Постанова 4855 № 640/25145/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/25145/19 Суддя (судді) першої інстанції: Клименчук Н.М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 жовтня 2021 року м. Київ Колегія Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: судді-доповідача Кузьменка В.В., суддів: Мєзєнцева Є.І., Федотова І.В., за участю секретаря Кірієнко Н.Є., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, за апеляційними скаргами Офісу Генерального прокурора та ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 лютого 2021 року, та за апеляційною скаргою Офісу Генерального прокурора на додаткове рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 березня 2021 року, В С Т А Н О В И Л А: ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовною заявою до Офісу Генерального прокурора, у якій, з урахуванням заяви про зміну предмету позову просив: - визнати протиправним та скасувати наказ прокурора Генеральної прокуратури України №1623ц від 19.11.2019 про звільнення Позивача; - поновити Позивача з 27.11.2019 на посаді заступника начальника третього відділу з розслідування кримінальних проваджень управління з розслідування особливо важливих справ Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України або рівнозначній посаді в органах прокуратури України; - стягнути з Відповідача на користь Позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 27.11.2019 до моменту поновлення на роботі. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.02.2021 позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ прокурора Генеральної прокуратури України №1623ц від 19.11.2019 про звільнення ОСОБА_1 . Поновлено ОСОБА_1 з 28.11.2019 на посаді заступника начальника третього відділу з розслідування кримінальних проваджень управління з розслідування особливо важливих справ Головного слідчого управління в Офісі Генерального прокурора. Стягнуто з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 28.11.2019 по 22.02.2021 у сумі 607320,96 грн. В іншій частині позовних вимог - відмовлено. Додатковим рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.03.2021 заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення - задоволено та поновлено ОСОБА_1 з 28.11.2019 на посаді заступника начальника третього відділу з розслідування кримінальних проваджень управління з розслідування особливо важливих справ Головного слідчого управління в Офісі Генерального прокурора або рівнозначній посаді в Офісі Генерального прокурора. Не погоджуючись із рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.02.2021 та додатковим рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.03.2021 Офісом Генерального прокурора подано апеляційні скарги, в яких просить скасувати згадані рішення суду першої інстанції як такі, що ухвалені з порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. Доводи відповідача обґрунтовані відсутністю законних підстав для поновлення позивача на посаді, позаяк Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" запроваджено реформування системи органів прокуратури. На виконання Розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" цього Закону, з метою переведення позивача на посаду прокурора в Офіс Генерального прокурора за його заявою, під час атестації, яка здійснювалася відповідною кадровою комісією, прийнято рішення про неуспішне проходження атестації, що стало законною підставою для видання Генеральним прокурором наказу про звільнення позивача з посади та органів прокуратури у відповідності до пп. 2 п. 19 Розділу ІІ Закону. Крім того, ОСОБА_1 також подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.02.2021 в частині розрахунку середнього заробітку за час вимушеного прогулу без застосування п. 10 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100, який стосується коефіцієнту підвищення. Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 травня 2021 року відкрито провадження у справі за апеляційними скаргами Офісу Генерального прокурора та ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 лютого 2021 року та призначено її до розгляду у відкритому судовому засіданні. Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 травня 2021 року відкрито провадження у справі за апеляційною скаргою Офісу Генерального прокурора на додаткове рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 березня 2021 року та призначено її до розгляду у відкритому судовому засіданні. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 серпня 2021 року зобов`язано Офіс Генерального прокурора надати пояснення та докази, які можуть підтвердити ліквідацію, реорганізацію Генеральної прокуратури України або ж скорочення кількості посад прокурорів у Генеральній прокуратурі України в процесі організаційних змін, пов`язаних з початком функціонування Офісу Генерального прокурора, які стали підставою для звільнення позивача з посади, а також докази, що підтверджують такі пояснення в строк до 10 серпня 2021 року, а провадження у справі - зупинено. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 жовтня 2021 року поновлено провадження у справі. Позивач в судовому засіданні заперечив проти задоволення вимог апеляційних скарг Офісу Генерального прокурора та наполягав на задоволенні його апеляційної скарги. Представник відповідача, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з`явився, що не перешкоджає розгляду справи. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, аргументи апеляційних скарг, колегія суддів вважає доводи апеляційних скарг Офісу Генерального прокурора обґрунтованими, а твердження позивача безпідставними, з огляду на наступне. Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Згідно з ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У відповідності до ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, наказом Генерального прокурора №1623ц від 19.11.2019 на підставі статті 9, пункту 2 частини 2 статті 41 Закону України "Про прокуратуру", підпункту 2 пункту 19 розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" звільнено ОСОБА_1 з посади заступника начальника третього відділу з розслідування кримінальних проваджень управління з розслідування особливо важливих справ Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України з 27.11.2019 на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру". Підставою прийняття оскаржуваного наказу вказано рішення кадрової комісії №2. Не погоджуючись з оскаржуваним наказом, позивачем подано адміністративний позов до суду. Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що в межах спірних правовідносин вбачається лише здійснення перейменування однієї із складових системи прокуратури, зокрема, Генеральної прокуратури України - на Офіс Генерального прокурора, без процедури ліквідації чи реорганізації, а тому посилання у наказі про звільнення на положення пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" є безпідставним. Крім того, вказано, що з рішення Кадрової комісії №2 від 13.11.2019 №3 слідує, що позивачем набрано 87 балів, тобто більше за мінімально допустиму кількість балів (70 балів), визначену пунктом 4 розділу ІІ Порядку №221, що було підставою для допуску позивача до етапу проходження співбесіди. Даючи правову оцінку фактичним обставинам справи, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке. Закон, яким запроваджено реформування системи органів прокуратури, набрав чинності 25.09.2019 року. Пунктом 6 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону передбачено, що з дня набрання чинності цим Законом усі прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур вважаються такими, що персонально попереджені у належному порядку про можливе майбутнє звільнення з посади на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону Про прокуратуру. За правилами пункту 7 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону прокурори та слідчі органів прокуратури, які на день набрання чинності цим Законом займають посади прокурорів і слідчих у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, можуть бути переведені на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах лише у разі успішного проходження ними атестації, яка проводиться у порядку, передбаченому цим розділом. Згідно пунктів 10-14 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур (у тому числі ті, які були відряджені до Національної академії прокуратури України для участі в її роботі на постійній основі) мають право в строк, визначений Порядком проходження прокурорами атестації, подати Генеральному прокурору заяву про переведення на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах. У заяві також повинно бути зазначено про намір пройти атестацію, надано згоду на обробку персональних даних, на застосування процедур та умов проведення атестації. Форма та порядок подачі заяви визначаються Порядком проходження прокурорами атестації. Атестація прокурорів проводиться кадровими комісіями Офісу Генерального прокурора, кадровими комісіями обласних прокуратур. Предметом атестації є оцінка: 1) професійної компетентності прокурора; 2) професійної етики та доброчесності прокурора. Атестація прокурорів включає такі етапи: 1) складення іспиту у формі анонімного письмового тестування або у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора. Результати анонімного тестування оприлюднюються кадровою комісією на офіційному вебсайті Генеральної прокуратури України або Офісу Генерального прокурора не пізніше ніж за 24 години до проведення співбесіди; 2) проведення співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності. Для оцінки рівня володіння практичними уміннями та навичками прокурори виконують письмове практичне завдання. Атестація може включати інші етапи, непроходження яких може бути підставою для ухвалення кадровою комісією рішення про неуспішне проходження атестації прокурором. Перелік таких етапів визначається у Порядку проходження прокурорами атестації, який затверджує Генеральний прокурор. Графік проходження прокурорами атестації встановлює відповідна кадрова комісія. Атестація проводиться прозоро та публічно, у присутності прокурора, який проходить атестацію. Перебіг усіх етапів атестації фіксується за допомогою технічних засобів відео- та звукозапису. Пунктом 16 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону передбачено, що за результатами складення прокурором іспиту відповідна кадрова комісія ухвалює рішення щодо допуску прокурора до проведення співбесіди. Якщо прокурор за результатами складення іспиту набрав меншу кількість балів, ніж прохідний бал, встановлений згідно з Порядком проходження прокурорами атестації, це є підставою для недопущення прокурора до етапу співбесіди і ухвалення кадровою комісією рішення про неуспішне проходження атестації таким прокурором. У свою чергу, відповідно до п. 17 розд. ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону кадрові комісії за результатами атестації прокурора ухвалюють одне із таких рішень: рішення про успішне проходження прокурором атестації або рішення про неуспішне проходження прокурором атестації. Кадрові комісії за результатами атестації подають Генеральному прокурору інформацію щодо прокурорів, які успішно пройшли атестацію, а також щодо прокурорів, які неуспішно пройшли атестацію. Повторне проходження одним і тим самим прокурором атестації або одного з її етапів забороняється. Згідно п. 9 розд. ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону атестація здійснюється згідно з Порядком проходження прокурорами атестації, який затверджується Генеральним прокурором. Такий Порядок, як вже було зазначено вище, було затверджено наказом Генерального прокурора від 03.10.2019 року №221. Відповідно до п. п. 1, 9 та 10 розд. I Порядку № 221 атестація прокурорів - це встановлена розділом II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону та цим Порядком процедура надання оцінки професійній компетентності, професійній етиці та доброчесності прокурорів Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур і військових прокуратур. Атестація проводиться на підставі письмової заяви прокурора Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури про переведення на посаду прокурора відповідно в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах, в якій зазначено про намір пройти атестацію, надано згоду на обробку персональних даних і на застосування процедур та умов проведення атестації. Форми типових заяв прокурора встановлено у додатку 2 до цього Порядку. Заява, зазначена у пункті 9 розділу I цього Порядку, подається Генеральному прокурору прокурорами Генеральної прокуратури України (включаючи прокурорів Головної військової прокуратури, прокурорів секретаріату Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів), прокурорами регіональних прокуратур, військових прокуратур регіонів (на правах регіональних), прокурорами місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів та інших військових прокуратур (на правах місцевих) до 15 жовтня 2019 року (включно). Заява підписується прокурором особисто. Як було вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, позивачем подано Генеральному прокурору заяву про переведення на посаду прокурора в окружній прокуратурі та про намір пройти атестацію. Судовою колегією враховується, однак не було враховано судом першої інстанції, що, подаючи вказану заяву, позивач підтвердив своє бажання пройти атестацію, вказав на ознайомлення та погодження з усіма умовами та процедурами проведення атестації, що визначені Порядком № 221, зокрема, і щодо того, що у разі неуспішного проходження будь-якого з етапів атестації, передбаченого Порядком №221, а також за умови настання однієї із підстав, передбачених пунктом 19 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону, його буде звільнено з посади прокурора. Тобто, позивач цілком і повністю був ознайомлений з умовами та процедурами проведення атестації та погодився на їх застосування. У протилежному випадку, що залишив поза увагою суд першої інстанції, позивач мав право відмовитись від проведення такої атестації та не подавати відповідної заяви чи окремо оскаржувати відповідний Порядок проходження прокурорами атестації, чого останнім зроблено не було. Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що запровадження законодавцем такого механізму реформування органів прокуратури України дійсно певною мірою є втручанням у приватне життя особи прокурора у розумінні статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року в аспекті умов проходження публічної служби (професійної діяльності). Однак, таке втручання у даному конкретному випадку прямо передбачено законом і переслідує абсолютно легітимну ціль відновлення довіри суспільства до функціонування органів прокуратури України. Міра втручання з боку держави у сферу приватного життя особи в аспекті професійної діяльності у даному випадку є повністю співставною із ступенем втручання держави з аналогічною метою у діяльність особи на посаді професійного судді, що було визнано і законним, і конституційним згідно з висновком Конституційного Суду України від 20.01.2016 року №1-в/2016. При цьому, у даному випадку відсутні підстав для висновку про незабезпечення балансу між публічним інтересом суспільства на формування корпусу прокурорів системи органів прокуратури України та приватним інтересом заявника на продовження служби в органах прокуратури оминаючи процедуру атестації. Отже, у спірних правовідносинах позивач знаходився у стані повної правової визначеності, коли, маючи відповідну освіту та досвід професійної діяльності не міг не усвідомлювати юридичних наслідків щодо непроходження атестації з метою переведення до обласної прокуратури. Згідно з п. 3 розд. ІІ Порядку № 221 тестування проходить автоматизовано з використанням комп`ютерної техніки у присутності членів відповідної кадрової комісії і триває 100 хвилин. Прокурор може завершити тестування достроково. Тестові питання обираються для кожного прокурора автоматично із загального переліку питань у кількості 100 питань. Кожне питання має передбачати варіанти відповіді, один з яких є правильним. Після закінчення часу, відведеного на проходження тестування, тестування припиняється автоматично, а на екран виводиться результат складання іспиту відповідного прокурора. Кожна правильна відповідь оцінюється в один бал. Максимальна кількість можливих балів за іспит становить 100 балів. Пунктом 4 розділу ІІ Порядку № 221 встановлено, що прохідний бал (мінімально допустима кількість набраних балів, які можуть бути набрані за результатами тестування) для успішного складання іспиту становить 70 балів. Відповідно до п. 5 розд. ІІ Порядку № 221 прокурор, який за результатами складання іспиту набрав меншу кількість балів, ніж прохідний бал, не допускається до іспиту у формі тестування на загальні здібності та навички, припиняє участь в атестації, а відповідна кадрова комісія ухвалює рішення про неуспішне проходження прокурором атестації. З матеріалів справи вбачається, що відповідно до відомостей про результати тестування на знання та вміння у застосуванні закону і відповідність здійснювати повноваження прокурора (перший етап атестації), позивачем за результатами цього тестування набрано 87 балів та його було допущено до проходження наступного етапу атестації. За наслідками проходження ІІ етапу атестації - складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки, позивач набрав 87 балів при прохідному балі -

93. Твердження позивача про несправність системи під час проходження тестування, технічні збої у роботі комп`ютера, що вплинуло на результат тестування, колегія суддів не приймає до уваги, з огляду на наступне. Перед початком тестування для усіх її учасників проведено детальний інструктаж. Всі учасники були в рівних умовах і кожен мав можливість самостійно обрати собі комп`ютер. Результати тестування зафіксовано у відповідних відомостях, у яких вона підтвердила їх правильність власним підписом. У примітках до цієї відомості будь-які зауваження з боку позивача щодо процедури та порядку складання іспиту на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки відсутні, результати іспиту позивач не оскаржував. Крім того, відповідно до п.7 розділу 1 Порядку, якщо складання відповідного іспиту було проведено чи не відбулося з технічних або інших причин, незалежних від членів комісії та прокуратури, комісія призначає новий час (дату) складання відповідного іспиту для прокурорів. Відповідно до п.2 розділу V Порядку проходження прокурорами атестації, затвердженого наказом Генерального прокурора від 03.10.2019 №221, у разі виникнення у прокурора зауважень, чи скарг на процедуру проведення атестації він може звернутися до голови або секретаря комісії. Колегія суддів зазначає, що будь-які акти щодо збою в роботі комп`ютерної техніки, з використанням якої проводилося тестування, відсутні. У разі незгоди з порядком проведення тестування, виявленням збою у роботі комп`ютерної техніки чи будь-якої іншої несправності під час складання іспиту, позивач мала право (можливість) це зафіксувати у письмовому вигляді, зробити примітки чи зауваження уповноваженим особам, чого нею не було зроблено. Тобто, суд апеляційної інстанції наголошує на тому, що у разі об`єктивної наявності технічних збоїв під час тестування, прокурор повинен був звернутися до членів комісії або робочої групи і не завершуючи тестування, передбачаючи, що результат буде негативний, з проханням перенести тестування на інший день, чого в даному випадку зроблено не було. Відповідно до статті 131-1 Конституції України метою проведення атестації прокурорів є перевірка кваліфікаційних вимог у сфері реалізації функції кримінального переслідування. Відповідно до пункту 12 Порядку роботи кадрових комісій, затвердженого наказом Генерального прокурора від 17 жовтня 2019 року № 233 (далі - Порядок № 233), рішення про неуспішне проходження атестації повинно бути мотивованим із зазначенням обставин, що вплинули на його прийняття. Проведення тестування прокурорів, які на день набрання чинності Законом №113-ІХ займають посади прокурорів у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, та успішне її проходження є загальною та необхідною умовою для переведення на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах. З урахуванням викладеного оскаржуване рішення кадрової комісії є мотивованим, містить посилання на нормативно-правові акти та обґрунтування щодо ненабрання позивачем прохідного балу за результатами складання іспиту у формі тестування на загальні здібності та навички. Висновки суду першої інстанції щодо протиправності спірного наказу у зв`язку з, зокрема, відсутністю обставин, зазначених у п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону про прокуратуру, а саме ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, є безпідставними у розрізі спірних правовідносин, оскільки позивач звільнений у зв`язку з наявністю рішення кадрової комісії про неуспішне проходження нею атестації, а не у зв`язку з ліквідацією чи реорганізацією органу прокуратури, що підтверджується безпосереднім посиланням у наказі саме на пп. 2 п. 19 розд. ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону, яким чітко визначено, за якою підставою звільняється прокурор у разі неуспішного проходження ним атестації. Таким чином, оскільки юридичним фактом, що зумовлює звільнення позивача на підставі п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону про прокуратуру, є рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором обласної прокуратури, яке, як було встановлено вище, прийнято у відповідності до вимог чинного законодавства, суд апеляційної інстанції приходить висновку, що спірний наказ виданий на підставі, у межах повноважень і у спосіб, що визначені законом, а тому підстави для задоволення позовних вимог в частині визнання його протиправним та скасування відсутні. Наведена позиція суду апеляційної інстанції узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 21.09.2021 року у справі №160/6204/20 й у справі № 200/5038/20-а та від 24.09.2021 року у справі №280/4314/20 й у справі № 160/6596/20. Оскільки позовні вимоги про поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є похідними від вимоги про скасування наказу про звільнення, то в цій частині позовні вимоги задоволенню також не підлягають, що має наслідком скасування рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 лютого 2021 року та додаткового рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 березня 2021року. Таким чином, твердження Офісу Генерального прокурора в межах спірних правовідносин знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи, що, на переконання колегії суддів, є достатньою правовою підставою для скасування оскаржуваних рішень Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 лютого 2021 року та від 24 березня 2021 року, позаяк містять аргументовані доводи щодо неповного з`ясування обставини справи судом першої інстанції та порушення норм матеріального права. Згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі. Перевіривши мотивування судового рішення та доводи апеляційних скарг, відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду, врахувавши ст. 6 КАС України, відповідно до якої суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов необґрунтованого висновку за наслідками розгляду даної справи. Керуючись ст.ст. 242, 308, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 лютого 2021 року - залишити без задоволення. Апеляційні скарги Офісу Генерального прокурора на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 лютого 2021 року та на додаткове рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 березня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - задовольнити. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 лютого 2021 року та додаткове рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 березня 2021 року - скасувати, та прийняти постанову, якою в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора - відмовити. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Суддя-доповідач В. В. Кузьменко Судді: Є. І. Мєзєнцев І. В. Федотов Повний текст постанови складено 02.11.2021.