Постанова Одеський апеляційний суд № 522/11920/21

Номер провадження: 33/813/1436/21 Номер справи місцевого суду: 522/11920/21 Головуючий у першій інстанції Іванов В.В. Доповідач Князюк О. В. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03.11.2021 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі: Головуючого судді - Князюка О.В., за участю секретаря судового засідання - Дерезюк В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Приморського районного суду м. Одеси від 08 вересня 2021 року в адміністративній справі відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, працюючої в ТОВ «Volkswagen Atlas» , проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 . за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП,- ІІ. ОПИСОВА ЧАСТИНА Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 08 вересня 2021 року, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень на користь держави з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Відповідно до Закону України «Про судовий збір» за редакцією від 01.01.2021 року, стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 454 грн. на користь держави. Не погодившись із постановою суду 11.10.2021 року ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу відповідно до вимог якої просить суд постанову Приморського районного суду м. Одеси від 08 вересня 2021 року скасувати та прийняти нову постанову якою закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. Разом з поданою апеляційною скаргою апелянтом подано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Приморського районного суду м. Одеси від 08 вересня 2021 року. В обґрунтування поданого клопотання ОСОБА_1 зазначає, що копію оскаржуваної постанови суду не отримувала. Дізналася про ухвалену постанову 21 жовтня 2021 року з Єдиного державного реєстру судових рішень відповідно до якого вказана постанова суду опублікована в загальному доступі 14.09.2021 року. ОСОБА_1 доводить до відома суду, що є багатодітною матір`ю, яка самостійно виховує трьох неповнолітніх дітей, молодші дочка та син з початку вересня хворіли протягом майже трьох тижнів та потребували її постійної уваги та піклування, регулярних візитів до лікаря-педіатра та здачі чисельних аналізів, що завадило їй своєчасно отримати інформацію щодо розгляду судом справи та відповіло своєчасно подати апеляційну скаргу. Враховуючи викладене в клопотання, апелянт просить суд визнати причини пропуску строку поважними та поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Приморського районного суду м. Одеси від 08 вересня 2021 року. Постановою Одеського апеляційного суду від 03.11.2021 року клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Приморського районного суду м. Одеси від 08 вересня 2021 року задоволено. Поновлено ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Приморського районного суду м. Одеси від 08 вересня 2021 року. В обґрунтування доводві апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначає, що не погоджується з оскаржуваною постановою суду, вважає, що судом першої інстанції спірна постанова ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права. Матеріали адміністративної справи не місять належних та допустимих доказів, які б підтверджували її провину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 /КУпАП. Крім того, зазначає, що судовий розгляд справи відбувався без її участі та належного сповіщення особи, що притягується до адміністративної відповідальності про дату, час та місце розгляду справи, що призвело до обмеження її процесуальних прав передбачених КУпАП. Апелянт наголошує, що під час розгляду справи судом першої інстанції не було повно та об`єктивно досліджено обставини вчиненого адміністративного правопорушення, неповно досліджено наявні в справі докази, не з`ясовано об`єктивно про наявність вини особи. Як наслідок, судом зроблено хибний висновок про доведеність вини ОСОБА_1 порушення Правил дорожнього руху України. Зазначає, що матеріалах справи відсутні її пояснення щодо обставин, які мали місце 12.06.2021 року під час зупинки транспортного засобу працівниками поліції під її керуванням, вважає, що її присутність в судовому засіданні при розгляді адміністративних матеріалів була обов`язковою. ОСОБА_1 вважає, що судом першої інстанції не повно та поверхнево досліджено докази по справі. Зазначає, що огляд на стан алкогольного сп`яніння був проведений з порушенням вимог ст. 266 КУпАП, вважається недійсним, та як наслідок виключає наявність складу адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Апелянт також зазначає, що під час складання протоколу працівниками поліції всупереч вимогам закону не було залучено свідків. В протоколі про адміністративне правопорушення не вказано, при яких умовах було запропоновано водію ОСОБА_2 пройти огляд, яким технічним засобом та способом, а також причини ухилення від такого огляду. ОСОБА_1 вважає, наявний в матеріалах справи відеозапис з нагрудних камер працівників поліції неналежним доказом. Оскільки відмова від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння підтверджується неупередженими свідками та фіксуванням повідомлення водію щодо запропонування йому направитися для проведення огляд до відповідного закладу здоров`я. 03 листопада 2021 року в судове засідання з`явився представник ОСОБА_1 адвокат Орловський О.В., апеляційну скаргу підтримав, зазначив, що ОСОБА_1 працівниками поліції було запропоновано пройти саме тест на алкогольне сп`яніння, з огляду на що вважає, що провадження у справі підлягає закриттю, так як відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення їй інкриміновано порушення 2.9 а, 2.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року за №1306, а саме перебування у наркотичному сп`янінні. ІІІ.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА Судовий розгляд справи повинен відповідати загальним принципам, а саме: верховенство права, законність, рівність перед законом і судом, повага до людської гідності, забезпечення права на свободу та особисту недоторканість, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості, тощо. Відповідно до положень ст. 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції, законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством. Згідно положень ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу, впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Згідно з положеннями ч. 7 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги, але не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, суд, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Постановою Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» передбачено, що при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з`ясовувати всі обставини, перелічені у ст.ст. 247, 280 КУпАП. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст. 283, 284 КУпАП. У постанові, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів. Відповідно до вимог ст.ст. 251, 252 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (ст. 280 КУпАП). Порядок проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції визначений ст. 266 КУпАП, «Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1103 від 17.12.2008 року, та регулюється «Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України № 1452/735 від 09.11.2015 року. Згідно вимог ст. 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами, річковими або маломірними суднами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Згідно зі ст. 266 КУпАП, огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, проводиться з використанням спеціальних технічних засобів поліцейським у присутності двох свідків. У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним. Частина перша статті 130 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Відповідно до п.2.9 а, 2.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року за №1306, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. В протоколі про адміністративне правопорушення серії ДПР 18 № 065100 складений 12.06.2021 року відносно ОСОБА_2 відсутні відомості щодо свідків. В даному випадку огляд на стан наркотичного сп`яніння був проведений лише у присутності поліцейських, як вбачається з фрагментів відеозапису з нагрудних камер працівників поліції. Апеляційний суд звертає увагу на те, що у зазначеному протоколі про адміністративне правопорушення працівниками всупереч нормам закону не було зазначено причини зупинки автомобіля під керуванням ОСОБА_1 . Крім того, відповідно до відеозапису з камер працівників патрульної поліції також не вбачається факту зупинки транспортного засобу, під керуванням ОСОБА_2 , тому належні та допустимі докази обставин керування транспортним засобом ОСОБА_2 у стані наркотичного сп`яніння відсутні в матеріалах справи. На підставі пунктів 2, 3 Розділу під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції; ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої наказом МВС України та МОЗ України від 09.11.2015 року №1452/753 (далі Інструкція), огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Ознаками наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп`яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість. Згідно ч. 2 статті 266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. Апеляційний суд відхиляє доводи апелянта щодо проведення огляду на стан наркотичного сп`яніння з порушенням норм законодавства у зв`язку з відсутністю свідків, оскільки матеріали справи містять відеозапис вказаних дій, що виключає необхідність залучення працівниками поліції свідків в даному випадку. Згідно відеозаписів, приєднаних до матеріалів справи про адміністративне правопорушення, які були переглянуті під час судового розгляду даної справи апеляційним судом, вбачається, що ОСОБА_1 було запропоновано пройти на місці огляд на стан алкогольного спяніння, проте в супереч вказаному у протоколі про адміністративне правопорушення серії ДПР 18 № 065100 ОСОБА_3 інкриміновано порушення п. 2.5 ПДР у зв`язку з керуванням транспортного засобу в стані наркотичного сп`яніння. ОСОБА_1 не визнала себе винною у вчиненні правопорушення передбаченого ст. 130 КУпАП, як під час розгляду вказаної справи судом апеляційної інстанції. Крім того, представник апелянта зазначив, що ОСОБА_1 на місці було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного, а не наркотичного сп`яніння, що виключає склад правопорушення інкримінованого їй відповідно до складеного протоколу про адміністративне правопорушення. Апеляційний суд також відхиляє доводи апеляційної скарги щодо неналежного сповіщення ОСОБА_1 про дату, час та місце розгляду справи у зв`язку з тим, що вказане сповіщення вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення, підписаного власноруч ОСОБА_1 . Протокол про адміністративне правопорушення є офіційним документом і до нього висуваються певні вимоги. Обов`язок щодо належного складання протоколу про адміністративне правопорушення та надання доказів на підтвердження викладених в протоколі відомостей, покладається на особу, яка його складає та не може бути перекладено на суд. З огляду на зазначене, апеляційний суд вказує, що провина водія підтверджується лише протоколом про адміністративне правопорушення, який не може бути визнаний беззаперечним доказом вини особи, оскільки за своєю правовою природою протокол не є самостійним беззаперечним доказом, а обставини викладені в ньому повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, що притягується до адміністративної відповідальності. За таких обставин направлені до суду матеріали та їх аргументація є суперечливими. Суд повинен обґрунтувати свої висновки лише доказами, які є достатньо переконливими, чітко сформульованими, тобто такими, які не залишають місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується зі стандартом доведення «поза розумним сумнівом». Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтуються на конституційному принципі: презумпції невинуватості (ст. 62 Конституції України). Тягар доведення складу адміністративного правопорушення покладається на адміністративний орган, разом з тим, особа, яка притягається до відповідальності, звільняється від обов`язку доводити свою причетність до скоєння правопорушення. Відповідно до принципу «поза розумним сумнівом» (п. 43 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кобець проти України» від 14.02.2008 року), доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Адміністративні справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення штрафних санкцій має саме суб`єкт владних повноважень (п. 110 рішення ЕСПЛ у справі «Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції" (Vastberga taxi Aktiebolag and Vulic v. Sweden № 36985/97). ЄСПЛ, серед іншого, зазначив, що «…суд не може відшуковувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом)» (справи «Малофєєв проти Росії», рішення від 30.05.2013 року та «Карелін проти Росії», заява № 926/08, рішення від 20.09.2016 року). Оскільки судом встановлено відсутність вчинення (виявлення) адміністративного правопорушення, провадження підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення, у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення. Відповідно до вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, дослідити в судовому засіданні наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і, в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення. Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], §

41. За таких обставин, постанова суду підлягає скасуванню, а провадження у адміністративній справі, відносно ОСОБА_1 підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП - у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Керуючись ст. ст. 7, 247, 251,268, 280, 293, 294 КУпАП, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Постанову Приморського районного суду м. Одеси від 08 вересня 2021 року скасувати. Постановити нове рішення, яким адміністративне провадження відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянка України, працюючої в ТОВ «Volkswagen Atlas» , проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 . за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП закрити на підставі п. 1 ч. 1 статті 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню у касаційному порядку не підлягає. Суддя Одеського апеляційного суду О.В. Князюк