Постанова 4857 № 460/3939/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04 листопада 2021 рокуЛьвівСправа № 460/3939/21 пров. № А/857/17252/21 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Затолочного В.С., суддів: Большакової О.О., Кушнерика М.П., секретаря судового засідання Ратушної М.І., за участі представника третьої особи Шевчука В.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в місті Львові апеляційну скаргу Виконавчого комітету Рівненської міської ради на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 03 червня 2021 року у справі № 460/3939/21 за адміністративним позовом Виконавчого комітету Рівненської міської ради до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Рівненській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_1 про визнання протиправною та скасування постанови (рішення суду першої інстанції ухвалене суддею Гудима Н.С. в м. Рівне Рівненської області 03.06.2021 року), - ВСТАНОВИВ: Виконавчий комітет Рівненської міської ради (далі позивач) звернувся з адміністративним позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Рівненській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) (далі відповідач) третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 ) про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу від 31.03.2021 ВП № 58804164. Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 03 червня 2021 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено. Не погодившись із вказаним рішенням, його оскаржив позивач, який покликаючись на те, що рішення є незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального і процесуального права, з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, просить рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 03 червня 2021 року скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. В обґрунтування апеляційних вимог покликається на те, що 09.03.2021 на засіданні комітету виконавчого комітету на виконання рішення Рівненського міського суду від 24.01.2019 у справі № 569/10335/18 було розглянуто питання і прийнято рішення № 26 щодо надання ОСОБА_1 квартири на склад сім`ї 1 особа у порядку черговості громадян, які перебувають на квартирному обліку при міськвиконкомі. Відтак, позивач стверджує, що ним виконано рішення Рівненського міського суду від 24.01.2019 у справі № 569/10335/18, примусове виконання якого здійснюється в межах виконавчого провадження ВП № 58804164, а отже відсутні підстави для застосування штрафу за його невиконання. Відповідач правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався. ОСОБА_1 скористалася правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, просила в задоволенні такої відмовити, рішення суду першої інстанції залишити без змін. Представник третьої особи у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги. Інші учасники справи у судове засідання неналежним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи. Тому їх неявка, в силу вимог частини 3 статті 268 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) не перешкоджає розгляду справи. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши та обговоривши матеріали справи, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції вірно встановлено, що 24.01.2019 рішенням Рівненського міського суду у справі № 569/10335/18 позовну заяву ОСОБА_1 до Рівненської міської ради, Виконавчого комітету Рівненської міської ради задоволено частково, зобов`язано Виконавчий комітет Рівненської міської ради розглянути питання щодо забезпечення належних та придатних умов проживання ОСОБА_1 , як інваліда І групи. Вказане судове рішення набрало законної сили 26.02.2019 року. 28.03.2019 Рівненським міським судом видано виконавчий лист у справі № 569/10335/18 про зобов`язання Виконавчого комітету Рівненської міської ради розглянути питання щодо забезпечення належних та придатних умов проживання ОСОБА_1 як інваліда І групи, який звернено до виконання в межах виконавчого провадження ВП № 58804164. 14 травня 2019 року виконавчим комітетом Рівненської міської ради прийнято рішення № 60 , пунктом 2 якого вирішено: «На виконання рішення Рівненського міського суду від 24.01.2019 (справа № 569/10335/18), відповідно до ст. 42 та 43 Житлового кодексу Української РСР надати ОСОБА_1 квартиру на склад сім`ї 1 особа у порядку черговості громадян, які перебувають на квартирному обліку при міськвиконкомі». У зв`язку з цим, 10.07.2019 постановою державного виконавця закінчено виконавче провадження ВП № 58804164. Як слідує з матеріалів справи, ОСОБА_1 , не погодившись з рішенням міськвинкому № 60 від 14.05.2019 як належним виконанням рішення Рівненського міського суду у справі № 569/10335/18 від 24.01.2019, звернулася до Рівненського міського суду з позовом щодо його скасування. 19.06.2020 рішенням Рівненського міського суду у справі № 569/2207/19 позов ОСОБА_1 до Рівненської міської ради, виконавчого комітету Рівненської міської ради задоволено частково, визнано протиправним та скасовано рішення виконавчого комітету Рівненської міської ради № 60 від 14.05.2019 року в частині, що стосується прав та інтересів ОСОБА_1 (п.2), як таке, що не призводить до реального відновлення порушених прав позивача, встановлених у рішенні Рівненського міського суду у справі №569/10335/18 від 24.01.2019 року. Також вирішено відшкодувати ОСОБА_1 моральну шкоду за тривалу протиправну бездіяльність органів місцевого самоврядування. За наслідками апеляційного перегляду 29.10.2020 постановою Рівненського апеляційного суду Рівненської області у справі № 569/22017/19 рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 19 червня 2020 року в частині відшкодування ОСОБА_1 моральної шкоди скасоване, в задоволенні позову в цій частині відмовлено. В решті рішення суду залишено без зміни. 25.11.2020 ОСОБА_1 звернулася до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Рівненській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Львів) із заявою про відновлення виконавчого провадження № 58804164 з виконання виконавчого листа Рівненського міського суду, виданого 28.03.2019 у справі № 569/10335/18. 28.12.2020 постановою заступника начальника Управління-начальника відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Рівненській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) за результатами перевірки матеріалів виконавчого провадження №58804164 скасовано постанову державного виконавця від 10.07.2019 ВП № 58804164 про закінчення виконавчого провадження. 30.12.2020 державним виконавцем прийнято постанову про відновлення виконавчого провадження ВП № 58804164 з виконання виконавчого листа № 569/10335/18, виданого Рівненським міським судом 28.03.2019, про зобов`язання Виконавчого комітету Рівненської міської ради розглянути питання щодо забезпечення належних та придатних умов проживання ОСОБА_1 , як інваліда І групи. 26.01.2021 Виконавчий комітет Рівненської міської ради листом № 16-79 повідомив державному виконавцю, що питання щодо забезпечення належних та придатних умов проживання ОСОБА_1 буде розглядатися в березні 2021 року. 09.03.2021 виконавчим комітетом Рівненської міської ради прийнято рішення за № 26, пунктом 10 якого вирішено: «На виконання рішення Рівненського міського суду від 24.01.2019 (справа № 569/10335/18), відповідно до ст. 42 та 43 Житлового кодексу Української РСР надати ОСОБА_1 квартиру на склад сім`ї 1 особа у порядку черговості громадян, які перебувають на квартирному обліку при міськвиконкомі». 26.03.2021 Виконавчим комітетом Рівненської міської ради листом № 16-79 повідомлено державному виконавцю про розгляд вказаного вище питання на підтвердження чого долучено витяг з рішення виконкому від 09.03.2021 № 26 (п.10). 31.03.2021 відповідачем в межах виконавчого провадження ВП № 58804164 винесено постанову про накладення штрафу на Виконавчий комітет Рівненської міської ради за невиконання рішення Рівненського міського суду № 569/10335/18 у розмірі 5100 грн. Зобов`язано боржника виконати рішення суду протягом 10 робочих днів та попереджено про кримінальну відповідальність за умисне невиконання рішення. Вважаючи постанову державного виконавця про накладення штрафу протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом. Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки прийняте позивачем рішення № 26 від 09.03.2021 фактично продублювало рішення № 60 від 14.05.2021, яке скасоване рішенням Рівненського міського суду від 19.06.2020 у справі № 569/22017/19, як таке, що не призводить до реального відновлення порушених прав ОСОБА_1 , встановлених у рішенні Рівненського міського суду у справі № 569/10335/18, а інших доказів фактичного виконання рішення суду ним не надано, то державним виконавцем обґрунтовано і правомірно застосовано до позивача штраф за невиконання рішення Рівненського міського суду від 24.01.2019 у справі № 569/10335/18, у межах виконавчого провадження ВП № 58804164. Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне. Статтею 1 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII) визначено, шо виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Згідно з частиною 1 ст. 5 Закону № 1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів». Виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (частина 1 ст. 18 Закону № 1404-VIII). Підпунктами 1, 16 частини 3 статті 18 Закону № 1404-VIII визначено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом. Відповідно до частини 6 ст. 26 Закону № 1404-VIII за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню). Приписами ч. 1, 2 ст. 63 Закону № 1404-VIII передбачено, що за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною 6 ст. 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність. Із змісту частини 1 ст. 75 Закону № 1404-VIII вбачається, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Системний аналіз вищенаведених правових норм вказує на те, що правовою підставою для накладення державним виконавцем на боржника штрафу у межах виконавчого провадження є невиконання ним судового рішення у встановлений строк без поважних причин. Поважними причинами невиконання боржником рішення можуть бути визнані лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення боржника, пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для виконання рішення у встановлений виконавцем строк та повинні бути підтверджені належними доказами. При цьому, застосування такого заходу реагування як винесення постанови про накладення штрафу є обов`язком державного виконавця і націлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження, як завершальної стадії судового провадження. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16.04.2020р. в справі № 826/14754/17. Накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов`язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов`язання (виконати судове рішення). Така відповідальність не настає за умови, що судове рішення не виконано з поважних причин і в строк, встановлений державним виконавцем. Тобто, даючи оцінку тому чи правомірно на боржника наклали штраф за невиконання/повторне невиконання судового рішення потрібно з`ясувати часові рамки, в межах яких боржник мав вчинити певні дії (за виконавчим листом) і в чому причина невиконання судового рішення у відведений йому строк. У цьому зв`язку варто зауважити, що сам факт невиконання судового рішення у визначений строк без з`ясування і оцінки причин цього невиконання не може вважатися підставою для відповідальності боржника відповідно до ст. 75 Закону № 1404-VIII. Поважність причин невиконання судового рішення оцінюється у кожному конкретному випадку через призму того, наскільки це (об`єктивно) перешкодило виконати судове рішення. Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 21.01.2020р. у справі № 640/9234/19. Згідно з частиною 1 ст. 18 Цивільного процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом (частина 2 ст. 18 ЦПК України) З матеріалів справи встановлено, що рішенням Рівненського міського суду від 24.01.2019 у справі № 569/10335/18 зобов`язано Виконавчий комітет Рівненської міської ради розглянути питання щодо забезпечення належних та придатних умов проживання ОСОБА_1 , як інваліда І групи. 25.02.2021 на виконання рішення суду у справі № 569/10335/19 відбулося засідання громадської комісії з житлових питань, за результатами розгляду пропозицій якого Виконавчим комітетом Рівненської міської ради на засіданні 09.03.2021 прийнято рішення № 26, пунктом 10 якого вирішено надати ОСОБА_1 квартиру на склад сім`ї 1 особа у порядку черговості громадян, які перебувають на квартирному обліку при міськвиконкомі. Апелянт зазначає, що прийнятим рішенням Виконавчий комітет Рівненської міської ради виконав рішення Рівненського міського суду від 24.01.2019 у справі № 569/10335/18. Проте, ОСОБА_1 вже перебуває на квартирному обліку при міськвиконкомі з 24.02.1997 у списку загальної черги під № 3801. При цьому, оскільки ОСОБА_1 має першу групу інвалідності, то згідно з діючим житловим законодавством, вона має право на першочергове отримання житла. Серед таких осіб ОСОБА_1 обліковується під № 1704. Вказані обставини встановлені рішенням Рівненського міського суду від 19.06.2020 і постановою Рівненського апеляційного суду Рівненської області від 29.10.2020 у справі № 569/22017/19 та в силу вимог частини 4 ст. 78 КАС України не доказуються в межах розгляду даної адміністративної справи. Повторне поставлення ОСОБА_1 на квартирний облік не призводить до реального відновлення порушених прав останньої, встановлених у рішенні Рівненського міського суду у справі № 569/10335/18 від 24.01.2019. При цьому, як Рівненським міським судом Рівненської області у рішенні від 19.06.2020, так і Рівненським апеляційним судом в постанові від 29.10.2020 у справі № 569/22017/19, якими визнано протиправним і скасовано рішення виконкому № 60 від 14.05.2019 як таке, що не призводить до реального виконання рішення суду, констатовано, що «покращення умов проживання інваліда I групи шляхом її повторного поставлення на квартирний облік є нічим іншим, як штучним усуненням Виконавчого комітету від виконання будь-яких інших реальних дій за для поліпшення житлових умов позивача», «..суд прийшов до висновку, що виконання рішення Рівненського міського суду від 24.01.2019 (справа № 569/10335/18) відбулося без врахування реальних інтересів позивача ОСОБА_1 , а лише номінально поставили повторно в чергу, що порушує її права та законні інтереси.» Більше того, рішення Виконавчого комітету Рівненської міської ради № 26 (п.10) від 09.03.2021 за своїм змістом і суттю (окрім реквізитів) ідентичне рішенню виконавчого комітету Рівненської міської ради № 60 від 14.05.2019, яке визнано протиправним і скасоване в судовому порядку. Встановлені обставини справи в їх сукупності дають підстави для висновку, що станом на 31.03.2021 Виконавчий комітет Рівненської міської ради не виконав рішення Рівненського міського суду від 24.01.2019 та не повідомив державного виконавця Відділу примусового виконання рішень про наявність будь-яких поважних причин такого не виконання. Жодних доказів наявності причин, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення та які не залежали від його власного волевиявлення Виконавчим комітетом Рівненської міської ради суду не надано, судом не здобуто та матеріали справи не містять. З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскільки прийняте позивачем рішення № 26 від 09.03.2021 фактично продублювало рішення № 60 від 14.05.2021, яке скасоване рішенням Рівненського міського суду від 19.06.2020 у справі № 569/22017/19, як таке, що не призводить до реального відновлення порушених прав ОСОБА_1 , встановлених у рішенні Рівненського міського суду у справі № 569/10335/18, а інших доказів фактичного виконання рішення суду ним не надано, то державним виконавцем обґрунтовано і правомірно застосовано до позивача штраф за невиконання рішення Рівненського міського суду від 24.01.2019 у справі № 569/10335/18, у межах виконавчого провадження ВП № 58804164. Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи. Крім того, колегія суддів зазначає, що інші зазначені відповідачем в апеляційній скарзі обставини, крім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування. З огляду на вищевикладене, апеляційний суд приходить до висновку про те, що рішення суду першої інстанції є законним та скасуванню не підлягає. Згідно частини першої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права. Відповідно до частин першої - четвертої статті 242 КАС України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. З огляду на вищезазначене, вказаним вимогам оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає. Відповідно до частин першої та другої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Підсумовуючи, апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку. Наведені висновки суду є вичерпні, а доводи апелянта - безпідставні. Апеляційний суд переглянув оскаржуване судове рішення і не виявив порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до ухвалення незаконного судового рішення, щоб його скасувати й ухвалити нове. Відповідно до пункту 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статтями 241, 242, 308, 310, 315, 316, 321, 325, 370 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Виконавчого комітету Рівненської міської ради залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 03 червня 2021 року у справі № 460/3939/21 - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених частиною 4 статті 328 КАС України. Головуючий суддя В. С. Затолочний судді О. О. Большакова М. П. Кушнерик Повне судове рішення складено 04.11.2021