Постанова Одеський апеляційний суд № 947/18305/21
від 28.10.2021НЕ ВЕРХОВНИЙ СУДНомер провадження: 22-ц/813/10056/21 Номер справи місцевого суду: 947/18305/21 Головуючий у першій інстанції Калініченко Л. В. Доповідач Заїкін А. П. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28.10.2021 року м. Одеса Єдиний унікальний номер судової справи: 947/18305/21 Номер провадження: 22-ц/813/10056/21 Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: -головуючого судді - Заїкіна А.П. (суддя-доповідач), -суддів: - Князюка О.В., Погорєлової С.О., за участю секретаря судового засідання Рибачук О.І. учасники справи: -заявники 1) ОСОБА_1 , 2) ОСОБА_2 , -заінтересована особа ОСОБА_3 , розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про видачу обмежувального припису ОСОБА_3 , за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Київського районного суду м. Одеси, ухвалене у складі судді Калініченко Л.В. о 12 годині 11 хвилині 23 червня 2021 року, повний текст рішення складений 23 червня 2021 року, встановив: 2.
Описова частина 2.1 Короткий зміст позовних вимог У червні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду із вищезазначеною заявою, в якій просить видати обмежувальний припис стосовно ОСОБА_3 , в якому заявниця просить: - заборонити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наближатись на відстань 200 метрів до місця проживання (перебування) ОСОБА_1 та її дочки ОСОБА_2 , а також місця роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою ОСОБА_1 та її дочкою, строком на шість місяців; - заборонити ОСОБА_3 вести листування, телефонні переговори з ОСОБА_1 та її дочкою ОСОБА_2 або контактувати з ними через інші засоби зв`язку особисто або через третіх осіб, строком на шість місяців. В обґрунтування заяви ОСОБА_1 посилається на те, що з 19.07.1996 року вона з ОСОБА_3 перебувала у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Київського районного суду міста Одеси від 23.12.2011 року по справі №2-7376/11 розірвано. Заявниця зазначає, що за час перебування у шлюбі народилася дочка - ОСОБА_2 , яка після припинення шлюбних відносин з ОСОБА_3 , залишилась проживати з нею ОСОБА_1 .. Не зважаючи, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 розсталися та стали проживати окремо, останній постійно переслідує їх, приїжджає до їх місця проживання, вимагає грошей, погрожує, вчиняє психологічний тиск. Також, заявниця зазначає, що мало місце викрадення її автомобіля з боку ОСОБА_3 , за наслідком чого ОСОБА_1 звернулась з відповідною заявою до відділу поліцію, яку було зареєстровано в ЄРДР. З приводу відвідування колишнім чоловіком та батьком ОСОБА_3 їх місця проживання, зазначає, що останній постійно створює сварки, погрожує та вчиняє психологічне насилля. Заявниці неодноразово звертались до органів поліції, за наслідком чого відносно ОСОБА_3 було складено термінові заборонні приписи стосовно кривдника від 02.02.2021 року серії АА №143564 та від 15.02.2021 року серії АА №143577. Для того, щоб захистити себе, заявниці, як колишня дружина та дочка ОСОБА_3 , вимушені звернутися до суду. На теперішній час наявні ризики у вигляді вірогідності продовження вчинення ОСОБА_3 насильства, можливості настання тяжких або особливо тяжких наслідків для них внаслідок вірогідного його вчинення(а. с. 1 - 6). 2.2 Позиція заінтересованої особи в суді першої інстанції Заінтересована особа ОСОБА_3 правом на подачу відзиву на вищевказану заяву не скористався. Відзив до суду першої інстанції не надходив. 2.3 Короткий зміст рішення суду першої інстанції, мотивування його висновків Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 23.06.2021 року вищевказану заяву про видачу обмежувального припису задоволено частково. Видано обмежувальний припис у вигляді заходів тимчасового обмеження прав ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , поклавши на нього на строк 6 місяців такі обов`язки: - заборонено ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наближатися на відстань ближче 200 м до місця проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , за адресою: АДРЕСА_1 ; - заборонено ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вести листування, телефонні розмови з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які мешкають за адресою: АДРЕСА_1 , або контактувати з ними через інші засоби зв`язку особисто. В іншій частині вимог заяви відмовлено. Рішення суду мотивовано тим, що між сторонами у справі наявний конфлікт, що мало наслідком неодноразове звернення заявниці до правоохоронних органів з повідомленнями про вчинення домашнього насилля, відсутність, на даний час, можливості примирення у сторін. Вказане дало суду підстави дійти висновку про наявність ризиків щодо повторного вчинення домашнього насильства, зокрема фізичного та психологічного за місцем реєстрації, проживання заявниць ОСОБА_1 та її дочки ОСОБА_2 (а. с. 50 54). 2.4 Короткий зміст вимог апеляційної скарги В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення суду першої інстанції. Ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви про видачу обмежувального припису. 2.5 Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення ухвалено судом першої інстанції при невідповідності висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, з порушенням норм процесуального права та неправильному застосуванні норм матеріального права. Апелянт зазначає, що: 1) ОСОБА_3 не був належним чином сповіщений про дату та час розгляду справи; 2) заявницею не надано відповідних доказів на підтвердження обставин викладених у заяві про видачу обмежувального припису. Апелянт зазначає, що тривалий час не контактує зі своєю колишньою дружиною ОСОБА_1 та донькою ОСОБА_2 .. Протягом півроку не спілкується з ними особисто або телефоном, що виключає можливість вчинення домашнього насильства у будь-якій формі. Крім того, колишня дружина сама спровокувала конфлікт у лютому місяці 2021 у зв`язку з тим, що ОСОБА_3 приїхав до її помешкання за своїми речами; 3) не зрозуміло, на підставі яких доказів суд першої інстанції дійшов висновку про те, що на ОСОБА_3 було неодноразово складенні протоколи про адміністративне правопорушення передбачені ст. 173-2 КУпАП, та доведеність його вини, оскільки матеріали справи не містять постанови суду про притягнення останнього до адміністративної відповідальності; 3) матеріали справи не містять обґрунтованих доказів щодо вчинення домашнього насильства відносно доньки у будь-якій формі. Крім того, судом першої інстанції не було враховано, що ОСОБА_2 є повнолітньою особою, а заява була подана та підписана ОСОБА_1 від свого імені та в інтересах доньки (а. с. 58 62). 2.6 Узагальнені доводи заявниці в апеляційному суді У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , просить апеляційну скаргу залишити без задоволення. Рішення суду першої інстанції залишити без змін. Заявниця зазначає, що: 1) доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_3 не був сповіщений, спростовуються матеріалами справи, оскільки містяться докази опублікування оголошення про виклик останнього на офіційному веб-сайті судової влади України. В апеляційній скарзі ОСОБА_3 вказує, що він більше півроку не спілкується з ОСОБА_1 та донькою ОСОБА_2 , як особисто, так і по мобільному телефону, що виключає можливість вчинення домашнього насильства з його боку у будь-якій формі. Також зазначає, що свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173-2 КУпАП, які мали місце 02.02.2021 та 15.02.2021, не визнає, оскільки вважає, що «події лютого 2021 р. не можна характеризувати як домашнє насилля». Такою позицію ОСОБА_3 вводить суд оману. Так, відповідно до постанови Київського районного суду м. Одеси у справі № 947/5010/21 ОСОБА_3 22.03.2021 було визнано виним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, а саме, що останній 02.02.2021 року за адресою - АДРЕСА_1 спровокував конфлікт, висловлювався нецензурною лайкою, погрожував фізичною розправою, шарпав, кидався у бійку, наніс удар в обличчя ОСОБА_1 , чим вчинив домашнє насильство психологічного та фізичного характеру. Дана постанова набрала законної сили 02.04.2021. Відповідно до постанови Київського районного суду м. Одеси у справі № 947/7069/21 ОСОБА_3 31.03.2021 було визнано виним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, а саме, що останній 15.02.2021 року за адресою - АДРЕСА_1 словесно ображав колишню дружину та погрожував фізичною розправою, чим вчинив домашнє насильство психологічного характеру. Постанова набрала законної сили 13.04.2021. ОСОБА_3 вказує у скарзі, що його колишня дружина спровокувала конфлікт у лютому місяці 2021 у зв`язку з тим, що він приїхав до її помешкання за своїми речами. Під час даного конфлікту, нібито, йому було нанесено тілесних ушкоджень, після яких останній звернувся до працівників поліції, які в свою чергу склали протокол серія ВАБ № 146169 від 02.02.2021 на ОСОБА_1 про те, що вона своїми діями скоїла адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП. Київським районного суду м. Одеси прийнято постанову від 20.04.2021 у справі № 947/5007/21, якою встановлено відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, згідно протоколу серія ВАБ № 146169 від 02.02.2021. В апеляційній скарзі вказано, що ОСОБА_3 бажає отримати свої особисті речі та майно, які він з колишньою дружиною набули у шлюбі. Зазначає, що 23.12.2011 рішенням у справі № 2-7376/11 за позовом ОСОБА_3 шлюб розірвано. З того часу пройшло більше 10 років та жоден із подружжя не звертався до суду із позовом про поділ спільного майна, що свідчить про відсутність претензій у ОСОБА_3 до заявниці щодо поділу майна. Отже, такими твердженнями, які не відповідають дійсності, ОСОБА_3 вводить суд в оману. Під час судового засідання 23.06.2021 ОСОБА_2 повністю підтримала заяву своєї матері щодо видачі обмежувального припису відносно свого батька. Отже, суд мав право розглядати дану заяву та судом не порушені норми матеріального та процесуального права. Також ОСОБА_3 неодноразово на протязі березня, квітня, травня, червня місяців 2021 року погрожував ОСОБА_1 та доньці, як особисто, так і через третіх осіб (сусідів та колишніх друзів). Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 23.06.2021 у справі №947/18305/21 за заявою ОСОБА_1 прийнято рішення про видачу обмежувального припису ОСОБА_3 , якому заборонено наближуватися до місце мешкання на відстань до 200 метрів, але ОСОБА_3 в порушення рішення суду на протязі 2 днів, а саме 29.06.2021 та 30.06.2021 приближався до місця мешкання останніх за адресою - АДРЕСА_1 , намагався попасти у двір будинку. Вказані події зафіксовані на відеокамеру зовнішнього спостереження. ОСОБА_3 порушив обмежувальний припис та намагався потрапити у дім ОСОБА_1 .. Сектором дізнання Одеського районного управління № 1 ГУНП в Одеській області було внесено відомості в ЄРДР та відкрито кримінальне провадження № 120211644800000794 від 01.07.2021 за кваліфікацією ст. 390-1 КК України, а саме - не виконання обмежувальних заходів та припису відповідно до рішення суду. На даний час досудове розслідування по цьому факту триває(а. с. 76 79). 2.7 Рух справи в суді апеляційної інстанції Ухвалою Одеського апеляційного суду від 19.08.2021 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 23.06.2021 року (а. с. 67). Ухвалою Одеського апеляційного суду від 19.08.2021 року закінчено підготовку справи до апеляційного розгляду. Призначено апеляційну скаргу до розгляду у судовому засіданні (а. с. 68). 14.09.2021 року від адвоката Ушакова О.О., діючого від імені ОСОБА_1 , надійшов відзив на апеляційну скаргу (а. с. 76 79). 27.10.2021 року від адвоката Негієвича І.В., діючого від імені ОСОБА_3 , надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. У судовому засіданні ОСОБА_1 та його представник - адвокат Ушаков О.О., Тягней А.К. просили апеляційну скаргу залишити без задоволення. Інші учасники справи у судове засідання не з`явилися. Про дату, час і місце розгляду справи сповіщені належним чином. Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Таким чином, законодавець передбачив, що явка до апеляційного суду належним чином повідомленого учасника справи не є обов`язковою. Апеляційний суд може розглянути справу за відсутності її учасників. Апеляційний суд може відкласти розгляд справи у разі, коли причини неявки належним чином повідомленого учасника справи будуть визнані апеляційним судом поважними. Таким чином, з врахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду. Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Верховний Суд у постанові від 29 квітня 2020 року у справі № 348/1116/16-ц зазначив, що якщо сторони чи їх представники не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи. Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, освідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, відсутність клопотань про відкладення розгляду справи, думку учасників справи, які прийняли участь у судовому засіданні, про можливість розгляду справи за відсутності її інших учасників,колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності її інших учасників. Клопотання адвоката Негієвича І.В. про відкладення судового засідання не заслуговує на увагу, оскільки останній не позбавлений був можливості подати клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції. 3.
Мотивувальна частина 3.1 Позиція апеляційного суду Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення осіб, які взяли участь у судовому засіданні, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які апелянт посилається в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при ухваленні рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_3 не підлягає задоволенню. 3.2 Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій та неоспорені обставини по справі. Визначення відповідно до встановлених обставин правовідносин 02.02.2021 року, близько 20:20 години, за адресою - АДРЕСА_1 ОСОБА_3 спровокував конфлікт, висловлювався нецензурною лайкою, погрожував фізичною розправою, шарпав, кидався у бійку, наніс удар в область обличчя, чим вчинив домашнє насильство психологічного та фізичного характеру. У зв`язку з викладеним було складено протокол про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_3 до відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП та постановою Київського районного суду міста Одеси від 22.03.2021 року останнього притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП. Також, 02.02.2021 року працівниками національної поліції складено терміновий заборонний припис стосовно кривдника серії АА №143564, відповідно до якого ОСОБА_3 вжито заходи заборонного припису,а саме: зобов`язано залишити місце проживання (перебування) постраждалої особи ОСОБА_1 , заборонено на вхід та перебування в місці проживання (перебування) постраждалої особи; заборонено в будь-який спосіб контактувати з постраждалою особою в період з 03.02.2021 року по 00:30 13.02.2021 року (а. с. 17). Відповідно до довідки КНМ «Міська клінічна лікарня №1» Департаменту охорони здоров`я Одеської міської ради від 02.02.2021 року, засвідчено, що ОСОБА_1 02.02.2021 року з 22 год. 30 хв. зверталась в приймальне відділення у зв`язку з ушибом м`яких тканей акулової області (а. с. 20). Як вбачається, 15.02.2021 року відносно ОСОБА_3 знов складено терміновий заборонний припис стосовно кривдника серії АА №143577 за вчинення 15.02.2021 року домашнього насильства стосовно ОСОБА_1 (а. с. 19). Відповідно до листа Управління поліції №1 ГУНП в Одеській області від 15.02.2021 року за №60-4056 повідомлено, що звернення ОСОБА_1 зареєстровано до ЄО №4056 від 10.02.2021 року, та за наслідком розгляду з ОСОБА_3 була проведена профілактична бесіда щодо не порушення чинного законодавства України (а. с. 24). З витягу з ЄРДР від 22.03.2021 року вбачається, що 19.03.2021 року у ЄРДР зареєстровано кримінальне провадження №12021162480000461 на підставі заяви ОСОБА_1 за ознаками кримінального правопорушення за ч. 1 ст. 289 КК України, а саме - з приводу заволодіння невстановленою особою автомобілем марки «Фольксваген», реєстраційний номер НОМЕР_1 . (а. с. 25). Заявниці зазначають, що вже тривалий час потерпають від домашнього насильства з боку ОСОБА_3 , що негативно відображається на їх психологічному стані, працездатності. 3.3 Доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився/не погодився з висновками суду першої інстанції, та застосовані норми права Відповідно до ч. ч. 1, 2, 6 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково наданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Згідно з положеннями ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються яка на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (факті), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України). У частині першій ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Встановивши обставини справи, дослідивши та оцінивши усі надані сторонами письмові докази й наведені доводи за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для видачі обмежувального припису стосовно ОСОБА_3 .. 3.4 Мотиви прийняття аргументів, викладених в апеляційній скарзі та прийняття аргументів відзиву на апеляційну скаргу Доводи апелянта щодо відсутності в матеріалах справи доказів належного сповіщення, спростовуються матеріалами справи, оскільки матеріали справи містять оголошення про виклик ОСОБА_3 від 18.06.2021 року та 22.06.2021 року у судове засідання призначене на 22.06.2021 року та на 23.06.2021 року (а. с. 42, 47). З дня опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справ. Відповідно до ч. 11 ст. 128 ЦПК України відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, а також заінтересована особа у справах про видачу обмежувального припису викликаються до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів, а у разі розгляду справи про видачу обмежувального припису - не пізніше 24 годин до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи. Відповідно до положень ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь. Психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи. Фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру. Так, у відзиві на апеляційну скаргу адвокатом Ушаковим О.О. було додано копії постанов Київського районного суду м. Одеси про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності. Відповідно до постанови Київського районного суду м. Одеси у справі № 947/5010/21 ОСОБА_3 22.03.2021 було визнано виним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, а саме, що останній 02.02.2021 року за адресою: АДРЕСА_1 , спровокував конфлікт, висловлювався нецензурною лайкою, погрожував фізичною розправою, шарпав, кидався у бійку, наніс удар в обличчя ОСОБА_1 , чим вчинив домашнє насильство психологічного та фізичного характеру. Дана постанова набрала законної сили 02.04.2021 (а. с. 82 83). Відповідно до постанови Київського районного суду м. Одеси у справі № 947/7069/21 ОСОБА_3 31.03.2021 було визнано виним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, а саме, що останній 15.02.2021 року за адресою: АДРЕСА_1 словесно ображав колишню дружину та погрожував фізичною розправою чим вчинив домашнє насильство психологічного характеру. Постанова набрала законної сили 13.04.2021 (а. с. 84 85). Отже, доводи апеляційної скарги про відсутність в матеріалах справи належних та допустимих доказів на підтвердження обставин викладених в заяві про видачу обмежувального припису спростовуються матеріалами справи. З матеріалів справи вбачається наявність конфлікту між сторонами у справі, що мало наслідком неодноразове звернення заявниці до правоохоронних органів з повідомленнями про вчинення домашнього насилля, відсутність, на даний час, можливості примирення у сторін, що дало суду підстави дійти висновку про наявність ризиків щодо повторного вчинення домашнього насильства, зокрема фізичного та психологічного за місцем реєстрації, проживання заявниць ОСОБА_1 та її дочки ОСОБА_2 .. Відповідно до п 2. ч. 1 ст. 24 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належить обмежувальний припис стосовно кривдника. За п. 7 ч. 1 ст. 1 вказаного Закону обмежувальний припис стосовно кривдника - це встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов`язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи. Згідно з п.2 ч.1 ст. 24 цього Закону до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належить обмежувальний припис стосовно кривдника. За своєю правовою природою обмежувальний припис не є заходом покарання особи, а є тимчасовим заходом, який виконує захисну та запобіжну функцію та направлений на попередження вчинення насильства та забезпечення першочергової безпеки осіб, з огляду на наявність ризиків такого насильства. Згідно з ч. 3 ст. 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків. У пункті 9 ч. 1 ст. 1 Закону визначено, що оцінка ризиків - це оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи. Згідно з п 3 ч. 1 ст. 350-4 ЦПК України у заяві про видачу обмежувального припису повинно бути зазначено обставини, що свідчать про необхідність видачі судом обмежувального припису, та докази, що їх підтверджують (за наявності). Відповідно до частини першої статті 350-6 ЦПК України, розглянувши заяву про видачу обмежувального припису, суд ухвалює рішення про задоволення заяви або про відмову в її задоволенні. Законом визначено, що видача обмежувального припису є заходом впливу на кривдника, який може вживатися лише в інтересах постраждалих осіб та у разі настання певних факторів та ризиків. Суди під час вирішення такої заяви мають надавати оцінку всім обставинам та доказам у справі, вирішувати питання про дотримання прав та інтересів учасників справи. Під час вирішення питання про наявність підстав для видачі обмежувального припису суди мають встановлювати, яким формам домашнього насильства піддавався заявник, та оцінювати ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві. Наведені заявницею обставини містять факти вчинення психологічного та фізичного насильства ОСОБА_3 відносно ОСОБА_1 та дочки ОСОБА_2 , в розумінні Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», а тому заслуговують на увагу доводи заявників про те, що дії ОСОБА_3 призвели до побоювання заявниць за свою безпеку. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, та беручи до уваги наведені обставини, апеляційний суд вважає, що існують реальні ризики, наявний високий рівень вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення щодо постраждалої особи, вказані обставини підтверджуються матеріалами справи, тому для забезпечення дієвого та ефективного захисту до кривдника судом першої інстанції дійшов вірного висновку, щодо необхідності застосування обмежувального припису. Щодо доводів апеляційної скарги, що ОСОБА_1 не може діяти в інтересах повнолітньої доньки, колегія суддів зазначає, що під час розгляду справи у суді першої інтонації та в суді апеляційної інстанції ОСОБА_2 підтримала заяву матері, як заінтересована особа, надавала, як усні так і письмові пояснення. Отже, доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу апеляційного суду, посилання на вищевказані обставини спростовуються матеріалами справи. Тому, доводи апеляційної скарги є недоведеними. 3.5 Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги, з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 є недоведеними, а тому вона підлягає залишенню без задоволення. Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). При цьому, колегією суддів враховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, п. п. 29 - 30). Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2). Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 374, статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги залишає судове рішення без змін, а скаргу без задоволення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержання норм матеріального і процесуального права. За вищевикладених обставин колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є справедливим, законним та обґрунтованим. Судом повно та всебічно досліджені наявні в матеріалах справи докази, їм надана правильна оцінка, порушень норм матеріального та процесуального права не допущено. Підстави для скасування, зміни рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги ОСОБА_3 відсутні. 3.6 Порядок та строк касаційного оскарження Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті. Підстави касаційного оскарження передбачені частиною 2 статті 389 ЦПК України. Частиною першою статті 390 ЦПК України передбачено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Касаційна скарга подається безпосередньо до суду касаційної інстанції (ст. 391 ЦПК України). Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення. Рішення Київського районного суду м. Одеси від 23 червня 2021 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у випадках, передбачених частиною другою статті 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Повний текст постанови складений 05 листопада 2021 року. Головуючий суддя: А. П. Заїкін Суддів О. В. Князюк С. О. Погорєлова