Постанова 4803 № 213/1700/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/9341/21 Справа № 213/1700/21 Суддя у 1-й інстанції - Князєва Н. В. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04 листопада 2021 року м.Кривий Ріг Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Бондар Я.М. суддів -Барильської А.П., Зубакової В.П. сторони: позивач- ОСОБА_1 , відповідач-Приватнне акціонерне товариство «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат», розглянувши у спрощеному позовному провадженні, у порядку ч.13 ст.7, ч.1 ст.369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 на рішення Інгулецького районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 02 вересня 2021 року, ухваленого суддею Князєвою Н.В. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області (відомості про дату складення повного тексту судового рішення відсутні),- ВСТАНОВИВ: У травні 2021 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» про відшкодування моральної шкоди. В обґрунтування позову зазначив, що внаслідок роботи на підприємстві відповідача він отримав професійні захворювання. У травні 2015 року рішенням ДУ «Український науково-дослідний інститут промислової медицини» йому встановлено професійне захворювання: хронічне обструктивне захворювання легень першої ст. (токсикоз-пиловий бронхіт першої ст., емфізема легень першої ст.) ЛН першого-другого ст. Професійне захворювання було встановлено на підставі даних Санітарно-гігієнічної характеристики умов праці №2/2-11-3-905 від 12.02.2014, де зазначено, що позивач працював в умовах, які характеризувалися перевищенням гранично допустимого рівня небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища. За фактом професійного захворювання було проведено розслідування, за результатами якого складено акт розслідування хронічного професійного захворювання від 09.07.2014. Позивач неодноразово проходив огляд МСЕК та перебував на лікуванні. 02 лютого 2017 року висновком МСЕК йому встановлено 30 % втрати професійної працездатності та 3 групу інвалідності безстроково. У зв`язку з професійним захворюванням позивачу завдано моральної шкоди. Змінився його спосіб та якість життя, змушений лікуватися, постійно відчуває біль, стан здоров`я не поліпшується, не може допомагати по господарству, відчуває себе неповноцінною людиною. Просив стягнути з відповідача моральну шкоду в розмірі 198 000 грн. Рішенням Інгулецького районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 02 вересня 2021 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» про відшкодування моральної шкоди задоволені частково. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 45000 (сорок п`ять тисяч) гривень без урахування податку з доходів фізичних осіб. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» в дохід держави судовий збір у сумі 450 (чотириста п`ятдесят) гривень 00 коп. Позивач ОСОБА_1 , будучи незгодним з ухваленим судовим рішенням подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, ставить питання про зміну рішення суду в частині збільшення розміру моральної шкоди до заявлених у позові вимог, тобто до 198 000 грн. При цьому, позивач зазначає, що суд першої інстанції при визначені розміру моральної шкоди на повно врахував положення п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31 березня 1995 року (з подальшими змінами) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди». Позивач вважає, що судом в достатній мірі не враховано, що через отримане професійне захворювання йому систематично спричиняється фізичний біль, він вимушений регулярно проходити медичне лікування, щорічно проходити огляди, що призводить до істотної зміни звичного способу життя, суттєвого зниження життєвої активності, стало причиною нераціональної втрати життєвого часу та енергії, він позбавлений можливості повноцінно працювати, реалізовувати свої наміри у професійній сфері, реалізовувати свої звички та бажання, змушений залучати додаткові зусилля та ресурси для організації життя. У відзиві на апеляційну скаргу позивача, відповідач ПрАТ «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат», просить відхилити апеляційну скаргу ОСОБА_1 , рішення суду першої інстанції залишити без змін. Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч.13 ст.7, ч.2 ст.369 ЦПК України, оскільки ціна позову менша розміру ста мінімальних заробітних плат. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача ОСОБА_1 не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Матеріалами справи і судом встановлено, що позивач по справі ОСОБА_1 працював у відповідача в умовах впливу пилу та токсичних речовин електрогазозварником у періоди з 07.04.1980 по 16.02.1983; з 07.06.1989 по 02.04.1991; з 15.12.1997 по 13.09.2001; з 13.09.2001 по 18.08.2002; з 01.01.2004 по 01.12.2005; з 25.04.2003 по 01.01.2004; з 01.12.2005 по 26.09.2007; з 26.09.2007 по 30.11.2009. Позивач 30.11.2009 за власним бажанням звільнений за ст.38 КЗпП України у зв`язку з виходом на пенсію. Також позивач працював на ПАТ «АМКР» умовах впливу пилу та токсичних речовин електрогазозварником у період з 11.09.2002 по 25.03.2003. Окрім того, позивач працював на ТОВ «Промремонт»» умовах впливу пилу та токсичних речовин електрогазозварником у період з 01.12.2009 по 02.12.2014. Позивач 02.12.2014 за власним бажанням звільнений за ст.38 КЗпП України у зв`язку з виходом на пенсію. Відповідно до Санітарно-гігієнічної характеристики умов праці ОСОБА_1 № 2/2-11-3-905 від 12.02.2014 умови праці, в яких працював позивач у відповідача, є шкідливими. Медичним висновком лікарсько-експертної комісії високоспеціалізованого профпатологічного закладу охорони здоров`я про наявність хронічного професійного захворювання ДУ «Український науково-дослідний інститут промислової медицини» від 08.05.2014, протокол № 819 встановлено професійний характер захворювання ОСОБА_1 хронічне обструктивне захворювання легень першої ст. (токсикоз-пиловий бронхіт першої ст., емфізема легень першої ст.) ЛН першого-другого ст. Згідно з актом розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 08.07.2014 проведено розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання позивача, встановленого Державною установою «Український науково-дослідний інститут промислової медицини». Відповідно до пункту 17 акту професійне захворювання виникло за таких обставин: перевищення граничного допустимого рівня небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу: 1) При роботі електрогазозварником РУ-1 ТОВ «ПРОМРЕМОНТ»: марганець 0,30 мг/м3 при ГДК 0,2 мг/м3; пил з вмістом кремнію диоксиду (10%) 2,3мг/м3 при ГДК 1,0мг/м3. 2) При роботі електрогазозварником «ІнГЗК»: марганець 0,28 -15мг/м3 при ГДК 0,2 мг/м3; пил з вмістом кремнію диоксиду (10%) 1,9-12,3 мг/м3 при ГДК 1,0мг/м3; азот диоксид 8,7 мг/м3 при ГДК 2,0 мг/м3. 3) При роботі електрогазозварником КДГМК «Криворіжсталь»: марганець 0,28 -15мг/м3 при ГДК 0,2 мг/м3; пил з вмістом кремнію диоксиду (10-70%) 5,46мг/м3 при ГДК 2,0мг/м3; азот диоксид 6,9 мг/м3 при ГДК 2,0 мг/м3 При огляді МСЕК від 02 лютого 2017 року позивачу встановлено ступінь втрати професійної працездатності 30 % , з яких 30 % ХОЗЛ, з 01 лютого 2017 року ОСОБА_1 , встановлено 3 групу інвалідності безстроково. ОСОБА_1 з приводу професійних захворювань періодично проходив лікування в медичних закладах. Внаслідок професійного захворювання позивачу завдано моральної шкоди, що полягає у моральних стражданнях через погіршення здоров`я, постійне лікування, вимушені зміни способу життя, втрати професійної працездатності. Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 виходив з того, що між сторонами склалися трудові правовідносини, оскільки професійне захворювання отримано позивачем під час виконання ним трудових обов`язків на підприємстві відповідача, тому роботодавець зобов`язаний відшкодувати спричинену позивачу втратою здоров`я моральну шкоду. Колегія суддів повністю погоджується з таким висновком суду першої інстанції, та не погоджується із доводами позивача щодо завниженого розміру відшкодування моральної шкоди, виходячи з наступних підстав. Статтею 3 Конституції України передбачається, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави. Частина 4 статті 43, частина 1 статті 46 Конституції України передбачають, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Статтею 153 Кодексу законів про працю України встановлено, що забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Стаття 173 зазначеного кодексу закріплює за потерпілим право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків. Рішенням Конституційного Суду №20-рп/2008 від 08.10.2008 року встановлено, що обов`язок з відшкодування моральної шкоди покладається на підприємства, які заподіяли шкоду. Частина 1 ст.237-1 КЗпП України передбачає відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством. Згідно з ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених законом. Відповідно до ч.1 ст.1168 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів. У статті 16 Конвенції Міжнародної організації праці від 22 червня 1981 року № 155 передбачено, що від роботодавців повинно вимагатися настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, забезпечення безпечності робочих місць, механізмів, обладнання та процесів, які перебувають під їхнім контролем, і відсутності загрози здоров`ю з їхнього боку. Від роботодавців повинно вимагатися настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, забезпечення відсутності загрози здоров`ю з боку хімічних, фізичних та біологічних речовин й агентів, які перебувають під їхнім контролем, тоді, коли вжито відповідних захисних заходів. Від роботодавців повинно вимагатися надавати у випадках, коли це є необхідним, відповідні захисні одяг і засоби для недопущення настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, загрози виникнення нещасних випадків або шкідливих наслідків для здоров`я. Колегія суддів погоджується із визначеним судом першої інстанції розміром відшкодування моральної шкоди, стягнутої з відповідача на користь позивача, який визначено ним, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, відповідно до п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди №4 від 31.03.1995 року з подальшими змінами, у зв`язку із чим відхиляє доводи позивача щодо занижено розміру моральної шкоди, стягнутої судом з ПрАТ «ІНГЗК» на користь позивача ОСОБА_1 . Так, визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції виходив з меж позовних вимог та доводів позовної заяви, тяжкості наслідків, які настали в здоров`ї позивача, врахував ступінь втрати ним професійної працездатності в розмірі 30% з встановленням третьої групи інвалідності безстроково з 01.02.2017 року,що вказує на незворотність негативних наслідків профзахворювання на житті позивача, оскільки відновити своє здоров`я позивач уже не зможе, врахував тривалість перенесених страждань, взяв до уваги і той фактпрофесійне захворювання позивача виникло в результаті роботи позивача впродовж трудової діяльності на 3-х підприємствах де були наявні шкідливі умови праці, а саме: ПАТ «АМКР», ТОВ «Промремонт», та підприємство відповідача ПАТ «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» та, виходячи із засад розумності, виваженості і справедливості, визначив до стягнення компенсацію моральної шкоди у сумі 45 000 грн., з розміром якої повністю погоджується і суд апеляційної інстанції. Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року). Слід зазначити, що моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як немає, і не може бути точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою, честі, гідності особи. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз. Колегія суддів вважає, що, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами. Відповідно до положень ч.4 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Згідно ч.1 п.4 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Згідно положення, закріпленого в п.2 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року в редакції, чинній на час ухвалення рішення суду, від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також смертю фізичної особи. Як видно з матеріалів справи, при зверненні до суду із позовом, позивач звільнений від сплати судового збору на підставі положення п.2 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір». Пленум Верховного Суду України у постанові від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснив, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Згідно з частиною третьою статті 23 Цивільного кодексу України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Аналіз цієї норми дає підстави зробити висновок про те, що позовна вимога про відшкодування моральної шкоди може полягати у відшкодуванні грошима, майном або в інший спосіб. Отже, характер такої вимоги (майновий чи немайновий) є похідним від обраного позивачем (потерпілою особою) способу відшкодування моральної шкоди. Якщо позивач просить відшкодувати моральну шкоду грошима або майном, то така позовна вимога набуває майнового характеру. Позивач подав позов про стягнення моральної шкоди спричиненої ушкодженням здоров`я та визначив її у грошовому вимірі, тому позовна вимога є майновою. Зі змісту положень п.3 ч.3 ст.175, п.1.ч.1 ст.176 ЦПК України ціна позову визначається сумою грошових коштів, якщо позов підлягає грошовій оцінці. Відповідно до ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. Частина 6 ст.141 ЦПК України передбачає, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Відповідно до ч.1 ст.4 Закону України «Про судовий збір» (з подальшими змінами та доповненнями) судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Згідно з положеннями п.п.1 п.1 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру фізичною особою або фізичною особою підприємцем ставка судового збору становить-1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Позов подано ОСОБА_2 до суду у травні 2021 року, у зв`язку з чим, останній, якби не був звільнений від сплати судового збору, виходячи з ціни позову -198 000 грн. мав би сплатити судовий збір в сумі -1980 грн. (1% ціни позову), але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 908 грн. (2270 грн. прожитковий мінімум на 1 січня 2021 року х 0,4=908 грн.). Суд першої інстанції, частково, задовольнивши позовні вимоги в розмірі 45000 грн., стягнув з відповідача на користь держави судовий збір в сумі 450 грн., що є менше ніж встановлений законом мінімальний розмір судового збору 908 грн. За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду підлягає зміні в частині збільшення розміру судового збору стягнутого з відповідачаПрАТ «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» на користь держави, з 450 грн. до 908 грн. В іншій частині оскаржуване судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв`язку із чим апеляційна скарга позивача підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін. Керуючись ст.ст.367, ч.1 ст.369, ст.374, ст.375, ст.ст.381, 382 ЦПК України, Дніпровський апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Інгулецького районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 02 вересня 2021 року в частині стягнутого з Приватного акціонерного товариства «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» на користь держави судового збору, змінити, збільшивши суму судового збору з 450 (чотириста п`ятдесят) гривень 00 копійок до 908 (дев`ятсот восьми) гривень 00 копійок. В решті рішення суду залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повний текст судового рішення складено 04 листопада 2021 року. Головуючий: Судді: