Постанова 4803 № 201/5288/16-ц

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/5109/21 Справа № 201/5288/16-ц Суддя у 1-й інстанції - Ткаченко Н. В. Суддя у 2-й інстанції - Ткаченко І. Ю. П О С Т А Н О ВА І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 03 листопада 2021 року Дніпровський Апеляційний суд у складі: головуючого - судді Ткаченко І.Ю. суддів - Деркач Н.М., Пищиди М.М., за участю секретаря Піменової М.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна», ОСОБА_1 про визнання поруки припиненою за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю ОТП Факторинг Україна на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 28 листопада 2017 року,- В С Т А Н О В И В: У квітні 2016 року ТОВ «ОТП Факторинг Україна» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення суми заборгованості за кредитним договором. Позовна заява мотивована тим, що 08 червня 2006 року між Акціонерним комерційним банком «Райффайзенбанк Україна», правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк», та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір зі змінами згідно з додатковим договором від 15 жовтня 2012 року № 1, за яким позичальник отримав кредит у розмірі 25000 доларів США зі сплатою процентів згідно з умовами договору строком до 07 серпня 2021 року. У той же день для забезпечення виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором між банком та ОСОБА_2 було укладено договір поруки зі змінами згідно з додатковим договором від 15 жовтня 2012 року № 1, за яким поручитель зобов`язалася нести солідарну відповідальність перед банком за виконання позичальником всіх зобов`язань за кредитним договором. 27 серпня 2011 року між ПАТ «ОТП Банк» та ТОВ «ОТП Факторинг Україна» було укладено договір купівлі-продажу кредитного портфелю, за яким право грошової вимоги за вказаними вище кредитним договором та договором поруки перейшло до ТОВ «ОТП Факторинг Україна». Позичальник, як і поручитель, належним чином зобов`язання за кредитним договором і договором поруки не виконували, на вимоги не реагували, унаслідок чого станом на 31 березня 2016 року виникла заборгованість у розмірі 16563, 66 доларів США, що за офіційним курсом Національного банку України становила 434266,97 грн. Ураховуючи викладене, ТОВ «ОТП Факторинг Україна» просило суд стягнути солідарно з відповідачів на його користь вказану суму кредитної заборгованості, а також понесені ним судові витрати (том 1 а.с. 4-6. У травні 2017 року ОСОБА_2 пред`явила до суду зустрічний позов до ТОВ «ОТП Факторинг Україна», ОСОБА_1 про визнання договору поруки припиненим. Зустрічний позов мотивовано тим, що додатковий договір від 15 жовтня 2012 року № 1 до кредитного договору, унаслідок якого збільшився обсяг відповідальності позичальника, було укладено без її згоди. Так, пунктом 3.1. додаткового договору до кредитного договору було встановлено плаваючу процентну ставку замість існуючої раніше фіксованої та збільшено її розмір з 10,5 % до 10,67 % (UIRD+2.43 %) з можливістю її підвищення на 2 % у разі порушення позичальником будь-яких зобов`язань за кредитним договором. Тому вважала, що порука є припиненою на підставі частини першої статті 559 ЦК України. Також зазначала, що позивач звернувся з позовом до суду з пропуском шестимісячного строку пред`явлення вимог до поручителя, починаючи з червня 2014 року, коли позичальник порушив свої зобов`язання щодо погашення кредиту, у позивача виникло право достроково вимагати повернення суми як від боржника, так і від поручителя. Проте позивач своїм правом протягом шести місяців з моменту виникнення права вимоги виконання основного зобов`язання не скористався, а тому відповідно до частини четвертої статті 559 ЦК України вважала, що порука припинена. Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просила суд визнати припиненою поруку за договором поруки від 08 серпня 2006 року (том 1 а.с.184-188). Протокольною ухвалою від 17 травня 2017 року позов ТОВ «ОТП Факторинг Україна» та зустрічний позов ОСОБА_2 об`єднано в одне провадження (том 1 а.с.198). Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 28 листопада 2017 року у задоволенні позову ТОВ «ОТП Факторинг Україна» - відмовлено. Зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено частково. Визнано припиненою поруку за договором поруки від 09 жовтня 2007 року, укладеним між ОСОБА_2 та АКБ «Райффайзенбанк Україна». У задоволенні вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 - відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат (том 1 а.с.241-246). Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що зі змісту додаткового договору № 1 до кредитного договору вбачається, що сторони погодили інший розмір процентної ставки, ніж у кредитному договорі. Проте додатковий договір поруки не містить посилань на додатковий кредитний договір, не охоплює своїм змістом обсяг відповідальності позичальника, передбачений додатковим кредитним договором, а пункт 2.2. додаткового договору до договору поруки, який встановлює розмір боргових зобов`язань на дату укладання додаткового договору, забезпечених порукою, свідчить про збільшення суми боргу позичальника. Отже, при укладенні позичальником додаткового кредитного договору унаслідок зміни основного зобов`язання відбулося збільшення відповідальності поручителя без його згоди, а тому порука є припиненою на підставі частини першої статті 559 ЦК України. Крім того, починаючи з червня 2014 року, коли позичальник порушив свої зобов`язання щодо погашення кредиту, у позивача виникло право достроково вимагати повернення повної суми отриманого кредиту, як від боржника, так і від поручителя, у зв`язку з порушенням виконання зобов`язань за кредитним договором. Проте позивач своїм правом протягом шести місяців від дня виникнення права вимоги виконання основного зобов`язання не скористався, а тому відповідно до частини четвертої статті 559 ЦК України порука припинилася. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог банку до боржника, суд першої інстанції виходив із того, що позивач не підтвердив належними доказами розмір заборгованості за кредитним договором, оскільки розрахунок заборгованості містить суперечливі дані. Постановою апеляційного суду Дніпропетровської області від 27 червня 2018 року апеляційну скаргу ТОВ «ОТП Факторинг Україна» - задоволено частково. Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 28 листопада 2017 року скасовано в частині відмови у задоволенні позовних вимог ТОВ «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_1 та ухвалено в цій частині нове рішення. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» суму заборгованості за кредитним договором від 08 серпня 2006 року у розмірі 434266 грн 97 коп. В іншій частині рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 28 листопада 2017 року залишено без змін. Вирішено питання розподілу судових витрат (том 2 а.с.84-92). 20 лютого 2019 року постановою Верховного Суду касаційну скаргу ТОВ «ОТП Факторинг Україна задоволено частково, постанову апеляційного суду Дніпропетровської області від 27 червня 2018 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції (том 2 а.с.158-164). Скасовуючи постанову апеляційного суду, суд касаційної інстанції виходив з того, що у зв`язку з неналежним виконанням цих зобов`язань позичальником ОСОБА_1 позовна давність за вимогами банку, як кредитора, до ОСОБА_2 , як поручителя, оскільки поручитель відповідає перед кредитором у тому самому обсязі, що й боржник, про повернення заборгованих коштів повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу окремо із застосуванням норм частини четвертої статті 559 ЦК України. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 27 серпня 2019 року апеляційну скаргу ТОВ «ОТП Факторинг Україна» задоволено. Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 28 листопада 2017 року скасовано. Позовні вимоги ТОВ «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення кредитної заборгованості задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» заборгованість за кредитним договором від 08 серпня 2006 року № ML-301/367/2006 в сумі 434266,97 грн. В задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 до ТОВ «ОТП Факторинг Україна», ОСОБА_1 про визнання поруки припиненою відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат (том 2 а.с.191-202). Постановою Верховного Суду від 17 березня 2021 року постанову Дніпровського апеляційного суду від 27 серпня 2019 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції (том 3 а.с.34-41). Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, з урахуванням Постанови Верховного Суду від 17 березня 2021 року, колегія суддів приходить до наступного висновку. Судами було встановлено, що 08 червня 2006 року між АКБ «Райффайзенбанк Україна», правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк», та ОСОБА_1 було укладений кредитний договір, за яким позичальник отримав кредит у розмірі 25 000 доларів США зі сплатою процентів згідно з умовами договору строком до 07 серпня 2021 року (том 1 а.с.8-13). У той же день для забезпечення виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором між АКБ «Райффайзенбанк Україна», правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк», та ОСОБА_2 було укладено договір поруки, за яким поручитель зобов`язалася нести солідарну відповідальність перед банком за виконання позичальником всіх зобов`язань за кредитним договором (том 1 а.с.20-21). 27 травня 2011 року між ПАТ «ОТП Банк» та ТОВ «ОТП Факторинг Україна» було укладено договір купівлі-продажу кредитного портфелю, за яким право грошової вимоги за спірними кредитним договором та договором поруки перейшло до ТОВ «ОТП Факторинг Україна» (том 1 а.с.24-30). Отже, у силу ст. 512, 514 ЦК України ТОВ «ОТП Факторинг Україна» набуло право вимоги, як новий кредитор, до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 за кредитним договором від 08 червня 2006 року та договором поруки від 08 червня 2006 року відповідно. У зв`язку із відступленням ПАТ «ОТП Банк» права вимоги на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна», 15 жовтня 2012 року між ПАТ «ОТП Банк», ТОВ «ОТП Факторинг Україна» та ОСОБА_1 було укладено додатковий договір № 1 до кредитного договору, яким сторони внесли зміни і доповнення до кредитного договору, було погоджено новий графік платежів (том 1 а.с.22-23). Зокрема, викладено пункт 3 частини № 1 кредитного договору в наступній редакції: на період з 15 жовтня 2012 року до повного виконання боргових зобов`язань за кредитним договором для розрахунку процентів буде використовуватись плаваюча процентна ставка-1 та в наступному розмірі: фіксований процент + UIRD, при цьому фіксований процент дорівнює 2,26 % річних. У зв`язку із відступленням ПАТ «ОТП Банк» права вимоги на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна», 15 жовтня 2012 року між ПАТ «ОТП Банк», ТОВ «ОТП Факторинг Україна» та ОСОБА_2 було додатковий договір № 1 до договору поруки, яким сторони внесли певні зміни до договору поруки. У пункті 1 додаткового договору від 15 жовтня 2012 року № 1 до договору поруки сторони домовились, що під кредитним договором розуміють кредитний договір від 08 червня 2006 року з усіма існуючими та майбутніми змінами, доповненнями та додатками до нього, права вимоги за яким відступлені кредитору. Згідно із пунктом 2.1 додаткового договору № 1 до договору поруки порукою за цим договором забезпечуються вимоги кредитора щодо сплати боржником кожного і всіх його боргових зобов`язань за кредитним договором у такому розмірі, у такій валюті, у такий строк і в такому порядку, як встановлено у кредитному договорі. У пункті 2.2. додаткового договору № 1 до договору поруки визначено, що розмір боргових зобов`язань на дату укладання додаткового договору, забезпечених порукою, становить 28 529,96 доларів США. Відповідно до пункту 2.2.1 додаткового договору № 1 до договору поруки у разі зміни, у тому числі збільшені розміру боргових зобов`язань після укладення цього договору, у тому числі за рахунок сплати забезпечувального платежу, такі зобов`язання забезпечуються порукою в їх повному розмірі без укладання будь-яких додаткових договорів до цього договору, а підписання поручителем цього договору вважається попередньою згодою поручителя на зміну умов кредитного договору. Позичальник, як і поручитель, належним чином зобов`язання за кредитним договором і договором поруки не виконували, на вимоги не реагували, унаслідок чого виникла заборгованість, яка станом на 31 березня 2016 року складала 16563,66 доларів США, що за офіційним курсом Національного банку України становило 434 266,97 грн.(том 1 а.с.7). Апеляційним судом також встановлено, що останній платіж за кредитним договором було здійснено 02 вересня 2016 року, а з позовом ТОВ «ОТП Факторинг Україна» звернулося у квітні 2016 року (том 2 а.с.26). Судами встановлено, що пунктом 2.1.4.1 кредитного договору зі змінами, внесеними додатковим договором від 15 жовтня 2012 року № 1 передбачено, що повернення відповідної частини кредиту та сплата процентів буде здійснюватися шляхом сплати позичальником ануїтетних платежів у розмірі, строки та з періодичністю, що визначені у графіку, який є невід`ємною частиною додаткового договору. ОСОБА_1 зобов`язався перед банком повернути суму кредиту з процентами до 07 серпня 2021 року, сплачуючи її частинами (щомісячними платежами) згідно з графіком платежів. Таким чином, разом із установленням строку дії кредитного договору, сторони встановили й строки виконання боржником окремих зобов`язань (внесення щомісячних платежів), що входять до змісту зобов`язання, яке виникло на основі договору. Строк виконання боржником кожного щомісячного зобов`язання згідно з частиною третьою статті 254 ЦК України спливає у відповідне число останнього місяця строку. Відповідно до пункту 5.1 кредитного договору повернення відповідної частини кредиту здійснюється позичальником щомісяця у розмірі та строки, визначені у графіку повернення кредиту та сплати процентів (додаток № 1), шляхом внесення готівки в касу банку або безготівковим перерахуванням на поточний рахунок, якщо інше не передбачено цим договором. Тобто умовами кредитного договору передбачені окремі самостійні зобов`язання боржника по поверненню боргу щомісяця частинами та встановлено самостійну відповідальність боржника за невиконання цього обов`язку. Судами встановлено, що дата остаточного повернення кредиту 07 серпня 2021 року (пункт 2 частини № 1 кредитного договору). Чергові платежі позичальник повинен був здійснювати кожного місяця, а останній платіж боржник повинен був здійснити не пізніше 07 серпня 2021 року, тому з часу несплати кожного з платежів відповідно до статті 261 ЦК України починається перебіг позовної давності для вимог до позичальника та обрахування встановленого частиною четвертою статті 559 ЦК України шестимісячного строку для пред`явлення вимог до поручителя щодо щомісячних платежів. Таким чином, внаслідок вказаних умов договору та у зв`язку з неналежним виконанням цих зобов`язань позичальником ОСОБА_1 позовна давність за вимогами банку, як кредитора, до ОСОБА_2 , як поручителя, оскільки поручитель відповідає перед кредитором у тому самому обсязі, що й боржник, про повернення заборгованих коштів повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу окремо. Колегія суддів зазначає, що у разі неналежного виконання боржником зобов`язань за кредитним договором передбачений частиною четвертою статті 559 ЦК України строк пред`явлення кредитором вимог до поручителя про повернення боргових сум, погашення яких згідно з умовами договору визначене періодичними платежами, повинен обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу. Отже, саме з часу прострочення несплаченої заборгованості відповідно до статті 261 ЦК України починається перебіг позовної давності для вимог до боржника та обчислення встановленого частиною четвертою статті 559 цього Кодексу шестимісячного строку для пред`явлення вимог до поручителя щодо окремих зобов`язань за кредитом. Судами встановлено, що із позовом до боржника та поручителя позивач звернувся у квітні 2016 року, а тому змінив строк виконання зобов`язання. Тобто банк мав право протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання пред`явити вимоги до поручителя. У разі пред`явлення банком вимог до поручителя більш ніж через шість місяців після настання строку для виконання відповідної частини основного зобов`язання в силу положень частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється в частині певних щомісячних зобов`язань щодо повернення грошових коштів поза межами цього строку. Отже про застосування частини четвертої статті 559 ЦК України у разі реалізації кредитором права вимоги дострокового погашення кредиту колегія суддів робить такі висновки: 1) пред`явлення кредитором вимоги про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом, сплати відсотків за користування кредитом тощо відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України змінює строк виконання основного зобов`язання; 2) протягом шести місяців, починаючи від настання строку (у тому числі зміненого) виконання основного зобов`язання, кредитор зобов`язаний пред`явити позов до поручителя. Зазначене вище узгоджується із правовими позиціями, викладеними у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 2-1169/11 (пункт 60), від 10 квітня 2019 року у справі № 604/156/14-ц, від 19 червня 2019 року у справі № 523/8249/14-ц (пункт 71), від 03 липня 2019 року у справі № 1519/2-3165/11 (пункт 58). Скасовуючи постанову апеляційного суду, Верховний Суд зазначив, що суд апеляційної інстанції повинен був перевірити: чи змінився строк виконання основного зобов`язання (якщо змінився, то коли), коли кредитор пред`явив позов до поручителя та чи припинилась порука за окремими платежами поза строком встановленим частиною четвертою статті 559 ЦК України. Судом апеляційної інстанції встановлено, що починаючи з 2014 року, жодного платежу, у передбаченому графіком погашення розмірі 391,46 долар США на користь позивача не надходило, на рахунок кредитора вносились суми в значно меншому розмірі. Кредитним договором передбачено виконання грошових зобов`язань шляхом здійснення щомісячних платежів (згідно з графіком), а за договором поруки відповідальність поручителя настає з наступного дня за датою платежу, яка передбачена кредитним договором. Позивач реалізував право на пред`явлення вимоги до поручителя шляхом подання позову до суду 12 квітня 2016 року. Апеляційним судом витребувано від позивача детальний розрахунок заборгованості станом на 31.03.2016 року, як вбачається з графіку погашення кредиту та розрахунку заборгованості за кредитним договором, наданого банком, останній платіж в сумі 391,46 Доларів США (сума відповідна до графіку погашення заборгованості) було здійснено 14.02.2014 року. Таким чином, виходячи з вищенаведеного аналізу норм матеріального права, порука ОСОБА_2 припинилася в частині щомісячних платежів за період з 14 лютого 2014 року по 12 жовтня 2016 року. Як вбачається з наданого позивачем розрахунку, відповідачами сплачено: 16.10.2015 161, 36 Доларів США 391, 46 Доларів США = недоплачена сума складає 230,1 Доларів США 17.11.2015 129,27 Доларів США 391, 46 Доларів США = недоплачена сума складає 262,19 Доларів США 16.12.2015 149, 25 Доларів США 391, 46 Доларів США = недоплачена сума складає 242,21 Доларів США 20.01.2016 140,88 Доларів США 391, 46 Доларів США = недоплачена сума складає 250,58 Доларів США 22.02.2016 74, 47 Доларів США 391, 46 Доларів США = недоплачена сума складає 316,99 Доларів США 05.04.2016 115,41 Доларів США 391, 46 Доларів США = недоплачена сума складає 276,05 Доларів США Всього, за період з 12.10.2015 по 12.04.2016 року (6 місяців) = 1578,03 Доларів США недоплаченої суми, і тільки в цій частині підлягає стягненню сума боргу з поручителя. Враховуючи, що позивач просив стягнути заборгованості за Кредитним договором №ML-301/367/2006 станом на 31.03.2016 року в розмірі 16563,66 Доларів США, колегія суддів дійшла висновку, що солідарному стягненню підлягає сума 1578,03 Доларів США, а 14985,63 Доларів США необхідно стягнути лише з відповідача ОСОБА_1 . Щодо зустрічних позовних вимог, колегія суддів виходить з наступного. Припинення поруки пов`язане, зокрема, із закінченням строку її чинності. За змістом частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя. Отже, порука це строкове зобов`язання, і незалежно від того, встановлений строк її дії договором чи законом, його сплив припиняє суб`єктивне право кредитора. Відповідно до частини першої статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 ЦК України). Разом з тим із настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов`язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (статті 251, 252 ЦК України).Таким чином, умови договору поруки ( пункт 4.3) про його дію до повного припинення зобов`язань боржника не свідчать про те, що цим договором установлено строк припинення поруки в розумінні статті 251, частини четвертої статті 559 ЦК України, тому в цьому випадку підлягають застосуванню норми частини четвертої статті 559 ЦК України про те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя. Під виконанням сторонами зобов`язання слід розуміти здійснення ними дій з реалізації прав і обов`язків, що випливають із зобов`язання, передбаченого договором. Отже, «основне зобов`язання» - це не зміст кредитного договору, а реально існуючі правовідносини, зміст яких складають права та обов`язки сторін кредитного договору. Як установлено судом, боржник ОСОБА_1 (а відтак і поручитель) взяли на себе зобов`язання повернути суму кредиту з відповідними процентами до 07 серпня 2021 року, сплачуючи її частинами згідно з графіком платежів. Отже, поряд з установленням строку дії договору сторони встановили й строки виконання боржником окремих зобов`язань (внесення щомісячних платежів), що входять до змісту зобов`язання, яке виникло на основі договору. Строк виконання боржником кожного щомісячного зобов`язання згідно з частиною третьою статті 254 ЦК України спливає у відповідне число останнього місяця строку. Якщо умовами договору кредиту передбачені окремі самостійні зобов`язання боржника про повернення боргу щомісяця частинами та встановлено самостійну відповідальність боржника за невиконання цього обов`язку, то у разі неналежного виконання позичальником цих зобов`язань позовна давність за вимогами кредитора до нього про повернення заборгованих коштів повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу. Оскільки відповідно до статті 554 ЦК України поручитель відповідає перед кредитором у тому самому обсязі, що й боржник, то зазначені правила (з урахуванням положень частини четвертої статті 559 ЦК України) повинні застосовуватися і до поручителя. Таким чином, слід дійти висновку про те, що у разі неналежного виконання боржником зобов`язань за кредитним договором передбачений частиною четвертою статті 559 ЦК України строк пред`явлення кредитором вимог до поручителя про повернення боргових сум, погашення яких згідно з умовами договору визначено періодичними платежами, повинен обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу. Саме таких висновків щодо застосування норми частини четвертої статті 559 ЦК України дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 червня 2018 року (справа № 408/8040/12). Як убачається з пункту 2 частини першої кредитного договору позичальник зобов`язується повністю повернути кредитні кошти до 07 серпня 2021 року, сплачуючи її частинами (шляхом внесення ануїтентних платежів в порядку і на умовах, визначених цим договором). Судами встановлено, що останній платіж за кредитом було здійснено в лютому 2014 року. Отже, оскільки кредитним договором передбачено, що чергові платежі боржник повинен був здійснювати щомісячно згідно графіку повернення кредиту, а за договором поруки відповідальність поручителя наступає з наступного дня за датою платежу, яка передбачена кредитним договором, тому з часу несплати кожного з платежів розпочинається обрахування встановленого частиною четвертою статті 559 ЦК України шестимісячного строку для пред`явлення вимог до поручителя. У разі пред`явлення банком вимог до поручителя більше ніж через шість місяців після настання строку для виконання відповідної частини основного зобов`язання в силу положень частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється в частині певних щомісячних зобов`язань щодо повернення грошових коштів поза межами цього строку. Разом із тим правовідносини поруки за договором не можна вважати припиненими в іншій частині, яка стосується відповідальності поручителя за невиконання боржником окремих зобов`язань за кредитним договором про погашення кредиту або збігу шестимісячного строку з моменту виникнення права вимоги про виконання відповідної частини зобов`язань. Припинення поруки не є тотожним з припиненням договору поруки, оскільки порукою забезпечуються певні зобов`язання, які за кредитним договором визначаються у тому числі також щомісячними платежами, а тому припинення поруки за певним щомісячним платежем, як окремим щомісячним зобов`язанням, яке є складовою частиною загального зобов`язання за кредитом, не тягне припинення поруки в цілому за усім кредитним зобов`язанням, визначеним щомісячними платежами. Таким чином, аналізуючи положення частини четвертої статті 559 ЦК України, необхідно дійти висновку про те, що застосоване в цій нормі поняття «строк чинності поруки» повинне розглядатися однаково, тобто як строк, протягом якого кредитор може реалізувати свої права за порукою як видом забезпечення зобов`язання. Відповідно закінчення строку, установленого договором поруки, так само як сплив шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання або одного року від дня укладення договору поруки, якщо строк основного зобов`язання не встановлений, припиняє поруку за умови, що кредитор протягом строку дії поруки не пред`явить вимоги до поручителя. Ухвалюючи судове рішення у справі апеляційний суд, враховує, що кредитним договором передбачено виконання грошових зобов`язань шляхом здійснення щомісячних платежів згідно з графіком, а за договором поруки поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що й боржник за всіма зобов`язаннями останнього за основним договором, враховуючи встановлені обставини справи порука є припиненою до 12 жовтня 2016 року. Встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, дослідивши надані сторонами докази у їх сукупності, суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для припинення поруки вцілому, проте, дійшовши обґрунтованого висновку, що пред`явлення банком вимоги до поручителя більш ніж через шість місяців після настання строку для виконання відповідної частини основного зобов`язання в силу положень частини четвертої статті 559 ЦК України, має наслідком припинення поруки в частині певних щомісячних зобов`язань, оскільки встановлення, що порука припинилась у частині певних щомісячних платежів, є підставою для задоволення позову частково та визнання поруки такою, що припинилася, щодо тих щомісячних платежів, строк сплати яких настав більше ніж за шість місяців до звернення кредитора з позовом до суду з вимогою до поручителя. Прострочення платежів почалось із лютого 2014 року, а оскільки порука є припиненою щодо тих щомісячних платежів, строк сплати яких настав більше ніж за шість місяців до звернення кредитора з позовом до суду з вимогою до поручителя, то порука ОСОБА_2 припинилася щодо всіх щомісячних платежів, строк сплати яких настав до 12 жовтня 2015 року, оскільки банк звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості з поручителя 12 квітня 2016 року. (Постанова Верховного Суду від 21 жовтня 2020 року у справі 61-12710св20). Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. В зв`язку із частковим задоволенням апеляційної скарги, відповідно до ст. 141 ЦПК України, з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю ОТП Факторинг Україна підлягає стягненню судовий збір у розмірі 16423,30 грн., а з ОСОБА_2 на користь товариства з обмеженою відповідальністю ОТП Факторинг Українапідлягає стягненню судовий збір у розмірі 821,72 грн. А за задоволення зустрічного позову підлягає стягненню з ТОВ ОТП Факторинг Україна сплачений ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 640 грн. Керуючись ст. 259, 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю ОТП Факторинг Україна задовольнити частково. Рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 28 листопада 2017 року скасувати. Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково. Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь товариства з обмеженою відповідальністю ОТП Факторинг Україна заборгованість за кредитним договором ML-301/367/2006 від 08.08.2006 року в сумі 1578,03 Доларів США. Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю ОТП Факторинг Україна заборгованість за кредитним договором ML-301/367/2006 від 08.08.2006 року в сумі 14985,63 Доларів США. Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю ОТП Факторинг Україна судовий збір у розмірі 16423,30 грн. Стягнути з ОСОБА_2 на користь товариства з обмеженою відповідальністю ОТП Факторинг Україна судовий збір у розмірі 821, 72 грн. Зустрічний позов ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна», ОСОБА_1 про визнання поруки припиненою - задовольнити частково. Визнати припиненою поруку за договором поруки № SR-301/287/2006 від 08.08.2006р., укладеним між ОСОБА_2 та АКБ «Райффайзенбанк Україна» у частині зобов`язань, які виникли до жовтня 2015 року. У задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна», ОСОБА_1 про визнання поруки припиненою - відмовити. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 640 грн. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Судді: