Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 560/1433/21

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 560/1433/21 Головуючий у 1-й інстанції: Салюк П.І. Суддя-доповідач: Мацький Є.М. 04 листопада 2021 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Мацького Є.М. суддів: Сушка О.О. Залімського І. Г. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 10 березня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : І. ІСТОРІЯ СПРАВИ КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ

1. В лютому 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, в якому просив: 1.1 Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про зменшення з 86% до 52% відсоткового співвідношення раніше призначеного ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, відповідно до суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді; 1.2. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області здійснити ОСОБА_1 , як судді у відставці, перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, згідно довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України в Хмельницькій області від 16 березня 2020 року №133, з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19 лютого 2020 року у розмірі 86% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.

2. На переконання позивача дії відповідача щодо зменшення відсоткового співвідношення раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 86% до 52%, відповідно до суддівської винагороди працюючого судді, є протиправними, такими, що порушують його права та законні інтереси. КОРОТКИЙ ЗМІСТ РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

3. Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 10 березня 2021 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково. 3.1. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області щодо зменшення відсоткового значення розміру щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1 із 86 % до 52 % суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. 3.2. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області здійснити з 19 лютого 2020 року перерахунок щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1 , виходячи із 86 % суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді та здійснити виплату з урахуванням виплачених сум. 3.3. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. 3.4. Стягнуто на користь ОСОБА_1 908 (дев`ятсот вісім) грн. судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ДОВОДІВ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

4. Головне управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області / надалі-апелянт/, не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

5. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що на виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 25 листопада 2020 року по справі № 560/4824/20-а головним управлінням здійснено перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання позивача згідно із довідкою територіального управління Державної судової адміністрації України у Хмельницькій області від 16 березня 2020 року № 133, з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19 лютого 2020 року, з розрахунку 52 % суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.

6. Апелянт вказав, що відсотковий показник довічного грошового утримання позивача був визначений із урахуванням стажу роботи позивача та відповідно до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02 червня 2016 року № 1402-VIII.

7. Крім того, апелянт вказав на те, що рішенням від 25 листопада 2020 року не зобов`язано управління здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання позивача у розмірі 86 % суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. ІІ. ВИКЛАД ОБСТАВИН, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

8. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в органах Пенсійного фонду, як одержувач щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 86 % суддівської винагороди.

9. Рішенням Конституційного Суду України від 18 лютого 2020 року № 2-р/2020 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційним), положення пункту 25 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів", відповідно до яких судді України, які перебувають у відставці, мають право на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання лише за умови проходження кваліфікаційного оцінювання або призначення судді за результатами конкурсу.

10. У зв`язку з цим, позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці до якої долучив довідку територіального управління Державної судової адміністрації України у Хмельницькій області від 16 березня 2020 року № 133 про складові суддівської винагороди.

11. Однак рішенням від 16 липня 2020 року №219 відповідач відмовив у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

12. Вважаючи протиправною відмову відповідача в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, позивач звернувся до суду. ІІІ. ДОВОДИ СТОРІН

13. Позивач зазначає, що у відповідності до ч. 4 ст. 43 Закону України "Про статус суддів" від 15 грудня 1992 року №2862 йому було призначено довічне грошове утримання судді у відставці із розрахунку довічного грошового утримання у розмірі 86% суддівської винагороди працюючого судді. Позивач вказує, що Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області листом за №684-395/р-03/8-2200/21 від 03 лютого 2021 року повідомило, що на виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 25 листопада 2020 року у справі № 560/4824/20 управлінням проведено перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 19 лютого 2020 року, з правом утримання грошового утримання у новому розмірі з 01 лютого 2021 року, у розмірі 52% суддівської винагороди працюючого судді.

14. На переконання позивача дії відповідача щодо зменшення відсоткового співвідношення раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 86% до 52%, відповідно до суддівської винагороди працюючого судді, є протиправними, такими, що порушують його права та законні інтереси.

15. Правова позиція апелянта викладена в пунктах 4-7 цієї постанови. ІV. ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

16. Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

17. За приписами статей 21, 22 Конституції України права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними; при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

18. Статтею 64 Конституції України гарантовано, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

19. Частиною першою статті 126 Конституції України визначено, що незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України.

20. Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд визначає Закон № 1402-VIII.

21. За змістом пункту 2 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII визнано таким, що втратив чинність з дня набрання чинності цим Законом, Закон України від 07.07.2010 № 2453-VI Про судоустрій і статус суддів, крім положень, зазначених у пунктах 7, 23, 25, 36 цього розділу.

22. Правилами частини першої статті 142 Закону № 1402-VIІІ встановлено: судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання.

23. При цьому суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на отримання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, визначених Законом України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (частина друга статті 142 Закону № 1402-VIІІ).

24. За унормуванням частини третьої статті 142 Закону № 1402-VІІI щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.

25. Частиною четвертою та п`ятою цієї ж статті передбачено, що у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.

26. Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України. V. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

36. Вирішуючи питання обґрунтованості апеляційної скарги колегія суддів виходить з такого

37. Відповідно до частини 3 статті 135 Закону №1402-VIII базовий розмір посадового окладу судді становить: 1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 3) судді Верховного Суду - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

38. Разом з цим, Прикінцевими та перехідними положеннями Закону №1402-VIII були передбачені певні особливості визначення розміру суддівської винагороди та щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.

39. Так, пунктом 22 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII було визначено, що право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом.

40. Судді, які на день набрання чинності цим Законом пройшли кваліфікаційне оцінювання та підтвердили свою здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді, до 01.01.2017 отримують суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України Про судоустрій і статус суддів від 07.07.2010 №2453-VI.

41. До проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону №2453-VI (пункт 23 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII).

42. При цьому, згідно із пунктом 25 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII, право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді), або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.

43. В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України від 07.07.2010 №2453-VI Про судоустрій і статус суддів. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.

44. Разом з цим, Законом України Про внесення змін до Закону України Про судоустрій і статус суддів та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування від 16.10.2019 №193-IX, який набрав чинності 07.11.2019, було виключено зазначені вище пункти 22, 23 Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII.

45. Надалі, рішенням Конституційного Суду України від 18.02.2020 №2-р/2020 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту 25 розділу ХІІ Прикінцеві та перехідних положень Закону № 1402-VIII зі змінами.

46. У вказаному рішенні Конституційний Суд зазначив, що право судді на відставку є конституційною гарантією незалежності суддів (пункт 4 частини шостої статті 126 Конституції України). Відставка судді є особливою формою звільнення його з посади за власним бажанням та обумовлена наявністю в особи відповідного стажу роботи на посаді судді; наслідком відставки є, зокрема, припинення суддею своїх повноважень з одночасним збереженням за ним звання судді і гарантій недоторканності, а також набуття права на виплату вихідної допомоги та отримання пенсії або щомісячного довічного грошового утримання (абзац четвертий підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 19.11.2013 № 10-рп/2013).

46. Отже, з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 №2-р/2020 Закон №1402-VIII не містить норм, які б по-різному визначали порядок обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці. Аналогічна правова позиція викладена в рішенні Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 16 червня 2020 року у зразковій справі №620/1116/20.

47. Хмельницьким окружним адміністративним судом за наслідком розгляду справи №560/4824/20 у рішенні від 25.11.2020 констатовано право позивача, після визнання неконституційними положень пункту 25 розділу ХІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону №1402-VIII, на перерахунок розміру його щомісячного довічного грошового утримання, виходячи з розміру суддівської винагороди, обчисленої відповідно до статті 135 та підпункту 4 пункту 24 розділу ХІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону №1402-VIII, які визначають розмір суддівської винагороди працюючого судді.

48. Щодо доводів апеляційної скарги, які стосуються правомірності зменшення відсотку грошового забезпечення судді у відставці, колегія суддів зазначає наступне.

49. Згідно із положеннями частини 3 статті 142 Закону №1402-VIII, щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.

50. Суд зазначає, що розрахунок щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці не може бути здійснений одночасно із застосуванням двох різних законів, а саме: щодо відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді по Закону №2453-VI, а розмір суддівської винагороди - по Закону №1402-VIII, оскільки такий перерахунок ставить суддів, які вийшли або вийдуть у відставку по Закону №1402-VIII у нерівне становище з тими суддями, які вийшли у відставку за Законом №2453-VI, так як Закон №2453-VI передбачав, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 80 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді за 20 років, а Закон №1402-VIII - 50 відсотків за 20 років суддівського стажу.

51. В свою чергу, частина третя статті 142 Закону №1402-VIII не визнавалась Конституційним судом України не конституційною.

52. Зокрема, згідно висновку Конституційного Суду України, викладеного у пункті 16 Рішення від 18.02.2020 №2-р/2020, щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує повноважний суддя. У разі збільшення розміру такої винагороди перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці має здійснюватися автоматично. Встановлення різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів порушує статус суддів та гарантії їх незалежності.

53. Встановлення різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів порушує статус суддів та гарантії їх незалежності.

54. Запровадження згідно із положеннями пункту 25 розділу ХІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону №1402 різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які виходять у відставку, суперечить положенням частини першої статті 126 Основного Закону України щодо гарантування незалежності суддів Конституцією і законами України.

55. За таких обставин, колегія суддів вважає, що перерахунок грошового утримання судді у відставці в розмірі 86% від заробітної плати працюючого судді, ставить діючих суддів у нерівне становище з тими суддями, які вийшли у відставку за Законом №2453-VI. При цьому, колегія суддів зазначає, що встановлений Конституційним Судом України єдиний підхід до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів не передбачає вибіркового застосування правових положень, як на це посилається позивач.

56. Як наслідок, право судді у відставці на здійснення перерахунку розміру довічного грошового утримання відповідно до Закону України Про судоустрій і статус суддів №1402-VIII передбачає обчислення розміру такого утримання виходячи зі складових суддівської винагороди, визначених статтею 135 Закону №1402-VIII та відсоткового розміру заробітної плати працюючого судді, встановленого виключно цим же Законом.

57. З урахуванням приведених положень законодавства та фактичних обставин справи, колегія суддів приходить до висновку про наявність правових підстав для визначення довічного грошового утримання для позивача, як судді у відставці зі стажем роботи 35 років (за 20 років стажу -50%, та додатково за 15 років стажу х 2% = 30%) у розмірі 80% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.

58. При прийнятті рішення колегія суддів також враховує, що відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

59. Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи

60. Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

61. Враховуючи викладене колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги та зміни рішення суду першої інстанції . VІ. ВИСНОВКИ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ.

62. Згідно зі ст.90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

63. Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

64. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

65. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

66. Зазначеним вимогам закону судове рішення не відповідає.

67. У силу п. 2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

68. Згідно зі ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

69. Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції порушені норми матеріального права під час визначення розміру відсотків суддівської винагороди судді, у зв`язку з чим вважає за необхідне апеляційну скаргу відповідача задовольнити частково, рішення суду першої інстанції змінити в частині розміру відсотків суддівської винагороди судді . В решті рішення суду першої інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В: апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області задовольнити частково. Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 10 березня 2021 року змінити, виклавши абзац третій резолютивної частини рішення в наступній редакції: « Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області здійснити з 19 лютого 2020 року перерахунок щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1 , виходячи із 80 % суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді та здійснити виплату з урахуванням виплачених сум.". В решті рішення залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України. Головуючий Мацький Є.М. Судді Сушко О.О. Залімський І. Г.