Постанова Дніпровський апеляційний суд № 204/2455/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/7745/21 Справа № 204/2455/20 Суддя у 1-й інстанції - Токар Н. В. Доповідач - Макаров М. О. Категорія 39 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 листопада 2021 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі: головуючого судді Макарова М.О. суддів Демченко Е.Л., Куценко Т.Р. при секретарі Керімовій-Бандюковій Л.К. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 09 червня 2021 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Царейкін Михайло Самуілович, Третя Дніпровська державна нотаріальна контора Головного управління юстиції в Дніпропетровській області, про визнання заповіту недійсним, - В С Т А Н О В И Л А : У квітні 2020 року ОСОБА_2 звернувся до суду із позовною заявою до ОСОБА_1 , треті особи - приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Царейкін Михайло Самуілович, Третя Дніпровська державна нотаріальна контора Головного управління юстиції в Дніпропетровській області, про визнання заповіту недійсним, в якій просив визнати недійсним заповіт ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 укладений на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Царейкіним М.С. 22 лютого 2019 року, за реєстровим номером

145. Позов мотивовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_3 померла рідна тітка позивача - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживала за адресою: АДРЕСА_1 . Позивач ОСОБА_2 , є спадкоємцем за законом після померлої тітки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Позивачем було на себе взято оформлення документів після смерті тітки, організацію та фінансування поховання, так як тітка була одинока, неодружена, дітей не було та не мала більше рідних та близьких, крім позивача та його матері ОСОБА_4 , а тому вони допомагали їй за життя, так і виконали свої обов`язки щодо організацій її похорон, що включало в себе оплату послуг ритуального агентства, яке допомогло поховати тітку у відповідності до обрядів, які встановлені у суспільстві та пов`язаних з похованням померлої особи. Після похорон, позивачем в передбачений законом строк, було подано заяву до державного нотаріуса Крупської Л.В., Третьої Дніпровської державної нотаріальної контори ГТУЮ у Дніпропетровській області про прийняття спадщини на все належне майно, яке залишилось після померлої тітки ОСОБА_3 .. Третьою ДДНК ГТУЮ у Дніпропетровській області було відкрито спадкову справу № 64879543, після смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що до Спадкового реєстру внесено реєстраційний запис 11 жовтня 2019 року про реєстрацію спадкової справи. 11 жовтня 2019 року, на момент подання вищевказаної заяви, державним нотаріусом Третьої Дніпровської державної нотаріальної контори Крупською Ларисою Вікторівною, позивачу було повідомлено про наявність заповіту, укладеного ОСОБА_3 на користь невідомої йому особи, згодом позивач дізнався що це ОСОБА_1 , заповіт посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Царейкіним М.С., 22 лютого 2019 року, за реєстровим номером

145. Позивач вказує, що вказаний заповіт, складений заповідачем на користь ОСОБА_1 , позивач вважає недійсним правочином, так як він вчинений хоча і дієздатною особою, але в момент його вчинення ОСОБА_3 не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними. Заповідач вказаний заповіт не могла укласти, так як страждала на психічні захворювання і не могла усвідомлювати свої дії та оформити заповіт на своє майно на зовсім чужу людину добровільно, без застосування до неї будь-якого примусу, в тому числі і обману з боку осіб, які намагаються в такий спосіб заволодіти майном після її смерті, а саме квартиру у АДРЕСА_1 . Також позивач зазначає, що лікар-патологоанатом, повідомив про те, що тітка позивача померла по причині інфаркту мозку і те, що ті зміни - атрофія головного мозку, 3-я ступень стенозу до 45%, які були виявлені при розтині та підтверджуються обстеженням МРТ, вказують на те, що менше року до дня настання смерті тітка перенесла інфаркт, так як такі зміни не відбуваються раптово, а є ускладненими новим інфарктом. 24 березня 2020 року позивачем подано заяву про вчинення злочину до Чечелівського ВП Дніпровського відділу ГУНП в Дніпропетровській області, про те, що групою осіб 22 лютого 2019 року на території Чечілівського району міста Дніпра, вчинився злочин проти власності організовано та за попередньою змовою, а укладання заповіту було вчинено з метою заволодіти чужим майном шляхом обману чи зловживання довірою, поєднаним з можливою підробкою підпису померлої ОСОБА_3 таким особам, вважає, що в діях організованої групи вбачаються ознаки злочину, склад якого передбачений ст.190 Кримінального кодексу України та ст.358 Кримінального кодексу України. Відомості про такий злочин було внесено до ЄРДР та працівниками поліції Чечеливського ВП ДВ ГУНП в Дніпропетровській області проводяться слідчі дії в рамках кримінального провадження відкритого за заявою позивача. Враховуючи викладене, наявність у заповідача психічного захворювання, обтяженого хронічними хворобами, оскільки під час складання оспорюваного заповіту заповідач знаходилась в тяжкому стані та не могла усвідомлювати значення своїх дій і керувати ними, позивач вимушений звернутися до суду. Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 09 червня 2021 року позов задоволено та ухвалено визнати недійсним заповіт ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , укладений на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Царейкіним М.С. 22 лютого 2019 року за реєстровим номером 145; вирішено питання стосовно судових витрат. Рішення суду мотивовано тим, що підстави для встановлення передбачених ст. ст. 203, 215, 1257 ЦК України для визнання недійсним заповіту, складеного 22 лютого 2019 року ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_1 , посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Царейкіним М.С. за реєстром № 145 наявні, а тому позовні вимоги є доведеними та підлягають задоволенню. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не повно з`ясував усі фактичні обставини справи та не дослідив і не надав належної оцінки наявним матеріалах справи доказам, не сприяв повному, об`єктивному та неупередженому її розгляду, а тому рішення суду не відповідає фактичним обставинам справи, є незаконним та необґрунтованим. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав. Так, судом встановлено, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 є рідною тіткою позивача ОСОБА_2 , оскільки була рідною сестрою батька позивача - ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 . Зазначені обставини визнані сторонами по справі та ніким не спростовуються. 22 лютого 2019 року приватним нотаріусом ДМНО Царейкіним М.С. було посвідчено заповіт ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , що був зареєстрований в реєстрі за № 145, яким на випадок її смерті, усе її майно, де б воно не знаходилося та з чого б воно не складалось, і взагалі все те, що буде належати їй на день смерті і на що вона за законом матиме право, вона заповідала ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . (а.с.169). ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим Чечелівським районним у місті Дніпрі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області 07 жовтня 2019 року, актовий запис № 2104 (а.с.19). Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина, на належне їй майно та Державним нотаріусом Третьої Дніпровської державної нотаріальної контори ГТУЮ у Дніпропетровській області, за заявою позивача, 11 жовтня 2019 року було відкрито спадкову справу №64879543, про що до Спадкового реєстру внесено реєстраційний запис 11 жовтня 2019 року про реєстрацію спадкової справи (а.с.20-21). В подальшому, після того, як позивач ОСОБА_2 дізнався про те, що заповідач 22 лютого 2019 року склала заповіт на ім`я відповідачки ОСОБА_1 він звернувсся до суду з вказаною позовною заявою про визнання недійсним заповіту, оскільки він вчинений хоча і дієздатною особою, однак в момент його вчинення ОСОБА_3 не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними. Також, встановлено, що 25 березня 2020 року позивачем подано заяву про вчинення злочину до Чечелівського ВП Дніпровського відділу ГУНП в Дніпропетровській області, про те, що групою осіб 22 лютого 2019 року на території Чечілівського району міста Дніпра, вчинився злочин проти власності організовано та за попередньою змовою, а укладання заповіту було вчинено з метою заволодіти чужим майном шляхом обману чи зловживання довірою, поєднаним з можливою підробкою підпису померлої ОСОБА_3 таким особам, за ознаками злочину, склад якого передбачений ст.190, 358 КК України. Відомості про такий злочин було внесено до ЄРДР за №12020040680000542 та працівниками поліції Чечеливського ВП ДВ ГУНП в Дніпропетровській області проводяться слідчі дії в рамках кримінального провадження відкритого за заявою позивача (ЄДРСР№ 88633732, 89192754). Згідно довідки КП «ДКПЛ» ДОР» від 06 березня 2020 року №792, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 знаходилась на лікуванні у психіатричній лікарні у 1984 році з діагнозом «Реактивна депресія» (а.с.35). Як вбачається з виписки з протоколу патологоанатомічного обстеження №85 ДЗ «СБЛ №1 МОЗ України» за результатами розтину померлої ОСОБА_3 , основним захворюванням померлої був ішемічний інфаркт у правій тім`яно-скроневій долі головного мозку внаслідок стенозуючого атеросклерозу церебральних артерій (3 ступінь, ІІІ ст.. стеноз до 45%). Основне захворювання перебігало на фоні гіпертонічної хвороби. Прогресуючий набряк головного мозку став безпосередньою причиною смерті хворої (а.с.28). Отже, судом встановлено, що за життя, ОСОБА_3 була хвора на психічні розлади та сердцево-судинні захворювання. Вказані обставини визнаються учасниками справи та були підтверджені свідками, допитаними під час розгляду справи. Крім того, судом встановлено, що в провадженні Чечелівського ВП Дніпровського відділу ГУНП в Дніпропетровській області перебуває кримінальне провадження №12020040680000542 від 25 березня 2020 року, в рамках якого, за постановою слідчого від 29 квітня 2020 року було проведено посмертну комісійну судовопсихіатричну експертизу, згідно висновку якої від 14 травня 2020 року №18 встановлено, що ОСОБА_3 в період часу 22 лютого 2019 року (на дату складення та посвідчення заповіту) виявляла ознаки хронічного стійкого психічного розладу у формі судинної деменції, зокрема встановлено наявність у неї у вказаний період часу грубих психічних розладів у вигляді поведінкової неадекватності, порушення орієнтування, грубого зниження пам`яті, емоційно-вольових розладів в поєднанні з порушеннями адаптаційних і критичних здібностей. Зазначений хронічний стійкий психічний розлад був виражений в такій мірі, що позбавляв її здатності розуміти значення свої дій та керувати ними в період часу 22 лютого 2019 року (а.с.135-137). Задовольняючи позовні вимоги, районний суд обґрунтовано виходив з того, що заповідач ОСОБА_3 у момент вчинення правочину перебувала в такому стані, коли не могла усвідомлювати значення своїх дій та (або) не могла керувати ними. Тобто, при складенні заповіту 22 лютого 2019 року волевиявлення ОСОБА_3 не було вільним та не відповідало її внутрішній волі. Підстави для встановлення передбачених ст. ст. 203, 215, 1257 ЦК України для визнання недійсним заповіту, складеного 22 лютого 2019 року ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_1 , посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Царейкіним М.С. за реєстром № 145 наявні, а тому позовні вимоги є обгрнутованими. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне. Відповідно до ч.1 ст.1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). Відповідно до ст.1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Згідно ч.1 ст.1234 ЦК України право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі (ч.2 ст.1257 ЦК України). Відповідно до ч.1 ст.225 ЦК України правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені. У п.16 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06 листопада 2009 року №9 роз`яснено, що правила ст. 225 ЦК України поширюються на ті випадки, коли фізичну особу не визнано недієздатною, однак у момент вчинення правочину особа перебувала у такому стані, коли вона не могла усвідомлювати значення своїх дій та (або) не могла керувати ними (тимчасовий психічний розлад, нервове потрясіння тощо). Для визначення наявності стану, в якому громадянин не міг розуміти значення своїх дій або керувати ними (тимчасовий психічний розлад, нервове потрясіння та ін.) на момент укладення угоди, суд призначає судово-психіатричну експертизу. Вимоги про визнання угоди недійсною з цих підстав вирішуються з урахуванням як висновку судово-психіатричної експертизи, так і інших доказів, що підтверджують чи спростовують доводи про те, що в момент укладення угоди особа не розуміла значення своїх дій та не могла керувати ними. Висновок про тимчасову недієздатність учасника такого правочину слід робити, перш за все, на основі доказів, які свідчать про внутрішній, психічний стан особи в момент вчинення правочину. Хоча висновок експертизи в такій справі є лише одним із доказів у справі і йому слід давати належну оцінку в сукупності з іншими доказами будь-які зовнішні обставини (показання свідків про поведінку особи тощо) мають лише побічне значення для встановлення того, чи була здатною особа в конкретний момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними. При розгляді справ за позовами про визнання недійсними заповітів на підставі статті 225, частини другої статті 1257 ЦК суд відповідно до статті 105 ЦПК за клопотанням хоча б однієї зі сторін зобов`язаний призначити посмертну судово-психіатричну експертизу. Висновок такої експертизи має стосуватися стану особи саме на момент вчинення правочину. Так, судом встановлено, що посмертною комісійною судовопсихіатричною експертизою встановлено, що ОСОБА_3 в період часу 22 лютого 2019 року (на дату складення та посвідчення заповіту) виявляла ознаки хронічного стійкого психічного розладу у формі судинної деменції, зокрема встановлено наявність у неї у вказаний період часу грубих психічних розладів у вигляді поведінкової неадекватності, порушення орієнтування, грубого зниження пам`яті, емоційно-вольових розладів в поєднанні з порушеннями адаптаційних і критичних здібностей. Зазначений хронічний стійкий психічний розлад був виражений в такій мірі, що позбавляв її здатності розуміти значення свої дій та керувати ними в період часу 22 лютого 2019 року. Крім того, за життя, ОСОБА_3 була хвора на психічні розлади та сердцево-судинні захворювання. Враховуючи зазначене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог та визнання заповіту недійсним. Доводи апеляційної скарги про те, що в матеріалах справи відсутні будь-які медичні документи, які б свідчили про наявність психічної хвороби у померлої ОСОБА_3 та знаходження за її життя на відповідному медичному обліку у спеціальних медичних закладах психоневрологічного характеру, колегія суддів не може прийняти до уваги, оскільки посмертною комісійною судовопсихіатричною експертизою встановлений факт, що померла була хвора на психічні розлади. Доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції порушено правила підсудності, оскільки вона зареєстрована АДРЕСА_2 , що територіально відноситься до Соборного району м. Дніпра, колегія суддів не може прийняти до уваги, оскільки предметом позову по даній справі є визнання заповіту недійсним, а до спадкового майна входить квартира за адресою АДРЕСА_1 , яка знаходиться у Чечелівському районі м. Дніпра, а тому порушення правил підсудності не встановлено. Інші доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував. Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»). Суд з дотриманням приписів процесуального законодавства правильно і повно встановив фактичні обставини справи, правильно визначив правовідносини сторін, які виникли із встановлених ним обставин, правові норми що підлягають застосуванню до цих правовідносин та вирішив спір відповідно до закону. Враховуючи зазначене, відповідно до ст. 375 ЦПК України апеляційна скарга позивача підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення залишенню без змін. Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 09 червня 2021 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Головуючий суддя М.О. Макаров Судді Е.Л. Демченко Т.Р. Куценко