Постанова Дніпровський апеляційний суд № 202/1004/18

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/5984/21 Справа № 202/1004/18 Суддя у 1-й інстанції - Слюсар Л. П. Суддя у 2-й інстанції - Пищида М. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 листопада 2021 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі: головуючого Пищиди М.М. суддів Ткаченко І.Ю., Деркач Н.М. за участю секретаря судового засідання Бондаренка В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 19 лютого 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного закладу «Дніпропетровська медична академія Міністерства охорони здоров`я України» про стягнення середнього заробітку за час затримки кінцевого розрахунку при звільненні,- В С Т А Н О В И Л А: У лютому 2018 року ОСОБА_1 звернулася із позовом до Державного закладу «Дніпропетровська медична академія Міністерства охорони здоров`я України» про стягнення середнього заробітку за час затримки кінцевого розрахунку при звільненні. Позов мотивований тим, що наказом від 18.08.2014 року позивача, кандидата медичних наук, було звільнено з посади доцента кафедри фтизіатрії ДЗ «ДМА МОЗ України» у зв`язку із закінченням строку трудового договору 31.08.2014 року. Звільнивши позивача, відповідач не провів з нею повного розрахунку, а саме не виплатив їй заробітну плату за липень-серпень 2013 року в розмірі 328,30 грн., що підтверджується рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 14.12.2015 року по справі №202/10323/14-ц, ухваленого на її користь - з відповідача стягнуто недоплату заробітної плати за липень-серпень 2013 року у розмірі 328,30 грн., котра на цей час ДЗ «ДМА МОЗ України» позивачу не виплачена. Відповідачем не виплачуються вчасно присуджені позивачу суми. Враховуючи зазначене, з урахуванням уточнених позовних вимог, позивач просила суд стягнути з Державного закладу «Дніпропетровська медична академія Міністерства охорони здоров`я України» на свою користь компенсацію за затримку виплати остаточного розрахунку при звільненні за весь час затримки виплати такого розрахунку з 06 червня 2018 року по 26.12.2018 року (на момент судового засідання) в сумі 80724,16 грн. (т.1, а.с. 157-159). Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 19 лютого 2021 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до Державного закладу «Дніпропетровська медична академія Міністерства охорони здоров`я України» про стягнення середнього заробітку за час затримки кінцевого розрахунку при звільненні відмовлено (т.2, а.с. 122-130). Не погодившись з вказаним рішенням, ОСОБА_1 звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що судом першої інстанції було неповно та неправильно встановлено деякі обставини, що мають значення для справи, внаслідок неправильного дослідження і оцінки наданих суду доказів. Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає за потрібне апеляційну скаргу задовольнити частково, виходячи з наступного. Судом першої інстанції встановлено, що наказом від 18.08.2014 року ОСОБА_1 було звільнено з посади доцента кафедри фтизіатрії ДЗ «ДМА МОЗ України» у зв`язку із закінченням строку трудового договору з 31.08.2014 року. Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 22.12.2014 року по справі №202/875/14-ц за позовною заявою ОСОБА_1 до Державного закладу «Дніпропетровська медична академія Міністерства охорони здоров`я України», про визнання незаконними недоплати заробітної плати та стягнення недоплаченої суми за трудовим договором, позовні вимоги позивача задоволені частково: визнано незаконною фактичну недоплату державним закладом «Дніпропетровська медична академія Міністерства охорони здоров`я України» заробітної плати ОСОБА_1 за червень 2013 року та липень 2013 року; стягнуто не нараховану заробітну плату за червень 2013 року в розмірі 511 грн. 05 коп.; ненараховану суму матеріальної допомоги на оздоровлення за липень 2013 року в розмірі 492 грн., а всього суму в розмірі 1003 грн. 05 коп. Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 26 лютого 2015 року по справі №202/10323/14-ц за позовною заявою ОСОБА_1 до Державного закладу «Дніпропетровська медична академія Міністерства охорони здоров`я України», про стягнення компенсації за час вимушеного прогулу, допомоги на оздоровлення і компенсації за невикористану відпустку, суми недоплачених платежів із заробітної плати, позовні вимоги задоволені: стягнуто з Державного закладу «Дніпропетровська медична академія Міністерства охорони здоров`я України» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 01.09.2013 року по 14.08.2014 року в розмірі 71532 грн. 00 коп.; невиплачену допомогу на оздоровлення за 2014 рік в сумі 2914 грн. 00 коп.; компенсацію за невикористану відпустку в розмірі 10315 грн. 07 коп.; недоплачену заробітну плату за період з червня по серпень 2013 року в розмірі 839 грн. 85 коп., та за період з 15 серпня 2014 року по 31 серпня 2014 року за десять робочих днів в сумі 502 грн. 09 коп. Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 14.12.2015 року по справі №202/10323/14-ц, апеляційна скарга Державного закладу «Дніпропетровська медична академія Міністерства охорони здоров`я України» задоволена частково, рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 26 лютого 2015 року змінено в частині задоволення позову про стягнення допомоги на оздоровлення за 2014 рік в сумі 2914 гривень та недоплачених платежів із заробітної плати за період з червня по серпень 2013 року в розмірі 839,85 гривень, стягнуто з державного закладу «Дніпропетровська медична академія Міністерства охорони здоров`я України» на користь ОСОБА_1 не нараховану заробітну плату за липень-серпень 2013 року в розмірі 328 грн. 30 коп. Відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до державного закладу «Дніпропетровська медична академія Міністерства охорони здоров`я України» про стягнення допомоги на оздоровлення за 2014 рік в сумі 2914 грн. та недоплачених платежів із заробітної плати за період червень 2013 року, в іншій частині рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 26 лютого 2015 року залишено без змін. Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 06 червня 2016 року по справі №202/2582/16-ц за позовною заявою ОСОБА_1 до Державного закладу "Дніпропетровська медична академія Міністерства охорони здоров`я України" про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, позовні вимоги позивача задоволені, стягнено з Державного закладу "Дніпропетровська медична академія Міністерства охорони здоров`я України" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 7 квітня 2016 року по 6 червня 2016 року включно в розмірі 11922 грн. Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 21 липня 2016 року рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 06 червня 2016 року залишено без змін. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 06 березня 2017 року Рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 06 червня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 21 липня 2016 року залишено без змін. Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 06 червня 2016 року по справі №202/1046/17 за позовною заявою ОСОБА_1 до Державного закладу «Дніпропетровська медична академія Міністерства охорони здоров`я України», третя особа - Головне управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області, про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, зобов`язання вчинити певній дії, відшкодування моральної шкоди, стягнуто з Державного закладу «Дніпропетровська медична академія Міністерства охорони здоров`я України» на користь ОСОБА_1 компенсацію інфляційних збитків за період з серпня 2014 року по червень 2015 року у розмірі 13 509 гривень 56 копійок; компенсацію інфляційних збитків за період з 31.08.2014 року по 18.02.2016 року у розмірі 12 629 гривень 59 копійок, в решті позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено. Постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 05 червня 2018 року по справі №202/1046/17 за позовною заявою ОСОБА_1 до Державного закладу «Дніпропетровська медична академія Міністерства охорони здоров`я України», третя особа - Головне управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області, про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, зобов`язання вчинити певній дії, відшкодування моральної шкоди, стягнуто з Державного закладу «Дніпропетровська медична академія Міністерства охорони здоров`я України» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 30.08.2016 року по 05.06.2018 року в сумі 6959 грн. 96 коп. Постановою Верховного Суду від 05 лютого 2020 року по справі №202/1046/17 Рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 29 листопада 2017 року в частині відмови у задоволенні позову щодо стягнення із Державного закладу «Дніпропетровська медична академія Міністерства охорони здоров`я України» на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 05 червня 2018 року в частині стягнення із Державного закладу «Дніпропетровська медична академія Міністерства охорони здоров`я України» на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період із 30 серпня 2016 року до 05 червня 2018 року в розмірі 6 959,96 грн. скасовано та ухвалено нове рішення. У задоволенні позову в частині стягнення із Державного закладу «Дніпропетровська медична академія Міністерства охорони здоров`я України» на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період із 30 серпня 2016 року до 05 червня 2018 року відмовлено. Рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 29 листопада 2017 року та постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 05 червня 2018 року в частині стягнення із Державного закладу «Дніпропетровська медична академія Міністерства охорони здоров`я України» на користь ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати за період із 31 серпня 2014 року по 18 лютого 2016 року у розмірі 12 629,59 грн. скасовано та ухвалено у цій частині нове рішення. У задоволенні позову в частині вимог про стягнення із Державного закладу «Дніпропетровська медична академія Міністерства охорони здоров`я України» на користь ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати за період із 31 серпня 2014 року по 18 лютого 2016 року у розмірі 12 629,59 грн. відмовлено. Рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 29 листопада 2017 року та постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 05 червня 2018 року в частині стягнення із Державного закладу «Дніпропетровська медична академія Міністерства охорони здоров`я України» на користь ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків їх виплати за період із серпня 2014 року по червень 2015 року у розмірі 13 509,00 грн. скасовано, направлено справу в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції. Верховним Судом встановлено, що відповідно до довідки від 27 лютого 2015 року № 139, виданої Акціонерним комерційним банком «Індустріалбанк», ОСОБА_1 має картковий рахунок у національній валюті № НОМЕР_1 в межах зарплатного проекту ДЗ «Дніпровська державна медична академія» та отримує тільки на нього заробітну плату. У матеріалах справи міститься виписка про рух коштів за картковим рахунком № № НОМЕР_1 , у якому зазначено, що 12 червня 2015 року на вказаний картковий рахунок перераховано грошові кошти у розмірі 86 103,01 грн. на виконання рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 26 лютого 2015 року. Враховуючи те, що сума коштів, стягнута рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 26 лютого 2015 року на користь позивача, перерахована останній на її картковий рахунок, і ця сума є більшою, ніж сума стягнення за результатами перегляду рішення судом апеляційної інстанції, тому відсутні підстави стверджувати, що відповідачем не виконано рішення апеляційного суду в частині стягнення 328,30 грн., оскільки виконання рішення апеляційного суду в цій частині поглинено виконанням рішення суду першої інстанції, за яким сума стягнення була більшою. З матеріалів справи вбачається, що при розгляді Верховним Судом справи 202/1046/17 встановлено, що рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 14 грудня 2015 року в частині стягнення із ДЗ «Дніпропетровська медична академія МОЗ України» на користь ОСОБА_1 ненарахованої заробітної плати за липень-серпень 2013 року в розмірі 328,30 грн. є виконаним, а тому відсутні підстави для стягнення із відповідача на користь позивача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у межах заявленого позивачем строку. Крім того, відповідач платіжним доручення № 003553 від 07.06.2018 року ще раз сплатив на рахунок позивача суму 328,30 грн., де чітко вказано про призначення платежу перерахування не нарахованої заробітної плати ОСОБА_1 за рішенням суду від 14.12.2015 року (т.1 а.с.155). Отримання готівкових коштів з каси банку 11.07.2018 року ОСОБА_1 в сумі 328 грн. 30 коп. підтверджується заявою на отримання готівки №58 від 11.07.2018 року (т.1 а.с.210-211) . Відмовляючи у задоволені позовних вимог суд першої інстанції виходив з їх необґрунтованості та безпідставності, оскільки позивачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження заявлених вимог. Колегія суддів не повній мірі погоджується з таким висновком суду, виходячи з наступного. Статтею 116 КЗпП України на підприємство, установу, організацію покладено обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. Невиконання цього обов`язку спричиняє наслідки, передбачені статтею 117 КЗпП України, якою передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору. Цими нормами на підприємство, установу, організацію покладено обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов`язку настає відповідальність, передбачена статтею 117 КЗпП України. Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв`язку з його звільненням з роботи, зокрема захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя. За змістом частини першої статті 117 КЗпП України обов`язок роботодавця перед колишнім працівником щодо своєчасного розрахунку при звільненні припиняється проведенням фактичного розрахунку, тобто, реальним виконанням цього обов`язку. І саме з цією обставиною пов`язаний період, протягом до якого до роботодавця є можливим застосування відповідальності. Частина перша статті 117 КЗпП України стосується випадків, коли роботодавець за відсутності спору умисно або з необережності не проводить остаточний розрахунок з колишнім працівником. Із матеріалів справи вбачається, що при розгляді Верховним Судом справи 202/1046/17 встановлено, що рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 14 грудня 2015 року в частині стягнення із ДЗ «Дніпропетровська медична академія МОЗ України» на користь ОСОБА_1 ненарахованої заробітної плати за липень-серпень 2013 року в розмірі 328,30 грн. є виконаним, а тому відсутні підстави для стягнення із відповідача на користь позивача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у межах заявленого позивачем строку. Крім того, встановлено, що відповідач платіжним доручення № 003553 від 07.06.2018 року ще раз сплатив на рахунок позивача суму 328,30 грн., де чітко вказано про призначення платежу перерахування не нарахованої заробітної плати ОСОБА_1 за рішенням суду від 14.12.2015 року (т.1 а.с.155). Отримання готівкових коштів з каси банку 11.07.2018 року ОСОБА_1 в сумі 328 грн. 30 коп. підтверджується заявою на отримання готівки №58 від 11.07.2018 року (т.1 а.с.210-211) . Враховуючи зазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову. Проте, відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції стягнув з позивача користь держави судовий збір в розмірі 807 грн. 24 коп. Однак погодитись із таким висновком суду не можна. Згідно ч.2 ст. 8 Закону України "Про судовий збір", суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті. Враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік. Позивач ОСОБА_1 звільнена від сплати судового збору. Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Враховуючи, що позивач звільнена від сплати судового збору, суд першої інстанції безпідставно стягнув з неї судовий збір. Враховуючи те, що позивач від сплати судового збору звільнена на підставі п. 9 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» й те, що відмовлено у задоволенні позов, колегія суддів приходить до висновку, що судові витрати по сплаті судового збору необхідно компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, у зв`язку з чим судове рішення в цій частині не ухвалюється. Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставою для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Враховуючи вищевикладене, рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 19 лютого 2021 року слід скасувати в частині стягнення судового збору, в решті рішення суду першої інстанції має бути залишено без змін. На підставі викладеного, керуючись ст. 367, 368, 374, 376, 381 - 384 ЦПК України, колегія суддів,- П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 19 лютого 2021 року в частині стягнення з ОСОБА_1 судового збору - скасувати. В іншій частині рішення суду залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до чинного законодавства. Судді: