Постанова 4824 № 362/6592/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 362/6592/20 Головуючий у 1-й інст. - Ковбель М.М. Апеляційне провадження 22-ц/824/14745/2021 Доповідач - Рубан С.М. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 02 листопада 2021року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Рубан С.М. суддів Заришняк Г.М., Кулікова С.В. при секретарі Загородній С.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на ухвалу Васильківського міськрайонного суду Київської області від 09 серпня 2021 року у справі за заявою представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_5 про стягнення орендної плати та неустойки та визнання договорів дарування недійсними, та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання договорів удаваними правочинами,- В С Т А Н О В И В : У грудні 2020 року ОСОБА_3 звернувся до Васильківського міськрайонного суду Київської області із позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідача заборгованість з орендної плати за договором оренди від 31 жовтня 2018 року в розмірі 763 583 грн 50 к., та неустойки в розмірі 9 045 764 грн 91 к. В подальшому ОСОБА_3 звернувся до суду із заявою про зміну предмету позову шляхом його доповнення до ОСОБА_1 , ОСОБА_5 та просив визнати недійсними договори дарування земельних ділянок, а саме: - земельну ділянку площею 0,1512 га, кадастровий номер земельної ділянки 3221483301:01:019:0389, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; - земельну ділянку площею 0,25 га, кадастровий номер земельної ділянки 3221483301:01:033:0004, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; - земельну ділянку площею 0,2827 га, кадастровий номер земельної ділянки 3221483301:01:033:0005, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; - земельну ділянку площею 0,25 га, кадастровий номер земельної ділянки 3221483301:03:001:0011, що знаходиться за адресою: Київська область, Васильківський район, с. Іванковичі; - земельну ділянку площею 0,25 га, кадастровий номер земельної ділянки 3221483301:03:001:0006, що знаходиться за адресою: Київська область, Васильківський район, с. Іванковичі. Позивач звертався до суду з заявою про забезпечення позову, в якій просив вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно відповідача. Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 31 грудня 2020 року заяву представника ОСОБА_3 - ОСОБА_6 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_5 про стягнення орендної плати та неустойки та визнання договорів дарування недісними - задоволено. Постановою Київського апеляційного суду від 07 червня 2021 року, ухвалу Васильківського міськрайонного суду Київської області від 31 грудня 2020 року скасовано в частині вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно ОСОБА_1 . У серпні 2021 року позивач повторно подав заяву про забезпечення позову, в якій просив вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно ОСОБА_5 , а саме: 1) земельну ділянку площею 0,1512 га, кадастровий номер земельної ділянки 3221483301:01:019:0389, що знаходиться за адресою: Київська область, Васильківський район, село Іванковичі; 2) земельну ділянку площею 0,25 га, кадастровий номер земельної ділянки 3221483301:01:033:0004, що знаходиться за адресою: Київська область, Васильківський район, село Іванковичі; 3) земельну ділянку площею 0,2827 га, кадастровий номер земельної ділянки 3221483301:01:033:0005, що знаходиться за адресою: Київська область, Васильківський район, село Іванковичі; 4) земельну ділянку площею 0,25 га, кадастровий номер земельної ділянки 3221483301:03:001:0011, що знаходиться за адресою: Київська область, Васильківський район, село Іванковичі; 5) земельну ділянку площею 0,25 га, кадастровий номер земельної ділянки 3221483301:03:001:0006, що знаходиться за адресою: Київська область, Васильківський район, село Іванковичі. А також заборонити суб`єктам, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації прав, вчиняти реєстраційні дії щодо майна ОСОБА_5 , а саме: 1) земельну ділянку площею площею 0,1512 га, кадастровий номер земельної ділянки 3221483301:01:019:0389, що знаходиться за адресою: Київська область, Васильківський район, село Іванковичі; 2) земельну ділянку площею 0,25 га, кадастровий номер земельної ділянки 3221483301:01:033:0004, що знаходиться за адресою: Київська область, Васильківський район, село Іванковичі; 3) земельну ділянку площею 0,2827 га, кадастровий номер земельної ділянки 3221483301:01:033:0005, що знаходиться за адресою: Київська область, Васильківський район, село Іванковичі; 4) земельну ділянку площею 0,25 га, кадастровий номер земельної ділянки 3221483301:03:001:0011, що знаходиться за адресою: Київська область, Васильківський район, село Іванковичі; 5) земельну ділянку площею 0,25 га, кадастровий номер земельної ділянки 3221483301:03:001:0006, що знаходиться за адресою: Київська область, Васильківський район, село Іванковичі. Посилався на те, що відповідач ОСОБА_1 має значну заборгованість перед позивачем. Крім того, вказує, що після направлення позивачем повідомлення про розірвання договору оренди від 31 жовтня 2018 року, відповідачем ОСОБА_1 здійснено відчуження належних їй земельних ділянок на підставі договорів дарування на користь ОСОБА_5 . Позивач вважає, що вказані договори дарування вчинено для уникнення виконання зобов`язань ОСОБА_1 перед ОСОБА_3 , тому позивач змушений був звернутись до суду із позовними вимогами про визнання недійсними договорів дарування земельних ділянок укладених між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 . Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 09 серпня 2021 року заяву представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 про забезпечення позову - задоволено. Вжито заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно ОСОБА_5 , а саме: 1) земельну ділянку площею 0,1512 га, кадастровий номер земельної ділянки 3221483301:01:019:0389, що знаходиться за адресою: Київська область, Васильківський район, село Іванковичі; 2) земельну ділянку площею 0,25 га, кадастровий номер земельної ділянки 3221483301:01:033:0004, що знаходиться за адресою: Київська область, Васильківський район, село Іванковичі; 3) земельну ділянку площею 0,2827 га, кадастровий номер земельної ділянки 3221483301:01:033:0005, що знаходиться за адресою: Київська область, Васильківський район, село Іванковичі; 4) земельну ділянку площею 0,25 га, кадастровий номер земельної ділянки 3221483301:03:001:0011, що знаходиться за адресою: Київська область, Васильківський район, село Іванковичі; 5) земельну ділянку площею 0,25 га, кадастровий номер земельної ділянки 3221483301:03:001:0006, що знаходиться за адресою: Київська область, Васильківський район, село Іванковичі. Заборонено суб`єктам, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації прав, вчиняти реєстраційні дії щодо майна ОСОБА_5 , а саме: 1) земельну ділянку площею площею 0,1512 га, кадастровий номер земельної ділянки 3221483301:01:019:0389, що знаходиться за адресою: Київська область, Васильківський район, село Іванковичі; 2) земельну ділянку площею 0,25 га, кадастровий номер земельної ділянки 3221483301:01:033:0004, що знаходиться за адресою:Київська область, Васильківський район, село Іванковичі; 3) земельну ділянку площею 0,2827 га, кадастровий номер земельної ділянки 3221483301:01:033:0005, що знаходиться за адресою: Київська область, Васильківський район, село Іванковичі; 4) земельну ділянку площею 0,25 га, кадастровий номер земельної ділянки 3221483301:03:001:0011, що знаходиться за адресою: Київська область, Васильківський район, село Іванковичі; 5) земельну ділянку площею 0,25 га, кадастровий номер земельної ділянки 3221483301:03:001:0006, що знаходиться за адресою: Київська область, Васильківський район, село Іванковичі. Не погоджуючись з ухвалою суду, 31 серпня 2021 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу. Посилається на те, що оскаржувана ухвала є незаконною, постановлена з грубими порушенням норм процесуального права, без повного з'ясування обставин, що мають значення для справи, а висновок суду першої інстанції не відповідає обставинам справи. Крім того, посилання в заяві про забезпечення позову на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Зазначає те, що в оскаржуваній ухвалі судом першої інстанції, як і в ухвалі від 31 грудня 2020 року, яка частково скасована постановою Київського апеляційного суду від 07 липня 2021 року не обґрунтовано і не наведено мотивів щодо існування реальних підстав для вжиття заходів забезпечення позову з посиланням на відповідні докази. Посилається на те, що земельні ділянки на які накладено арешт, були відчужені ОСОБА_5 12 грудня 2020 року, а позовна заява ОСОБА_3 подана до суду 28 грудня 2020 року, отже, зазначені земельні ділянки були відчужені до подання позову до суду, що не свідчить про будь - яку недобросовісну поведінку з боку відповідача. Крім того, відповідач ОСОБА_1 не вчиняла будь - яких дій після подання позовної заяви направлених на ухилення від неіснуючого зобов`язання. Тому, вжиті заходи забезпечення позову не є співмірними з позовними вимогами, а висновки суду першої інстанції в цій частині є необґрунтованими і не відповідають фактичним обставинам справи. Посилається на те, що в заяві представник позивача за первісним позовом ОСОБА_3 - адвокат Гудзевич І.А. обґрунтовуючи співмірність вартості земельних ділянок з позовними вимогами посилається на оголошення, що містяться на сайті ОLX, зазначаючи, що вартість 1 сотки земельної ділянки в с. Іванковичі коштує від 1 000, 00 дол. США до 2 500,00 дол. США, однак відповідних оголошень, як доказів на які посилається заявник, до заяви про забезпечення позову не додано, що позбавляє можливості перевірити їх дійсність, умови продажу та місцезнаходження. Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги вказує на те, що задовольняючи заяву про забезпечення позову суд першої інстанції не звернув увагу на відсутність доказів реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду, співмірності вжитих заходів забезпечення із позовними вимогами, тобто судом першої інстанції було грубо порушено норми процесуального права. Від представника ОСОБА_3 - ОСОБА_8 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 , а ухвалу Васильківського міськрайонного суду Київської області залишити без змін. Вказує на те, що накладення арешту на майно до вирішення спору по суті не призведе до обмеження прав, а слугуватиме заходом запобігання можливих порушень прав позивача, заявлені позивачем заходи забезпечення позову є співмірними із заявленими ним позовними вимогами. Від інших учасників судового процесу відзив на апеляційну скаргу не надходив. В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_1 підтримав апеляційну скаргу з підстав викладених у апеляційній скарзі. Представники позивача заперечували проти доводів апеляційної скарги та просили ухвалу суду залишити без змін, з підстав викладених у відзиві на апеляційну скаргу. Інші учасники процесу в судове засідання не з'явилися, про час і місце розгляду справи повідомлені належно, тому в порядку ч.2 ст.372 ЦПК України їх неявка не перешкоджає розгляду справи. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з`явились в судове засідання, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду та матеріали справи в межах апеляційного оскарження, дійшла наступного висновку. Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що застосування заявлених позивачем заходів забезпечення позову забезпечить ефективний захист його прав та інтересів. Невжиття таких заходів забезпечення позову може призвести до того, що ухиляючись від майбутнього виконання рішення суду у даній справі у разі задоволення позову відповідач зможе здійснити відчуження належного їй на праві власності майна на користь інших осіб, що призведе до обмеження прав позивача на ефективний судовий захист його прав, в силу вибуття зазначеного майна з власності відповідача. Крім того, судом першої інстанції враховано предмет позову, надані стороною позивача докази та обґрунтування заявлених вимог у заяві про забезпечення позову, їх обґрунтованість, наявність зв`язку між заходами забезпечення позову та предметом позовних вимог, тому з метою запобігання порушенню прав та охоронюваних інтересів позивача вважав за необхідне задовольнити заяву позивача про забезпечення позову. Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції виходячи з наступного. Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 звернувся до Васильківського міськрайонного суду Київської області із позовом до ОСОБА_1 , в якій просить стягнути з відповідача заборгованість з орендної плати за договором оренди від 31 жовтня 2018 року в розмірі 763 583 грн 50 к., та неустойки в розмірі 9 045 764 грн 91 к. В подальшому ОСОБА_3 звернувся до суду із заявою про зміну предмету позову шляхом його доповнення до ОСОБА_1 та ОСОБА_5 та просив визнати недійсними договори дарування земельних ділянок, а саме: - земельну ділянку площею 0,1512 га, кадастровий номер земельної ділянки 3221483301:01:019:0389, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; - земельну ділянку площею 0,25 га, кадастровий номер земельної ділянки 3221483301:01:033:0004, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; - земельну ділянку площею 0,2827 га, кадастровий номер земельної ділянки 3221483301:01:033:0005, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; - земельну ділянку площею 0,25 га, кадастровий номер земельної ділянки 3221483301:03:001:0011, що знаходиться за адресою: Київська область, Васильківський район, с. Іванковичі; - земельну ділянку площею 0,25 га, кадастровий номер земельної ділянки 3221483301:03:001:0006, що знаходиться за адресою: Київська область, Васильківський район, с. Іванковичі. З матеріалів справи вбачається, що на підставі договорів дарування від 12 грудня 2020 року власником вищевказаних земельних ділянок є ОСОБА_5 (а.с. 65-69). Позивач звертаючись до суду з заявою про забезпечення позову вказував на те, що відповідач ОСОБА_1 має значну заборгованість перед позивачем. Крім того, вказує, що після направлення позивачем повідомлення про розірвання договору оренди від 31 жовтня 2018 року відповідачем ОСОБА_1 здійснено відчуження на користь ОСОБА_5 земельних ділянок на підставі договорів дарування. Позивач вважає, що указані договори дарування вчинено для уникнення виконання зобов`язань ОСОБА_1 перед ОСОБА_3 , тому позивач змушений був звернутись до суду із позовними вимогами про визнання недійсними договорів дарування земельних ділянок укладених між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 . Забезпечення позову - це заходи цивільного процесуального припинення дій, які можуть утруднити виконання майбутнього рішення суду чи зробити його виконання неможливим, та повинні гарантувати можливість реалізації позовних вимог у разі їх задоволення, не порушуючи при цьому збалансованості інтересів інших осіб. Відповідно до ст.124 Конституції України визначений принцип обов`язковості судових рішень, який із огляду на положення статей 18, 153 ЦПК України поширюється також на ухвалу суду про забезпечення позову. На підставі ч.1 ст.149 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені цим Кодексом, заходи забезпечення позову. Згідно ч.2 ст.149 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Відповідно до ч.1 ст.150 ЦПК України позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Відповідно до роз`яснень, що містяться в п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб`єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку сторін з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. З сукупного аналізу вищевказаних положень законодавства вбачається, що застосування у справі заходів забезпечення позову є виправданим, якщо з обставин справи встановлено об`єктивну можливість вчинення відповідачем дій, які можуть утруднити чи унеможливити виконання рішення суду в разі задоволення позову. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що не застосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову». Таким чином, важливими умовами для вжиття заходів забезпечення позову є наявність між сторонами дійсного спору та реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду і заходи повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб, чи учасників процесу. Предметом позовних вимог є стягнення орендної плати та неустойки, визнання договорів дарування земельних ділянок недійсними. Отже, колегія суддів вважає, що між сторонами виник спір, зокрема, з приводу спірних земельних ділянок, тому виходячи із засад розумності та обґрунтованості вимог представника заявника щодо забезпечення позову, зважаючи на наявність загрози утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, вимоги заяви про забезпечення позову є обґрунтованими. Таким чином, висновки суду першої інстанцій відповідають обставинам справи, які встановлені відповідно до вимог процесуального закону, доказам у справі надана належна правова оцінка. Колегія суддів вважає, що обраний позивачами вид забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та заборони проводити реєстраційні дії щодо спірного майна не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки майно фактично зберігається в користуванні власника, а обмежується лише можливість розпорядитися ним. Позивачами наведені як причини, у зв`язку з якими потрібно забезпечити позов, так і обґрунтовано необхідність їх вжиття. Також, не заслуговують на увагу посилання скаржника на те, що матеріали справи не містять доказів того, що відповідач має намір відчужити майно. Проте апеляційний суд не приймає до уваги такі твердження з огляду на те, що необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову, що в силу положень ст. ст. 149-153 ЦПК України свідчить про обґрунтованість поданої заяви про накладення арешту на майно. Крім того, обраний позивачем вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки обмежується лише можливість розпорядитися ним. Постановлена судом ухвала відповідає вимогам норм процесуального права і не може бути скасована з підстав, наведених в апеляційній скарзі. За встановлених обставин доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи та порушення прав скаржника. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не впливають на правильність ухваленого у справі судового рішення. Крім того, апеляційний суд звертає увагу, що ухвала суду про забезпечення позову постановлена щодо майна відповідача ОСОБА_5 . Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 оскаржуючи ухвалу суду не навів жодних доводів того, яким чином вжиті заходи забезпечення позову щодо майна ОСОБА_5 порушують права відповідача ОСОБА_1 , інтереси якої він представляє. Також, колегія суддів зазначає, що ОСОБА_5 ухвалу суду не оскаржила. Оскільки ухвала суду постановлена з дотриманням норм процесуального та матеріального права, колегія суддів не вбачає підстав для її скасування. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 376, 381-384 ЦПК України, суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - залишити без задоволення. Ухвалу Васильківського міськрайонного суду Київської області від 09 серпня 2021 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 05 листопада 2021 року. Головуючий Судді