Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 120/2787/20-а

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 120/2787/20-а Головуючий суддя 1-ої інстанції - Крапівницька Н. Л. Суддя-доповідач - Сапальова Т.В. 13 жовтня 2021 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Сапальової Т.В. суддів: Капустинського М.М. Смілянця Е. С. , за участю: секретаря судового засідання: Чорнокнижник О.В., позивача: ОСОБА_1 , представниці заінтересованої особи: Ліскової А.К., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , який діє в інтересах малолітньої ОСОБА_2 , на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 26 липня 2021 року у справі за адміністративним позовом малолітньої ОСОБА_2 , яка діє через законних представників: батька - ОСОБА_1 та матір - ОСОБА_1 , до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : в червні 2020 року малолітня ОСОБА_2 , яка діє через законних представників: батька - ОСОБА_1 та матір - ОСОБА_1 , звернулася до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 09 червня 2020 року №2-11802/15-20-СГ щодо відмови в наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_2 та зобов`язання відповідача надати відповідний дозвіл. Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 26 липня 2021 року позов задоволено частково, визнано протиправним та скасовано наказ від 09 червня 2020 року №2-11802/15-20-СГ, виданий Головним управління Держгеокадастру у Вінницькій області, щодо надання відмови в наданні дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_2 ; зобов`язано Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 , поданого в інтересах малолітньої ОСОБА_2 , про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення, для ведення садівництва, державної форми власності, орієнтовною площею 0,12 га, з метою подальшої передачі безоплатно у власність, яка розташована на території Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області, та прийняти рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні. 24.05.2021 року Вінницьким окружним адміністративним судом видано виконавчі листи за №120/2787/20-а. 13.07.2021 року ОСОБА_1 , який діє в інтересах малолітньої доньки ОСОБА_2 , подав до Вінницького окружного адміністративного суду заяву про заміну сторони виконавчого провадження у справі №120/2787/20-а з Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області на Агрономічну сільську раду Вінницького району Вінницької області. Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 26 липня 2021 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 , який діє в інтересах малолітньої доньки ОСОБА_2 , про заміну сторони виконавчого провадження у справі №120/2787/20-а відмовлено. Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та задовольнити заяву про заміну сторони виконавчого провадження. В обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначає про те, що Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області не є розпорядником земельної ділянки, а тому не має повноважень вирішувати питання з приводу повторного розгляду клопотання позивача. Відповідач та Агрономічна сільська рада Вінницького району Вінницької області у своїх відзивах на апеляційну скаргу заперечили проти її доводів і зазначили, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим просять залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін. Позивач в судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити. Представниця Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області в судовому засіданні заперечила проти доводів апеляційної скарги, у зв`язку з чим просила залишити її без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін. Інші учасники справи та заінтересовані особи повноважних представників в судове засідання не направили, хоча повідомлялися про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, що підтверджується матеріалами справи. Відповідно до ч.2 ст.313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного. Відмовляючи в задоволенні заяви про заміну сторони виконавчого провадження, суд першої інстанції виходив з того, що у даному випадку одночасно із передачею даної земельної ділянки у комунальну власність не відбулась передача адміністративної компетенції, а відтак Агрономічна сільська рада Вінницького району Вінницької області не є правонаступником Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області. Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів виходить з наступного Згідно зі ст.1 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 року № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII) виконавчим провадженням як завершальною стадією судового провадження і примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) вважається сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Відповідно до ч.ч.1-2 ст.15 Закону № 1404-VIII сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Ч.5 ст.15 Закону № 1404-VIII передбачено, що у разі вибуття однієї зі сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив. Згідно з ч.1 ст.379 КАС України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою заінтересованої особи суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником. Відповідно до ст.52 КАС України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив. З огляду на зміст наведеної норми процесуальне правонаступництво передбачено не лише у зв`язку зі смертю (оголошенням померлою) фізичної особи та реорганізацією суб`єкта господарювання, а й в інших передбачених законом випадках, у тому числі в разі заміни кредитора або боржника в зобов`язанні. Процесуальне правонаступництво в розумінні статті 52 КАС України допускається на будь-якій стадії судового процесу, включаючи стадію виконання судового рішення. Публічне правонаступництво органів державної влади є окремим, особливим видом правонаступництва, під таким терміном розуміється перехід в установлених законом випадках прав та обов`язків одного суб`єкта права іншому. При цьому обов`язок щодо відновлення порушених прав особи покладається на орган, компетентний відновити такі права. Такий підхід про перехід до правонаступника обов`язку відновити порушене право відповідає принципу верховенства права, оскільки метою правосуддя є ефективне поновлення порушених прав, свобод і законних інтересів. У спорах, які виникають з публічних правовідносин, де оскаржуються рішення (дії, бездіяльність) державного органу, пов`язані зі здійсненням функції від імені держави, стороною є сама держава в особі того чи іншого уповноваженого органу. Отже, правонаступництво в сфері управлінської діяльності органів державної влади (публічне правонаступництво) передбачає повне або часткове передання (набуття) адміністративної компетенції одного суб`єкта владних повноважень (суб`єкта публічної адміністрації) до іншого або внаслідок припинення первісного суб`єкта, або внаслідок повного чи часткового припинення його адміністративної компетенції. Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд у постановах від 13 березня 2019 року (справа № 524/4478/17), від 20 лютого 2019 року (справа № 826/16659/15), від 11 серпня 2021 року (справа № 160/3399/19). При цьому можна виділити дві форми адміністративного (публічного) правонаступництва: фактичне (або компетенційне адміністративне правонаступництво), тобто таке, де вирішуються питання передачі фактичних повноважень від одного до іншого органу, посадової особи (або повноважень за компетенцією) та процесуальне адміністративне (публічне) правонаступництво. Фактичне (компетенційне) адміністративне (публічне) правонаступництво - це врегульовані нормами адміністративного права умови та порядок передання адміністративної компетенції від одного суб`єкта владних повноважень (суб`єкта публічної адміністрації) до іншого, який набуває певні владні повноваження внаслідок ліквідації органу чи посади суб`єкта владних повноважень, припинення первісного суб`єкта, або внаслідок повного чи часткового припинення компетенції органу публічної адміністрації чи припинення повноважень посадової особи. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 11 жовтня 2019 року (справа № 812/1408/16) та від 06 серпня 2021 року (справа № 809/721/18). Оцінюючи доводи апеляційної скарги про те, що повноваження щодо розпорядження спірною земельною ділянкою перейшли до Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області, колегія суддів виходить з наступного. Відповідно до ч.1 ст.122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Згідно з ч.4 ст.122 ЗК України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб. 27.05.2021 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» від 28.04.2021 № 1423-IX (далі Закон № 1423-IX), яким розділ Х Земельного кодексу України «Перехідні положення» доповнено п.24. Відповідно до абз.1 п.24 розділу Х ЗК України з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель: а) що використовуються органами державної влади, державними підприємствами, установами, організаціями на праві постійного користування (у тому числі земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні державних лісогосподарських підприємств, та земель водного фонду, що перебувають у постійному користуванні державних водогосподарських підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, національних галузевих академій наук); б) оборони; в) природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення в межах об`єктів і територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, лісогосподарського призначення; г) зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи; ґ) під будівлями, спорудами, іншими об`єктами нерухомого майна державної власності; д) під об`єктами інженерної інфраструктури загальнодержавних та міжгосподарських меліоративних систем державної власності; е) визначених у наданих до набрання чинності цим пунктом дозволах на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, наданих органами виконавчої влади з метою передачі земельних ділянок у постійне користування державним установам природно-заповідного фонду, державним лісогосподарським та водогосподарським підприємствам, установам та організаціям, якщо рішення зазначених органів не прийняті. Згідно з матеріалами справи у клопотанні від 01.05.2020 ОСОБА_1 , як законний представник, просив надати його неповнолітній доньці ОСОБА_2 дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо відведення несформованої земельної ділянки державної власності на території с.Агрономічне Вінницького району Вінницької області (а.с.57-58). Отже, зазначена в клопотанні ОСОБА_1 земельна ділянка розташована за межами населених пунктів у межах Агрономічної територіальної громади, тому на неї поширюються положення п.24 розділу Х ЗК України. Згідно з абз.2-3 п.24 розділу Х ЗК України земельні ділянки, що вважаються комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст відповідно до цього пункту і право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки. Інші земельні ділянки та землі, не сформовані у земельні ділянки, переходять у комунальну власність з дня набрання чинності цим пунктом. Отже, відповідно до абз.3 п.24 розділу Х ЗК України земельна ділянка, вказана у клопотанні ОСОБА_1 , перейшла у комунальну власність з дня набрання чинності п.24 розділу Х ЗК України, тобто з 27.05.2021. Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 26 липня 2021 року зобов`язано Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 , подане в інтересах малолітньої ОСОБА_2 , та прийняти рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні. Отже, спірні правовідносини у даній справі виникли щодо можливості надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою неповнолітній особі, в інтересах якої звертаються її законні представники. У зв`язку з цим суд першої інстанції зобов`язав відповідача розглянути клопотання від 01.05.2020 по суті. З матеріалів справи встановлено, що на виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 26 липня 2021 року Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області повторно розглянуло клопотання ОСОБА_1 та прийняло наказ від 12.06.2021 №2-1767/15-21-СГ про відмову у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою, оскільки зазначена на графічних матеріалах земельна ділянка відноситься до земель комунальної власності Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області. При цьому в мотивувальній частині рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 26 липня 2021 року суд першої інстанції зазначив про те, що позовна вимога про зобов`язання відповідача надати дозвіл на розробку проекту землеустрою не може бути задоволеною, оскільки такі дії є дискреційними повноваженнями суб`єкта владних повноважень. Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 26 липня 2021 року в цій частині позивачем не оскаржувалося та набрало законної сили. Таким чином, рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 26 липня 2021 року виконане відповідачем у встановлений судом спосіб, тобто з урахуванням висновків мотивувальної частини про можливість звернення законних представників в інтересах неповнолітньої особи з клопотанням про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою. Водночас, рішення про зобов`язання відповідача надати відповідний дозвіл судом першої інстанції не приймалося. Зважаючи на вищенаведене, оскільки рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 26 липня 2021 року виконане Головним управлінням Держгеокадастру у Вінницькій області, підстави для заміни боржника у виконавчому провадженні відсутні. Таким чином, доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, та повністю спростовуються встановленими у справі обставинами. Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі вищевикладеного колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 26 липня 2021 року слід залишити без змін. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу ОСОБА_1 , який діє в інтересах малолітньої ОСОБА_2 , залишити без задоволення, а ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 26 липня 2021 року - без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття відповідно до ч.1 ст.325 КАС України та може бути оскаржена в касаційному порядку виключно з підстав, передбачених ч.4 ст.328 КАС України. Згідно з ч.1 ст. 329 КАС України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Постанова суду складена в повному обсязі 03 листопада 2021 року. Головуючий Сапальова Т.В. Судді Капустинський М.М. Смілянець Е. С.