Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 600/2742/20-а

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 600/2742/20-а Головуючий суддя 1-ої інстанції - Брезіна Тетяна Миколаївна Суддя-доповідач - Кузьмишин В.М. 04 листопада 2021 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Кузьмишина В.М. суддів: Сушка О.О. Сапальової Т.В. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Чернівецькій області на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 14 квітня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Чернівецькій області про оскарження рішень, В С Т А Н О В И В : Описова частина. Короткий зміст позовних вимог. В грудні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до Чернівецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Чернівецькій області, в якому просила суд: визнати протиправним та скасувати рішення №00000738 від 20.11.2020 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальну суму 1371,88 грн.; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 20.11.2020 №00000734/24-13-04-15, у частині нарахування штрафних санкцій у розмірі 2651,10 гривень. Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції. Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 14 квітня 2021 року адміністративний позов задоволено. Короткий зміст вимог апеляційної скарги. Не погодившись із судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення та прийняти нове, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити у повному обсязі. Відзив/заперечення на апеляційну скаргу. Позивач у відзиві на апеляційну скаргу, зазначив, що рішення суду першої інстанції є законним, вмотивованим, обґрунтованим та таким, яке ухвалене відповідно норм матеріального і процесуального права, відтак апеляційну скаргу просив залишити без задоволення, а рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 14.04.2021 - без змін. Рух справи у суді апеляційної інстанції. Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2021 року відкрито апеляційне провадження. Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2021 року справу призначено до судового розгляду в порядку письмового провадження. Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2021 року замінено відповідача у справі Головне управління ДПС у Чернівецькій області (Код ЄДРПОУ 43143196) на його правонаступника - Головне управління ДПС у Чернівецькій області, як відокремлений підрозділ ДПС України (Код ЄДРПОУ ВП: 44057187). Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції. Так, судом першої інстанції встановлено, позивач з 26.01.1995 перебуває на обліку у податковому органі та є платником податків і зборів, а з 01.01.2012 зареєстрована платником єдиного податку ІІ групи. 20.11.2020 податковим органом проведено камеральну перевірку своєчасності сплати узгоджених податкових зобов`язань фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , результати якої оформлено актом №290/24-13-04-15/ НОМЕР_1 . В акті зафіксовано несвоєчасну сплату податкових зобов`язань по єдиному податку по термінах сплати 20.05.2018, 20.06.2018, 20.07.2018, 20.08.2018, 20.09.2018, 20.11.2018, 20.02.2019. 20.11.2020 на підставі акта №290/24-13-04-15/ НОМЕР_1 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 20.11.2020 №00000734/24-13-04-15, у частині нарахування штрафних санкцій у розмірі 2 651,10 грн. за затримку сплати авансових внесків єдиного податку. Крім того, 20.11.2020 відповідачем прийнято рішення №00000738 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальну суму 1371,88 гривень. Позивач, вважаючи протиправними дії відповідача, звернулася до суду з даним адміністративним позовом.

Мотивувальна частина. Позиція Сьомого апеляційного адміністративного суду Відповідно до частини 1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною 1 статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно до вимог частини 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси. Згідно з вимогами частини 1 статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Відповідно до норм статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з вимогами статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, а також вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, врегульовані Податковим кодексом України (далі ПУ України). Згідно з пп.16.1.3, 16.1.4 п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи. Відповідно до п.36.1 ст.36 ПК України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Пунктом 36.5 ст.36 Податкового кодексу України передбачено, що відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов`язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи. Відповідно до пп.19-1.1.2 п.19-1.1 ст.19-1 Податкового кодексу України контролюючі органи виконують такі функції, крім особливостей, передбачених для державних податкових інспекцій статтею 19-3 цього Кодексу: контролюють своєчасність подання платниками податків та платниками єдиного внеску передбаченої законом звітності (декларацій, розрахунків та інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів), своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати податків, зборів, платежів. Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначаються Законом України від 08.07.2010 №2464-VІ "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон №2464-VІ). Так, пунктом 4 частини 1 статті 4 Закону №2464-VI визначено, що платниками єдиного внеску є: фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування. Отже, з урахуванням ст.4 цього Закону позивач є платником єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, та, відповідно до чинного законодавства, несе обов`язки з нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску в установлені строки та в повному обсязі. У відповідності до вимог частини 2 статті 6 Закону №2464-VI визначено, що платник єдиного внеску зобов`язаний, зокрема, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування. Відповідно до частини 1 статті 7 Закону №2464-VI єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску. Єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку (частина 7 статті 9 Закону №2464-VI). Платники, зазначені в абзацах третьому та четвертому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, які не мають банківського рахунку, сплачують внесок шляхом готівкових розрахунків через банки чи відділення зв`язку. У відповідності до частини 8 статті 9 Закону №2464-VI платники єдиного внеску, зазначені у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 10 лютого наступного року, крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, які сплачують єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок. Положеннями пункту 10 статті 9 Закону № 2464-VI визначено, що днем сплати єдиного внеску вважається: 1) у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки податкового органу або на єдиний рахунок - день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на вказані рахунки; 2) у разі сплати єдиного внеску готівкою - день прийняття до виконання банком або іншою установою - членом платіжної системи документа на переказ готівки разом із сумою коштів у готівковій формі; 3) у разі сплати єдиного внеску в іноземній валюті - день надходження коштів на відповідні рахунки податкових органів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів. У разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом (частина 11 статті 9 Закону №2464-VI). Як встановлено судом першої інстанції, 20.11.2020 відповідачем прийнято рішення №00000738/24-13-04-15 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальну суму 1 371,88 грн. Отже, предметом доказування у даній справі є саме своєчасність сплати позивачем єдиного внеску. В ході розгляду справи судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що відповідно квитанції №157 від 18.12.2018 позивач сплатила єдиний внесок за 4 квартал 2018 року в сумі 2460 грн., а згідно квитанцій №45 від 19.04.2019, №616К-77ЕТ-819Т-67ТТ від 19.07.2019, № 32АЕ-39ТР-Р3СЕ-6Т91 від 18.10.2019, №8ХК8-ЕВК4-20ТМ-5НР2 від 19.01.2020 позивач сплатила єдиний внесок за 1-й, 2-й, 3-й та 4-й квартали 2019 р. в сумі 2 754,18 грн. Отже, на переконання колегії суддів, позивач своєчасно виконала податкове зобов`язання зі слати єдиного внеску, оскільки проплати здійснювались до 20-го числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок. Відповідно до п.295.1 ст.295 ПК України платники єдиного податку першої і другої груп сплачують єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця. Згідно з квитанціями №76 від 20.07.2018, №214 від 20.08.2020, №120 від 20.09.2018, від 20.11.2018, позивач сплатила авансові внески з єдиного податку з фізичних осіб за 7-й, 8-й ,9-й та 11- місяці 2018 року в сумі 744,60 грн., а згідно квитанції №189 від 20.02.2019 позивач сплатила авансовий внесок з єдиного податку за 2-й місяць 2019 року у розмірі 834,60 грн., тобто до 20 числа поточного місяця включно. При цьому, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що відповідно до п.22.4 ст. 22 Закону України «Про платіжні системи та перекази в України» під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним: для платника - з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника; для банку платника - з дати списання коштів з рахунка платника та зарахування на рахунок отримувача в разі їх обслуговування в одному банку або з дати списання коштів з рахунка платника та з кореспондентського рахунка банку платника в разі обслуговування отримувача в іншому банку. Банки мають забезпечувати фіксування дати прийняття розрахункового документа на виконання. Отже, з наданням платником податку до установи банку платіжного документу на перерахування податку до бюджету, згідно з яким платник ініціює сплату, а банк приймає такий документ, обов`язок такого платника щодо сплати такого податку припиняється. Тому, днем сплати податку до бюджету вважається день, коли банк прийняв документ на перерахування податку до бюджету на виконання. Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 03.04.2018 у справі №809/3851/15. З огляду на вищевикладене та враховуючи вищезазначені приписи законодавства, а також те, що позивачем своєчасно, в межах встановлених законодавством термінів, проведено сплату податкових зобов`язань до бюджету, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції щодо безпідставності застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску та авансованих внесків єдиного податку, згідно оскаржуваних податкового повідомлення рішення від 20.11.2020 №00000734/24-13-04-15 та рішення №00000738 від 20.11.2020. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги. Враховуючи вищезазначене колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на вимогах законодавства та не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, відтак підстави для його скасування або зміни відсутні. За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції надав належну оцінку наявним у справі доказам та зробив вірний висновок щодо часткового задоволення позову. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Зважаючи на викладене вище, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду - без змін. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Чернівецькій області залишити без задоволення, а рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 14 квітня 2021 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 325 КАС України. Головуючий Кузьмишин В.М. Судді Сушко О.О. Сапальова Т.В.