Постанова 4819 № 766/23923/19

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 жовтня 2021 року м. Херсон справа № 766/23923/19 провадження № 22-ц/819/1622/21 Херсонський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого (суддя-доповідач)Пузанової Л.В., суддів:Склярської І.В., Чорної Т.Г., секретарСавицька А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Херсонського міського суду Херсонської області у складі судді Ус О.В. від 25 червня 2021 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Дніпровського районного відділу Державної виконавчої служби у м.Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), ОСОБА_2 , Головного управління Державної казначейської служби України в Херсонській області, ОСОБА_3 , третя особа: Херсонська обласна прокуратура про визнання дій протиправними, відшкодування моральної шкоди та повернення безпідставно отриманих коштів, встановив: У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Дніпровського районного відділу Державної виконавчої служби у м.Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), ОСОБА_2 , Головного управління Державної казначейської служби України в Херсонській області, ОСОБА_3 , третя особа: Херсонська обласна прокуратура про визнання дій протиправними, відшкодування моральної шкоди та повернення безпідставно отриманих коштів. В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив про те, що незаконними діями старшого державного виконавця Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби міста Херсона Чугунової Г.О. з виконання рішення суду про стягнення з нього на утримання неповнолітнього сина аліментів йому завдано моральної шкоди, яка полягала в істотному порушенні його прав та позбавленні належних йому на праві власності коштів у розмірі 7 244,39 грн. Незаконність дій вбачає в тому, що державний виконавець, не виконавши вчасно свої службові обов`язки, у листопаді 2018 році не надала до Пенсійного фонду України в Херсонській області постанову про звернення стягнення на належні йому доходи, яку надала 02 січня 2019 року, встановивши суму заборгованості зі сплати аліментів станом на 01 січня 2019 року у розмірі 2 957,50 грн, яка фактично не відповідала дійсності, і виникла з вини державного виконавця, яка свідомо не повідомляла та не надсилала прийняті нею рішення у виконавчому провадженні про стягнення з нього аліментів. Вказує, що державний виконавець протиправно 13 березня 2019 року склала постанову про арешт коштів боржника (позивача), надіславши її на виконання банку без його відома, внаслідок чого з його рахунку було примусово списано 7 244,39 грн, а також стягнуто 2000 грн штрафу на винагороду державному виконавцеві. Крім того вона ж надала завідомо неправдиву інформацію щодо розміру заборгованості зі сплати аліментів та 27 грудня 2018 року склала повідомлення про те, що станом на 27 грудня 2018 року у нього наявна заборгованість зі сплати аліментів за період з 04 вересня 2018 року по 27 грудня 2018 року у розмірі 5 645,70 грн, що сукупно перевищує суму відповідних платежів за три місяці, яке йому надіслано не було, та 27 грудня 2018 року протиправно внесла про нього як боржника відомості до Єдиного реєстру боржників. 02 січня 2019 року державний виконавець склала постанову, в якій встановила, що боржник перебуває на обліку ПФУ та його борг станом на 01 січня 2019 року становить 2 957,50 грн, а також звернула стягнення на його доходи у розмірі 50 % до виплати загальної суми, про що відповідну постанову йому надіслано не було. Позивач не погоджується з наведеними діями, оскільки розмір заборгованості державний виконавець розрахувала виходячи із 50 %, а не 30 % як встановлено в рішенні суду. Неправомірність дій державного виконавця позивач також вбачає в тому, що вона надала УПСЗ завідомо неправдиві відомості щодо розміру заборгованості, у зв`язку із чим йому було відмовлено у призначенні субсидії. Посилаючись на те, що від сплати аліментів він не ухилявся, про доходи державного виконавця повідомляв, а заборгованість виникла внаслідок неправомірних дій державного виконавця, яка за час з листопада 2018 року по 16 серпня 2019 року не надавала йому жодного документа, прийнятого у виконавчому провадженні, що стало перешкодою для оскарження її дій та спору щодо розміру заборгованості, і в її діях вбачається склад кримінальних правопорушень, передбачених статтями 185, 365-2, 366, 377 КК України, позивач, вважаючи, що такими діями йому завдана істотна моральна шкода в розмірі 100% прожиткового мінімуму для працездатних осіб 96 050 грн, просив визнати незаконними дії державного виконавця Чугунової Г.В., встановивши наявність вини в її діях; зобов`язати виконавчу службу надати йому розрахунок заборгованості зі сплати аліментів щомісячно з 01.01.2018 р., а також кожного наступного місяця до завершення виконавчого провадження; відшкодувати йому шляхом списання з рахунку виконавчої служби 96 050 грн заподіяної моральної шкоди; зобов`язати ОСОБА_2 повернути йому неправомірно отримані 7 206,50 грн Рішенням суду від 25 червня 2021 року у задоволенні позову відмовлено. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , зазначаючи, що рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати і ухвалити нове судове рішення про задоволення позову, яким визнати протиправними (незаконними), неправомірними, без належних підстав дії, рішення у виконавчому провадженні старшого державного виконавця Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби міста Херсон Головного територіального управління юстиції у Херсонській області, дії старшого державного виконавця Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби міста Херсон Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Чугунової Ганни Олегівни. В рахунок відшкодування істотної моральної шкоди стягнути на його користь 96 050 грн пропорційно з ОСОБА_3 та з Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби міста Херсон Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) по 48 025 грн. Стягнути з ОСОБА_2 на його користь неправомірно отримані кошти у сумі 7 206,50 грн. Апеляційна скарга мотивована тим, що висновки суду щодо відсутності правових підстав для відшкодування шкоди, не відповідають обставинам справи, наданим доказам, та суперечать нормам чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини. На його думку, судом не враховано, що в матеріалах справи достатньо доказів у підтвердження його доводів, зокрема, виконавчий лист Херсонського окружного адміністративного суду, виданий на виконання прийнятого ним рішення про задоволення його позовних вимог щодо протиправності дій посадових осіб Дніпровського районного відділу ДВС у місті Херсоні, його покази в суді як свідка, письмові пояснення та інші долучені ним у поданих до суду клопотаннях докази, які суд в порушення норм процесуального права не розглянув, що призвело до неправильного вирішення справи. Письмовий відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив. Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах, визначених статтею 367 ЦПК України, апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ зробив висновок про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав. Рішення суду мотивовано тим, що позивачем не доведено порушення його прав відповідачами, внаслідок чого позов задоволенню не підлягає. В процесі розгляду справи суд встановив, що в провадженні Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби у м. Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) перебуває виконавче провадження №40191044 з виконання виконавчого листа, виданого 17.05.2011 року Суворовським районним судом м. Херсона про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання сина в розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 28.01.2011 року і до досягнення повноліття. 27.12.2018року на ім`я ОСОБА_1 направлено повідомлення про внесення про нього відомостей у Єдиний реєстр боржників та вказано, що станом на 27.12.2018 року він має заборгованість зі сплати аліментів, сукупний розмір якої згідно із розрахунком від 27.12.2018 року становить 5 645,7 грн (а. с. 14). Постановою державного виконавця Дніпровського ВДВС м. Херсон Головного територіального управління юстиції у Херсонській області Чугунової Г.О. від 02.01.2019 року встановлено, що ОСОБА_1 як боржник перебуває на обліку у Пенсійному Фонді України, його борг станом на 01.01.2019 року становить 2 957,50 грн та звернено стягнення на доходи боржника шляхом відрахування із його доходів на користь стягувача 50% до виплати загальної суми боргу 2 957,50 грн, а в подальшому - 1/4 частку від усіх видів доходу (а. с. 11-12). 25.06.2019 року начальник Дніпровського РВ ДВС м. Херсон ГТУЮ у Херсонській області повідомив Дніпровське УПСЗН (на подану ним заяву щодо надання інформації про заборгованість) , що за вказаним вище виконавчим листом за період з 01.01.2018 року по 01.05.2018 року заборгованість ОСОБА_1 зі сплати аліментів становить 1 277,28 грн, з 01.05.2018 року по 01.10.2018 року 1 278,26 грн, з 01.10.2018 року по 01.06.2019 року - 6 379,50 грн (а. с. 17). 11.03.2019 року на адресу ВДВС від АТ «Таскомбанк» на виконання вимог Законів України «Про банки та банківську діяльність» та «Про виконавче провадження» надійшло повідомлення про відкриття ОСОБА_1 рахунків в АТ «Таскомбанк». Постановою державного виконавця Дніпровського ВДВС Чугунової Г.О. від 13.03.2019 року у зв`язку з наявністю заборгованості за аліментами накладено арешт на грошові кошти на рахунках ОСОБА_1 у межах суми заборгованості з урахуванням розміру виконавчого збору. 22.03.2019року ОСОБА_2 подано до ВДВС заяву, в якій вона просила суму заборгованості з аліментів у розмірі 7 206,50 грн врахувати при стягненні аліментів з ОСОБА_1 10.04.2019 року відповідно до платіжного доручення грошові кошти у сумі 7 206,50 грн було списано з рахунку боржника на рахунок з обліку депозитних сум при примусовому стягненні виконавчого листа та розпорядженням державного виконавця від 17.05.2019 року зазначені кошти було перераховано на користь ОСОБА_2 . За заявами ОСОБА_1 у спірний період державний виконавець неодноразово здійснював розрахунки його заборгованості зі сплати аліментів, відповідно до яких, зокрема, за період з травня 2014 року по жовтень 2019 року включно заборгованість становить 2 528,44 грн, станом на серпень 2019 року- 19 161,91грн, а станом на 01.11.2020 року- 20 623, 91грн. Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 01.10.2020 року визнано протиправними дії посадових осіб Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) щодо відмови у наданні інформації відправлення на адресу ОСОБА_1 за період з 01.10.2018 р. по 01.06.2019 р. листів за виконавчим провадженням № 40191044. Зобов`язано Дніпровський районний відділ державної виконавчої служби у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) надати інформацію (вихідний №, дата надсилання) відправлення на адресу ОСОБА_4 за період з 01.10.2018 р. по 01.06.2019 р. листів за виконавчим провадженням № 40191044. ОСОБА_1 вважає, що утворення заборгованості за аліментами відбулося в результаті неправомірних, незаконних та таких, що, на його думку, мають характер кримінальних правопорушень, дій і бездіяльності державного виконавця Чугунової Г.О., яка вчасно не направила виконавчий лист до Пенсійного Фонду України та не відреагувала належним чином на його повідомлення про звільнення з роботи, законність якого ним оспорена в судовому порядку та за наслідком ухвалення судом рішення про поновлення на роботі на його користь відбудеться стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та будуть сплачені аліменти на утримання сина. Стверджує, що внаслідок допущених державним виконавцем порушень закону ОСОБА_2 були безпідставно перераховані в рахунок сплати ним аліментів грошові кошти в сумі 7 206,50грн, які підлягають поверненню нею на його користь, та йому завдана моральна шкода. На підтвердження своїх доводів ОСОБА_1 не надав жодного доказу, який би свідчив про те, що в процесі здійснення виконавчих дій при примусовому виконанні виданого судом виконавчого листа про стягнення з нього на користь ОСОБА_2 аліментів державним виконавцем неправомірно вчинені дії, чи допущена бездіяльність, в результаті яких заборгованість за аліментами нарахована безпідставно або в розмірі, більшому, ніж визначено законом. Відповідно до частин третьої та четвертої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Обов`язок доказування і подання доказів покладено на сторони і приписами статті 81 ЦПК України. При цьому частиною шостою цієї норми процесуального права передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Згідно із статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2)висновками експертів; 3)показаннями свідків. При цьому докази мають бути належними (містити інформацію щодо предмета доказування); допустимими (одержаними з дотриманням порядку, встановленого законом та обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування); достовірними (на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи); достатніми (які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування). Відповідно до діючого в Україні законодавства наявність в діях або бездіяльності особи, в тому числі посадової особи органу державної влади, складу злочину, як про це стверджує позивач, може бути підтверджено лише обвинувальним вироком суду. Що ж стосується судового контролю за виконанням судових рішень, то він здійснюється в порядку, визначеному розділом YІІ ЦПК України, шляхом розгляду судом, який розглянув справу як суд першої інстанції, відповідної скарги сторони виконавчого провадження та ухвалення за скаргою відповідного рішення. При цьому статтею 449 ЦПК України встановлені строки для звернення зі скаргою, зокрема таким загальним строком є десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи. Обвинувальний вирок щодо державного виконавця Чугунової Г.О. судом не ухвалювався. Натомість обставини, на які позивач посилається як на такі, що підтверджують неправомірність дій державного виконавця та є підставою як для відшкодування моральної шкоди, так і для повернення ОСОБА_2 отриманих в якості аліментів грошових коштів в сумі 7 244,39грн, неодноразово були предметом судового розгляду, зокрема у справах: № 766/16962/19, у якій судовими рішеннями, ухваленими судами першої та апеляційної інстанцій 28.02.2020 року та13.10.2020 року ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні скарги на дії державного виконавця Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби у м. Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), в тому числі щодо розрахунків наявної заборгованості, внесення відомостей про заявника до Єдиного реєстру боржників та наслідків вчинення такої дії; №766/24822/19, у якій судовими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій від 10.11.2020 року та від 11.02.2021 року відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_1 в частині визнання протиправними: бездіяльності державного виконавця Чугунової Г.О. стосовно ненаправлення листа до ПФУ в Херсонській області про стягнення аліментів з пенсії за його усною заявою, постанов про арешт коштів боржника та їх списання з банківського рахунку, визначення розміру заборгованості та стягнення аліментів на користь ОСОБА_2 на загальну суму 8 742грн; №766/19708, у якій 24 грудня 2020 року Херсонський міський суд Херсонської області ухвалив рішення, залишене без змін постановою Херсонського апеляційного суду від 12.05.2021 року, про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби міста Херсон Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), третя особа-прокуратура Херсонської області про зобов`язання вчинити певні дії та повернення грошових коштів. Ухвалюючи рішення, суд виходив з того, що доводи позивача з приводу завдання йому шкоди внаслідок неправомірних дій державного виконавця та безпідставного отримання стягувачем грошових коштів за виконавчим провадженням спростовані встановленими судом обставинами. Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень. За приписами статті 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової особи або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи. Правовою підставою цивільно-правової відповідальності за відшкодування шкоди, завданої рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, є правопорушення, що включає як складові елементи шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв`язок між ними. Шкода відшкодовується незалежно від вини. Належним доказом протиправних (неправомірних) рішень, дій чи бездіяльності посадової або службової особи органу державної влади є, як правило, відповідне судове рішення (вирок) суду, що набрало законної сили, або відповідне рішення вищестоящих посадових осіб , інші докази. Відповідно до вимог статті 23 Цивільного кодексу України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала, серед іншого, у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна тощо. Згідно зі статтею 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного засобу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом. Загальні підходи до відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади, були сформульовані Верховним Судом, зокрема у постанові від 10.04.2019 у справі №464/3789/17. Суд дійшов висновку, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту. Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання. Порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб`єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого. У справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади або органом місцевого самоврядування, суд, оцінивши обставин справи, повинен встановити чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив, чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, встановити причинно-наслідковий зв`язок та визначити співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам. У практиці Європейського Суду з прав людини порушення державою прав людини, що завдають психологічних страждань, розчарувань та незручностей зокрема через порушення принципу належного врядування, кваліфікуються як такі, що завдають моральної шкоди. Таким чином, психологічне напруження, розчарування та незручності, що виникли внаслідок порушення органом держави чи місцевого самоврядування прав людини, навіть якщо вони не потягли вагомих наслідків у вигляді погіршення здоров`я, можуть свідчить про заподіяння їй моральної шкоди. При цьому слід виходити з презумпції, що порушення прав людини з боку суб`єктів владних повноважень прямо суперечить їх головним конституційним обов`язкам (статті 3, 19 Конституції України) і завжди викликає у людини негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого. Враховуючи, що дослідивши надані ОСОБА_1 докази, в тому числі надані ним як свідком пояснення, суд першої інстанції не встановив в діях, бездіяльності чи рішеннях державного виконавця порушень закону під час виконання рішення суду про стягнення з нього аліментів, а склад кримінального правопорушення в діях, рішеннях чи бездіяльності державного виконавця, про наявність якого стверджує позивач, в установленому законом порядку не встановлений, колегія суддів погоджується з висновком суду щодо відсутності передбачених статтями 1167, 1174 ЦК України підстав для покладення на державу відповідальності за завдану моральну шкоду та вважає, що негативні емоції останнього, що були викликані наслідками несплати аліментів у спірний період, не є пов`язаними із діями, бездіяльністю та рішеннями державного виконавця у виконавчому провадженні. Обґрунтованим колегія суддів вважає також висновок суду про відсутність передбачених статтею 1212 ЦК України підстав для зобов`язання ОСОБА_2 як стягувача у виконавчому провадженні повернути ОСОБА_1 як боржнику отримані від нього в рахунок сплати аліментів грошові кошти в сумі 7 206, 50грн, так як позивачем не доведено, що ці грошові кошти отримані нею без достатньої правової підстави або що ця підстава згодом відпала. Доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на законі, належних доказах і як такі, що висновків суду не спростовують, підлягають відхиленню. Зокрема, доводи скаржника про обов`язок державного виконавця щомісячно повідомляти стягувача і боржника про обчислений ним розмір заборгованості зі сплати аліментів спростовуються змістом частини четвертої статті 71 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до яких таку дію державний виконавець зобов`язаний вчиняти лише у разі подання стягувачем чи боржником відповідної заяви. Не спростовують висновків суду у спірних правовідносинах і посилання скаржника на обставини, що були встановлені судом під час розгляду справи №766/24822/19 та викладені в рішенні Херсонського міського суду Херсонської області від 10 листопада 2020 року, яким визнано неправомірним розрахунок заборгованості за аліментами за період з травня 2014 року по жовтень 2019 року з тих підстав, що цей розрахунок складено з урахуванням середньомісячної заробітної плати по місту Херсону при наявності інформації про те, що у період з 2015 року по вересень 2018 року боржник мав офіційне місце роботи та отримував заробітну плату, а з листопада 2018 року перебуває на обліку в УПФУ в Херсонській області та отримує пенсію, оскільки наведені обставини не заявлялися ОСОБА_1 як підстави пред`явленого ним позову та не були предметом дослідження судом при вирішенні цієї справи. Крім того, зазначеним судовим рішенням не встановлено дійсний розмір заборгованості позивача за аліментами у спірний період, тому відсутні підстави вважати, що ним зайво сплачені на користь стягувача грошові кошти у витребуваному ним розмірі. Інші доводи апеляційної склади зводяться до викладених ним обставин у підтвердження своїх доводів та оцінки наданих доказів, яка відрізняється від наданої судом оцінки та трактується позивачем на власний розсуд в межах тлумачення ним норм матеріального та процесуального права. Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). На думку колегії суддів, при вирішенні спору, що виник між сторонами, суд оцінив надані учасниками справи докази, в тому числі надані позивачем виконавчі листи за рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 01.10.2020 року у справі №540/2095/20, з дотриманням положень статті 89 ЦПК України, мотивуючи їх відхилення, та дійшов правильного висновку щодо необґрунтованості заявлених позивачем вимог. Суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для здійснення переоцінки доказів. З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення ухвалено судом з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстави для його скасування та ухвалення нового судового рішення про задоволення позову відсутні. На підставі викладеного, керуючись статтями 367, 374, 375 ЦПК України, суд постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без- задоволення, а рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 25 червня 2021 року- без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини третьої статті 389 ЦПК України. Головуючий Л. В. Пузанова Судді: І. В. Склярська Т. Г. Чорна Повний текст постанови складено 03 листопада 2021 року Суддя Л. В. Пузанова