Постанова 4855 № 640/1862/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/1862/21 Суддя (судді) першої інстанції: Аверкова В.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04 листопада 2021 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого-судді: Черпіцької Л.Т., суддів: Пилипенко О.Є.,Собківа Я.М., за участю секретаря: Зуєнка Д.П., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 травня 2021 року в справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И Л А: ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою, в якій просила: визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві від 11 вересня 2020 року № 2600-0308-8/128103 про відмову в перерахунку ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно з її заявою від 07 вересня 2020 року № 5653 на підставі довідки про суддівську винагороду від 03 вересня 2020 року № 07.1-11/133, зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити ОСОБА_1 як судді Київського апеляційного господарського суду у відставці перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки Північного апеляційного господарського суду про суддівську винагороду від 03 вересня 2020 року № 07.1-11/133, з урахуванням фактично виплачених сум, з 19 лютого 2020 року. В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначила, що вона має право на перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи із загальної суми суддівської винагороди судді, працюючого на відповідній посаді, однак відповідачем протиправно відмовлено у проведенні перерахунку пенсії на підставі довідки уповноваженого органу про розмір суддівської винагороди для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 травня 2021 року позов задоволено. Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 № 2-р/2020 Закон № 1402-VIII не містить норм, які б по-різному визначали порядок обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці, а тому з 19 лютого 2020 року позивач має право на перерахунок щомісячного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки про розмір грошового забезпечення працюючого судді, станом на день набуття права на перерахунок пенсії. Відповідач, не погоджуючись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та недотримання норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що суд першої інстанції не врахував, що на час звернення позивача за перерахунком відсутні правові підстави для такого перерахунку відповідно до статті 142 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402-VIII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 18.02.2020 №2р/2020, оскільки розміри складових суддівської винагороди, встановлені статтею 135 вказаного Закону, станом на час звернення з заявою про перерахунок, залишались незмінними. Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить залишити таку скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, наполягаючи на необґрунтованості доводів Скаржника та правильності висновків суду першої інстанції. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, оцінивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке. Як вбачається з матеріалів справи, Постановою Верховної Ради України від 22 вересня 2016 року №1600-VIII звільнено ОСОБА_1 з посади судді Київського апеляційного господарського суду у зв`язку з поданням заяви про відставку. Північним апеляційним господарським судом видано ОСОБА_1 довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 03 вересня 2020 року № 07.1-11/133, відповідно до якої, станом на 19 лютого 2020 року, її суддівська винагорода, яка враховується при призначенні/перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, складає 236475,00 гривень. ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві з заявою від 07 вересня 2020 року щодо перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. До заяви позивачем додано довідку Північного апеляційного господарського суду про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 03 вересня 2020 року № 07.1-11/133. Листом від 11 вересня 2020 року № 2600-0308-8/128103 Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві відмовило позивачу в проведенні перерахунку пенсії на підставі вказаної довідки. Вважаючи протиправною відмову здійснити перерахунок пенсії, позивач звернулася до адміністративного суду з цим позовом. Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам скаржника, колегія суддів зазначає таке. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. 02 червня 2016 року прийнято Закон України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» № 1401-VIII та новий Закон України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VIII, які набрали чинності 30 вересня 2016 року. Відповідно до частини першої статті 135 Закону № 1402-VIII суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами. Частиною першою та другою статті 142 Закону № 1402-VIII визначено, що судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого ст.26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. До досягнення зазначеного віку право на пенсію за віком або щомісячне довічне грошове утримання мають чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 1) 61 рік - які народилися з 1 січня 1954 року по 31 грудня 1954 року; 2) 61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 року по 31 грудня 1955 року. Суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на отримання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, визначених Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Згідно з частиною третьою статті 142 Закону № 1402-VIII, щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді. Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України (частина п`ята статті 142 Закону № 1402-VIII). Частиною другою статті 135 Закону №1402-VIII визначено, що суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: вислугу років; перебування на адміністративній посаді в суді; науковий ступінь; роботу, що передбачає доступ до державної таємниці. Частина третя цієї ж статті встановлює базові розміри посадового окладу суддів судів різних інстанцій, розрахунковою величиною яких є прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Водночас у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання (частина четверта статті 142 Закону № 1402-VIII). Аналіз норм чинного законодавства України, що регулює питання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці свідчить, що правовою підставою для перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці є факт зміни розміру суддівської винагороди працюючого судді, який працює на відповідній посаді. Конституційний Суд України у своїх рішеннях неодноразово вказував, що щомісячне довічне грошове утримання судді є самостійною гарантією незалежності судді та складовою його правового статусу, а правова природа щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та щомісячне грошове утримання діючого судді однакова, а самі ці поняття однорідні та взаємопов`язані, ідентичні, відрізняються лише за способом фінансування. Неможливо звуження змісту та об`єму гарантій незалежності суддів, і відповідно, матеріального та соціального забезпечення. Однією з гарантій незалежності суддів є їх належне матеріальне та соціальне забезпечення, зокрема надання суддям за рахунок держави суддівської винагороди, а суддям у відставці - щомісячного довічного грошового утримання або пенсії за вибором. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу визначених Конституцією України гарантій незалежності суддів. Отже, щомісячне довічне грошове утримання є не тільки соціальною виплатою (пенсією), але й конституційною гарантією незалежності судді у відставці, є складовою його правового статусу як діючого судді з урахуванням правомірних законних очікувань на майбутнє щодо захищеного соціального статусу при звільненні його з посади (відставки), яке у своєму розмірі має бути максимально наближеним до рівня грошового утримання судді, який перебуває на відповідній посаді. Водночас у розділі XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII передбачено певні особливості визначення розміру суддівського винагороди та, відповідно, розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. Так, пункт 25 зазначеного розділу передбачає, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу. В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., №№ 41-45, ст. 529; 2015 р., №№ 18-20, ст. 132 із наступними змінами). За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону. Частиною третьою статті 141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 № 2453-VI (Закон втратив чинність, крім положень, зазначених у пунктах 7, 23, 25, 36 розділу XII Закону № 1402-VIII) визначено, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 60 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. Аналіз зазначених положень законодавства дозволяє виділити дві категорії суддів з різними умовами отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці: (а) судді, які: пройшли кваліфікаційне оцінювання; за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після 30.09.2016; пропрацювали на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо них відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу. На цих суддів поширюється дія Закону від 02.06.2016 і вони мають право (набудуть після настання усіх передбачених Законом умов) на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, а за кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років додатково два відсотки грошового утримання судді. (б) судді, які вийшли у відставку після набрання чинності Законом від 02.06.2016, тобто після 30.09.2016. Для цих суддів розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону від 07.07.2010. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону. Отже, фактично розмір щомісячного довічного грошового утримання суддів, які не проходили оцінювання за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності та вийшли у відставку, відрізняється від розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які вийдуть у відставку після успішного проходження такого оцінювання. Разом з тим, суд враховує, що Рішенням Конституційного Суду України від 18 лютого 2020 року № 2-р/2020 положення пункту 25 розділу ХІІ Закону № 1402-VIII визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними). Водночас Конституційний Суд України зазначив, що запровадження згідно із положеннями пунктом 25 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які виходять у відставку, суперечить положенням частини першої статті 126 Основного Закону України щодо гарантування незалежності суддів Конституцією і законами України. Судді, які вже перебувають у відставці та досягли шістдесятип`ятирічного віку, з об`єктивних причин не мають можливості пройти кваліфікаційне оцінювання на відповідність займаній посаді і пропрацювати після цього три роки, що є обов`язковою умовою для отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному Законом №1402-VIII. Конституційний Суд України вважає, що щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує повноважний суддя. У разі збільшення розміру такої винагороди перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці має здійснюватися автоматично. Встановлення різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів порушує статус суддів та гарантії їх незалежності. Частиною другою статті 152 Конституції України закріплено, що закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення. Отже, з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 № 2-р/2020 Закон № 1402-VIII не містить норм, які б по-різному визначали порядок обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці, а тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що з 19 лютого 2020 року позивач має право на перерахунок щомісячного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки про розмір грошового забезпечення працюючого судді, станом на день набуття права на перерахунок пенсії. Відповідно до пункту 2 розділу ІІІ Порядку подання документів для призначення і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.01.2008 № 3-1 до заяви про перерахунок щомісячного довічного утримання додається довідка про суддівську винагороду (довідка про винагороду судді КСУ) працюючого судді за відповідною посадою станом на дату, з якої відбулось підвищення розміру суддівської винагороди. Додатком 1 до Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України затверджено форму довідки для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці. Довідка Північного апеляційного господарського суду про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 03 вересня 2020 року № 07.1-11/133 свідчить, що така довідка відповідає нормам Додатку 1 до Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України. З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що рішення відповідача про відмову в перерахунку позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці є протиправним та підлягає скасуванню, що є підставою для зобов`язання відповідача здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі поданої ним довідки про розмір суддівської винагороди для перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці. Вказані висновки відповідають позиції Верховного Суду, викладеній у зразковій справі №620/1116/20 від 16.06.2020. Доводи апеляційної скарги колегія суддів не приймає з підстав, наведених вище. Аналізуючи всі доводи учасників справи, апеляційний суд враховує висновки ЄСПЛ, викладені в рішенні від 21.01.1999 р. по справі «Гарсія Руїз проти Іспанії», Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід. Згідно ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції постановлене з дотриманням норм процесуального та матеріального права, судом першої інстанції встановлено всі обставини, що мають значення для справи, а доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, у зв`язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається. Керуючись ст.ст. 241, 242, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві залишити без задоволення. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 травня 2021 року залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України. Повний текст постанови виготовлено 04 листопада 2021 року. Головуючий суддяЛ.Т. Черпіцька Судді: О.Є. Пилипенко Я.М. Собків