Постанова 4854 № 540/2043/21

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ___________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 04 листопада 2021 р.м.ОдесаСправа № 540/2043/21 Головуючий в 1 інстанції: Кисильова О.Й. Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді - Вербицької Н.В., суддів - Джабурії О.В., - Федусика А.Г., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 13 липня 2021 року за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, В С Т А Н О В И Л А : 11 травня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Херсонського окружного адміністративного суду із з позовною заявою, в якій просив: - визнати протиправною бездіяльність УМВС України в Херсонській області щодо не нарахування та невиплати на користь позивача матеріальної допомоги за 2004, 2006 роки, компенсації за невикористані у 2004, 2006, 2010 роках чергові відпустки та матеріальної допомоги на оздоровлення за 2010 рік; - стягнути з УМВС України в Херсонській області на користь позивача матеріальну допомогу за 2004 рік в сумі 470,70 грн, за 2006 рік в сумі 611 грн. - зобов`язати УМВС України в Херсонській області нарахувати та сплатити позивачу грошову компенсацію за невикористані у 2004, 2006, 2010 роках чергові відпустки; - стягнути з УМВС України в Херсонській області на користь позивача матеріальну допомогу для оздоровлення за 2010 рік в сумі 1850,71 грн. В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що наказом УМВС України в Херсонській області від 08.04.2015 № 100 о/с його звільнено з органів внутрішніх справ. Отримавши довідки про розмір грошового забезпечення № 551 від 24.12.2019 за 2004 рік та № 553 від 24.12.2019 за 2006 рік, позивач з`ясував, що йому ненарахована та несплачена належна відповідно до Указу Президента України № 296/96 від 04.10.1996 "Про умови грошового забезпечення осіб рядового та начальницького складу та оплати праці працівників органів внутрішніх справ" матеріальна допомога в розмірі місячного грошового забезпечення на рік та доплата за роботу в нічний час у розмірі 35 відсотків посадового окладу. З довідок за 2010 рік, позивачу стало відомо, що йому не нарахована та не сплачена належна відповідно до наказу МВС України № 499 від 31.12.2007 "Про впорядкування структури та умов грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ" щорічна допомога для оздоровлення в розмірі, що не перевищує місячного грошового забезпечення. Відповідач заперечував проти задоволення позову, зазначаючи, що згідно наказу УМВС України в Херсонській області від 08.04.2015 № 100 о/с про звільнення позивача, ОСОБА_1 виплачена компенсація за невикористану частину відпустки за 10 діб. Позивач жодними документами не підтверджує факт наявності у нього права на отримання грошової компенсації за невикористану щорічну основну відпустку при звільненні зі служби у більшому розмірі ніж зазначено в наказі УМВС № 100 від 08.04.2015. Крім того, згідно відповіді архівного підрозділу УМВС від 24.05.2021 № 140/25, відсутня інформація щодо видання наказів про надання ОСОБА_1 щорічних відпусток та виплати матеріальної допомоги, матеріальної допомоги на оздоровлення особовому складу Новокаховського МВ УМВС України в Херсонській області. Відповідач також вказує, що питання виплати матеріальної допомоги та її розмір були правом керівника, а не його обов`язком, оскільки, як і премія, обмежувалось розміром фонду оплати праці. При цьому, фінансування з бюджету надходило не в повному обсязі від реальних потреб кошторисів. Для включення керівником до наказу про отримання матеріальної допомоги, підлеглий повинен повідомити керівника про необхідність у матеріальній допомозі шляхом подання рапорту. Разом з тим, згідно відповіді архівного підрозділу УМВС України в Херсонській області в архіві та в особовій справі рапорти про виплату допомоги на оздоровлення за 2010 рік та накази по особовому складу про вибуття у відпуску відсутні. Відповідач також зазначив, що здійснення цих виплат поза межами періоду, в якому особа перебувала в щорічній основній відпустці та/або подавала рапорт, а також після звільнення особи зі служби в органах внутрішніх справ, не передбачено. Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 13 липня 2021 року позовну заяву ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області щодо ненарахування та не виплати ОСОБА_1 матеріальної допомоги за 2004 та 2006 роки. Стягнуто з управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області на користь ОСОБА_1 матеріальну допомогу за 2004 рік у сумі 470,70 грн, за 2006 рік у сумі 611,00 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Не погодившись з прийняти рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просив рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. Зокрема, апелянт зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкових висновків, що Указ Президента України № 926/96 від 04.10.1996 року не пов`язував виплату матеріальної допомоги із відбуттям у відпустку або написанням рапорту чи заяви. Указ № 926/96 не передбачав порядку виплати матеріальної допомоги. Такий порядок встановлювався наказом МВС України від 30 червня 2005 року № 501, яким затверджені Методичні рекомендації про порядок застосування нормативно - правових актів з питань грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ. Для отримання матеріальної допомоги на підставі наказу керівника, підлеглий повинен був повідомити про необхідність у матеріальній допомозі шляхом подання рапорту. Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження. Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке. Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається наступне. Наказом УМВС України в Херсонській області від 08.04.2015 № 100 о/с ОСОБА_1 звільнений з органів внутрішніх справ у запас Збройних Сил України за ст. 65 п. "д" (через службову невідповідність) та визначено невикористану частину відпустки на 2015 рік - 10 діб. 30 січня 2020 року позивач звернувся до УМВС України в Херсонській області із заявою щодо нарахованого та сплаченого грошового забезпечення за час служби в ОВС. Листом від 25.02.2020 № 10/Л-4 відповідач повідомив позивача, що у період проходження ним служби з 2004 по 2014 роки у Новокаховському МВ УМВС України в Херсонській області, міський відділ був розпорядником бюджетних коштів та мав свій кошторис, в тому числі фонду грошового забезпечення. Виплата матеріальної допомоги та допомоги на оздоровлення у періоди з 2004 по 2014 роки проводилась відповідно до вимог нормативно-правових актів, які регламентували умови грошового забезпечення та вимог бюджетного законодавства, тільки в межах затвердженого кошторисом фонду грошового забезпечення. (Указ Президента України від 04 жовтня 1996 року № 926/96 "Про умови грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників органів внутрішніх справ", який втратив чинність на підставі Указу Президента № 1234/2007 від 18.12.2007, Методичних рекомендацій про порядок застосування нормативно-правових актів з питань грошового забезпечення, затверджених наказом МВС України від 30.06.2005 №501, Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, затвердженої наказом МВС України від 31.12.2007 № 499, яка втратила чинність 13.12.2016 на підставі наказу МВС України від 31.10.2016 № 1131). Позивача також повідомлено, що йому виплачувалась матеріальна допомога у 2007 році, та матеріальна допомога на оздоровлення у 2009, 2011, 2012, 2013, 2014 роках. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що в 2004 та 2006 роках позивач мав право на отримання матеріальної допомоги в розмірі місячного грошового забезпечення, оскільки така виплата у період дії Указу № 926/96 не пов`язувалась із відбуттям особи у відпустку або написанням будь-якого рапорту чи заяви. Переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на таке. В межах розгляду апеляційної скарги УМВС в Херсонській області дослідженню підлягає питання, чим мав ОСОБА_1 право на отримання матеріальної допомоги не оздоровлення за 2004 та 2006 рік, за відсутністю поданих ним відповідних заяв або рапортів. Умови та порядок нарахування і виплати матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань та допомоги на оздоровлення в період з 1999 року по 2007 рік визначалося Указом Президента України від 14.10.1996 року № 926/96 «Про умови грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплату праці працівників органів внутрішніх справ», Методичними рекомендацій про порядок застосування нормативно-правових актів з питань грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ та умов оплати праці працівників, які не мають спеціальних звань рядового і начальницького складу, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 30.06.2005 року № 501 (далі - Методичні рекомендації). Абзацом 4 ст. 2 Указу Президента України № 926/96 (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ виплачується матеріальна допомога в розмірі місячного грошового забезпечення на рік. Відповідно до п.60 Методичних рекомендацій про порядок застосування нормативно - правових актів з питань грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, затверджених наказом МВС України від 30 червня 2005 року № 501 (чинного у 2006 році), матеріальна допомога виплачується у розмірі місячного грошового забезпечення на рік, а для працівників юридичних служб (передбачених пунктом 29) розміри матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та допомоги для оздоровлення - у розмірі двомісячного грошового забезпечення. Фактичні витрати на матеріальну допомогу, відповідно до вимог бюджетного законодавства, проводяться тільки в межах затвердженого фонду оплати праці. Відповідно до положень статті 78 Закону України «Про Державний бюджет України на 2004 рік», статті 75 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» установлено, що керівники бюджетних установ утримують чисельність працівників, (військовослужбовців), осіб рядового і начальницького складу та здійснюють фактичні видатки на заробітну плату (грошове забезпечення), включаючи видатки на премії та інші види заохочень чи винагород, матеріальну допомогу, лише в межах фонду заробітної плати (грошового забезпечення), затвердженого для бюджетних установ у кошторисах або планах використання бюджетних коштів. Згідно п.

1. Методичних рекомендацій, у термінології оплати праці застосовуються поняття: - оклади грошового утримання (посадовий оклад і оклад за військовим (спеціальним) званням; - грошове забезпечення - посадовий оклад, оклад за військовим (спеціальним) званням, надбавка за вислугу років, 100-відсоткова надбавка (виплата цих видів проводиться незалежно від можливостей бюджетного фінансування), інші додаткові види грошового забезпечення: надбавки, підвищення, доплати, преміювання тощо (які мають право установлювати керівники органів і підрозділів внутрішніх справ у межах фонду оплати праці). Пунктом 3 Методичних рекомендацій встановлено, що підставою для виплати грошового забезпечення є наказ начальника органу внутрішніх справ про призначення на штатну посаду, яка входить в його номенклатуру, наказ ректора вищого навчального закладу про зарахування на навчання, наказ про зарахування в розпорядження органу внутрішніх справ та встановлення відповідних окладів, надбавок, доплат тощо. Враховуючи вищезазначені вимоги законодавства, яке діяло на момент виникнення спірних правовідносин, виплата матеріальної допомоги здійснювалася в межах фонду оплати праці на підставі наказу по особовому складу на її виплату у розмірі, визначеному в цьому наказі. Судом першої інстанції вірно встановлено, що дана виплата у період дії Указу № 926/96 не пов`язувалась із відбуттям особи у відпустку або написанням будь-якого рапорту чи заяви. По перше, наказ № 501 не охоплює спірний період, а по друге наказ № 501 не регулює обов`язкову виплату матеріальної допомоги, передбачену Указом № 926/96. У відповідності до вимог наказу МВС України від 26.10.2015 № 1290, яким затверджено «Порядок передачі-приймання справ у разі припинення територіального органу Міністерства внутрішніх справ України (підприємства, установи, організації, що належать до сфери управління Міністерства внутрішніх справ, структурного підрозділу МВС та його територіальних органів) чи зміни його керівника», документи бухгалтерського обліку Новокаховського МВ УМВС України в Херсонській області передані до Головного управління Національної поліції в Херсонській області. У зв`язку з наведеним колегія суддів вважає доречними висновки суду першої інстанції про те, що саме УМВС України в Херсонській області є належним відповідачем у справі. Так, згідно довідки №551 від 24.12.2019 року про розмір грошового забезпечення позивача за 2004 рік, матеріальна допомога передбачена Указом Президента України №926/96 позивачу не нарахована та не сплачена, грошове забезпечення у передостанній місяць перед виплатою, а саме за листопад 2004 року становить 470,70 грн (а.с.13). Згідно довідки №553 від 24.12.2019 року про розмір грошового забезпечення позивача за 2006 рік, матеріальна допомога передбачена Указом Президента України №296/96 встановлена у розмірі місячного грошового забезпечення, яке у місяць перед її нарахуванням становила 611 грн, не нарахована і не сплачена (а.с.14) Враховуючи відсутність спору щодо розміру суми невиплаченої матеріальної допомоги, на думку колегії суддів, судом першої інстанції зроблено обґрунтований висновок про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в цій частині. Колегія суддів вважає необґрунтованими посилання відповідача на обмеженість фінансування та зазначає, що реалізація особою права, яке пов`язане з отриманням гарантованих виплат, що здійснюються за рахунок бюджетних коштів, та базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань. Вказана позиція знайшла своє відображення у практиці Європейського суду з прав людини, зокрема, у справі «Кечко проти України» (заява №63134/00, п.26 рішення). Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. Відповідно до вимог ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Зазначаючи, про обмежене фінансування у 2004 та 2006 роках, відповідач не надає будь - яких доказів, що фінансування з бюджету надходило не в повному обсязі. Колегія суддів вважає, що відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, на виконання вимог ст. 77 КАС України не доведено правомірність своєї бездіяльності. Доводи апеляційної скарги, що матеріальна допомога надавалась лише за мотивованим рапортом особи рядового чи начальницького складу, судова колегія не приймає до уваги, оскільки такі вимоги для надання допомоги на оздоровлення введені наказом МВС № 499 від 31.12.2007 року, який прийнято після виникнення спірних правовідносин. Помилковими є і доводи апелянт про пропуск позивачем строку звернення до суду з цим позовом, з посиланням на висновки рішення Конституційного Суду України від 15.10.2013 №9-рп/2013 у справі № 1-18/2013. Так, у цьому рішенні Конституційний Суд України дійшов протилежного висновку та зазначив, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, що йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат. Враховуючи, що позивачем не оскаржується рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог, колегія суддів не надає оцінки рішенню Херсонського окружного адміністративного суду від 13 липня 2021 року в цій частині. Оцінюючи викладене в сукупності, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно та у достатньому обсязі встановив обставини справи, і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до ст.316 КАС України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Враховуючи, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, що підтверджується ухвалою суду про відкриття провадження від 14 травня 2021 року, постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду лише з підстав, передбачених пп. "а"- "г" п.2 ч.5 ст.328 КАС України Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 320, 322, 325, 328 КАС України, колегія суддів П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області - залишити без задоволення. Рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 13 липня 2021 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення з підстав, передбачених статтею 328 КАС України. Головуючий Н.В.Вербицька Суддя О.В.Джабурія Суддя А.Г.Федусик