Постанова 4855 № 320/1445/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/1445/21 Головуючий у І інстанції - Файчак В.О. Суддя-доповідач - Губська Л.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 листопада 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Головуючого судді: Губської Л.В., суддів: Епель О.В., Карпушової О.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2021 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АК-Газпрогрес» до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,- В С Т А Н О В И В: Товариство з обмеженою відповідальністю «АК-Газпрогрес» звернулось до суду з даним позовом, в якому з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у Київській області: форми «С» № 0008253203 від 12.08.2020 із визначеними зобов`язаннями зі штрафних (фінансових) санкцій з акцизного податку в сумі 250 000, 00 грн, форми «ПС» № 0008303203 від 12.08.2020 та № 4390/0901 від 16.03.2021 із визначеними зобов`язаннями зі штрафних (фінансових) санкцій з акцизного податку в сумі 20 000, 00 грн кожна. Позовні вимоги обґрунтовані відсутністю у контролюючого органу правових підстав для проведення перевірки та юридичною дефектністю наказу про її проведення від 30.06.2020 №

875. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2021 року адміністративний позов задоволено. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що контролюючий орган порушив норми Податкового кодексу щодо підстав проведення перевірки та дотримання процедури призначення фактичної перевірки позивача. Не погоджуючись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким у задоволені адміністративного позову відмовити у повному обсязі Апеляційна скарга обґрунтована тим, що позивачем було пропущено строк звернення з адміністративним позовом до суду, що не було враховано судом першої інстанції. По суті порушень апелянт зазначає, що на позивача покладено обов`язок щодо роздрібної торгівлі пальним лише у разі наявності у нього ліцензії, якої у позивача на час проведення перевірки не було. Також під час проведення перевірки було встановлено, що позивач здійснює торгівлю пальним без зареєстрованих витратомірів-лічильників, рівнемірів-лічильників та резервуарів без реєстрації акцизного складу. Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить залишити скаргу без задоволення як безпідставну, а рішення суду першої інстанції - без змін. Згідно п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Так, судом першої інстанції установлено і підтверджується матеріалами справи, що ТОВ «АК-Газпрогрес» зареєстроване як юридична особа 17.05.2012 за адресою: 09100, Київська область, місто Біла Церква, провулок Будівельників 1, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Основним видом економічної діяльності позивача за кодом згідно з КВЕД є 46.71 - оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами. На підставі наказу відповідача від 30.06.2020 №875, направлень на проведення перевірки від 21.07.2020 №№ 481, 482 контролюючим органом проведено фактичну перевірку автомобільної газозаправної станції (АГЗС) ТОВ «АК-Газпрогрес», що розташована за адресою: Київська обл., м. Сквира, вул. Київська, буд.

36. За результатами перевірки складено акт від 23.07.2020 № 228/10-36-32-00-10/38168795, згідно з яким встановлені наступні порушення платником: 1) ч.20 ст. 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» від 19.12.1995 № 481/95-ВР, а саме: 07.07.2019 платником на вказаній АГЗС здійснювалась роздрібна торгівля пальним (реалізація газу скрапленого в кількості 55, 16 л по ціні 12, 69 грн за 1 л на загальну суму 699, 98 грн) без наявності діючої ліцензії; 2) п.п.230.1.2 п.230.1 ст. 230 Податкового кодексу України, а саме: перевіркою встановлено факт відсутності на резервуарі АГЗС, що використовується для роздрібної торгівлі пальним, рівноміра-лічильника та станом на 21.07.2020 платник не реєстрував в органах ДПС України рівноміри-лічильники та витратоміри-лічильники на АГЗС за вказаною адресою; 3) п.п.230.1.3 п.230.1 ст. 230 Податкового кодексу України, а саме: з 01.04.2020 по 22.07.2020 розпорядником акцизного складу дані про фактичні залишки пального та обсяг пального не формувались та не передавались до ГУ ДПС у Київській області. На підставі матеріалів перевірки контролюючим органом відносно платника були винесені податкові повідомлення-рішення від 12.08.2020, а саме: - форми «С» № 0008253203 із визначеними зобов`язаннями зі штрафних (фінансових) санкцій з акцизного податку в сумі 250 000, 00 грн; - форми «ПС» № 0008303203 із визначеними зобов`язаннями зі штрафних (фінансових) санкцій з акцизного податку в сумі 20 000,00 грн; - форми «ПС» № 0008263203 із визначеними зобов`язаннями зі штрафних (фінансових) санкцій з акцизного податку в сумі 113 000,00 грн. Позивачем було подано адміністративну скаргу до Державної податкової служби України та рішенням ДПС України від 16.12.2020 № 35406/6/99-00-06-02-06-06 скаргу ТОВ «АК-Газпрогрес» було задоволено частково, скасовано ППР форми «ПС» №0008263203 від 12.08.2020, ППР форми «С» № 0008253203 від 12.08.2020 - залишено без змін, а розмір штрафних санкцій, нарахованих в ППР форми «ПС» № 0008303203 від 12.08.2020 - збільшено на 20 000,00 грн, та встановлено на рівні 40 000, 00 грн. В подальшому на підставі рішення ДПС України від 16.12.2020 № 35406/6/99-00-06-02-06-06 прийнято ще одне податкове повідомлення-рішення форми «ПС» № 4390/0901 від 16.03.2021 із визначеними зобов`язаннями зі штрафних (фінансових) санкцій з акцизного податку в сумі 20 000, 00 грн, яке отримано позивачем 01.04.2021. Не погоджуючись із прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з даним позовом. Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач як суб`єкт владних повноважень не довів суду, що діяв правомірно, з чим погоджується і колегія суддів з огляду на наступне. Статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Так, відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, права та обов`язки платників податків, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податкового кодексу України у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин (далі - ПК України). Відповідно до п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення. Пунктом 75.1 статті 75 ПК України закріплено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Згідно п.п. 75.1.3 цієї статті фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами). Порядок проведення фактичних перевірок врегульований положеннями ст. 80 ПК України. Так, відповідно до п.п. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за умови наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального. Аналіз наведених положень дає підстави для висновку, що право на проведення фактичної перевірки виникає у посадових осіб контролюючого органа за сукупності двох умов: наявності визначених законом підстав для її проведення (правова підстава) та надіслання/пред`явлення оформлених відповідно до вимог ПК України направлення і наказу на проведення перевірки, а також службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки (формальна підстава). Платник податків може скористатись правом недопуску посадових осіб контролюючого органу до перевірки у випадках передбачених п.п. 81.1 ст. 81 ПК України. Разом з тим, недопуск посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки є правом, а не обов`язком платника податків, а тому реалізація права на судовий захист своїх прав та інтересів не може перебувати у залежності від використання особою своїх прав на їх позасудовий захист. Незалежно від прийнятого платником податків рішення про допуск (недопуск) посадових осіб до перевірки, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 21.02.2020 у справі №826/17123/18 та від 04.09.2020 у справі №821/1274/18. Як убачається із матеріалів справи, підставою для проведення фактичної перевірки позивача, визначеної п.п. 80.2.5. п. 80.2. ст.. 80 ПК України, стала наявність та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального. Із вищевказаного наказу вбачається, що перевірка проводиться з метою здійснення контролю дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками. Втім, вказаний наказ не містить інформації, яка свідчить про можливі порушення ТОВ «АК-Газпрогрес» вимог законодавства, а лише констатує факт доцільності проведення фактичних перевірок з метою контролю дотримання вимог діючого законодавства. Також, у вказаному наказі відсутні будь-які посилання на конкретні (фактичні) підстави призначення перевірки, крім посилання на норми, що їх регулюють, у наказі не відображено, в рамках яких заходів контролюючого органу встановлено невідповідність діяльності позивача вимогам чинного законодавства, на підставі яких відомостей або документів (дата, номер, підпис уповноваженої особи) були встановлені факти сумнівності, сумнівність яких саме операцій (дата операції, характер та наслідки такої операції та інші докази вчинення таких операцій, показання свідків, працівників) була встановлена податковим органом. Колегія суддів звертає увагу на правову позицію, неодноразово висловлену Верховним Судом, а саме, в постановах від 05.02.2019 у справі №821/1157/16, від 05.02.2019 у справі №2а-10138/12/2670, від 04.02.2019 у справі №807/242/14, згідно з якою, лише дотримання умов та порядку прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок, може бути підставою для визнання правомірними дій контролюючого органу щодо їх проведення. У свою чергу порушення контролюючим органом вимог щодо призначення та проведення перевірки призводить до відсутності правових наслідків такої. Таким чином, у випадку незаконності перевірки, прийнятий за її результатами акт індивідуальної дії підлягає визнанню протиправним та скасуванню. Аналогічний підхід до застосування норм матеріального права продемонстрував Верховний Суд й у постанові від 23.01.2018 у справі №804/12558/14, де зазначив, що у випадку незаконності перевірки прийнятий за результатами її проведення акт індивідуальної дії автоматично підлягає визнанню протиправним та скасуванню. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що наказ «Про проведення фактичних перевірок» не відповідає вимогам, встановленим ПК України, з підстав недотримання контролюючим органом процедури призначення фактичної перевірки, зокрема оформлення наказу про її проведення з дотриманням абз. 3 п.81.1 ст. 81 ПК України, а тому відповідно і податкові повідомлення-рішення прийняті за наслідками такої перевірки та на підставі акта перевірки, який є недопустимим доказом, не можуть вважатись правомірними та підлягають скасуванню. Крім того, колегія суддів не приймає доводи апелянта щодо пропуску позивачем місячного строку звернення до суду з посиланням на практику Верховного Суд від 26.11.2020 у справі №500/2486/19, з огляду на наступне. Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, позивач скористався досудовим порядком вирішення спору. Під час розгляду судом першої інстанції у відповідача витребовувались, зокрема, належним чином завірена копія повідомлення про вручення поштового відправлення рішення Державної податкової служби України від 16.12.2020 № 35406/6/99-00-06-02-06-06 за результатами розгляду скарги позивача, проте ані під час розгляду судом першої інстанції, ані під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції такі докази не були надані. Таким чином, відповідач не довів, що позивачем порушено строк звернення до адміністративного суду. За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, наявні підстави для задоволення позовних вимог. Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийняте рішення відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і не підлягає скасуванню. Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Згідно з ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. При цьому, судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Керуючись ст.ст. 242, 243, 250, 308, 310, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області - залишити без задоволення. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2021 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду. Головуючий-суддя: Л.В. Губська Судді: О.В. Епель О.В. Карпушова