Постанова 4874 № 906/5/21

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД 33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 листопада 2021 року Справа № 906/5/21 Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Саврій В.А., суддя Коломис В.В. , суддя Дужич С.П. розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Коростишівгаз" на рішення Господарського суду Житомирської області від 19.07.2021р. (повний текст - 28.07.2021р.) у справі №906/5/21 (суддя Кудряшова Ю.В.) за позовом Комунального підприємства "Коростишівська комунальна служба" до Приватного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Коростишівгаз" про стягнення 51075,32 грн Апеляційну скаргу розглянуто судом без повідомлення учасників справи, відповідно до ч.13 ст.8, ч.3 ст.252 та ч.ч.2, 10 ст.270 ГПК України ВСТАНОВИВ: Рішенням Господарського суду Житомирської області від 19.07.2021р. у справі №906/5/21 частково задоволено позов Комунального підприємства "Коростишівська комунальна служба" до Приватного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Коростишівгаз" про стягнення 51075,32 грн. Стягнуто з відповідача на користь позивача 40945,02грн основного боргу, 3485,59грн інфляційних, 1828,54грн сплаченого судового збору та 6959,23грн витрат по оплаті професійної правничої допомоги. В решті позову відмовлено. Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач - Приватне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Коростишівгаз" звернулося до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (т.2, арк.справи 2-9). В скарзі апелянт, зокрема, зазначає, що відповідач неодноразово звертав увагу суду, що розрахунки заборгованості товариства за надані послуги не підтверджені належними і допустимими доказами, носять суперечливий характер, розрахунки позивача не містять визначення вартості послуг по місяцях. Вказував, що це не дозволяє суду встановити об`єктивно вартість наданих послуг, обрахувати правильно інфляційні втрати від суми заборгованості. Суд не з`ясував правових підстав для здійснення відповідачем оплати за надання житлово-комунальних послуг. Також судом не встановлювалося фактичне направлення позивачем на адресу товариства рахунків для оплати послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій з метою проведення відповідних оплат спожитих послуг в спірний період і як мінімум направлення їх товариству з жовтня 2013 року. Позивач рахунків надісланих товариству до позовної заяви не надав. Звертає увагу, що в позовній заяві не зазначено, яку саме обставину той чи інший доданий доказ підтверджує. Вказує, що сума боргу не підтверджена доказами про фактичне надання послуг, а обрахована на припущеннях. Позивач до позовної заяви і в підготовчому провадженні не надав доказів набрання чинності додатковими угодами. Посилаючись на наказ Господарським судом Житомирської області від 22.06.2020р. у справі №906/705/20, зазначає, що заборгованість з червня по листопад 2020 року могла становити 9016,92 грн, і аж ніяк не 23620,41 грн. Апелянт зазначає, що позивач не надав доказів фактичного надання послуги з прибмрання (утримання) прибудинкової території та виконання за нею робіт. Окрім того, площа прибудинкової території по вул.Київській, 55 не була визначена в установленому чинним законодавством порядку. Акт від 23.11.2004р. про розмір доведеної площі до прибирання 1650 кв.м. по будинку 55 вул.Київській (в акті це вул.Більшовицька, 55 п.26) вважає неналежним і недопустимим доказом. З наданих з позовною заявою доказів, розрахунку боргу не слідує, що відповідно до ст.7 ч.2, ст.12 ч.2 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» витрати на управління багатоквартирним будинком були розподілені між співвласниками пропорційно до їхніх часток співвласника. На підставі викладеного скаржник просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Господарського суду Житомирської області від 19.07.2021р. у справі №906/5/21, постановити по справі нове рішення, яким у позові КП «Коростишівська комунальна служба» відмовити повністю. Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 06.09.2021р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Коростишівгаз" на рішення Господарського суду Житомирської області від 19.07.2021р. у справі №906/5/21. Запропоновано позивачу у строк по 24.09.2021р. надіслати до Північно-західного апеляційного господарського суду письмовий відзив на апеляційну скаргу, в порядку передбаченому ст.263 ГПК України та докази надсилання копії відзиву та доданих до нього документів відповідачу. 24.09.2021р. (вх.№7269/21) на адресу суду від Комунального підприємства "Коростишівська комунальна служба" надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу (т.2, арк.справи 21-24). У відзиві позивач звертає увагу, що роботи виконувались відповідно до договору, укладеного не з власником окремої квартири чи нежитлового приміщення, а на обслуговування житлового будинку в цілому. Оскільки відповідач отримує послуги з управління багатоквартирним будинком, жодних скарг на якість або факт надання цих послуг не направляв, він зобов`язаний оплатити ці послуги як і решта співвласників будинку. Зазначає, що відсутність квитанції не звільняє відповідача від обов`язку сплатити за послуги з управління. Крім цього, Постанови Кабінету міністрів України від 05.09.2018р. була прийнята після укладення Договору від 01.09.2017р., яким надання квитанцій не передбачено. Строк оплати послуг встановлений Договором, і підставою для їх оплати є не квитанція, а наявність статусу співвласника багатоквартирного житлового будинку. Сума боргу відповідача визначена не вартістю виконаних саме і виключно для нього робіт, а на підставі Договору згідно встановленого тарифу з урахуванням займаної ним площі у багатоквартирному житловому будинку. Також звертає увагу, що ухвалою суду від 06.04.2021р. в судовому засіданні, в якому позивач участі не брав через зайнятість представника в іншій судовій справі, було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті. Пунктом 4 резолютивної частини вказаної ухвали суд роз`яснив сторонам спору право подати в засідання суду наявні заяви, клопотання, докази по суті спору, які не були заявлені (подані). В подальшому за клопотанням позивача від 17.05.2021р. суду були надані докази публікацій в місцевій газеті про набрання чинності додатковими угодами. Зазначає, що Наказ Господарського суду Житомирської області від 22.06.2020р. у справі №906/705/20 був скасований за заявою самого ж відповідача, тому посилання на нього є некоректним. Незгода з наданням позивачем послуг з прибирання прибудинкової території біля будинку, співвласником якого є відповідач, спростовується в першу чергу відсутністю відповідних скарг відповідача. Також до позову позивачем додані калькуляції прибирання вказаної території та табеля обліку робочого часу двірника, закріпленого за цією територією. Позивач не є власником цієї земельної ділянки (прибудинкової території), не виділялась вона йому також і в постійне користування, тому позивач позбавлений можливості виготовити на неї землевпорядну документацію, але він має обов`язок її прибирання згідно Договору. Крім цього, вказана прибудинкова територія сформована і обслуговувалась позивачем ще з минулого століття, її площа зафіксована актом від 23.11.2007 року, копія якого надана суду. Звертає увагу, що відповідач не зазначає, з яких наданих з позовною заявою доказів та чому з розрахунку боргу не слідує, що відповідно до ст.7 ч.2, ст.12 ч.2 Закону №417 витрати на управління багатоквартирним будинком були розподілені між співвласниками пропорційно до їхніх часток співвласника, тому позивач позбавлений можливості в цій частині надавати оцінку доводам відповідача. Враховуючи викладене, позивач вважає апеляційну скаргу ПАТ Коростишівгаз необґрунтованою, просить відмовити в її задоволенні. Розглядом матеріалів справи встановлено. Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Коростишівгаз" є співвласником будинку №55 по вул.Київській в м.Коростишеві, якому належить в цьому будинку нежитлове приміщення магазину площею 28.5 кв.м та нежитлове офісне приміщення площею 426,9 кв.м. Зазначене підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 16.12.2020р. №237262024 (т.1, арк.справи 23-26). У відповідності до ч.5 ст.13 Прикінцевих та перехідних положень Закону України 417-VIII Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" (Закон №417-VIII), у разі якщо протягом одного року з дня набрання чинності цим Законом співвласники багатоквартирного будинку, в якому не створено об`єднання співвласників, не прийняли рішення про форму управління багатоквартирним будинком, управління таким будинком здійснюється управителем, який призначається на конкурсних засадах виконавчим органом місцевої ради, на території якої розташований багатоквартирний будинок. Співвласниками будинку №55 по вул.Київській в м.Коростишеві рішення про об`єднання співвласників та прийняття рішення про форму управління будинком не приймалось. В послідуючому рішенням Коростишівської міської ради від 28.08.2017р. №219 (т.1, арк.справи 18-22) управителем багатоквартирного будинку №55 у м.Коростишеві призначено Комунальне підприємство "Коростишівська комунальна служба". 01.09.2017р. між позивачем (Управителем) та співвласниками багатоквартирних житлових будинків м.Коростишева, в тому числі будинку №55 по вул.Київській, в особі Коростишівського міського голови був укладений договір №112/1 (Договір) (т.1, арк.справи 27-30) про надання послуги з управління багатоквартирними будинками. Відповідно до п.1 Договору Управитель зобов`язується надавати співвласникам за плату послугу з управління багатоквартирним будинком, а співвласники зобов`язуються оплачувати Управителю зазначену послугу, згідно з вимогами законодавства України та умовами цього Договору. Як вбачається з пункту 3, передбачена Договором послуга полягає у забезпеченні Управителем належного утримання і ремонту спільного майна будинків та прибудинкової території, належних умов проживання і задоволення господарсько-побутових потреб в межах ціни послуги по кожному багатоквартирному будинку. Ціна послуги з управління багатоквартирними будинками в м. Коростишеві зазначається у додатку 2 до Договору, який є його невід`ємною частиною. Згідно п.7 Договору кожен із співвласників зобов`язаний оплачувати Управителеві надані послуги в порядку, за ціною та у строки, встановлені цим Договором. Сторони погодили в п.10. Договору, що ціна послуги з управління багатоквартирними будинками в м.Коростишеві розрахована за 1 кв.м загальної площі житлового або нежитлового приміщення у будинку, яке перебуває у власності або користуванні кожного із Співвласників. Згідно п.11 Договору плата за послугу нараховується Управителем та вноситься на його банківський рахунок кожним Співвласником щомісяця, не пізніше 10 числа місяця, що настає за розрахунковим. Цей договір набирає чинності з 01.09.2017р. та укладається строком на 1 рік (п. 37 Договору). Також, пункт 38 Договору передбачає, якщо за один місяць до закінчення строку дії цього Договору жодна зі сторін повідомить письмово іншій стороні про відмову від цього Договору, він вважається продовженим на наступний однорічний строк. Додатком №2 до Договору була встановлена ціна послуги з управління багатоквартирним будинком по вул.Київській, 55 в м.Коростишеві з розрахунку 2,24 грн. за 1 кв.м займаної площі. Додатковою угодою №190-1 від 30.08.2018р. (т.1, арк.справи 33-34) до Договору була встановлена ціна послуги з управління багатоквартирним будинком по вул. Київській, 55 в м.Коростишеві з розрахунку 2,98 грн. за 1 кв.м займаної площі. Додатковою угодою №314 від 18.04.2019р. (т.1, арк.справи 35-36) до Договору була встановлена ціна послуги з управління багатоквартирним будинком по вул. Київській, 55 в м. Коростишеві з розрахунку 3,54 грн. за 1 кв.м займаної площі. Додатковою угодою №780 від 17.07.2020р. (т.1, арк.справи 37-38) до Договору була встановлена ціна послуги з управління багатоквартирним будинком по вул. Київській, 55 в м. Коростишеві з розрахунку 4,19 грн. за 1 кв.м займаної площі. На підставі службових записок заступника директора КП "Коростишівська комунальна служба" ціна послуги за 1 кв.м для відповідача була скоригована в зв`язку з попаданням йому такої складової послуги як поточний ремонт та технічне обслуговування мереж електропостачання та електрообладнання" і становила: з 01.09.2017р. - 2,08 грн.; з 22.09.2018р. року - 2,46 грн.; з 01.06.2019р. - 2,98 грн.; з 01.09.2020р. - 3,62 грн. На підтвердження виконання робіт за Договором позивачем було долучено до матеріалів справи Виписки по фактично наданих послугах та виконаних роботах в багатоквартирному житловому будинку по вул.Київська 55 з 01.06.2017р. по 30.11.2020р. (т.1, арк.справи 47-54), робочі листки на перевірку вентиляційних та димових каналів КП «Коростишівська комунальна служба» по буд.№55 вул.Київська за 2017-2019рр. (т.1, арк.справи 55-60), Акти здачі-приймання виконання робіт (наданих послуг) щодо детерації в підвальних приміщеннях будинків житлового фонду замовника за 2017р., 2019р., 2020р., зокрема і по буд.№55 вул.Київська (т.1, арк.справи 61-66), Табелі обліку використання робочого часу з нарядами-завданнями (т.1, арк.справи 68-86), Акти виконаних робіт по буд.№55 вул.Київська (т.1, арк.справи 87-89), Паспорти готовності житлового будинку №55 вул.Київська до експлуатації в осінньо-зимовий період 2017-2018рр., 2018-2019рр., 2019-2020рр., 2020-2021рр. (т.1, арк.справи 90-93) та інше. Розглянувши доводи апеляційної скарги, відзиву, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Північно-західний апеляційний господарський суд прийшов до висновку про наступне: Відповідно до ч.ч.1,3 ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. Як встановлено ч.ч.1,2 ст.509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Згідно ст.526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Як вбачається з положень ст.610 Цивільного кодексу України Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Пунктами 5, 6, 12, 13 частини 1 статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено, що житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг. Індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги. Послуга з управління багатоквартирним будинком - результат господарської діяльності суб`єктів господарювання, спрямованої на забезпечення належних умов проживання і задоволення господарсько-побутових потреб мешканців будинку шляхом утримання і ремонту спільного майна багатоквартирного будинку та його прибудинкової території відповідно до умов договору; споживач житлово-комунальних послуг (далі - споживач) - індивідуальний або колективний споживач. Статтею 5 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" встановлено, що до житлово-комунальних послуг належать: житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком. Послуга з управління багатоквартирним будинком включає: утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо; купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку; поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку; комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами. Споживач має право: одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів; без додаткової оплати одержувати від виконавця житлово-комунальних послуг інформацію про ціни/тарифи, загальну вартість місячного платежу, структуру ціни/тарифу, норми споживання та порядок надання відповідної послуги, а також про її споживчі властивості (п.1 та п.2 ч.1 ст.7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги"). Власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.322 Цивільного кодексу України). Обов`язок утримання майна виникає у співвласників багатоквартирного будинку безпосередньо з актів цивільного законодавства. При цьому, витрати на утримання спільного майна у багатоквартирному будинку розподіляються між співвласниками пропорційно до їхніх часток співвласника, незалежно від факту використання ними належного їм нежитлового приміщення та спільного майна, а також членства в об`єднанні співвласників багатоквартирного будинку. Закон України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" визначає особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку, регулює правові, організаційні та економічні відносини, пов`язані з реалізацією прав та виконанням обов`язків співвласників багатоквартирного будинку щодо його утримання та управління. Відповідно до п.п.5, 6, 8 ст.1 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" співвласник багатоквартирного будинку (далі - співвласник) - власник квартири або нежитлового приміщення у багатоквартирному будинку. Спільне майно багатоквартирного будинку - приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія. Управління багатоквартирним будинком - вчинення співвласниками багатоквартирного будинку дій щодо реалізації прав та виконання обов`язків співвласників, пов`язаних з володінням, користуванням і розпорядженням спільним майном багатоквартирного будинку. Як встановлено ч.1 ст.5 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" спільне майно багатоквартирного будинку є спільною сумісною власністю співвласників. Так, ч.2 ст.7 вказаного Закону передбачено, що кожний співвласник несе зобов`язання щодо належного утримання, експлуатації, реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна багатоквартирного будинку пропорційно до його частки співвласника. Відповідно до ч.1 ст.9 вказаного Закону управління багатоквартирним будинком здійснюється його співвласниками. За рішенням співвласників усі або частина функцій з управління багатоквартирним будинком можуть передаватися управителю або всі функції - об`єднанню співвласників багатоквартирного будинку (асоціації об`єднань співвласників багатоквартирного будинку). Згідно з п.п.1, 2 ч.1 та ч.2 ст.12 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" витрати на управління багатоквартирним будинком включають: витрати на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку; витрати на оплату комунальних послуг стосовно спільного майна багатоквартирного будинку. Витрати на управління багатоквартирним будинком розподіляються між співвласниками пропорційно до їхніх часток співвласника, якщо рішенням зборів співвласників або законодавством не передбачено іншого порядку розподілу витрат. Невикористання власником належної йому квартири чи нежитлового приміщення або відмова від використання спільного майна не є підставою для ухилення від здійснення витрат на управління багатоквартирним будинком (ч.3 ст.12 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку"). З аналізу наведених положень Цивільного кодексу України та законів України в їх системному взаємозв`язку вбачається, що кожний власник квартири (нежитлового приміщення) у багатоквартирному будинку є одночасно співвласником спільного майна такого будинку, зокрема, приміщень загального користування та прибудинкової території. Обов`язок утримання зазначеного майна виникає у співвласників багатоквартирного будинку безпосередньо з актів цивільного законодавства, зокрема, ст.322 ЦК України та ч.2 ст.7 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку". При цьому витрати на утримання спільного майна у багатоквартирному будинку, витрати на оплату комунальних послуг (централізованого опалення) щодо нього входять до складу витрат на управління багатоквартирним будинком та, за загальним правилом, розподіляються між співвласниками пропорційно до їхніх часток співвласника, незалежно від факту використання ними належної їм квартири (нежитлового приміщення) та спільного майна, а також членства в ОСББ. Аналогічні висновки містяться в постанові Верхового Суду від 22.02.2018р. у справі №910/11312/17. Долученими позивачем до матеріалів справи доказами підтверджуються надані послуги з управління багатоквартирними будинками, розрахунки заборгованості відповідача у розмірі 46628,41 грн. проведено вірно. Тому, Комунальним підприємством "Коростишівська комунальна служба" правомірно пред`явлено позовні вимоги до Приватного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Коростишівгаз" щодо стягнення 46628,41 грн. Разом з тим, відповідачем було подано заяву про застосування строку позовної давності. За ч.ч.3, 4, 5 ст.267 Цивільного кодексу України заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту. Правові наслідки спливу позовної давності можуть застосовуватися лише у тих випадках, коли буде доведено існування самого суб`єктивного цивільного права і факт його порушення або оспорювання. Якщо ж під час розгляду справи буде встановлено, що у позивача немає суб`єктивного права, про захист якого він просить, або ж воно не порушувалось чи не оспорювалось, суд відмовляє в позові не через пропущення позовної давності, а за безпідставністю матеріально-правової вимоги. Згідно із ст. 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України). Відповідно до ст. 260 Цивільного кодексу України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановлених статтями 253 - 255 цього Кодексу. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України). За змістом ч.1 ст.261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Приписами ч.ч.3, 4 ст.267 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст.261 ЦК України). Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (п.1 ст.32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (п. 51 рішення від 22.10.96 за заявами N 22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства"; пункт 570 рішення від 20.09.2011 за заявою у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії"). Щодо застосування строку позовної давності в контексті ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у справі "Gradescolo S.R.L. проти Молдови" Суд зазначив, що дотримання строку звернення є однією з умов реалізації права на позов і тісно пов`язано з реалізацією права на справедливий суд. Наявність такої умови запобігає зловживанням і погрозам звернення до суду. Її відсутність призводила б до постійного збереження стану невизначеності у правовідносинах. Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними, що також прописано у Рішенні Конституційного Суду України № 17-рп/2011 від 13 грудня 2011 року, яким визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя. Перевіривши в апеляційному провадженні дотримання строків позовної давності при зверненні до суду з даним позовом, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимоги щодо стягнення основного боргу за період з вересня 2017 року до листопада 2017 року в сумі 5683,39 грн пред`явлені за межами трирічного строку позовної давності. Враховуючи викладене, вимоги позивача є обґрунтованими, однак в задоволені позову в частині стягнення 5683,39 грн слід відмовити за спливом позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачем у спорі, що є самостійною підставою для відмови в позові відповідно до ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України. Враховуючи вищевикладене, Господарський суд Житомирської області дійшов вірного висновку про задоволення позову в частині стягнення основного боргу в сумі 40945,02 грн. При цьому, заперечення відповідача спростовуються наявними у матеріалах справи доказами. Відповідач не подав до суду достатніх та належних доказів на спростування позовних вимог, в тому числі доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів, тощо). Щодо заявлених позивачем 4446,91 грн інфляційних втрат колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до ч.1 ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. У відповідності до ч.2 вказаної статті боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. При обрахуванні зазначених сум, судом прийнято до уваги, що відповідно до Роз`яснень Президії Вищого арбітражного суду України від 12.05.1999р. №02-5/223 "Про деякі питання, пов`язані з застосуванням індексу інфляції" позивач, який бажає стягнути збитки з урахуванням індексу інфляції, повинен у кожному конкретному випадку подати господарському суду обґрунтований розрахунок відповідної суми. Оцінюючи поданий позивачем розрахунок, господарський суд повинен виходити з розміру збитків, обрахованого за цінами і тарифами, що діють в умовах інфляції. У відповідності з рекомендаціями відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладеними в листі Верховного Суду України №62-97р від 03.04.1997р., у випадку, коли відшкодуванню підлягає сума, яка складається з внесків, зроблених в різні періоди, кожний внесок збільшується на величину індексу відповідного періоду, результати підсумовуються. При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць; тому умовно слід вважати, що сума внесена в період з 1 по 15 число відповідно місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця. Крім цього, нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції, визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). Перевіривши в апеляційному провадженні розрахунок інфляційних втрат з урахуванням суми основного боргу, що підлягає задоволенню, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про стягнення з відповідача 3485,59 грн інфляційних втрат та відмову у стягненні 961,32 грн інфляційних втрат. Згідно ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Як встановлено ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Статтею 76 ГПК України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Згідно ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Перевіривши та оцінивши в апеляційному провадженні подані сторонами на підтвердження своїх вимог та заперечень докази, з огляду на зазначені вище норми, колегія суддів вважає правомірним висновок Господарського суду Житомирської області, що позовні вимоги Комунального підприємства "Коростишівська комунальна служба" до Приватного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Коростишівгаз" в частині стягнення 40945,02 грн основного боргу, 3485,59 грн інфляційних обґрунтовані, заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, які є в матеріалах справи, та підлягають задоволенню, а в іншій частині позову слід відмовити. Щодо витрат на надання правової допомоги у розмірі 8500,00грн, колегія суддів зазначає наступне. Як передбачено ст.16 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Відповідно до п.1 ч.1 ст.1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом. Так, у матеріалах справи міститься свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю 963 від 04.10.2012р., видане Ленському І.О. (т.1, арк.справи 104). Адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги (ч. 1 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"). 12.11.2020р. між КП "Коростишівська комунальна служба" (клієнт) та адвокатом Ленським Ігорем Олексійовичем (адвокат) укладено Договір про надання правової допомоги (т.1, арк.справи 101-103), відповідно до п.1.1 якого, предметом даного договору є забезпечення захисту прав, свобод і законних інтересів Клієнта у будь-якому статусі: позивача, відповідача, підозрюваного, обвинуваченого, потерпілого, особи, яка притягається до адміністративної відповідальності під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, стягувача чи боржника у виконавчому провадженні. Згідно з п.3 Договору, гонорар - винагорода Адвоката за здійснення захисту, представництва інтересів Клієнта та надання йому інших видів правової допомоги на умовах і в порядку, що визначені Договором. Гонорар складається з суми вартості послуг, тарифи та загальна сума яких узгоджені Сторонами в розрахунку вартості правової допомоги. Згідно пункту 4 Договору останній набуває чинності з дати його підписання і діє безстроково. Обґрунтовуючи вимогу про відшкодування витрат на оплату послуг адвоката, останній надав також до матеріалів справи розрахунок суми гонорару адвоката за надану правову допомогу (т.1, арк.справи 196), відповідно до якого вартість послуг становить 8500,00 грн. Згідно з згаданим розрахунком адвокат надав позивачу правову допомогу загальною вартістю 8500,00 грн. Відповідно до ст.126 ГПК України за результатами розгляду справи, витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами із іншими судовими витратами. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 цього Закону). Надаючи оцінку виконаних адвокатом відповідача робіт по наданню послуг з точки зору їх необхідності та співмірності з урахуванням обставин даної справи, колегія суддів погоджується з висновком, що визначена загальна вартість послуг у розмірі 8500,00 грн не є завищеною. При здійсненні оцінки співмірності (розумності та виправданості) вартості наданих адвокатом послуг суд також врахував юридичну кваліфікацію правовідносин у справі, з урахуванням всіх аспектів цієї справи, час, який міг би витратити адвокат на підготовку матеріалів як кваліфікований фахівець та якість наданих послуг, яка забезпечила належні умови для повного, всебічного і об`єктивного розгляду справи. Доказів неспівмірності та невідповідності критерію реальності таких витрат відповідачем не було подано. З огляду на викладене судом першої інстанції обґрунтовано стягнуто з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 6959,23 грн пропорційно задоволеним позовним вимогам у відповідності до положень ч.4 ст.129 ГПК України. Відповідно до ч.4 ст.11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. За усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Пронін проти України", "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації" одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зазначене судом першої інстанції було дотримано в повній мірі. При цьому, п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. Відхиляючи скаргу апеляційний суд у принципі має право просто підтвердити правильність підстав, на яких ґрунтувалося рішення суду нижчої інстанції (рішення у справі Гарсія Руїс проти Іспанії"). У відповідності до ст.276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Доводи скаржника, зазначені в апеляційній скарзі, апеляційним судом не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст.ст.275-280 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення, тому суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарського суду прийнято у відповідності до норм матеріального та процесуального права і його слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. На підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі покладаються на скаржника. Керуючись ст.ст.8, 252, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Коростишівгаз" на рішення Господарського суду Житомирської області від 19.07.2021р. у справі №906/5/21 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків передбачених п.2 ч.3 ст.287 ГПК України. Повний текст постанови складено 03.11.2021р. Головуючий суддя Саврій В.А. Суддя Коломис В.В. Суддя Дужич С.П.