Ухвала КЦС ВС № 935/1547/20

Ухвала 28 жовтня 2021 року м. Київ справа № 935/1547/20 провадження № 61-11540ск21 Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Карпенко С. О., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Коростишівського районного суду Житомирської області від 10 березня 2021 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 25 травня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Центру надання адміністративних послуг Коростишівської районної державної адміністрації, державного реєстратора Твердохліб Ірини Анатоліївни, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання нечинною та скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно, ВСТАНОВИВ: 3 липня 2021 року подана касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Коростишівського районного суду Житомирської області від 10 березня 2021 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 25 травня 2021 року. Ухвалою Верховного Суду від 23 липня 2021 року поновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження рішення Коростишівського районного суду Житомирської області від 10 березня 2021 року та постанови Житомирського апеляційного суду від 25 травня 2021 року у цій справі; касаційну скаргу залишено без руху та надано заявнику десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення зазначених у ній недоліків. Заявнику необхідно було подати до суду виправлену касаційну скаргу, оформлену у відповідності до вимог статті 392 Цивільного процесуального кодексу (далі - ЦПК) України, зазначивши у ній обов`язкові підстави касаційного оскарження, визначені частиною другою статті 389 ЦПК України; надати копії цієї скарги відповідно до кількості учасників справи; документ, що підтверджує підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до Закону України «Про судовий збір». Копію ухвали суду від 23 липня 2021 року ОСОБА_1 отримав 28 вересня 2021 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. 11 жовтня 2021 року до касаційного суду від ОСОБА_1 надійшли документ, що підтверджує підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до Закону України «Про судовий збір», та касаційна скарга, яка не відповідає вимогам пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України. Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Відповідно до пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга, з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. У випадку визначення підставою касаційного оскарження судових рішень пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, касаційна скарга має містити посилання на постанови Верховного Суду, в яких зроблено висновок щодо застосування норми права, із зазначенням, в чому саме полягає невідповідність оскаржених судових рішень сформованій практиці у подібних правовідносинах. У випадку визначення підставою касаційного оскарження судового рішення пункт 2 частини другої статті 389 ЦПК України, касаційна скарга має містити обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, із чіткою вказівкою на норму права (абзац, пункт, частина статті), а також зазначенням такого правового висновку, описом правовідносин та змістовного обґрунтування мотивів такого відступлення. У випадку визначення підставою касаційного оскарження судового рішення пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України, касаційна скарга має містити вказівку на норму права, щодо якої відсутній висновок, та обґрунтування необхідності формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи. Підставою касаційного оскарження рішення Коростишівського районного суду Житомирської області від 10 березня 2021 року та постанови Житомирського апеляційного суду від 25 травня 2021 року заявник визначає необхідність відступлення від висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16. При цьому касаційна скарга не містить змістовного обґрунтування мотивів необхідності відступлення від висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду,щодо застосування пункту 9 частини першої статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Крім того, судом апеляційної інстанції вказаний висновок в оскаржуваному судовому рішенні не застосовано. Вивчивши зміст касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність у ній підстав касаційного оскарження судових рішень. Згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» від 23 жовтня 1996 року, Reports 1996-V, p. 1544, § 45; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» від 19 грудня 1997 року). Відповідно до частини третьої статті 185, частини другої статті 393 ЦПК України у разі невиконання ухвали суду про залишення касаційної скарги без руху вона вважається неподаною та повертається. Оскільки заявником недоліки касаційної скарги усунено частково, вказане свідчить про невиконання ним вимог ухвали, щоперешкоджає вирішенню питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою і є підставою для визнання касаційної скарги неподаною та повернення її заявнику. Повернення касаційної скарги не перешкоджає повторному зверненню із скаргою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення. Керуючись статтями 185, 393 ЦПК України, Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Коростишівського районного суду Житомирської області від 10 березня 2021 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 25 травня 2021 року вважати неподаною і повернути заявнику. Заявнику надіслати копію ухвали разом з доданими до касаційної скарги матеріалами, іншим учасникам справи надіслати копію ухвали. Ухвала оскарженню не підлягає. Суддя С. О. Карпенко