Постанова Київський апеляційний суд № 758/6533/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД _______________________________________ Справа № 758/6533/19 Апеляційне провадження № 22-ц/824/9312/2021 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 вересня 2021 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Рейнарт І.М. суддів Кирилюк Г.М., Семенюк Т.А. при секретарі Баллі Л.М. розглянувши у закритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Головного управління державної податкової служби у Харківській області на рішення Подільського районного суду міста Києва від 25 березня 2021 року (суддя Головчак М.М.) у цивільній справі за заявою Головного управління державної податкової служби у Харківській області, заінтересована особа: Акціонерне товариство «Укрсиббанк», про розкриття інформації, яка містить банківську таємницю, щодо ОСОБА_1 , встановив: у травні 2019 року Головне управління Державної фіскальної служби у Харківській області, правонаступником якого є Головне управління Державної податкової служби у Харківській області, звернулось до суду із заявою, в якій просило обов`язати АТ «Укрсиббанк» надати ГУ ДФС у Харківській області інформацію, що містить банківську таємницю відносно самозайнятої особи ОСОБА_1 , у вигляді витягу з особистого рахунку № НОМЕР_1 з вказівкою призначення платежу, дати, коду ЄДРПОУ, назви контрагентів та руху коштів на ньому за період з 1 квітня 2018р. по 31 травня 2018р. Мотивуючи вимоги, заявник зазначав, що відповідно до поданої самозайнятою особою ОСОБА_1 декларації платника єдиного податку за період 2017 рік задекларовано обсяг доходу за звітний (податковий) період у сумі 1 308 615грн 41коп., за 1 кв. 2018р. - 783 258грн 68коп. У зв`язку з цим, на поштову адресу самозайнятої особи ОСОБА_1 управлінням було надіслано запит, щодо надання інформації (пояснень) та її документального підтвердження. Листом від 19 липня 2018 року ОСОБА_1 повідомив, що він як платник ПДВ зареєстрований з 31 травня 2018 року. З 1 квітня 2018 року знаходився на загальній системі оподаткування, за період квітень - травень 2018 року отримав дохід в сумі 527581грн, який не підлягає оподаткуванню ПДВ, тому що призначення платежу - поповнення власних коштів, але при цьому ОСОБА_1 не надано документи, що безпосередньо стосуються господарської діяльності та отримання доходів, виду, обсягу та розрахунків, відображення їх у обліку і звітності за період з 1 січня 2017 року по 31 травня 2018 року. Заявник посилався на те, що 7 вересня 2018 року ГУ ДФС у Харківській області було видано наказ №6633 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки та на підставі направлення від 27 вересня 2018р. №2593 з метою проведення документальної позапланової виїзної перевірки самозайнятої особи ОСОБА_1 , здійснено вихід 28 вересня 2018р. та 1 жовтня 2018р. за адресою місця реєстрації самозайнятої особи ОСОБА_1 . Заявник зазначав, що у зв`язку з відсутністю самозайнятої особи ОСОБА_1 за зареєстрованою адресою, вручити направлення та розпочати документальну позапланову виїзну перевірку не було можливим, про що були складені акти №7663/20-40-13-06-07/3215508876 від 28 вересня 2018 року та №7718/20-40-13-06-07/3215508876 від 1 жовтня 2018року. ГУ ДФС у Харківській області було направлено запит №223/20-40-13-06-18 від 2 жовтня 2018 року до оперативного управління ГУ ДФС у Харківський області про надання інформації по встановленню місцезнаходження самозайнятої особи ОСОБА_1 . Згідно наданої оперативним управлінням ГУ ДФС у Харківський області інформації №4014/20-40-21-14-08 від 8 жовтня 2018р., встановити його місцезнаходження на момент виїзду не надалось можливим. Заявник посилався на те, що з метою проведення документальної позапланової виїзної перевірки самозайнятої особи ОСОБА_1 до АТ «Укрсиббанк», у якому було відкрито розрахункові рахунки, було направлено запити стосовно наявного рахунку та руху коштів за період з 1 квітня 2018 року по 31 травня 2018 року, а також щодо наявності банківських рахунків, із зазначенням дати відкриття та руху коштів по ним (лист від 10 жовтня 2018року №42541/10/20-40-13-06-14). Однак АТ «Укрсиббанк» відмовив у наданні запитуваної інформації у зв`язку з тим, що запитувана інформація є банківською таємницею. Заявник вважає, що підставами для отримання інформації, що містить банківську таємницю, є пункти 1-4 ч. 1 ст. 62 Закону України «Про банки та банківську таємницю» та право органів державної фіскальної служби отримувати будь-яку інформацію, віднесену законом до банківської таємниці. Рішенням Подільського районного суду міста Києва від 25 березня 2021 року заяву залишено без задоволення. У поданій апеляційній скарзі Головне управління державної податкової служби у Харківській області просить рішення суду скасувати та постановити нове, яким задовольнити вимоги заяви. Заявник вважає безпідставними висновки суду першої інстанції про ненадання доказів у підтвердження заяви, оскільки єдиною підставою для прийняття рішення про відмову у задоволенні заяви про розкриття інформації, яка містить банківську таємницю, законодавець визначив відсутність підстав та повноважень заявника при зверненні з такою заявою. Однак, суд першої інстанції взагалі не надав оцінки підставам для розкриття інформації, що містить банківську таємницю, зазначеним у заяві ГУ ДПС. Заявник зазначає, що необхідність у розкритті банком інформації, що містить банківську таємницю, зумовлена тим, що контролюючий орган не зміг провести документальну позапланову виїзну перевірку ОСОБА_1 через відсутність останнього за податковою адресою. Як наслідок, неможливо отримати безпосередньо від нього та дослідити у межах перевірки первинні та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів. У той же час, відомості, отримані від банківських установ, щодо обсягу та обігу коштів на рахунках платника податків, також вважаються податковою інформацією, яка може бути використана контролюючим органом під час здійснення податкового контролю. Отже, оскільки необхідність у здійсненні перевірки ОСОБА_1 з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків, зборів, платежів не відпала, а жодних документів, пов`язаних з предметом перевірки, від платника податків отримати неможливо, контролюючим органом було прийнято рішення про звернення до суду для отримання інформації про обсяг та обіг коштів на рахунках платника податків. Співставлення інформації про суми надходжень на розрахункові рахунки платника податків з даними, зазначеними у податковій звітності, надасть можливість дійти до висновку про достовірність та повноту сплати ОСОБА_1 податків, зборів, платежів. Заявник звертає увагу суду, що ОСОБА_1 не знаходиться за податковою адресою і вказаний факт, беззаперечно, вказує на те, що його господарська діяльність знаходиться поза межами контролю з боку органу, уповноваженого перевіряти законність діяльності у питаннях дотримання податкового законодавства. Відзив на апеляційну скаргу не подано. Заявник та АТ «Укрсиббанк», будучи належним чином повідомленими про день та час розгляду апеляційної скарги на офіційну електронну адресу, зазначену у апеляційній скарзі (с.с.94-97), у судове засідання своїх представників не направили, клопотання представника заявника про проведення судового засідання у режимі відеоконференції судом задоволено не було, у зв`язку із порушенням норм процесуального права при його поданні, у тому числі і у зв`язку недотриманням строків подання такого клопотання (надійшло до суду у паперовій формі 27 вересня 2021 року). ОСОБА_1 про судовий розгляд повідомлявся на адресою, зазначеною заявником у заяві та апеляційній скарзі, судове повідомлення повернулося до суду без вручення з відміткою листоноші про відсутність адресата, тому відповідно до положень ст. 131 ЦПК України вважається, що судове повідомлення є доставленим. Учасники судового розгляду у судове засідання не з`явилися, клопотання про перенесення судового розгляду не подали, тому колегія суддів провела судовий розгляд у їх відсутність відповідно до положень ст. 372 ЦПК України. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вважає, що вона задоволенню не підлягає, виходячи з наступного. Судом встановлено і матеріалами справи підтверджено, що наказом № 6633 від 7 вересня 2018 року заступника начальника Головного управління ДФС у Харківській області призначена документальна позапланова виїзна перевірка самозайнятої особи ОСОБА_1 з 28 вересня 2018 року тривалістю 5 робочих днів, за період квітень-травень 2018 року. Згідно наказу метою перевірки є здійснення контролю за своєчасністю реєстрації платником податку на додану вартість, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість до Державного бюджету України. Згідно акту № 7663/20-40-13-06-07/3215508876 від 28 вересня 2018 року, складеного головним державним ревізором-інспектором Котенко Н.А., проведення перевірки неможливе, так як станом на 28 вересня 2018 року ОСОБА_1 за адресою реєстрації не знаходився, тому вручити направлення на перевірку не було можливості. Відповідно до довідки про встановлення місцезнаходження платника податків за податковою адресою оперативним підрозділом ГУ ДФС від 8 жовтня 2018 року, місцезнаходження платника податків не встановлено. Листом АТ «Укрсиббанк» від 23 жовтня 2018 року ГУ ДФС у Харківській області відмовлено у наданні інформації про рахунки, рух коштів ОСОБА_1 . Відмовляючи у задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив з того, що заявник не навів належного обґрунтування підстав для розкриття банківської таємниці у заявлений період щодо ОСОБА_1 , а також не надав доказів того, що ОСОБА_1 станом на час подання заяви відсутній за адресою реєстрації, що унеможливило проведення позапланової перевірки. Колегія суддів вважає, що такий висновок суду відповідає наявним матеріалам справи, наданим доказам та ґрунтується на нормах матеріального права. Згідно з частиною першою статті 1076 ЦК України банк гарантує таємницю банківського рахунка, операцій за рахунком і відомостей про клієнта. Відомості про операції та рахунки можуть бути надані тільки самим клієнтам або їхнім представникам. Іншим особам, у тому числі органам державної влади, їхнім посадовим і службовим особам, такі відомості можуть бути надані виключно у випадках та в порядку, встановлених законом про банки і банківську діяльність. Порядок розкриття банківської таємниці встановлений Законом України «Про банки та банківську діяльність» від 07 грудня 2000 року. Так, статтею 62 Закону України «Про банки і банківську діяльність» визначений порядок розкриття банківської таємниці, відповідно до частини першої якої інформація щодо юридичних та фізичних осіб, яка містить банківську таємницю, розкривається банками, зокрема, за рішенням суду (пункт 2 частини першої статті 62 Закону). З аналізу зазначеної правової норми виходить, що на вимогу відповідних уповноважених державних органів банк вправі надати інформацію, яка містить банківську таємницю, у межах і обсягах, визначених цим та іншими законами, тобто банки надають обмежену законом інформацію. Підставою для розкриття інформації, яка містить банківську таємницю, є необхідність провести перевірку своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів до державного бюджету суб`єктом господарської діяльності. При цьому своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплата податків та зборів (обов`язкових платежів) здійснюється шляхом проведення органами державної податкової служби планових і позапланових виїзних перевірок, підстави та порядок яких визначені законом. Саме по собі неподання в установлений строк податкової декларації або їх розрахунків, необхідність перевірки достовірності, повноти нарахування та сплати усіх передбачених Податковим кодексом України (далі - ПК України) податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства тощо є підставою для ініціювання органами державної податкової служби перевірок згідно з процедурою, визначеною главою 8 ПК України. В цьому випадку розкриття банківської таємниці можливе в разі доведення органом державної податкової служби обставин, за яких перевірки є неможливими або є інша об`єктивна потреба в розкритті такої таємниці. Органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (стаття 19 Конституції України). У зв`язку із цим у разі, якщо підставою звернення до суду, зокрема, органу державної податкової служби із заявою про розкриття банківської таємниці, є дії порушника податкового законодавства і стосовно таких дій для цих органів відповідними спеціальними законами передбачений спосіб реагування, то суд не має підстав для задоволення заяви. Винятком є обґрунтовані посилання заявника на неможливість вчинення ним дій відповідно до способів реагування, передбачених зазначеними законами. Зокрема, це можуть бути обґрунтовані посилання з поданням відповідних доказів про те, що особа, щодо якої вимагається розкриття банківської таємниці, не знаходиться за місцем своєї реєстрації; підтверджена неможливість вручення повідомлення з копією наказу про проведення документальної перевірки тощо. Вказане узгоджується з позицією Верховного Суду у справах № 761/10955/19, 761/26078/19. Відповідно до пункту 42.2. статті 42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4. цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику). Відповідно до абзацу 6 пункту 42.4. статті 42 ПК України у разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їх відмову прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення. З наданої суду першої інстанції копії акту від 28 вересня 2018 року вбачається, що копія наказу про проведення позапланової перевірки ОСОБА_1 не вручена у зв`язку із його відсутністю за адресою реєстрації. Разом з цим, заявником не було надано суду доказів направлення копії наказу ОСОБА_1 поштовим зв`язком у зв`язку із неможливістю її вручення особисто 28 вересня 2018 року. Посилання у заяві на здійснення виїзду за місцем реєстрації ОСОБА_1 1 жовтня 2018 року та складення відповідного акту, належними доказами не підтверджені, так як до заяви такі документи додані заявником не були. Також заявником не було надано доказів відсутності ОСОБА_1 за адресою реєстрації з жовтня 2018 року по травень 2019 року - день звернення до суду з даною заявою, та неможливості вручення йому особисто або поштою за адресою його реєстрації документів про проведення перевірки. Оцінюючи надану суду першої інстанції копію довідки про встановлення місцезнаходження платника податків за податковою адресою оперативним підрозділом ГУ ДФС від 8 жовтня 2018 року, колегія суддів вважає її неналежним та недостатнім доказом у підтвердження відсутності ОСОБА_1 за місцем реєстрації, оскільки крім виїзду за адресою реєстрації ОСОБА_1 , будь-яких інших дій по встановленню місця його знаходження вчинено не було. При цьому з матеріалів справи вбачається, що лист ГУ ДФС від 13 червня 2018 року, направлений на адресу реєстрації ОСОБА_1 , останнім був отриманий і на нього надана відповідь 19 липня 2018 року, що спростовує твердження заявника про відсутність ОСОБА_1 за місцем реєстрації. Пунктами 4, 5 статті 348 ЦПК України встановлено, що заява про розкриття банківської таємниці має містити, поміж іншого, обґрунтування необхідності та обставини, за яких вимагається розкрити інформацію, що містить банківську таємницю, щодо особи, із зазначенням положень законів, які надають відповідні повноваження, або прав та інтересів, які порушено; обсяги (межі розкриття) інформації, яка містить банківську таємницю, щодо особи та мету її використання. Звертаючись до суду із заявою, Головне управління Державної фіскальної служби в Харківській області не обґрунтувало необхідності розкриття інформації, що містить банківську таємницю, щодо самозайнятої особи ОСОБА_1 , обмежившись посиланням на право органів державної фіскальної служби отримати будь-яку інформацію, віднесену законом до банківської таємниці, та не довело існування обставин, за яких перевірки є неможливими або є інша об`єктивна потреба в розкритті такої таємниці. За таких обставин та з підстав, передбачених вищевказаними нормами матеріального права, висновок суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення заяви про розкриття банківської таємниці, є правильним. Доводи апеляційної скарги Головного управління Державної податкової служби у Харківській області не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновків суду першої інстанцій, обґрунтовано викладених у мотивувальній частині судового рішення, а зводяться до незгоди заявника з висновками судів щодо їх оцінки. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Суд першої інстанції повно з`ясував обставини справи, оцінив надані докази, правильно застосував норми матеріального права, не допустив порушень норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи, тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду та задоволення апеляційної скарги. Керуючись статтями 367, 374, 375, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд постановив: апеляційну скаргу Головного управління державної податкової служби у Харківській області залишити без задоволення, рішення Подільського районного суду міста Києва від 25 березня 2021 року - без змін. Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Повний текст постанови складено 3 листопада 2021 року. Суддя-доповідач І.М. Рейнарт Судді Г.М. Кирилюк Т.А. Семенюк