Постанова КАС ВС № 200/6448/19-а

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 листопада 2021 року м. Київ справа № 200/6448/19-а адміністративне провадження № К/9901/9992/20 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Білоуса О.В., суддів - Блажівської Н.Є., Желтобрюх І.Л., розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 10 грудня 2019 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 03 березня 2020 року у справі за позовом Головного управління ДПС у Донецькій області до Комунального підприємства Слов`янської міської ради «Словміськводоканал», треті особи: Управління Державної казначейської служби України у м. Слов`янську Донецької області, Слов`янська міська рада про стягнення заборгованості, УСТАНОВИВ: У травні 2019 року ГУ ДПС у Донецькій області звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до КП Слов`янської міської ради «Словміськводоканал», треті особи: Управління казначейської служби України у м. Слов`янську Донецької області про стягнення простроченої заборгованості перед державою за бюджетною позичкою, яка виникла на підставі субкредитної угоди від 29.12.2009 року №28010-02-148 у розмірі 48 546 193,47 грн. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 10 грудня 2019 року, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 03 березня 2020 року, позов задоволено частково. Стягнуто з рахунків у банківських установах, які обслуговують КП Слов`янської міської ради «Словміськводоканал» прострочену заборгованість перед державою за договором субкредитування між Міністерством фінансів України, Міністерством з питань житлово-комунального господарства та КП «Словміськводоканал» від 29.12.2009 року №28010-02-148, про використання сум позики, що надається Україні Міжнародним банком реконструкції та розвитку в сумі 39 344 695,16 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись із зазначеними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача боргу у вигляді пені по договору про субкредитування, ГУ ДПС у Донецькій області подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить їх у цій частині скасувати, а позов задовольнити. У судове засідання, призначене на 03 листопада 2021 року, учасники справи не прибули. Враховуючи, що учасники справи у судове засідання не з`явились, колегія суддів вирішила продовжити розгляд справи у порядку письмового провадження (частина дев`ята статті 205 КАС України). Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення. Судами попередніх інстанцій встановлено, що КП Слов`янської міської ради «Словміськводоканал» перебуває на податковому обліку у Слов`янській ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області, як платник податків за основним місцем обліку з 12.12.2007 року (взято на облік за №6715). Між Міністерством фінансів України, Міністерством з питань житлово-комунального господарства України та КП «Словміськводоканал» укладено договір про субкредитування від 29.12.2009 року №28010-02-148, що надається Україні Міжнародним банком реконструкції та розвитку №4869-11А від 26.05.2008 року. На підставі вказаного договору субкредитування відповідачу надано позику в сумі 3 896 103,90 доларів США. Сторонами договору про субкредитування від 29.12.2009 року №28010-02-148 укладалися додаткові угоди щодо перенесення строків виконання зобов`язань за договором. У зв`язку з виникненням заборгованості у відповідача на виконання до ГУ ДФС у Донецькій області надійшли подання Управління Державної казначейської служби України у м. Слов`янську Донецької області від 19.04.2019 року, відповідно до яких станом на 01.04.2019 року КП «Словміськводоканал» має заборгованість перед державою за договором від 29.12.2009 року №28010-02-148, а саме: - відсотками у сумі 4 970 102,25 грн за офіційним курсом Національного банку встановленим на звітну дату - 182 397,34 долара США (подання №13 від 19.04.2019 року); - відсотками у сумі 44 205,94 грн за офіційним курсом Національного банку встановленим на звітну дату - 1 622,31 долара США (подання №14 від 19.04.2019 року); - основною суму боргу 34 838 703,85 грн за офіційним курсом Національного банку встановленим на звітну дату1 278 542,49 долара США (подання №15 від 19.04.2019 року); - пеня 8 693 181,43 грн (подання №16 від 19.04.2019 року). Відповідно до подань Управління Державної казначейської служби України у м. Слов`янську Донецької області від 19.04.2019 року загальна сума боргу відповідача становить 48 546 193,47 грн. Позивачем було сформовано та вручено посадовій особі КП «Словміськводоканал» першу та другу податкові вимоги від 01.09.2009 року №1/518 на суму 297 921,45 грн, від 02.10.2009 року №2/555 на суму 139 998,92 грн. Відмовивши у задоволенні частини позовних вимог щодо стягнення пені, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що враховуючи приписи Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», відповідач звільняється від нарахування та стягнення пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов`язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року. Колегія суддів Верховного Суду погоджується із таким висновком судів першої та апеляційної інстанцій. Відповідно до статті 50 Бюджетного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин), у разі надання кредитів з бюджету у позичальників виникає заборгованість перед бюджетом. З моменту надання кредитів з бюджету на суму отриманих з бюджету коштів права кредитора та право вимагати від позичальників повернення таких кредитів до бюджету у повному обсязі переходять до держави (Автономної Республіки Крим, територіальної громади). Позовна давність на вимоги щодо погашення такої заборгованості не поширюється. Органи доходів і зборів визначаються органами стягнення простроченої заборгованості суб`єктів господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим, територіальною громадою) за кредитами з бюджету. Частиною третьою статті 17 Бюджетного кодексу України визначено, що державні (місцеві) гарантії надаються на умовах платності, строковості, а також забезпечення виконання зобов`язань у спосіб, передбачений законом. Правочин щодо надання державної (місцевої) гарантії оформляється в письмовій формі та має визначати: предмет гарантії; повні найменування та місцезнаходження суб`єкта господарювання і кредитора (у разі гарантування виконання зобов`язань за кредитним договором); обсяг кредиту (позики); обсяг гарантійних зобов`язань та порядок їх виконання; права та обов`язки гаранта і кредитора; умови настання гарантійного випадку; строк дії гарантії. Обов`язковою умовою надання державної (місцевої) гарантії є укладення договору між Міністерством фінансів України (відповідним місцевим фінансовим органом) та суб`єктом господарювання про погашення заборгованості суб`єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за виконання гарантійних зобов`язань. Згідно із частиною дев`ятою статті 17 Бюджетного кодексу України, прострочена заборгованість суб`єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим, обласною радою чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим, обласною радою чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету (включаючи плату за користування такими кредитами (позиками) та пеню) стягується з такого суб`єкта господарювання органами доходів і зборів, що є органами стягнення такої заборгованості у порядку, передбаченому Податковим кодексом України або іншим законом, включаючи погашення такої заборгованості за рахунок майна цього суб`єкта господарювання. За змістом підпункту 19-1.1.38 пункту 19-1.1 статті 19-1 ПК України, контролюючі органи, зокрема, забезпечують стягнення сум простроченої заборгованості суб`єктів господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитами (позиками), залученими державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державні (місцеві) гарантії, а також за кредитами із бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом та іншими законами України. Відповідно до підпункту 20.1.19 пункту 20.1 статті 20 ПК України, контролюючи органи мають право стягувати суми простроченої заборгованості суб`єктів господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитами (позиками), залученими державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державні (місцеві) гарантії, а також за кредитами із бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом та іншими законами України. Отже, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку щодо підстав для стягнення позивачем суми простроченої заборгованості суб`єкта господарювання перед державою за кредитами (позиками), залученими державою або під державні (місцеві) гарантії. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені, суди послалися на приписи Закону України від 2 вересня 201 року №1669-VII «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» (далі - Закон №1669-VII) та зазначили, що відповідач звільняється від нарахування та стягнення пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов`язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року. Так, Указом Президента України від 14 квітня 2014 року №405/2014 введене в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо боротьби з терористичною загрозою і збереження територіальної цілісності України» та розпочате проведення Антитерористичної операції на території Донецької і Луганської областей. Тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення визначає Закон №1669-VII. Абзацом 2 статті 1 зазначеного Закону №1669-VII визначено, що територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року №405/2014. Згідно із абзацом 1 статті 1 Закону №1669-VII, період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року №405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України. На час вирішення справи Президентом України Указ про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України не приймався. Розпорядженнями Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року №1053-р (втратило чинність) та від 02 грудня 2015 року №1275-р (діюче) затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, до яких, зокрема, віднесено м. Слов`янськ, де відповідач перебуває на обліку в органі доходів і зборів. Отже, вказаний населений пункт Донецької області входить до Переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція. Статтею 2 Закону №1669-VII визначено, що на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов`язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам - підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція. Банки та інші фінансові установи, а також кредитори зобов`язані скасувати зазначеним у цій статті особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов`язань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції. При цьому, судами попередніх інстанцій спростовано доводи позивача про те, що Міністерство фінансів України та Державна казначейська служба не є банківською та/або фінансовою установами, а отже дія Закону №1669-VII на них не розповсюджується, як і те, що питання правомірності нарахованої пені не охоплюється предметом даного позову, тому суд у межах даної справи не мав повноважень здійснювати їх правовий аналіз, оскільки норма статті 2 Закону №1669-VII прямо передбачає обов`язок, в тому числі кредиторів, скасувати зазначеним у цій статті особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов`язань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції. З урахуванням встановлених судами першої та апеляційної інстанцій обставин, колегія суддів Верховного Суду приходить до висновку, що в межах даної справи оцінка доказів судами першої та апеляційної інстанцій, на підставі яких суди встановили обставини у справі, відповідає правилам оцінки доказів, зокрема правилам оцінки судом належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, достатності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності, вмотивованого відхилення або врахування кожного доказу. Встановлення або визнання доведеними обставин, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішення питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, додаткова перевірка доказів, відповідно до частини другої статті 341 КАС України, знаходиться поза межами касаційного перегляду справи. В обсязі встановлених в цій справі фактичних обставин, колегія суддів вважає, що висновки судів першої та апеляційної інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні. Доводи, які містяться у касаційній скарзі, правильність висновків судів першої та апеляційної інстанцій та обставин справи не спростовують. Відповідно до частини першої статті 350 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області залишити без задоволення, а рішення Донецького окружного адміністративного суду від 10 грудня 2019 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 03 березня 2020 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач О.В.Білоус Судді Н.Є.Блажівська І.Л.Желтобрюх