Постанова Житомирський апеляційний суд № 289/577/21

УКРАЇНА Житомирський апеляційний суд Справа №289/577/21 Головуючий у 1-й інст. Кириленко О. О. Категорія 44 Доповідач Галацевич О. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 листопада 2021 року Житомирський апеляційний суд у складі: головуючого судді Галацевич О.М., суддів: Борисюка Р.М., Микитюк О.Ю., з участю секретаря судового засідання Гарбузюк Ю.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі справу №289/577/21 за позовом ОСОБА_1 до Радомишльської міської ради Житомирської області про відшкодування моральної шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , на рішення Радомишльського районного суду Житомирської області, ухвалене 08 червня 2021 року суддею Кириленком О.О. у м. Радомишлі, в с т а н о в и в : У березні 2021 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Радомишльської міської ради Житомирської області, в якому просив стягнути на його користь з відповідача в рахунок компенсації моральної шкоди 1000000 грн та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 50000 грн. В обґрунтування позовних вимог послався на те, що Радомишльська міська рада Житомирської області, своїми рішеннями спочатку надала йому право на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок, що передаються йому в оренду, та право на виготовлення технічної документації із землеустрою для виготовлення державних актів на право приватної власності на земельні ділянки, а у подальшому відмінила такі рішення. В зв`язку з протиправними діями відповідача він звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду, рішенням якого від 10.08.2020 визнано незаконними та скасовано пункт 6 рішення від 23.07.2010 №86 29 сесії 5 скликання Радомишльської міської ради Житомирської області та пункт 9 рішення від 23.07.2010 №90 29 сесії 5 скликання Радомишльської міської ради Житомирської області. Позивач також зазначає, що його права були порушені, він морально страждав з приводу неправомірних дій відповідача, вимушений був докладати додаткових зусиль для відновлення свого порушеного права, права на інформацію і чесне ім`я, звертатися до судових установ, витрачати час та кошти на захист свого порушеного права. Спричинену моральну шкоду він оцінює в розмірі 1000000 грн. Також, зазначив, що він поніс витрати на професійну правничу допомогу, які підлягають стягненню з відповідача. Рішенням Радомишльського районного суду Житомирської області від 08 червня 2021 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 . В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове про задоволення його позовних вимог. Також просив провести розгляд справи у спрощеному позовному провадженні, без його участі. Вказав на порушене відповідачем шляхом «колективізації 0,17 га землі» право на землю, аналогічний факт «колективізації 1932-1933 років, геноцид народу України. На його думку, суд першої інстанції проігнорував вимоги ст.56 Конституції України, ст.ст. 23, 1173 Цивільного кодексу України, рішення Конституційного суду України від 16.04.2007, висновки судів адміністративної юрисдикції у справі №240/6629/20, надані ним медичні висновки, викладені у довідці №63 від 11.02.2020 та консультативному висновку від 15.12.2020. Вважає, що порушення його прав є очевидним, натомість суд першої інстанції, піддаючи сумніву наслідковий зв`язок шкоди з незаконними діями відповідача, не призначив судову експертизу. У апеляційній скарзі також навів обставини незаконної колективізації у 1932-1933 роках та також колективізацію його земельної ділянки незаконними рішеннями органу місцевого самоврядування. Вважає, що суд першої інстанції не звернув уваги на наведені ним обставини порушення його права власності на землю та доведення ним права на відшкодування моральної шкоди завданої суб`єктом владних повноважень Радомишльською міською радою Житомирської області. У подальшому подав до суду заяви, у яких просив присікти прояви «колективізації» на території Радомишльської міської ради Житомирської області шляхом постановлення окремої ухвали та не допустити порушення ст. 56 Конституції України, задовольнивши його апеляційну скаргу (а.с.179-180, 190-191). У відзиві на апеляційну скаргу міський голова Тетерський В. просив залишити її без задоволення, посилаючись на її безпідставність. Вказав, що одна лише наявність судового рішення про скасування рішення Радомишльської міської ради не може бути підставою для відшкодування моральної шкоди позивачу, оскільки, останнім не доведено всіх складових цивільно-правової відповідальності, а саме наявності такої шкоди. Також, вважає не підтвердженим належними доказами факт витрати позивачем власного часу та зусиль на захист свого порушеного права. Послався на судову практику Європейського суду з прав людини. Крім того, зазначив, що ОСОБА_1 не надано розрахунку годин витрачених на виконану роботу адвоката та вартості за кожну надану послугу та вважає суму витрат на правничу допомогу в розмірі 50000 грн не співмірною. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне. Згідно зі статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень. Статтею 1173 ЦК Українипередбачено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів. Змістом статті 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Під час вирішення спорів про відшкодування шкоди на підставі статті 1173 ЦК України доказуванню підлягає: факт спричинення шкоди, протиправність дій заподіювача шкоди, причинний зв`язок між протиправною дією чи бездіяльністю і негативними наслідками. Відсутність хоча б одного з таких елементів виключає відповідальність за заподіяння шкоди. Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Радомишльської міської ради «Про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою для заключення договорів оренди на землю» від 07.08.2007 за №101, позивачу було надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок, що передаються в оренду, а саме на земельну ділянку, площею 0,17 га, для ведення особистого селянського господарства по АДРЕСА_1 (а.с. 11). Рішенням Радомишльської міської ради «Про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок для виготовлення державних актів на право приватної власності на земельні ділянки, та перереєстрація земельних ділянок без зміни цільового призначення згідно нотаріально посвідчених документів» від 23.10.2007 за №117, позивачу було надано дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок для виготовлення державних актів на право приватної власності на земельні ділянки, а саме на земельну ділянку, площею 0,06 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, та на земельну ділянку, площею 0,17 га, для ведення особистого селянського господарства по АДРЕСА_1 (а.с. 12). Згідно рішення Радомишльської міської ради «Про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою, щодо встановлення меж земельних ділянок для виготовлення державних актів на право власності на земельні ділянки, внесення змін в деякі пункти рішень сеcій» від 23.07.2010 за №86 (пункт 6), були внесені зміни в пункт 1 pішення Радомишльської міської ради від 23.10.2007 за №117 в частині «надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою, щодо встановлення меж земельних ділянок для виготовлення державних актів на право приватної власності на земельні ділянки, та перереєстрація земельних ділянок без зміни цільового призначення згідно нотаріально посвідчених документів»: ОСОБА_1 на земельну ділянку, площею 0,06 га, для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд та, площею 0,17 га, для ведення особистого селянського господарства по АДРЕСА_1 , у зв`язку з тим, що земельна ділянка площею 0,17 га, яка надана для ведення особистого селянського господарства відноситься до земель водного фонду. Та цей пункт викладено в такій новій редакції: «надати дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою, щодо встановлення меж земельних ділянок для виготовлення державних актів на право власності на земельні ділянки: ОСОБА_1 на земельну ділянку, площею 0,06 га, для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд по АДРЕСА_1 » (а.с. 13). Рішенням Радомишльської міської ради «Про припинення права користування земельними ділянками та відміну окремих рішень сесій» від 23.07.2010 за №90 (пункт 9), відмінено пункт 1 pішення Радомишльської міської ради від 07.08.2007 за №101 в частині «надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою для заключення договорів оренди на землю ОСОБА_1 на земельну ділянку, площею 0,17 га, для ведення особистого селянського господарства по АДРЕСА_1 , у зв`язку з недостовірно поданою інформацією щодо категорії земельної ділянки та цільового використання (а.с. 15). У подальшому, рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 10.08.2020, ухваленого у справі №240/6629/20, яке залишено без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 03.11.2020, позовні вимоги ОСОБА_1 до Радомишльської міської ради Житомирської області задоволені та визнано незаконними і скасовано пункт 6 вищевказаного рішення Радомишльської міської ради від 23.07.2010 №86 та пункт 9 вищевказаного pішення від 23.07.2010 №90 з часу їх ухвалення (а.с. 17-29). Згідно довідки КЗ «Радомишльський центр ПМСД» №63 від 11.02.2020 позивачу встановлено діагноз: стенокардія напруги ПФК, атеросклероз аорти, кардіосклероз атеросклеротичний, недостатність аортального клапана, зміненого ґенезу, з вистибуло-атактичними порушеннями, розповсюджений атеросклероз хребта, вторинний нейрон-дистрофічний синдром (а.с. 58). Відповідно до консультативного висновку від 15.12.2020 у позивача виявлено еритематозну гастропатію та виразку пілоричного каналу (а.с. 59). Обґрунтовуючи позов про відшкодування моральної шкоди в сумі 1000000 грн, позивач посилався на встановлення Житомирським окружним адміністративним судом протиправності прийнятих Радомишльською міською радою рішень № 86 від 23.07.2010 та від 23.07.2010 №90 та завдання йому цими рішеннями і діями відповідача моральних страждань. Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні даного позову, суд першої інстанції виходив із того, що наявність судового рішення про визнання протиправним рішення органу місцевого самоврядування, не може бути підставою для задоволення позову. Такий висновок суду є правильним, відповідає встановленим судом обставинам справи та нормам матеріального права, які регулюють спірні правовідносини. Доводи ОСОБА_1 про наявність підстав для задоволення позову про відшкодування моральної шкоди з огляду на наявність судового рішення, яке встановлює протиправність рішення, яким порушені його права, є безпідставними, оскільки даним рішенням не встановлювалась безумовна доведеність усіх обов`язкових складових цивільно-правової відповідальності заподіяння моральної шкоди, а саме: факт заподіяння відповідачем позивачу моральних чи фізичних страждань, втрат у зв`язку з цим, немайнового характеру, наявності причинного зв`язку між шкодою і протиправним рішенням заподіювача, а також обґрунтованості розміру заподіяної шкоди. Отже, посилання ОСОБА_1 на те, що встановлена судом протиправність рішення відповідача є безумовною підставою для відшкодування заподіяної йому шкоди, є також помилковими. ОСОБА_1 клопотання про проведення судової експертизи з метою встановлення обставин, що саме внаслідок протиправних дій відповідача у нього виникли захворювання, зазначені у наданих медичних документах, ні суду першої, ні апеляційної інстанції не заявляв. Тому, посилання позивача у апеляційній скарзі, яку він просив розглянути без його участі, на те, що суд першої інстанції не призначив проведення судової неврологічної експертизи є безпідставними. У даній справі позивач не надав належних, допустимих та достатніх доказів того, що внаслідок протиправних дій відповідача, які виразилися у прийнятті незаконних рішень, для нього настали такі негативні наслідки, внаслідок яких він морально страждав і на відновлення свого психологічного та фізичного стану він вимушений був спрямовувати додаткові зусилля та нести додаткові витрати майнового характеру, тому підстав вважати, що йому у зв`язку з цим була заподіяна моральна шкода немає. Вирішуючи спір, суд обґрунтовано виходив з того, що доводи ОСОБА_1 про те, що відповідач, зловживаючи його (позивача) правом на землю, правом на інформацію (чесне ім`я) та здійснюючи подання неправдивої інформації, поширив відомості про вчинення ним (позивачем) порушення земельного законодавства та проявив, у зв`язку з цим протиправні дії, примусив його витрачати свій вільний час на захист свого порушеного права, завдав йому моральних страждань не підтверджені жодними належними, допустимими та достовірними доказами. При цьому сам факт витрати власного часу та зусилля позивача на оскарження рішення відповідача, не є підставою для відшкодування моральної шкоди в розумінні статті 1173 ЦК України. Як правильно зазначив суд першої інстанції, звернення до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом свідчить про реалізацію позивачем передбаченого КАС України права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень. Крім цього, суд першої інстанції правильно вказав, що відповідно до судової практики Європейського суду з прав людини (рішення від 25.10.1993 у справі «Гольм проти Швеції», від 29.11.1996 у справі «Саундерс проти Сполученого Королівства», від 25.07.2001 у справі «Перна проти Італії», від 13.07.2006 у справі «Сілін проти України» визнання порушення прав особи неправомірними діями інших осіб само по собі є достатньою справедливою сатисфакцією за моральну шкоду спричинену такими діями. Також, як зазначив адміністративний суд, надання відповідного дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність є одним з етапів погодження і оформлення документів, які відповідно до вимог законодавства є необхідними для прийняття компетентним органом рішення про набуття громадянами земель у власність. Саме по собі отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність. Таким чином, посилання на порушення відповідачем свого права власності є безпідставним. Інші наведені у апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду та не дають підстав вважати, що судом порушено норми матеріального та процесуального права. Підстав для постановлення окремої ухвали в порядку ст. 262 ЦПК України суд апеляційної інстанції не вбачає. Оскільки у задоволенні позову та апеляційної скарги відмовлено, правові підстави для відшкодування позивачеві судових витрат відсутні. Рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, підстав для його скасування не має. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Радомишльського районного суду Житомирської області від 08 червня 2021 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий Судді Повний текст постанови складений 03 листопада 2021 року.