LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Ухвала КГС ВС5006/27/69б/2012

від 04.11.2021 · Господарська

УХВАЛА 04 листопада 2021 року м. Київ Справа № 5006/27/69б/2012 Верховний Суд у складі суддів Касаційного господарського суду: Огородніка К.М.- головуючого, Жукова С.В., Ткаченко Н.Г. перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 з доданими до неї матеріалами на ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 11.10.2021 року у справі № 5006/27/69б/2012 за заявою боржника Малого приватного підприємства "Галакс" про визнання банкрутом,- В С Т А Н О В И В: До Верховного Суду через систему "Електронний суд" надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 11.10.2021 року у справі № 5006/27/69б/2012, в якій просить суд оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції скасувати, справу передати до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду. Розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 з доданими до неї матеріалами колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з наступних підстав. Відповідно до частини другої статті 293 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення. Ухвалою Господарського суду Донецької області від 16.05.2012 року порушена справа про банкрутство Малого приватного підприємства Галакс згідно зі ст.51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції від 30.06.1999р.). Постановою суду від 31.05.2012 року боржник визнаний банкрутом, відкрита ліквідаційна процедура. Строк ліквідаційної процедури по справі неодноразово продовжувався, про що судом було постановлено відповідні ухвали. 06.05.2019 року до Господарського суду Донецької області надійшло клопотання ліквідатора арбітражного керуючого Новика Євгенія Миколайовича №02-01/05-37 від 24.04.2019р. про зняття арештів та обтяжень з майна банкрута. Ухвалою Господарського суду Донецької області від 08.07.2019 року задоволено вищевказане клопотання ліквідатора про зняття арештів та обтяжень з майна банкрута. Скасовано арешти, обтяження (заборони) та інші обмеження щодо розпорядження майном боржника Малого приватного підприємства Галакс, а саме з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно номери записів про обтяження: 18914576; 18914930; 18915133. Зобов`язано Державного реєстратора, яким є особи, визначені ч.1 ст.10 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, здійснити державну реєстрацію припинення вказаних у названій ухвалі обтяжень та арештів. ОСОБА_1 , у порядку частини 2 ст.254 Господарського процесуального кодексу України як особа, яка не брала участі у справі, але вважала, що суд вирішив питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на ухвалу Господарського суду Донецької області від 08.07.2019 року. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 11.10.2021 року апеляційне провадження у справі №5006/27/69б/2012 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 (вх.№2497Д/3 від 13.08.2021р.), на ухвалу Господарського суду Донецької області від 08.07.2019р. закрито на підставі п.3 частини 1 ст.264 ГПК України. Приймаючи ухвалу про закриття апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції зазначив, що апелянт не є кредитором боржника та його не було залучено до участі у справі. Так, судом апеляційної інстанції встановлено, що оскаржуваною ухвалою господарського суду Донецької області від 08.07.2019 року у справі №5006/27/69б/2012 не було вирішено питання про права, інтереси та/або обов`язки ОСОБА_1 і таке судове рішення першої інстанції не зачіпає безпосередньо права та обов`язки скаржника. Суд апеляційної інстанції зробив висновок, що в даному випадку немає правового зв`язку між скаржником і сторонами у справі, а отже немає і суб`єкта апеляційного оскарження. Приписами статті 129 Конституції України передбачено, що однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Відповідно до частини 1 статті 17 Господарського процесуального кодексу України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Згідно з частиною першою статті 254 Господарського процесуального кодексу України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. З наведеного слідує, що особа, яка звертається з апеляційною скаргою в порядку статті 254 Господарського процесуального кодексу України, повинна довести, що оскаржуване судове рішення прийнято про її права, інтереси та (або) обов`язки, і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним, що означає, що скаржник в апеляційній скарзі має чітко зазначити, в якій частині оскаржуваного ним судового рішення (в мотивувальній та/або резолютивній) прямо вказано про його права, інтереси та (або) обов`язки, та про які саме. При цьому, згідно з усталеною практикою Верховного Суду, рішення є таким, що прийнято про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення наявні висновки суду про права та обов`язки цієї особи або у резолютивній частині рішення суд прямо зазначив про права та обов`язки цієї особи. В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не може бути правовою підставою щоб вважати, що судове рішення прийнято про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи. Так, у постановах Верховного Суду від 15.05.2020 у справі № 904/897/19, від 10.05.2018 у справі № 910/22354/15, від 09.06.2018 у справі № 910/18705/17, від 11.07.2018 у справі № 910/2635/17, від 19.06.2018 у справі № 904/1192/16 неодноразово зазначено, що судове рішення, оскаржуване не залученою собою, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення господарським судом першої інстанції є скаржник, або міститься судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах. Таким чином ГПК України зобов`язує апеляційний господарський суд з`ясувати обставини наявності або відсутності правового зв`язку між скаржником і сторонами у справі та дослідити, чи вирішено місцевим господарським судом питання про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи оскаржуваним судовим рішенням. Відтак, якщо скаржник лише зазначає про те, що оскаржуване рішення може вплинути на його права та/або інтереси, та/або обов`язки, або лише зазначає (констатує), що рішенням вирішено про його права та/або обов`язки чи інтереси, то такі посилання, виходячи з вищенаведеного, не можуть бути достатньою та належною підставою для розгляду, зокрема апеляційної скарги. Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 264 Господарського процесуального кодексу України, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, буде встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося, апеляційний господарський суд своєю ухвалою закриває апеляційне провадження, оскільки у такому випадку немає правового зв`язку між скаржником і сторонами у справі, а отже, немає і суб`єкта апеляційного оскарження. Зважаючи на те, що скаржником не підтверджено наявності підстав для висновку про те, що господарським судом першої інстанції були вирішенні питання про права, інтереси та (або) обов`язки скаржника, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про закриття апеляційного провадження. Статтею 129 Конституції України передбачено, що серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Наведене повністю узгоджується з правовими позиціями, сформованими Європейським судом з прав людини у справах Levages Prestations Services France (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) та Brualla Gomez de la Torre Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії), згідно з якими умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції. Разом з цим заінтересовані особи, які звертаються до касаційного суду зі скаргами, мають розуміти, що Верховний Суд є "судом права", а не "фактів", який забезпечує сталість та єдність судової практики, а тому посилання у касаційній скарзі на недоведеність обставин справи чи на перевагу одних доказів над іншими не допускається. У рішенні Європейського суду з прав людини від 05.04.2018 справа "ZUBAC v. CROATIA" (N 40160/12, ЄСПЛ, § 83) вказано, що застосування передбаченого законодавством порогу ratione valoris для подання скарг до верховного суду є правомірною та обґрунтованою процесуальною вимогою, враховуючи саму суть повноважень верховного суду щодо розгляду лише справ відповідного рівня значущості. Враховуючи, що повноваження суду касаційної інстанції обмежено перевіркою правильності застосування норм матеріального права чи порушенням норм процесуального права, зважаючи на особливий статус Верховного Суду, вирішення питання про можливість відкриття касаційного провадження відноситься до його дискреційних повноважень, оскільки розгляд скарг цим судом покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду". Право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення (MUSHTA v. UKRAINE 8863/06, § 37, ЄСПЛ, від 18.11.2010). Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду зазначає, що суд апеляційної інстанції приймаючи ухвалу про закриття апеляційного провадження у справі №5006/27/69б/2012 діяв відповідно до вимог ГПК України та у межах повноважень, передбачених процесуальним законом. Відтак, правильне застосування норм права судом апеляційної інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення у справі № 5006/27/69б/2012 є очевидними і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення. З урахуванням наведеного колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 11.10.2021 року у справі № 5006/27/69б/2012, оскільки правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення. Керуючись статтями 233, 234, 235, 293, 326 Господарського процесуального кодексу України, Суд ,- У Х В А Л И В: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 11.10.2021 року у справі № 5006/27/69б/2012. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Головуючий, суддя Огороднік К.М. Судді Жуков С.В. Ткаченко Н.Г.

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»