Постанова Тернопільський апеляційний суд № 608/642/21

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 608/642/21Головуючий у 1-й інстанції Яковець Н.В. Провадження № 22-ц/817/1027/21 Доповідач - Парандюк Т.С. Категорія - П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 04 листопада 2021 року м. Тернопіль Тернопільський апеляційний суд в складі: головуючого - Парандюк Т.С. суддів - Дикун С. І., Міщій О. Я., за участі секретаря Стецюк М.А. та сторін відповідача ОСОБА_1 та його представника адвоката Вароди П.Б. розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 608/642/21 за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Чортківського районного суду Тернопільської області від 02 липня 2021 року, ухваленого суддею Яковець Н.В., повний текст рішення складено 12 липня 2021 року, у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, В С Т А Н О В И В: у квітні 2021 року ОСОБА_2 звернувся в суд із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в сумі 869021,69 грн, як аванс за отримання в майбутньому 105330 кг сої. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що між ним та відповідачем була досягнута усна домовленість про передачу (продаж) у власність позивача зерна сої українського походження в об`ємі 105 тон 330 кг. На підтвердження виникнення зобов`язання по договору купівлі-продажу ОСОБА_1 була надана розписка від 28 листопада 2019 року, з якої вбачається, що відповідач отримав вищевказані кошти. У зв`язку з тим, що відповідач не передав позивачу зерно сої, тому він звернувся з вимогою від 25 січня 2021 року про повернення отриманих відповідачем коштів. Рішенням Чортківського районного суду Тернопільської області від 02 липня 2021 року в позові ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя м. Херсон, РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , жителя с. Горішня Вигнанка Чортківського району Тернопільської області, РНОКПП НОМЕР_2 ) 13815 грн. витрат на правову допомогу. В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення Чортківського районного суду Тернопільської області від 02 липня 2021 року та винести нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначив, що судом першої інстанції неправильно встановлено обставини щодо правовідносин, які виникли між позивачем та відповідачем. Зокрема, відповідач у відзиві на позовну заяву підтвердив той факт, що між ними існували усні домовленості щодо купівлі-продажу зерна сої. При цьому, мали місце розрахунки за два об`єми цієї сільськогосподарської продукції, а саме: в кількості 141180 кг та 105330 кг., але суд дійшов помилкових висновків про наявність лише одного фінансового зобов`язання, тобто щодо купівлі-продажу зерна сої в кількості 105330 кг. В матеріалах справи відсутні докази того, що зерно сої, яке було предметом двох усних договорів купівлі-продажу між ними було поставлено в повному обсязі на його користь. Зокрема відсутні товарно - транспортні документи, накладні, акти приймання передачі, розписки та будь-які інші документи, якими б підтверджувався факт передавання відповідачем позивачу як 141180 кг сої, так і 105330 кг. сої. Допитані в судовому засіданні свідки підтвердили лише факт відвантаження сої в наявні в них автомобілі, загальний об`єм переданого товару не вказав жоден з них. Так само і відповідач лише зазначив у поясненнях та відзиві про повне виконання своїх зобов`язань щодо поставки зерна сої в кількості 141180 кг та 105330 кг, не надавши до суду жодних письмових доказів на підтвердження цих своїх тверджень. Представник ОСОБА_1 адвокат Варода П.Б. подав відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_2 у якому зазначив, що не визнає вказану апеляційну скаргу. Підстав для повернення відповідачем ОСОБА_1 позивачу ОСОБА_2 грошових коштів в сумі 31070 доларів США оплачених за придбану та передану йому сою згідно розписки від 28 листопада 2019 року відсутні. ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився, хоча про день та час розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомлення про вручення поштового відправлення ТД ПАТ Укрпошта за штрих кодом 4600116699593, клопотань про відкладення розгляду справи не надав. ОСОБА_1 та його представник адвокат Варода П.Б. апеляційну скаргу ОСОБА_2 не визнали, вважаючи рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим. Враховуючи вимоги ч. 2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів вважає за можливе розгляд справи проводити у відсутності ОСОБА_2 , який належним чином повідомлений про дату, час і місце слухання справи. Розглянувши справу в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників процесу, доповідача, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення. Згідно із ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами склалися господарські цивільно-правові відносини і відповідач ОСОБА_1 виконав узяті на себе зобов`язання за договором купівлі- продажу від 26.11.2019 р., так як до суду ні позивачем, ні його представником не було надано інших договорів чи боргових розписок, тобто фінансове зобов`язання було одне, яке відповідачем виконано в повному обсязі. З таким висновком суду першої інстанції погоджується колегія суддів. Із позовної заяви вбачається, що підставою для звернення до суду із позовом про стягнення із відповідача є заборгованість в сумі 869021,69 грн за не отриману ним сою в кількості 105 тонн 330 кг, а передана ним відповідачу сума 31070 доларів США була авансом, яка підлягає поверненню. Судом встановлено, що 25 листопада 2019 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено усний договір купівлі - продажу зерна сої українського походження у розмірі 105 тон 330 кг. 26 листопада 2019 року на тоці в селі Горішня Вигнанка Чортківського району Тернопільської області ОСОБА_1 завантажив 246510 кг сої українського походження на сім вантажних автомобілів, які прибули із м Хмельницький за дорученням ОСОБА_2 . При цьому, ОСОБА_1 попросив ОСОБА_2 провести оплату за навантажені автомобілі соєю, на що останній відповів, що оплату здійснить на наступний день. В зв`язку із тим, що завантажені автомобілі соєю відїхали від місця відвантаження і, не отримавши розрахунку, з метою захисту своїх прав ОСОБА_1 звернувся в поліцію із заявою про відмову ОСОБА_2 провести оплату за відвантажену сою, про що зареєстровано в журналі єдиного обліку заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події Чортківського ВП ГУНП в Тернопільській області за № 4309 від 26.11.2019 року. Під час проведення опитування ОСОБА_2 заявив, що 25.11.2019 року його знайомий домовився із жителем Чортківського району про купівлю сої. Він, найнявши сім вантажних автомобілів, які приїхали в село Горішня Вигнанка даного району, були завантажені соєю і мали намір відвести її на зерносховище в місто Голованівськ Кропивницької області. Після зважування він із заявником домовився про те, що оплату проведе наступного дня. Оплата за сою попередньо буде оплачена зранку наступного дня в повному обсязі по вимозі продавця (а.с.41). На підтвердження отримання грошових коштів продавець ОСОБА_1 надав покупцю ОСОБА_2 розписку від 28.11.2019 р., в якій зазначив, що ОСОБА_1 отримав грошові кошти в сумі 31070 доларів США за зерно сої в кількості 105,330 кг (а.с.5). За змістом статей 525 та 526 ЦК України зобов`язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов`язання не допускається. За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 625 ЦК України). За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики після отримання коштів, підтверджуючи як факт укладення договору та зміст умов договору, так і факт отримання боржником від кредитора певної грошової суми. При цьому факт отримання коштів у борг підтверджує не будь-яка розписка, а саме розписка про отримання коштів, зі змісту якої можливо установити, що відбулася передача певної суми коштів від позичальника до позикодавця, а також, що позичальник зобов`язується повернути позику. Досліджуючи боргові розписки чи інші письмові документи, суд для визначення факту укладення договору повинен виявляти справжню правову природу правовідносин сторін незалежно від найменування документа та, залежно від установлених результатів, зробити відповідні правові висновки. Згідно довідки про результати розгляду звернення ОСОБА_1 від 27.11.2019 року, виданої Чортківським ВП ГУНП в Тернопільській області вбачається, що в ході проведення перевірки встановлено, що 26 листопада 2019 року біля 23 год між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , 1982 року народження, жит. АДРЕСА_1 виникли непорозуміння після того, як ОСОБА_1 повантаживши насіння сої на вантажні автомобілі представником яких був ОСОБА_2 не отримав в повному обсязі оплату за сою (а.с.39). Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Згідно зі статтею 81 ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України). За приписами статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Згідно частини першої статті 662 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Враховуючи вищенаведене, слід констатувати, що між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 фактично укладено договір купівлі-продажу сої, на виконання якої відповідач передав у власність позивачу сою, а позивач її отримав та оплатив її ціну, а в підтвердження оплати ОСОБА_1 надав ОСОБА_2 письмову розписку від 28 листопада 2019 року. Отже, доводи ОСОБА_2 про те, що надана ним сума грошових коштів в сумі 31070 доларів США за оплату в майбутньому поставки 105330 кг сої є авансом не знайшли свого підтвердження як в суді першої інстанції, та і в апеляційній, а навпаки, спростовуються розпискою від 28.11.2019 року та поясненнями самого ОСОБА_2 про те, що ОСОБА_1 завантажив сою на автомобілі пригнані ОСОБА_2 , а останній провів за сою провів оплату. В зв`язку з такими доказами відсутні підстави для повернення ОСОБА_1 ОСОБА_2 , оплачених за придбану сою, згідно розписки від 28 листопада 2019 року грошових коштів в сумі 869021,69 гривень. Будь - яких інших договорів чи боргових розписок ОСОБА_2 , як до суду першої інстанції, так і апеляційної надано не було. Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що про жодні зобов`язання, окрім отримання грошових коштів за продану сою в розписці не вказано, а тому, дана розписка не є борговим документом, а носить іншу правову природу правовідносин. Доводи апеляційної скарги про те, що відповідачем не надано доказів передачі йому сої в кількості 141180 та 105330 кг, не заслуговують на увагу, оскільки предметом позову було повернення грошових коштів за 105330 кг сої, а не за 141180 кг. Суд розглядає справу в межах позовних вимог сторони. Також колегія суддів погоджується щодо стягнення із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 13815 грн. витрат на правничу з огляду на наступне. У відповідності до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У зв`язку з тим, що позовні вимоги не задоволено, суд вважає, що судовий збір, сплачений позивачем при поданні позову, стягненню з відповідача не підлягає. Статтею 137 ЦПК України визначено порядок відшкодування витрат на правничу допомогу. Так, відповідно до вимог вказаної статті витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Стороною відповідача надано достатні, допустимі та достовірні докази, щодо понесених судових витрат за правничу допомогу. Зокрема, в матеріалах справи містяться ордер на надання правової допомоги від 20 травня 2021 р., квитанція № 215 від 13 травня 2021 р. щодо сплати відповідачем витрат на правничу допомогу в сумі 13815 грн. (а.с. 46). До відзиву на апеляційну скаргу представником ОСОБА_1 адвокатом Вародою П.Б. було подано клопотання про стягнення із ОСОБА_2 понесених відповідачем витрат на правову допомогу за розгляд справи в суді апеляційної інстанції. Відповідно до поданої квитанції до прибуткового касового ордеру № 326 від 29 серпня 2021 року та договору про надання професійної правничої допомоги від 03 травня 2021 року дана сума становить 5000 грн. Враховуючи вимоги ст. 141 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку про стягнення із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 5000 грн. витрат понесених на правову допомогу. Інші докази та обставини, на які посилається заявник в апеляційній скарзі, були предметом дослідження суду першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом першої інстанції були дотримані норми матеріального та процесуального права. Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що постановлене у справі рішення є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування, за наведеними у скарзі доводами, апеляційний суд не вбачає, оскільки її доводи суттєвими не являються, носять суб`єктивний характер, не відповідають обставинам справи і правильності висновків суду не спростовують. Оскільки ухвалою суду апеляційної інстанції від 13 вересня 2021 року було зупинено виконання оскаржуваного рішення суду першої інстанції до закінчення його перегляду в апеляційному порядку, а колегія суддів дійшла висновку про те, що відсутні підстави для скасування судового рішення, яке переглядалось, тому виконання рішення Чортківського районного суду Тернопільської області від 02 липня 2021 року підлягає поновленню. Керуючись ст. ст. 367, 369, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, суд апеляційної інстанції, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення. Рішення Чортківського районного суду Тернопільської області від 02 липня 2021 року без зміни. Поновити дію рішення Чортківського районного суду Тернопільської області від 02 липня 2021 року. Судові витрати за розгляд справи в апеляційній інстанції покласти на ОСОБА_2 в межах ним понесених. Стягнути із ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) в користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , жителя с. Горішня Вигнанка, Чортківського району, Тернопільського області, РНОКПП НОМЕР_2 ) 5000 грн судових витрат понесених на правничу допомогу за розгляд справи в суді апеляційній інстанції. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Повний текст постанови складено 05 листопада 2021 року. Головуюча Т. С. Парандюк Судді: С. І. Дикун О. Я. Міщій