами є будь які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, які мають значення для вирішення спору. Докази мають бути належними, допустимими, достовірними. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. ст. 76, 77, 78, 79 ЦПК України). Позивачем не надано доказів на підтвердження укладання кредитного договору від 13.10.2017 року, розміру наданого відповідачу кредиту, тому, відповідно, перевірити розмір нарахованих сум заборгованості відповідачу не є можливим. Згідно ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з"з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні. Згідно з п.2 ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими. Однак рішення суду 1 інстанції зазначеним вимогам закону не відповідає, а тому підлягає скасуванню на підставі п.2 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, з ухваленням нового про відмову у задоволенні позову, оскільки висновки суд 1 інстанції про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості є передчасними, зроблені з порушенням норм матеріального та процесуального права, так як АТ КБ ПриватБанк не надав належних та допустимих доказів на підтвердження своїх позовних вимог. Крім того, ст.141 ЦПК України визначено, що суд апеляційної чи касаційної інстанціях, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Оскільки суд апеляційної інстанції відмовляє у задоволенні позовних вимог, судові витрати необхідно залишити за позивачем. Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк ПриватБанк задовольнити частково. Рішення Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 12 квітня 2021 року - скасувати. У задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів в передбаченому законом порядку. Судді: