Постанова 4875 № 922/158/20

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 листопада 2021 року м. Харків Справа №922/158/20 Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Хачатрян В.С., суддя Россолов В.В. , суддя Шутенко І.А., при секретарі Ярош В.В., за участю представників: позивача за первісним позовом у режимі відеоконференції Гульчій Л.І., ордер серія ІФ№043541 від 02.11.2021 року, посвідчення №958 від 11.09.2012 року; відповідача за первісним позовом Маленко Ю.А., ордер серія АХ№1071595 від 18.10.2021 року, свідоцтво №1690 від 11.03.2009 року; розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Оскар Агро», м.Харків, (вх.№2604Х/1-40) на рішення Господарського суду Харківської області від 13.07.2021 року у справі №922/158/20, за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Оскар Агро», м.Київ, до Фізичної особи-підприємця Широкопояс Світлани Сергіївни, м.Харків, про стягнення 409284,10 грн.,- та за зустрічним позовом Фізичної особи-підприємця Широкопояс Світлани Сергіївни, м.Харків, до Товариства з обмеженою відповідальністю «Оскар Агро», м.Київ, про стягнення 298867,27 грн.,- ВСТАНОВИВ: У січні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Оскар Агро» звернулося до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до фізичної особи-підприємця Широкопояс Світлани Сергіївни про стягнення безпідставно отриманих коштів у сумі 409284,10 грн. Судові витрати, які складаються із судового збору у розмірі 6139,27 грн., позивач просив покласти на відповідача. Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідач отримав від позивача кошти в сумі 409284,10 грн. за відсутності правової підстави. У березні 2020 року фізична особа-підприємець Широкопояс Світлана Сергіївна подала зустрічну позовну заяву до Товариства з обмеженою відповідальністю «Оскар Агро» про стягнення заборгованості в сумі 182239,55 грн., пені в сумі 97593,30 грн. та процентів за користування чужими грошовими коштами у розмірі 19034,42 грн. Позовні вимог обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем за зустрічним позовом зобов`язань за договором поставки обладнання №110419/1 від 11.04.2019 року. Ухвалою Господарського суду Харківської області від 17.03.2020 року було прийнято до спільного розгляду з первісним позовом зустрічний позов фізичної особи-підприємця Широкопояс Світлани Сергіївни. Рішенням Господарського суду Харківської області від 13.07.2021 року у справі №922/158/20 (повний текст рішення складено 23.07.2021 року, суддя Смірнова О.В.) у задоволенні первісного позову відмовлено. Зустрічний позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Оскар Агро» на користь фізичної особи-підприємця Широкопояс Світлани Сергіївни заборгованість у сумі 182239,55 грн., пеню в сумі 29892,28 грн. та судовий збір у сумі 3181,98 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом) з вказаними рішенням суду першої інстанції не погодився та звернувся до суду апеляційної інстанції зі скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішень норм права, на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, а також на невідповідність висновків суду обставинам справи, просить: - рішення Господарського суду Харківської області від 13.07.2021 року скасувати; - прийняти нове судове рішення, яким задовольнити первісні позовні вимоги у повному обсязі, а у задоволені зустрічних позовних вимог відмовити; - стягнути з фізичної особи-підприємця Широкопояс Світлани Сергіївни судові витрати. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що між ТОВ «Оскар Агро» та ФОП Широкопояс С.С. відсутні будь-які договірні відносини (відсутні будь-які усні чи письмові домовленості) й, відповідно, будь-які правочини не укладались, не проводилось ніяких господарських операцій, доручень на отримання матеріальних цінностей, не видавалось, тощо. Вказане й стало правовою підставою для подання первісного позову про стягнення безпідставно одержаних коштів. Правовою підставою для подання апеляційної скарги є те, що судом першої інстанції всупереч норм процесуального права та обґрунтованим доводам ТОВ «Оскар Агро» належним чином не досліджено докази подані ФОП Широкопояс С.С. по справі, а саме копію й оригінал договору на поставку обладнання №110419/1 від 11.04.2019 року, видаткові накладні №284, №285, №286 від 07.06.2019 року та гарантійний лист про своєчасну оплату вих.№15/04/19. Так, при розгляді даної справи, судом першої інстанції не було взято до уваги той факт, що подані зі сторони ФОП Широкопояс С.С. вищенаведені докази (договір на поставку обладнання, видаткові накладні та гарантійний лист) не могли бути належними доказами в підтвердження факту існування господарських відносин між ТОВ «Оскар Агро» та ФОП Широкопояс С.С, оскільки товариство неодноразово заявляло суду про відсутність таких оригіналів документів. З огляду на викладене, товариство (позивач за первісним позовом) подало до суду першої інстанції клопотання про призначення технічної експертизи документів, яке було задоволено судом у грудні 2020 року, а саме чи виготовлено надані документи - оригінал договору на поставку обладнання №110419/1 від 11.04.2019 року, оригінали видаткових накладних №284, №285, №286 від 07.06.2019 року та оригінал гарантійного листа про своєчасну оплату вих.№15/04/19 від 15.04.2019 року шляхом монтажу за допомогою комп`ютерної або копіювально-розмножувальної техніки. Отримавши копію висновку експерта №813 щодо матеріалів судово-технічної експертизи документів від 19.04.2021 року по справі №922/158/20 встановлено той факт, що подані експерту для дослідження зі сторони ФОП Широкопояс С.С. документи не є тими самими документами, що були додані ФОП Широкопояс С.В. до свого зустрічного позову. Вказані обставини свідчать про умисне штучне створення ФОП Широкопояс С.С. документів для проведення експертизи й подальшого введення в оману суд. З матеріалів, які досліджувались судовим експертом в рамках проведення дослідження (оригінал договору на поставку обладнання, видаткових накладних та гарантійного листа про своєчасну оплату) вбачається, що вони у повній мірі не співпадають - різняться проставлення підписів та відтисків печаток із тими копіями матеріалів, які були долучені ФОП Широкопояс С.С. до зустрічного позову поданого 10.03.2020 року. На думку апелянта, вищевказані обставини свідчать, що оригінали документів були підписані та завірені печаткою сторін саме перед поданням їх до суду і для проведення експертизи, а не в дату, якою вони датовані. Однак, судом першої інстанції було свідомо проігноровано дані факти. Скаржник вказує, що після встановлення обставини ним до суду було подано клопотання про призначення технічної експертизи з метою усунення сумнівів у їх належності, а саме достеменно встановити чи виконано підпис та проставлення печатки у той самий час яким датовані документи. Проте, місцевий господарський суд відмовив у задоволенні такого клопотання з формальних причин і це призвело до одностороннього розгляду справи і прийняття необґрунтованого рішення. Ухвалою суду від 08.09.2021 року відкрито апеляційне провадження за скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Оскар Агро» на рішення Господарського суду Харківської області від 13.07.2021 року у справі №922/158/20; встановлено строк на протязі якого відповідач за первісним позовом має право подати до суду відзив, а також встановлено строк на протязі якого учасники справи мають право подати до суду заяви, клопотання та документи в обґрунтування своєї позиції по справі; призначено справу до розгляду в судове засідання і роз`яснено шляхи реалізації права сторони на участь у судовому засіданні. 30.09.2021 року від відповідача за первісним позовом надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№11366), в якому зазначає, що згоден з рішенням господарського суду першої інстанції, вважає його обґрунтованим та законним, прийнятим при об`єктивному та повному досліджені всіх матеріалів справи, без порушення матеріального чи процесуального права, у зв`язку з чим просить оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. 07.10.2021 року від апелянта надійшло клопотання (вх.№11657), в якому просить призначити технічну експертизу документів по справі №922/158/20 та поставити на вирішення експерта питання, перелік яких наведено у клопотанні, а саме: - чи виконано підпис у той час, яким датований кожний із документів, а саме: договір на поставку обладнання №110419/1 від 11.04.2019 року, видаткові накладні №284, 285, 286 від 07.06.2019 року, й гарантійний лист про своєчасну оплату, вих.№15/04/19 від 15.04.2019 року? - чи нанесений відтиск печатки у той час, яким датований кожний із документів, а саме: договір на поставку обладнання № 110419/1 від 11.04.2019 року, видаткові накладні № 284, 285, 286 від 07.06.2019 року, й гарантійний лист про своєчасну оплату, вих. № 15/04/19 від 15.04.2019 року? Проведення експертизи заявник просить суду доручити Національному науковому центру «Інституту судових експертиз імені заслуженого професора М.С. Бокаріуса». У судовому засіданні 18.10.2021 року представник апелянта підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги і наполягав на задоволенні клопотання про призначення технічної експертизи. Представник відповідача за первісним позовом проти позиції апелянта заперечував з підстав викладених у відзиві та заперечував проти клопотання про призначення експертизи. Також представник відповідача за первісним позовом звернув увагу суду апеляційної інстанції, що в суді першої інстанції двічі призначалась експертиза, а подання такого клопотання до суду апеляційної інстанції є наразі діями направленими на затягування часу розгляду справи. У судовому засіданні 18.10.2021 року протокольно оголошено перерву у розгляді справи до 03.11.2021 року. Судове засідання 03.11.2021 року продовжено та представники сторін надали усні пояснення щодо суті спору та заявленого клопотання. У ході апеляційного розгляду даної справи Східним апеляційним господарським судом, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 Господарського процесуального кодексу України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого ч. 1 ст. 273 Господарського процесуального кодексу України. Відповідно до ч.1 ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За приписами ч.2 цієї норми, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В ході розгляду даної справи судом апеляційної інстанції було в повному обсязі досліджено докази у справі, пояснення учасників справи, викладені в заявах по суті справи в суді першої інстанції - у відповідності до приписів ч.1 ст.210 Господарського процесуального кодексу України, а також з урахуванням положень ч.2 цієї норми, якою встановлено, що докази, які не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення. Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши справу в порядку ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне. Як свідчать матеріали справи та встановлено судом першої інстанції, 11.04.2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Оскар Агро» (покупець, позивач за первісним позовом, відповідач за зустрічним позовом) та фізичною особою-підприємцем Широкопояс Світланою Сергіївною (постачальник, відповідач за первісним позовом, позивач за зустрічним позовом) укладено договір на поставку обладнання №110419/1 (надалі - договір). Відповідно до п. 1.1. зазначеного договору постачальник зобов`язався поставити і передати у власність покупця товар (надалі - обладнання), а покупець зобов`язався прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату на умовах даного договору. Предметом поставки є товар, зазначений в додатку №1 до договору №110419/1, який є невід`ємною частиною договору (п. 1.2. договору). Ціна цього договору включає вартість обладнання, що визначена сторонами у національній валюті України, вказана у специфікації та складає 591523,65 грн., ПДВ не передбачено (п. 3.1. договору). Відповідно до п. 4.2. договору покупець здійснює оплату за обладнання, протягом 10 (десяти) днів з моменту підписання видаткової накладної. За погодженням сторін оплата вартості товару можлива шляхом здійснення передплати. ТОВ «Оскар Агро» протягом періоду з 18.04.2019 року по 02.05.2019 року здійснило передплату за обладнання на загальну суму 409284,10 грн., що підтверджується відповідними платіжними дорученнями (том 1, а.с. 8-15). Згідно з п. 5.2. договору приймання-передача обладнання проводиться уповноваженими представниками сторін і оформлюється шляхом підписання накладних про приймання-передачу обладнання. На виконання умов договору, постачальник протягом періоду з 26.04.2019 року по 07.06.2019 року поставив покупцю обладнання на 591523,65 грн., що підтверджується відповідними видатковими накладними. Позивач за зустрічним позовом зазначає, що покупець поставлений товар не оплатив у повному обсязі, у зв`язку з чим у останнього утворилась заборгованість в розмірі 182239,55 грн. Такі обставини, на думку позивача за зустрічним позовом, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку. Водночас позивач за первісним позовом зазначає, що жодних договорів з відповідачем за первісним позовом не укладалось, у зв`язку з чим перераховані кошти в сумі 409284,10 грн. є такими, що набуті відповідачем за первісним позовом за відсутності правової підстави, а тому підлягають поверненню. Так, предметом первісного позову у даній справі є стягнення безпідставно набутого майна (коштів) в сумі 409284,10 грн. Інститут безпідставно набутого майна передбачено статтею 1212 Цивільного кодексу України. Зокрема, згідно із зазначеною статтею особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Аналіз статті 1212 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку, що передбачений нею вид позадоговірних зобов`язань виникає за таких умов: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали. Натомість, матеріали справи свідчать, що між ТОВ «Оскар Агро» та ФОП Широкопояс С.С. існують договірні відносини, що унеможливлює застосування до спірних відносин між сторонами приписів ст. 1212 Цивільного кодексу України, адже між сторонами існували договірні зобов`язання, на виконання яких позивач і сплатив оспорювану суму грошей. Позивач за первісним позовом аргументуючи свою позицію по справі вказує про підроблення договору з додатком та видаткових накладних до нього. Відповідно до статей 73, 74, 81 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує відповідні докази. Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Таким чином, у даному спорі позивач за первісним позовом має підтвердити відсутність договірних відносин між сторонами, подавши відповідні докази, а відповідач за первісним позовом у разі подання позивачем таких доказів має їх спростувати. При цьому, позивач за первісним позовом, посилаючись на факт підроблення договору з додатком має надати належні, допустимі і достатні докази у підтвердження цією позиції. Матеріали справи свідчать, що відповідачем за первісним позовом подано оригінали: договору на поставку обладнання №110419/1 від 11.04.2019 року з додатком, видаткових накладних від 07.06.2019 року та гарантійного листа від 15.04.2019 року (том 2, а.с. 42-49), на яких міститься підпис Борейка А.М. Борейко А.М. перебував на посаді директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Оскар Агро» з 23.08.2018 року по 19.06.2019 року, отже, на момент підписання спірних документів, він мав необхідний обсяг повноважень. Факт підписання документів саме Борейком А.М., визнається останнім в його заяві свідка (том 1, а.с. 44). У подальшому, у зв`язку з твердженнями позивача за первісним про підроблення документів, була призначена судова експертиза. У висновку судового експерта від 19.04.2021 року за результатами проведення судово-технічної експертизи № 813, зазначено, що монтаж за допомогою комп`ютерної або копіювально-розмножувальної техніки при виготовлені наданих на дослідження договору на поставку обладнання №110419/1 від 11.04.2019 року, видаткових накладних № 284, 285, 286 від 07.06.2019 року та гарантійного листа про своєчасну оплату вих.№15/04/19 від 15.04.2019 року не застосовувався. Відповідно до ч.1 ст. 98 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. У висновку експерта повинно бути зазначено: коли, де, ким (прізвище, ім`я, по батькові, освіта, спеціальність, а також, за наявності, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта), на якій підставі була проведена експертиза, хто був присутній при проведенні експертизи, питання, що були поставлені експертові, які матеріали експерт використав. Інші вимоги до висновку експерта можуть бути встановлені законодавством (ч. 6 вказаної статті). У висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом, також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків (ч. 7 вказаної статті). Дослідивши висновок судового експерта від 19.04.2021 року можна стверджувати, що експертне дослідження проведено кваліфікованим експертом з дотриманням приписів Закону України «Про судову експертизу» та ст. 98 Господарського процесуального кодексу України, висновки експертів належним чином мотивовані, обґрунтовані та узгоджуються з іншими матеріалами справи. Враховуючи викладене, суд визнає доведеним той факт, що договір на поставку обладнання №110419/1 від 11.04.2019 року, видаткові накладні №284, №285, №286 від 07.06.2019 року та гарантійний лист про своєчасну оплату вих.№15/04/19 від 15.04.2019 року виконані без допомоги комп`ютерної техніки, тобто є оригіналами. Проаналізувавши доводи апелянта щодо підроблення документів слід відмітити, що зводяться вони до того, що надані відповідачем за первісним позовом копії документів (договору, видаткових накладних та гарантійного листа) не відповідають оригіналу, що наданий до матеріалів справи та скерований на експертне дослідження. Однак, невідповідність копії документу оригіналу не призводить до того, що оригінал є неналежним доказом, а є свідченням неналежності саме копії документа. Позивач за первісним позовом зазначає, що на його думку оригінали документів могли бути створені - підписані та завірені печаткою сторін саме перед поданням їх до суду і для проведення експертизи, у зв`язку з чим надав до суду клопотання про призначення технічної експертизи. Однак, як зазначалось вище, Борейко А.М. перебував на посаді директора ТОВ «Оскар Агро» з 23.08.2018 року по 19.06.2019 року, а оригінали документів надані до суду у червні 2020 року. При цьому, позивач за первісним позовом не надає жодних пояснень щодо печатки підприємства, яка проставлена на документах і це підтверджується експертизою. Під час розгляду справи ані в суді першої інстанції ані, в суді апеляційної інстанції, позивачем за первісним позовом всупереч ст.ст. 73, 74, 76-78 Господарського процесуального кодексу України не надано будь-яких доказів у підтвердження доводів про підроблення документів. Колегія суддів також не вбачає підстав для задоволення клопотання ТОВ «Оскар Агро» про призначення технічної експертизи. Як вбачається з матеріалів справи, від позивача за первісним позовом до суду першої інстанції 22.06.2020 року надійшло клопотання про призначення технічної експертизи, в якому заявник просив поставити експерту на вирішення наступні питання: - чи виконано підпис у той час, яким датований кожний із документів, а саме: договір на поставку обладнання №110419/1 від 11.04.2019 року, видаткові накладні №284, 285, 286 від 07.06.2019 року, й гарантійний лист про своєчасну оплату, вих.№15/04/19 від 15.04.2019 року? Якщо ні, то визначити відносну давність виконання підпису на документах; - чи нанесений відтиск печатки у той час, яким датований кожний із документів, а саме: договір на поставку обладнання №110419/1 від 11.04.2019 року, видаткові накладні №284, 285, 286 від 07.06.2019 року, й гарантійний лист про своєчасну оплату, вих.№15/04/19 від 15.04.2019 року? Якщо ні, то визначити відносну давність нанесення відтиску печатки на документах. 30.06.2020 року відповідачем за первісним позовом надано до суду оригінали документів, а саме: договору на поставку обладнання №110419/1 від 11.04.2019 року, видаткові накладні №284, 285, 286 від 07.06.2019 року, й гарантійний лист про своєчасну оплату вих.№15/04/19 від 15.04.2019 року. У подальшому, ухвалою Господарського суду Харківської області від 01.07.2020 року клопотання позивача за первісним позовом про призначення судової технічної експертизи задоволено; на вирішення експерта поставлено запропоновані у клопотанні від 22.06.2020 року питання та доручено проведення експертизи Київському науково-дослідному інституту судових експертиз установі, яка має необхідне обладнання та спроможна виконати таку експертизу. При цьому, 07.07.2021 року вже після винесення ухвали про призначення експертизи, заявником подано доповнення до клопотання про призначення експертизи, в якому викладено ще одне питання. Яке необхідно поставити на вирішення експерта: - чи виготовлено надані документи, а саме: оригінал договору на поставку обладнання №110419/1 від 11.04.2019 року, та оригінали видаткових накладних №284, 285, 286 від 07.06.2019 року, та оригінал гарантійного листа про своєчасну оплату, вих.№15/04/19 від 15.04.2019 року - шляхом монтажу за допомогою комп`ютерної або копіювально-розмножувальної техніки? Матеріали справи також свідчать, що експертною установою було надано до суду клопотання щодо витребування документів необхідних для проведення експертизи та надано платіжне доручення на оплату послуг експертної установи. Разом з тим, позивачем за первісним позовом надано до суду клопотання (від 15.10.2020 року), в якому просив суд вважати клопотання, яке надійшло до суду у липні єдиним вірним клопотанням по справі. Тобто фактично, позивач за первісним позовом визначився з експертизою та питанням на яке слід експертам надати відповідь, відмовившись таким чином від первісного клопотання, де було визначено два питання на вирішення експерта. З огляду на викладене, місцевим господарським судом змінено питання, перед експертами для проведення судової технічної експертизи, призначеної у справі №922/158/20, а матеріали справи направлено до Київського науково-дослідного інституту судових експертиз для продовження проведення судової експертизи. Однак, матеріали справи №922/158/20 разом із повідомленням експерта про неможливість надання висновку надійшли на адресу Господарського суду Харківської області. Причиною неможливості проведення експертизи вказано невиконання клопотання експертів та відсутність оплати. Ухвалою суду від 28.12.2020 року судом першої інстанції знов призначено судову технічної експертизу та визначено питання на вирішення експерта на якому фактично наполягав позивач за первісним позовом. Проведення експертизи доручено Харківському науково-дослідному інституту судових експертиз ім. Заслуженого професора М.С. Бокаріуса. 11.06.2021 року до суду надійшов висновок експерта. Наразі позивач за первісним позовом звертається знов з клопотанням про призначення судової технічної експертизи вже до суду апеляційної інстанції та просить поставити на вирішення судового експерта питання, які ним вказувались ще у суді першої інстанції та від яких він у подальшому відмовився. Колегія суддів апеляційної інстанції визначає, що судом першої інстанції було вчинено всі необхідні дії з метою належного з`ясування обставин справи. Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів. Проте, всупереч вищевказаної норми права, апелянтом не доведено наразі необхідність призначення експертизи, що виключає можливість задоволення відповідного клопотання. Враховуючи предмет та підстави первісного позову у даній справі, необхідною обставиною є встановлення наявності між сторонами договірних відносин. Наразі це підтверджено. Обґрунтовуючи свою позицію по справі, позивач за первісним позовом обмежився лише посилається на те, що документи є підробленими. Таке посилання є позицією сторони у справі, яке підлягає доведенню на загальних підставах. При цьому доведення обставини підроблення документів позивач за первісним позовом перекладає на суд та експертну установу, що суперечить загальним засадам процесуального законодавства, зокрема принципу рівності сторін. Наразі, враховуючи доведеним з боку відповідача за первісним позовом той факт, що договір на поставку обладнання №110419/1 від 11.04.2019 року, видаткові накладні № 284, 285, 286 від 07.06.2019 року та гарантійний лист про своєчасну оплату вих. №15/04/19 від 15.04.2019 року існують, виконані без допомоги комп`ютерної техніки, тобто є оригіналами і це є свідченням наявності договірних відносин між сторонами, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні первісного позову. Щодо зустрічних позовних вимог колегія суддів зазначає наступне. За загальним положенням цивільного законодавства, зобов`язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов`язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. У відповідності зі ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконати її обов`язок. Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст.174 Господарського кодексу України). Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох чи більше осіб, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України). Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Так, матеріали справи підтверджують те, що відповідач за зустрічним позовом (покупець) в рамках укладеного між сторонами договору отримав від позивача за зустрічним позовом обладнання на загальну суму 591523,65 грн. Частиною 1 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Відповідно до п. 4.2. договору покупець здійснює оплату за обладнання, протягом 10 (десяти) днів з моменту підписання видаткової накладної. За погодженням сторін оплата вартості товару можлива шляхом здійснення передплати. Стаття 525 Цивільного кодексу України забороняє односторонню відмову від зобов`язання або зміну його умов, якщо інше не встановлено договором або законом. Стаття 526 Цивільного кодексу України встановлює, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічна норма міститься і в ст.193 Господарського кодексу України, яка регламентує, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Відповідно до ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Частина 1 ст.612 Цивільного кодексу України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Матеріали справи свідчать, що позивач за зустрічним позовом поставив товар на користь відповідача за первісним позовом. Натомість останній за отриманий товар за видатковими накладними від 07.06.2019 року на загальну суму 182239,55 грн. не розрахувався і за ним обліковується заборгованість. Колегія суддів Східного апеляційного господарського суду погоджується із висновком суду першої інстанції, що відповідач за зустрічним позовом в порушення умов договору та норм чинного законодавства не виконав взяті на себе зобов`язання з оплати за поставлений товар у строк, у зв`язку з чим в останнього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 182239,55 грн. Таким чином, місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку, з яким погоджується колегія суддів апеляційної інстанції, що вимога про стягнення суми заборгованості за договором поставки у розмірі 182239,55 грн. є обґрунтованою, матеріалами справи підтвердженою та такою, що підлягає задоволенню, а вказана сума стягненню з відповідача на користь позивача за зустрічним позовом. Правові наслідки порушення зобов`язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки. Крім того, частина 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлює, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Згідно ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Згідно з частиною 2 статті 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. У пункті 7.2 договору визначено, що у разі прострочення покупцем строків оплати вартості обладнання, передбачених даним договором, останній сплачує на користь замовника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від загальної вартості обладнання за договором за кожен день прострочення. Стаття 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» встановлює, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, а згідно із статтею 3 зазначеного Закону розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Позивачем за зустрічним позовом здійснено розрахунок та заявлено до стягнення пеню в розмірі 97593,30 грн. за загальний період з 18.06.2019 року по 17.12.2019 року за несвоєчасне виконання зобов`язань з оплати поставленого товару. Суд першої інстанції, перевіривши розрахунок позивача за зустрічним позовом заявленої до стягнення пені, з урахуванням норм чинного законодавства України та умов договору, встановив, що позивачем невірно здійснено розрахунок, а саме помилки розміру простроченого платежу та період прострочення. Враховуючи приписи діючого законодавства та обставини справи, місцевий господарський суд здійснив власний розрахунок пені, з яким погоджується суд апеляційної інстанції та вважає правомірним і обґрунтованим висновок про часткове задоволення позовних вимог про стягнення пені за період з 19.06.2019 року по 17.12.2019 року в сумі 29 892,28 грн. Разом з тим, позивачем за первісним позовом заявлено вимоги про стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами у розмірі 19034,42 грн., Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства. З огляду на викладене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дослідивши правову природу заявлених позовних вимог щодо стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами у розрізі наявних між сторонами правовідносин у даній справі, дійшов обґрунтованого висновку про відмову в їх задоволенні. З тексту оскаржуваного рішення вбачається, що судом першої інстанції було вирішено питання відшкодування витрат на професійну правничу допомогу позивачу за зустрічним позовом. Колегія суддів відзначає, що апеляційна скарга не містить будь-яких посилань про неправомірність чи заперечень щодо відшкодування таких витрат, у зв`язку з чим суд апеляційної інстанції у відповідній частині не надає оцінку. У справі «Трофимчук проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід. Згідно ст. 129 Конституції України, до основних засад судочинства відносяться, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Відповідно до статті 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Відповідно до вимог ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Згідно ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Статтею 86 цього ж кодексу визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Колегія суддів зазначає, що апелянтом по даній справі всупереч приписів ст. 73, 74, 76-79, 86 Господарського процесуального кодексу України не доведено факту, а також не надано належних, допустимих і вірогідних доказів на підтвердження своєї позиції по справі. Статтею 236 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги в зв`язку з її юридичною та фактичною необґрунтованістю та відсутністю фактів, які свідчать про те, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням судом норм права. Доводи апеляційної скарги не спростовують наведені висновки колегії суддів, у зв`язку з чим апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Оскар Агро» не підлягає задоволенню з підстав, викладених вище, а оскаржуване рішення Господарського суду Харківської області від 13.07.2021 року у справі №922/158/20 має бути залишене без змін. Враховуючи, що колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати понесені заявником апеляційної скарги, у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, відшкодуванню не підлягають в силу приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Керуючись статтями 13, 73, 74, 76-79, 126, 129, 240, 269, 270, п.1, ч.1 ст.275, 276, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Оскар Агро» залишити без задоволення. Рішення Господарського суду Харківської області від 13.07.2021 року у справі №922/158/20 залишити без змін. Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки її оскарження передбачено ст. 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст постанови складено 08 листопада 2021 року. Головуючий суддя В.С. Хачатрян Суддя В.В. Россолов Суддя І.А. Шутенко