Постанова 4823 № 750/6213/21

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А іменем України 04 листопада 2021 року м. Чернігів Унікальний номер справи № 750/6213/21 Головуючий у першій інстанції Коверзнев В. О. Апеляційне провадження № 22-ц/4823/1361/21 Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Харечко Л.К., суддів: Мамонової О.Є., Онищенко О.І., учасники справи: позивач ОСОБА_1 , відповідач Комунальне підприємство «Чернігівводоканал» Чернігівської міської ради, розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Комунального підприємства «Чернігівводоканал» Чернігівської міської ради на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 22 липня 2021 року у складі судді Коверзнева В.О., повний текст якого складений 22.07.2021 у м. Чернігові, У С Т А Н О В И В : У червні 2021 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Комунального підприємства «Чернігівводоканал» Чернігівської міської ради, в якому просив визнати відмову відповідача в укладенні договору на водопостачання за адресою: АДРЕСА_1 , за умовами Типового договору, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.07.2019 № 690, протиправною, визнати укладеним договір в редакції та на умовах, передбачених Типовим договором з індивідуальним споживачем про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 05.07.2019 № 690, між виконавцем комунальної послуги Комунальним підприємством «Чернігівводоканал» Чернігівської міської ради та споживачем ОСОБА_1 за вказаною адресою. Обгрунтовував свої вимоги тим, що на підставі договору купівлі продажу земельної ділянки та житлового будинку від 23.07.2020 № 257 він став новим власником житлового будинку АДРЕСА_1 , та, відповідно, споживачем комунальних послуг, в тому числі, послуг з водопостачання. Здійснював оплату за спожиту воду згідно з показаннями лічильника і виставлених рахунків. Попереднім власником у вказаному будинку згідно з погодженим відповідачем проектом був встановлений комерційний засіб обліку лічильник холодної води, який виконавцем послуг був взятий на абонентський облік. З 01.12.2020 по теперішній час позивач неодноразово звертався до відповідача з пропозицією укласти письмовий договір на надання комунальної послуги, складений відповідно до Типового договору з індивідуальним споживачем про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, затвердженого постановою КМУ від 05.07.2019 № 690, проте, останній відмовляється укласти такий договір, замість цього пропонує підписати протокол розбіжностей до Типового договору, в якому пункт 16 викласти у такій редакції: «Ведення обліку послуг з централізованого водопостачання здійснюється за показаннями вузла комерційного обліку, встановленого споживачем на межі інженерно-технічних систем споживача (колодязь з запірною арматурою), прийнятою виконавцем на абонентський облік. У разі наявності у споживача кількох об`єктів водопостачання, оснащених вузлами обліку, ведення обліку наданих послуг здійснюється з урахуванням показань усіх засобів обліку, прийнятих виконавцем на абонентський облік. Доповнено пунктом 43: «У разі не забезпечення обліку послуг з централізованого водопостачання, шляхом встановленого споживачем вузла комерційного обліку на межі інженерно-технічних систем споживача (колодязь з запірною арматурою), виконавець має право обмежити (припинити) надання послуг споживачеві». Вважає, що така відмова коммунального підприємства є порушенням вимог чинного законодавства, зокрема, Правил надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ст. ст. 626, 627, 648 ЦК України. Саме вказаними нормативно-правовими актами передбачено, що умови типового договору, що набули юридично обов`язкового значення в силу актів цивільного законодавства, є обов`язковими для сторін договору, які не мають права відступити від їх положень і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Також вважав, що умови, запропоновані відповідачем у протоколі розбіжностей до типового договору, не відповідають приписам закону, оскільки, необхідність в укладенні договору про надання послуг з централізованого водопостачання виникла у зв`язку зі зміною власника будівлі, яка вже приєднана до зовнішніх мереж відповідно до чинного на час приєднання законодавства, а не у зв`язку з приєднанням, що регламентується ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання». Крім того статтею 7 зазначеного Закону визначено право, а не обов`язок власника будівлі, яка на день набрання чинності цим Законом була приєднана до зовнішніх інженерних мереж або яка приєднується до зовнішніх інженерних мереж, самостійно обладнати таку будівлю вузлами комерційного обліку в установленому законом порядку. Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 22 липня 2021 року позов задоволено, визнано протиправною відмову Комунального підприємства «Чернігівводоканал» Чернігівської міської ради в укладенні з ОСОБА_1 договору на централізоване водопостачання за адресою: АДРЕСА_1 , за умовами Типового договору з індивідуальним споживачем, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.07.2019 №

690. Визнано укладеним з ОСОБА_1 і Комунальним підприємством «Чернігівводоканал» Чернігівської міської ради договору про надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення на умовах, передбачених Типовим договором з індивідуальним споживачем, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 05.07.2019 №

690. Стягнуто з відповідача на користь держави судовий збір в сумі 908,00 грн. В апеляційній скарзі Комунальне підприємство «Чернігівводоканал» Чернігівської міської ради просить скасувати рішення суду і ухвалити нове, яким відмовити ОСОБА_1 у задоволенні його вимог, посилаючись на неповне з`ясування обставин справи, порушення норм процесуального права. Доводи скарги зводяться до того, що Мінрегіон наказом від 19.04.2021 № 97 виклав у новій редакції Правила користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України № 190, які передбачають, що самовільним приєднанням до систем централізованого питного водопостачання та централізованого водовідведення вважається відсутність або невідповідність нормам розміщення споживачем засобів комерційного обліку води, також, статтею 3 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» визначено, що вузол комерційного обліку встановлюється на межі майнової належності в кожній точці приєднання до зовнішніх інженерних мереж. Тобто, на думку відповідача, вимога комунального підприємства про необхідність встановлення приладу обліку холодної води на межі майнової належності відповідає нормам чинного законодавства. Зазначає, що у відповідь на запропонований підприємством протокол розбіжностей від 01.12.2020 до Типового договору був отриманий від позивача лист, який не містив заперечень до протоколу розбіжностей, що свідчить про вчинення останнім дій, які засвідчують його волю до отримання відповідної комунальної послуги від цього виконавця (у тому числі здійснив оплату наданих послуг), а також, що договір вважається укладеним у редакції, запропонованій виконавцем комунальної послуги. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 посилається на те, що Правила № 190 чинні з 13.07.2021, а спірне питання між сторонами виникло ще у грудні 2020 року, тобто, вказані Правила на дані правовідносини не поширюються. Доводи відповідача про те, що позивач не заперечував проти протоколу розбіжностей, не відповідає обставинам справи, оскільки, про свою відмову від погодження умов він зазначав у своїх листах від 29.01.2021 і 17.03.2021. На думку ОСОБА_1 , Закон України Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» не містить норм, які зобов`язують власника будинку, який на день набрання ним чинності, вже був приєднаний до зовнішніх інженерних мереж і обладнаний приладом обліку (лічильником) води, додатково встановлювати за власні кошти вузол комерційного обліку холодної води на межі інженерно-технічних систем постачання послуги виконавця та інженерно-технічних систем споживача. Вислухавши суддю доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до наступного висновку. Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Згідно зі ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Відповідно до ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. Статтею 10 ЦПК визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Встановлено, що згідно з договором купівлі продажу земельної ділянки та житлового будинку від 23.07.2020 ОСОБА_1 є власником земельної ділянки і житлового будинку, що знаходяться по АДРЕСА_1 (а. с. 3-5). Позивач неодноразово звертався до Комунального підприємства «Чернігівводоканал» Чернігівської міської ради з пропозицією укладення договору про надання послуг централізованого водопостачання на умовах Типового договору з індивідуальним споживачем про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.07.2019 № 690, як з новим власником, зазначаючи, що попереднім власником у 2011 році був встановлений засіб обліку (лічильник) холодної води, який прийнятий на абонентський облік відповідачем, проте, останній відмовляється, мотивуючи це тим, що позивачу належить підписати протокол розбіжностей, як невід`ємну частину договору, яким передбачено, що ведення обліку централізованого водопостачання виключно за показаннями вузла комерційного обліку, встановленого споживачем на межі інженерно-технічних систем постачання послуги виконавця та інженерно-технічних систем споживача (тобто в колодязі з запірною арматурою), прийнятою виконавцем на абонентський облік. Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Згідно зі статтею 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України). Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. Договором може бути встановлено, що його окремі умови визначаються відповідно до типових умов договорів певного виду, оприлюднених у встановленому порядку (стаття 630 ЦК України). Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» на виконавця комунальної послуги покладено обов`язок підготувати та укласти з споживачем відповідний договір про надання послуг з дотриманням умов їх виконання згідно з типовим договором. Згідно зі ст. 12 Закону надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах. Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Стаття 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачає, що виконавець комунальної послуги, який займає монопольне становище на ринку, за наявності у нього технічних можливостей надання комунальної послуги не вправі відмовити в укладенні відповідного договору споживачеві чи іншій особі, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача, якщо інше не передбачено законом. Договір про надання комунальних послуг укладається строком на один рік. Якщо за один місяць до закінчення зазначеного строку жодна із сторін не повідомить письмово другу сторону про відмову від договору, договір вважається продовженим на черговий однорічний строк. З пропозицією про укладання договору про надання комунальних послуг або про внесення змін до нього (крім індивідуальних договорів, укладених відповідно до частини п`ятої цієї статті) може звернутися будь-яка сторона, надавши письмово другій стороні проект відповідного договору (змін до нього), складений згідно з типовим договором. Якщо протягом 30 днів після отримання проекту договору (змін до нього) виконавець комунальної послуги, який одержав проект договору (змін до договору) від споживача (іншої особи, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача), не повідомив про свою відмову від укладання договору (внесення змін) та не надав своїх заперечень або протоколу розбіжностей до нього і при цьому не припинив надання комунальної послуги цьому споживачу (або в інший спосіб засвідчив свою волю до надання відповідної комунальної послуги споживачу), договір (зміни до нього) вважається укладеним у редакції, запропонованій споживачем (іншою особою, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача), якщо інше не передбачено цим Законом. Якщо споживач (інша особа, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача), який отримав проект договору (змін до нього) від виконавця комунальної послуги, не повідомив протягом 30 днів про свою відмову від укладання договору (внесення змін) та не надав своїх заперечень або протоколу розбіжностей до нього, а вчинив дії, які засвідчують його волю до отримання (продовження отримання) відповідної комунальної послуги від цього виконавця (у тому числі здійснив оплату наданих послуг), договір (зміни до нього) вважається укладеним у редакції, запропонованій виконавцем комунальної послуги, якщо інше не передбачено цим Законом. Необґрунтована відмова споживача (іншої особи, яка відповідно до договору або закону укладає договір в інтересах споживача) від укладання договору є підставою для припинення в односторонньому порядку виконавцем надання відповідної комунальної послуги такому споживачу. Відмова будь-якої із сторін від укладання запропонованого другою стороною договору не позбавляє її права звернутися з повторною пропозицією про укладання договору в порядку, визначеному цією частиною. Також, положення Закону України Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» визначають засади забезпечення комерційного, у тому числі розподільного, обліку послуг з постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання та забезпечення відповідною обліковою інформацією споживачів таких послуг. Відповідно до ч. ч. 1, 2 статті 3 Закону оснащення будівель вузлами комерційного обліку та обладнанням інженерних систем для забезпечення такого обліку здійснюється відповідно до проектної документації з дотриманням будівельних норм і правил у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства. Таке оснащення та відповідна проектна документація не потребують видачі технічних умов та інших вимог до встановлення вузла комерційного обліку, погодження з державними органами, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими особами, операторами зовнішніх інженерних мереж, виконавцями комунальних послуг. Забороняється приєднання житлових і нежитлових будівель до зовнішніх інженерних мереж без оснащення таких будівель вузлами комерційного обліку відповідних комунальних послуг відповідно до вимог цього Закону. Такими вузлами обліку обладнуються усі вводи зовнішніх інженерних мереж у будівлі, крім випадків, передбачених цим Законом. Місце встановлення вузла комерційного обліку визначається відповідно до будівельних норм і правил. Частина 7 зазначеної статті Закону визначає, що власник (співвласники) будівлі, яка на день набрання чинності цим Законом була приєднана до зовнішніх інженерних мереж або яка приєднується до зовнішніх інженерних мереж, має право самостійно обладнати таку будівлю вузлами комерційного обліку в установленому законодавством порядку. Таким чином, беручи у сукупності вищевикладене, колегія суддів повністю погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що чинне законодавство не містить норм, які б могли зобов`язати власника будинку, який на день набрання чинності Законом України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», вже був приєднаний до зовнішніх інженерних мереж і обладнаний приладом обліку води, додатково встановлювати вузол комерційного обліку холодної води на межі інженерно-технічних систем постачання послуги виконавця та інженерно-технічних систем споживача (у колодязі з запірною арматурою). З зазначеного також виходить, що виконавець послуг (в даному випадку - Комунальне підприємство «Чернігівводоканал» Чернігівської міської ради) зобов`язаний укласти зі споживачем договір про надання послуг з централізованого постачання води на умовах Типового договору, що був укладений та підписаний попереднім власником будинку, який вже приєднаний до зовнішніх інженерних мереж і обладнаний приладом обліку води. Відмову виконавця послуг підписати такий договір зі споживачем не можна визнати законною. Апеляційний суд погоджується з висновком суду і в цій частині, що та обставина, що ОСОБА_1 продовжував споживати послуги водопостачання, оплачував їх вартість згідно з показаннями раніше встановленого лічильника холодної води, не може свідчити про прийняття позивачем прописаних умов у протоколі розбіжностей, адже, останній заперечував проти цього, висловлюючи незгоду з його умовами. Вказані обставини підтверджуються обставинами даної справи. Доводи апеляційної скарги про те, що редакція Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України від 19.04.2021 містить нові норми стосовно розміщення споживачем засобів комерційного обліку води і що вони підлягають врахуванню при укладенні з позивачем типового договору, на правильність вирішення даного спору не впливають, оскільки, сторони мали узгодити питання укладення та підписання договору про надання послуг з водопостачання після того, як позивач став новим власником будинку, тобто, на протязі 2020 року, крім того, норми вказаних Правил, як і Закон України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», також не містять обов`язкових застережень щодо встановлення додаткового вузла комерційного обліку холодної води на межі інженерно-технічних систем постачання послуги виконавця та інженерно-технічних систем споживача, у будинку, який вже був приєднаний до зовнішніх інженерних мереж і обладнаний приладом обліку води. Відповідно до ст. 263 ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. На підставі зазначеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції належним чином, повно та всебічно дослідив усі обставини справи, перевірив надані сторонами докази, дотримався положень матеріального і процесуального права, що регулюють спірні правовідносини та ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Таким чином, рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 22 липня 2021 року скасуванню не підлягає. Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Чернігівводоканал» Чернігівської міської ради залишити без задоволення. Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 22 липня 2021 року залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Головуюча судді: